Вистава «Андріївські вечорниці в українській світлиці»

Про матеріал
Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з часів Русі 13 грудня. Андрій Первозванний входив у число 12-ти апостолів Христа. Напередодні цієї дати варто організувати в освітньому закладі Андріївські вечорниці, щоб краще познайомитися із традиціями наших предків: народними іграми, піснями, танцями, жартами, приготуванням традиційних вареників, ворожінням, обрядом випікання і кусання калити - усе це майстерно поєднано і відтворено у виставі "Андріївські вечорниці - в українській світлиці". Варто включити в сценарій і обіграти українську народну пісню "Ой там, на товчку, на базарі" за участю дорослих (педагогів або батьків) - буде цікавіше усім: як глядачам, так і учасникам).
Перегляд файлу

Вистава «Андріївські вечорниці в українській світлиці»

 

І дія

Виступ ансамблю народних інструментів «Жайворонки»

  1. Звучить музика

Українська оселя. Завіса відкривається. Звучить музика.

  1. Пісня «Ой вареники в сметані»

Господиня:  Дівчата, а ви знаєте, що на вечорниці треба ліпити  «пирхуни». І гостей  якраз пригостимо.

Дарина:  Так ми ж уже наварили вареників.

Орина: А  що  це  таке «пирхни»?

Господиня: Це  такі варенички з борошна, замість  начинки-борошно. Розкусиш, а борошно з нього висипається – пирхає. Кому такий  дістанеться, того пирхуном  дражнять.

Дівчата сміються.

Ліза: Так давайте ліпити. У нас ще є час до приходу хлопців. Ох уже тоді насміємося з них, як будемо такими варениками частувати.

  1. Легенька музичка як фон

Господиня: Час нам, дівчатонька, і  калиту випікати. Ідіть-но, замісимо тісто разом швиденько. Отак (місять тісто, роблять калиту, прикрашають. Господиня коментує) Настю, прикрашай калиту  колосочками, зубчиками, промінчиками отак викладай. А ти , Наталочко, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.

  1. Музика на винесення калити (тихо грає як фон для слів)

(Господиня бере калиту і підносить до  залу – на сцену, поруч ідуть дівчата Уля та Соня)

Соня:

Гори, вогонь, ясно.

Спечи нам калиту красно!

Щоб ми її кусали

І горя не знали!

Уля:

Водице-студенице, окропи калиті дорогу від печі до порогу,

А від порогу до стелі, щоб ми були гарні та веселі.

Завіса

ІІ дія

  1. Музика на вихід кум

Сценка куми з кумою.      

Кума 1. Кумцю?    

Кума 2. Га?

Кума 1. А ви любите ходити на ярмарок?

Кума 2. На ярмарок? Так, звичайно, ярмарок – це свято душі!

Кума 1. А давайте по ярмарку прогуляємося і побачимо, чим люди торгують!

Кума 2. Ходімо!

(роздивляються по залу)

Разом. І чого тут тільки нема!

Вздовж стіни столи з фруктами-овочами та іншими речами як імітація ярмарку.

Куми співають

  1. «Ой там на товчку на базарі»   (інсценувати пісню!)

Підходять до хати, де вечорниці намічаються.

Кума 1. Що за дивина! Чого тільки на ярмарку не побачиш!

Кума 2: А давай зайдемо до Остапенків, до куми в гості. У неї ж сьогодні на вечорниці молодь збирається.

ІІІ дія

  1. Стук у двері

Анжела: Ой тітонько, це, мабуть, вже парубки прийшли!

Починається метушня.

Господиня: Так а котра ж година? Наче рано для візиту ваших хлопців. Вони ж поки не набешкетуються та капостей по селі не нароблять, то годі й виглядати.  Ще ж і смеркати не почало…

 Заходить господар у старому вбранні з дровами в руках та з відром води.

Господиня: О, а ти де ходиш? У нас вечорниці розпочинаються, а він як старець по двору ходить. Ану перевдягнися хутчіше. Не личить статечному господарю так гостей приймати. Піду відчиню двері.

 Господар пішов перевдягатися. Господиня відчиняє двері.

  1. Куми заходять (фон)

Кума 2. Добрий вечір у вашій хаті, уклін господині. (кланяються)

                 Чи веселі вечорниці в нас на Україні?

 Кума 1. Добрий вечір, люди добрі, й вам любі дівиці,

                Чули ми, що в цій хаті будуть вечорниці!

Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, мої кумоньки дорогесенькі! (цілуються). Просимо, просимо, аби щастя було в хаті, аби всі були багаті, аби було любо-мило, аби всі були щасливі! В нашій хаті раді гостям!

Входить господар.

Господар: О, які люди! Добрий вечір! (обіймаються). Заходьте, сідайте, будьте ласкаві до столу. Пригощайтеся варениками.

Кума 2: Ой дякуємо. Не з пустими руками і  ми до вас, а з гостинцями, бо саме з ярмарку.

Кума 1: Та не пристало нам сідати? Нам пристало пісню співати.

Кума 2: А чи пісню, чи колядку? Хай у цій оселі все буде гладко,

               Хай родиться жито, хай родить пшениця.

               З Новим роком і Різдвом будемо веселиться! До цих свят вже рукою подать!

Дівчата й куми виконують колядку

  1. Звучить «Колядка»

IV дія

Господар: Дякую Вам, дівчата! Настрій став по-справжньому святковий, новорічно-різдвяний… Еххххх….

Господиня: Сергію, іди худобу на ніч вже позачиняй, та хлопців зустрічай, а нам тут з дівчатами попліткувати-наговоритись треба.

Анжела: Тітоньки-голубоньки, давайте погадаємо.

Віка: Хочемо на свою долю поворожити, поки хлопців немає.

Кума 1: Давайте! Згадаємо як ми дівували та в ніч на Андрія молодими гадали. Знаєте гадання на нитці?

Дівчата разом: Ніііііі

Кума 1: Тоді давайте спробуємо. Якщо хочете дізнатись, хто з присутніх дівчат найшвидше вийде заміж.

Уля, Оля, Дарина: Ми хочемо!

  1. Музика тихенько звучить. Проводять гадання

Кума 2: Дівчата, і від мене буде вам гадання на майбутнього чоловіка. Потрібен віночок. Є у когось? Ставайте всі напівколом. Я підкидаю. На кого впаде, та і заміж перша вийде. Приготувалися?

(підкидає вінок, коментує, на кого впав. Потім дія повторюється).

  1. Звучить музика. Гадання продовжуються.

Завіса (дівчата закривають штори)

 

V дія

  1. Вихід хлопців. Діалог між Карпом (Данілом) та Лавріном (Олегом).

  - Карпе! - промовив Лаврiн.  - А кого ти будеш оце сватать? Адже  на наступний рік

перед Семеном тебе батько, скоріш за все, вже оженить.

   - Посватаю, кого трапиться, - знехотя обiзвався Карпо.

   - Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всi Семигори.

   - То сватай, як тобi треба, - сказав Карпо.

   - Якби на мене, то я б сватав Палажку, - сказав  Лаврiн.  -  В  Палажки

брови, як шнурочки; моргне, нiби вогнем  сипне.  Одна  брова  варта  вола,

другiй бровi й цiни нема. А що вже гарна! Як намальована!

   - Коли в Палажки очi витрiшкуватi, як у жаби, стан кривий, як у баби.

   - То сватай Хiврю. Хiвря доладна, як писанка.

   - I вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступi горох  товче,  а  як

говорить, то носом свистить.

   - То сватай Вiвдю. Чим  же  Вiвдя  негарна?  Говорить  тонiсiнько,  мов

сопiлка грає, а тиха, як ягниця.

   - Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дiвчина була трохи бриклива,  щоб  мала

серце з перцем, - сказав Карпо.

   - То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, - сказав Лаврiн.

   - Коли в Химки очi, як у сови, а своїм кирпатим носом вона  чує,  як  у

небi млинцi печуть. А як ходить, то  неначе  решетом  горох  точить,  такi

викрутаси виробляє...

   - Карпе! - тихо почав Лаврiн, дуже охочий до гарних дiвчат. - Скажи-бо,

кого ти будеш сватать?

   - Ат! Одчепись од мене, - тихо промовив Карпо.

   - Сватай Олену Головкiвну. Олена кругла,  як  цибулька,  повновида,  як

повний мiсяць; в неї щоки, мов  яблука,  зуби,  як  бiла  рiпа,  коса,  як

праник, сама дiвка здорова, як тур: як iде, то пiд нею аж земля стугонить.

   - Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як  бодня,  а  шия,  хоч

обiддя гни.

   - Ну, то сватай Одарку Ходакiвну: ця  тоненька,  як  очеретина,  гнучка

станом, як тополя; личко маленьке й  тоненьке,  мов  шовкова  нитка;  губи

маленькi, як рутяний лист. З маленького личка хоч  води  напийся,  а  сама

пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криницi.

   Карпо промовив:

   - Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як трiска, стан, наче копистка,

руки, як кочерги, сама, як дошка, а як iде, то аж кiстки торохтять.

   - Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчакiвну, - сказав  Лавр  i

засмiявся.

   - Чи ти здурiв? Хотина як вигляне в вiкно, то на вiкно три  днi  собаки

брешуть, а на виду в неї неначе чорт сiм кiп гороху змолотив.

   - Ну, то бери Ганну.

   - Авжеж! Оце взяв би той кадiвб, що бублика з'їси, поки кругом обiйдеш,

а як iде...

 З’являються інші парубки, розмовляють між собою, сміються.

Олег Б.: А чого це ви поставали, та руки позгортали, та ще й верзете  Бог  зна що? Починаються вечорниці. Ви музик найняли для гулянь?

Олег Ш: Та не чіпай ти їх. Бач, у них одна любов у голові!

Марк: Наче не на вечорниці, а на сватання зібралися!

Хлопці сміються.

Даня Р.: Ну що ж, от і хата Остапенків! У їхній господі й будемо сьогодні справляти вечорниці.

Антон: Ой як смачно пахне. Видно вже господарі й дівчата зачекалися на нас.

Марк: Давайте піснею сповістимо усім про наш прихід. Щоб на стіл накривали. Та й до господині піддобритися треба!

  1. Виконують «Ой чий то кінь стоїть»

 

VI дія

Дівчата відчиняють двері.

Армен: Добрий вечір!

Макс: Будьте здорові!

Даня К.: Стрічайте пирогами смачними і масними,

                Бо ми прийшли з піснями, з піснями голосними.

Всі хлопці: Сонце заходить, а калита сходить!

Господиня: Чули-чули, добре співати вмієте! Калита печеться! А вас просимо всіх до хати з дівчатами жартувати!

Господарі й куми за столом їдять, розмовляють між собою.

Віка:

От тепер у цій світлиці

Веселіші стали вечорниці.

Даніл С.:

Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші,

Сидите у тиші!

Олег Н.: А що це у вас так смачно пахне? (Лізе до горщика)

Всі:: О! Ковбаса!

Антон: А щоб тобі та ковбаса та й до носа приросла!

Ліза: Не мели язиком, як лисиця хвостом.

Олег Б.: А ось послухайте, яку я небилицю знаю! Тільки не перебивати!

У раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати.  Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього -  таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»  А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »  - Та звісно,  хлібороб.  А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

Даня Р.: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло!  Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою  варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить.  «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

Усі сміються

Марк: Та годі вам, давайте я краще загадку загадаю: «Чотири чотиринки, п’ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».

Соня: Так це ж дірки у решеті!

Марк: Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п’ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби.

Олег Ш: Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може виберете серед нас собі чоловіків. Дівчата, вибирайте серед нас собі нареченого.

Макс: Анжело, може мене вибереш? Мене звати Максим, хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів – світу білого не видно!

Анжела: Не хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.

Антон: Ориночко, а як я тобі?! Гарний жених? Може, й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

Орина: Не хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!

Даніл С.: Олю, ти за мене підеш заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватись…то я готов і зараз.

Оля М.: Ні, не хочу тебе!

Армен: Насте, полонила моє серце. Горить тепер воно вогнем! Не сплю ні вдень, ані вночі – все про тебе, квітку, думаю. Вийдеш за мене? Я красивий, розумний і багатий. Заберу тебе з собою на Мальдіви.

Настя: Ой, та що ти таке кажеш….. Справді? Вийду  за тебе заміж з радістю. Полетіли на Мальдіви!

Віка: Стій, Насте. Я б на твоєму місці так не поспішала. Щоб не сталося так, як у тій пісні!

Настя:У якій?

Віка: Та про Галю ж! Заспіваємо?

Усі: Заспіваємо!

  1.  Виконують пісню «Їхали козаки» + танець

VIІ дія

Господиня: Милі гості! Просимо сісти! Ви гарно працювали, танцювали, жартували і співали, а тепер можна і поїсти.

Господар: Запрошуємо всіх до столу!

Господиня: Ну й розвеселили ви нас! Що ми аж про калиту забули.

Іде до печі діставати калиту.

  1. Музика. Господиня виность калиту.

З нею іде Макс з кілком. З іншої сторони підходить Дарина з стрічкою. Прив’язує калиту. Макс тримає кілок з калитою, підіймає вгору

  1.  Фон для погоні за калитою

Даня К.:

О, нарешті, калита,

Наче сонце, золота!

Хто вкусить калиту хоч раз,

Той буде першим серед нас!

Всі: Хто буде писарем?

Тімур: Я!

Господиня: Ось писарю вуглина. Будеш сажею писати!

Тімур:

Нумо, хлопці і дівчата

Хто з нас буде починати?

Олег Б.:

Ой, громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути. (Сідає на рогач)

Їду, їду я до річки,

Ой дайте вкусити калити хоч трішки!

(Стрибає, не вкусив. Писар маже сажею)

Олег Ш.:

Калито смачна, рум’яна.

Подивлюсь, аж голос в’яне.

Скажи, як тебе дістати?

Як таємницю розгадати? (Підстрибує, кусає, всі  регочуть)

Смачна калита, вкусив.

Аж душа засіяла!

Дарина: Ще ні разу не стрибала,

               Калити не куштувала. (Стрибає, не вкусила)

Олег Н.: Хочу спробувати й я! Калита буде моя! (Стрибає за калитою)

Марк: Що ж, повеселились й досить.

             Мій живіт вже їсти просить.

Господиня.

Милі гості, просим сісти,

Варенички будем їсти.

Варенички непогані,

Варенички у сметані.

Кума 1.

Вас чекають у макітрі

Варенички дуже ситні.

Білобокі, круглолиці,

З української пшениці.

Кума 2.

Їжте, їжте, просим щиро,

Варенички наші з сиром! 

Даня Р.:

Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити.

Антон:

Вже б годилося йти спати,

Бо на свято Андрія

Треба всім до церкви зраненька встати

У Всевишнього та Святого Андрія просити благодаті.

Щоб у всіх збулась надія й заповітніша мрія.

А для того має бути у кожного сильна віра.

Всі встають.

Даніл С.:

Дякуємо господині за теплу хату!

Армен:

Нашим красуням-дівчатам за цей стіл багатий!

Всі разом: Бажаємо миру і добра!

 

  1. Співають разом «Як у нас на Україні»  

 

Разом: На все добре ! До нових зустрічей!

docx
Додано
26 березня 2020
Переглядів
998
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку