Вистава «Андріївські вечорниці в українській світлиці»
І дія
Виступ ансамблю народних інструментів «Жайворонки»
Українська оселя. Завіса відкривається. Звучить музика.
Господиня: Дівчата, а ви знаєте, що на вечорниці треба ліпити «пирхуни». І гостей якраз пригостимо.
Дарина: Так ми ж уже наварили вареників.
Орина: А що це таке «пирхни»?
Господиня: Це такі варенички з борошна, замість начинки-борошно. Розкусиш, а борошно з нього висипається – пирхає. Кому такий дістанеться, того пирхуном дражнять.
Дівчата сміються.
Ліза: Так давайте ліпити. У нас ще є час до приходу хлопців. Ох уже тоді насміємося з них, як будемо такими варениками частувати.
Господиня: Час нам, дівчатонька, і калиту випікати. Ідіть-но, замісимо тісто разом швиденько. Отак (місять тісто, роблять калиту, прикрашають. Господиня коментує) Настю, прикрашай калиту колосочками, зубчиками, промінчиками отак викладай. А ти , Наталочко, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.
(Господиня бере калиту і підносить до залу – на сцену, поруч ідуть дівчата Уля та Соня)
Соня:
Гори, вогонь, ясно.
Спечи нам калиту красно!
Щоб ми її кусали
І горя не знали!
Уля:
Водице-студенице, окропи калиті дорогу від печі до порогу,
А від порогу до стелі, щоб ми були гарні та веселі.
Завіса
ІІ дія
Сценка куми з кумою.
Кума 1. Кумцю?
Кума 2. Га?
Кума 1. А ви любите ходити на ярмарок?
Кума 2. На ярмарок? Так, звичайно, ярмарок – це свято душі!
Кума 1. А давайте по ярмарку прогуляємося і побачимо, чим люди торгують!
Кума 2. Ходімо!
(роздивляються по залу)
Разом. І чого тут тільки нема!
Вздовж стіни столи з фруктами-овочами та іншими речами як імітація ярмарку.
Куми співають
Підходять до хати, де вечорниці намічаються.
Кума 1. Що за дивина! Чого тільки на ярмарку не побачиш!
Кума 2: А давай зайдемо до Остапенків, до куми в гості. У неї ж сьогодні на вечорниці молодь збирається.
ІІІ дія
Анжела: Ой тітонько, це, мабуть, вже парубки прийшли!
Починається метушня.
Господиня: Так а котра ж година? Наче рано для візиту ваших хлопців. Вони ж поки не набешкетуються та капостей по селі не нароблять, то годі й виглядати. Ще ж і смеркати не почало…
Заходить господар у старому вбранні з дровами в руках та з відром води.
Господиня: О, а ти де ходиш? У нас вечорниці розпочинаються, а він як старець по двору ходить. Ану перевдягнися хутчіше. Не личить статечному господарю так гостей приймати. Піду відчиню двері.
Господар пішов перевдягатися. Господиня відчиняє двері.
Кума 2. Добрий вечір у вашій хаті, уклін господині. (кланяються)
Чи веселі вечорниці в нас на Україні?
Кума 1. Добрий вечір, люди добрі, й вам любі дівиці,
Чули ми, що в цій хаті будуть вечорниці!
Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, мої кумоньки дорогесенькі! (цілуються). Просимо, просимо, аби щастя було в хаті, аби всі були багаті, аби було любо-мило, аби всі були щасливі! В нашій хаті раді гостям!
Входить господар.
Господар: О, які люди! Добрий вечір! (обіймаються). Заходьте, сідайте, будьте ласкаві до столу. Пригощайтеся варениками.
Кума 2: Ой дякуємо. Не з пустими руками і ми до вас, а з гостинцями, бо саме з ярмарку.
Кума 1: Та не пристало нам сідати? Нам пристало пісню співати.
Кума 2: А чи пісню, чи колядку? Хай у цій оселі все буде гладко,
Хай родиться жито, хай родить пшениця.
З Новим роком і Різдвом будемо веселиться! До цих свят вже рукою подать!
Дівчата й куми виконують колядку
IV дія
Господар: Дякую Вам, дівчата! Настрій став по-справжньому святковий, новорічно-різдвяний… Еххххх….
Господиня: Сергію, іди худобу на ніч вже позачиняй, та хлопців зустрічай, а нам тут з дівчатами попліткувати-наговоритись треба.
Анжела: Тітоньки-голубоньки, давайте погадаємо.
Віка: Хочемо на свою долю поворожити, поки хлопців немає.
Кума 1: Давайте! Згадаємо як ми дівували та в ніч на Андрія молодими гадали. Знаєте гадання на нитці?
Дівчата разом: Ніііііі
Кума 1: Тоді давайте спробуємо. Якщо хочете дізнатись, хто з присутніх дівчат найшвидше вийде заміж.
Уля, Оля, Дарина: Ми хочемо!
Кума 2: Дівчата, і від мене буде вам гадання на майбутнього чоловіка. Потрібен віночок. Є у когось? Ставайте всі напівколом. Я підкидаю. На кого впаде, та і заміж перша вийде. Приготувалися?
(підкидає вінок, коментує, на кого впав. Потім дія повторюється).
Завіса (дівчата закривають штори)
V дія
- Карпе! - промовив Лаврiн. - А кого ти будеш оце сватать? Адже на наступний рік
перед Семеном тебе батько, скоріш за все, вже оженить.
- Посватаю, кого трапиться, - знехотя обiзвався Карпо.
- Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всi Семигори.
- То сватай, як тобi треба, - сказав Карпо.
- Якби на мене, то я б сватав Палажку, - сказав Лаврiн. - В Палажки
брови, як шнурочки; моргне, нiби вогнем сипне. Одна брова варта вола,
другiй бровi й цiни нема. А що вже гарна! Як намальована!
- Коли в Палажки очi витрiшкуватi, як у жаби, стан кривий, як у баби.
- То сватай Хiврю. Хiвря доладна, як писанка.
- I вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступi горох товче, а як
говорить, то носом свистить.
- То сватай Вiвдю. Чим же Вiвдя негарна? Говорить тонiсiнько, мов
сопiлка грає, а тиха, як ягниця.
- Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дiвчина була трохи бриклива, щоб мала
серце з перцем, - сказав Карпо.
- То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, - сказав Лаврiн.
- Коли в Химки очi, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у
небi млинцi печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такi
викрутаси виробляє...
- Карпе! - тихо почав Лаврiн, дуже охочий до гарних дiвчат. - Скажи-бо,
кого ти будеш сватать?
- Ат! Одчепись од мене, - тихо промовив Карпо.
- Сватай Олену Головкiвну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як
повний мiсяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як бiла рiпа, коса, як
праник, сама дiвка здорова, як тур: як iде, то пiд нею аж земля стугонить.
- Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч
обiддя гни.
- Ну, то сватай Одарку Ходакiвну: ця тоненька, як очеретина, гнучка
станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи
маленькi, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама
пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криницi.
Карпо промовив:
- Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як трiска, стан, наче копистка,
руки, як кочерги, сама, як дошка, а як iде, то аж кiстки торохтять.
- Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчакiвну, - сказав Лавр i
засмiявся.
- Чи ти здурiв? Хотина як вигляне в вiкно, то на вiкно три днi собаки
брешуть, а на виду в неї неначе чорт сiм кiп гороху змолотив.
- Ну, то бери Ганну.
- Авжеж! Оце взяв би той кадiвб, що бублика з'їси, поки кругом обiйдеш,
а як iде...
З’являються інші парубки, розмовляють між собою, сміються.
Олег Б.: А чого це ви поставали, та руки позгортали, та ще й верзете Бог зна що? Починаються вечорниці. Ви музик найняли для гулянь?
Олег Ш: Та не чіпай ти їх. Бач, у них одна любов у голові!
Марк: Наче не на вечорниці, а на сватання зібралися!
Хлопці сміються.
Даня Р.: Ну що ж, от і хата Остапенків! У їхній господі й будемо сьогодні справляти вечорниці.
Антон: Ой як смачно пахне. Видно вже господарі й дівчата зачекалися на нас.
Марк: Давайте піснею сповістимо усім про наш прихід. Щоб на стіл накривали. Та й до господині піддобритися треба!
VI дія
Дівчата відчиняють двері.
Армен: Добрий вечір!
Макс: Будьте здорові!
Даня К.: Стрічайте пирогами смачними і масними,
Бо ми прийшли з піснями, з піснями голосними.
Всі хлопці: Сонце заходить, а калита сходить!
Господиня: Чули-чули, добре співати вмієте! Калита печеться! А вас просимо всіх до хати з дівчатами жартувати!
Господарі й куми за столом їдять, розмовляють між собою.
Віка:
От тепер у цій світлиці
Веселіші стали вечорниці.
Даніл С.:
Авжеж, будуть веселіші,
Бо ми на язик гостріші!
А ви, мов ті миші,
Сидите у тиші!
Олег Н.: А що це у вас так смачно пахне? (Лізе до горщика)
Всі:: О! Ковбаса!
Антон: А щоб тобі та ковбаса та й до носа приросла!
Ліза: Не мели язиком, як лисиця хвостом.
Олег Б.: А ось послухайте, яку я небилицю знаю! Тільки не перебивати!
У раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього - таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? » - Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».
Даня Р.: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.
Усі сміються
Марк: Та годі вам, давайте я краще загадку загадаю: «Чотири чотиринки, п’ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».
Соня: Так це ж дірки у решеті!
Марк: Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п’ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби.
Олег Ш: Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може виберете серед нас собі чоловіків. Дівчата, вибирайте серед нас собі нареченого.
Макс: Анжело, може мене вибереш? Мене звати Максим, хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів – світу білого не видно!
Анжела: Не хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.
Антон: Ориночко, а як я тобі?! Гарний жених? Може, й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.
Орина: Не хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!
Даніл С.: Олю, ти за мене підеш заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватись…то я готов і зараз.
Оля М.: Ні, не хочу тебе!
Армен: Насте, полонила моє серце. Горить тепер воно вогнем! Не сплю ні вдень, ані вночі – все про тебе, квітку, думаю. Вийдеш за мене? Я красивий, розумний і багатий. Заберу тебе з собою на Мальдіви.
Настя: Ой, та що ти таке кажеш….. Справді? Вийду за тебе заміж з радістю. Полетіли на Мальдіви!
Віка: Стій, Насте. Я б на твоєму місці так не поспішала. Щоб не сталося так, як у тій пісні!
Настя:У якій?
Віка: Та про Галю ж! Заспіваємо?
Усі: Заспіваємо!
VIІ дія
Господиня: Милі гості! Просимо сісти! Ви гарно працювали, танцювали, жартували і співали, а тепер можна і поїсти.
Господар: Запрошуємо всіх до столу!
Господиня: Ну й розвеселили ви нас! Що ми аж про калиту забули.
Іде до печі діставати калиту.
З нею іде Макс з кілком. З іншої сторони підходить Дарина з стрічкою. Прив’язує калиту. Макс тримає кілок з калитою, підіймає вгору
Даня К.:
О, нарешті, калита,
Наче сонце, золота!
Хто вкусить калиту хоч раз,
Той буде першим серед нас!
Всі: Хто буде писарем?
Тімур: Я!
Господиня: Ось писарю вуглина. Будеш сажею писати!
Тімур:
Нумо, хлопці і дівчата
Хто з нас буде починати?
Олег Б.:
Ой, громадо, чесні люди,
Я найпершим хочу бути. (Сідає на рогач)
Їду, їду я до річки,
Ой дайте вкусити калити хоч трішки!
(Стрибає, не вкусив. Писар маже сажею)
Олег Ш.:
Калито смачна, рум’яна.
Подивлюсь, аж голос в’яне.
Скажи, як тебе дістати?
Як таємницю розгадати? (Підстрибує, кусає, всі регочуть)
Смачна калита, вкусив.
Аж душа засіяла!
Дарина: Ще ні разу не стрибала,
Калити не куштувала. (Стрибає, не вкусила)
Олег Н.: Хочу спробувати й я! Калита буде моя! (Стрибає за калитою)
Марк: Що ж, повеселились й досить.
Мій живіт вже їсти просить.
Господиня.
Милі гості, просим сісти,
Варенички будем їсти.
Варенички непогані,
Варенички у сметані.
Кума 1.
Вас чекають у макітрі
Варенички дуже ситні.
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
Кума 2.
Їжте, їжте, просим щиро,
Варенички наші з сиром!
Даня Р.:
Щось так швидко вечоріє,
У світлиці вже темніє.
Треба свічку запалити,
В гості нічку запросити.
Антон:
Вже б годилося йти спати,
Бо на свято Андрія
Треба всім до церкви зраненька встати
У Всевишнього та Святого Андрія просити благодаті.
Щоб у всіх збулась надія й заповітніша мрія.
А для того має бути у кожного сильна віра.
Всі встають.
Даніл С.:
Дякуємо господині за теплу хату!
Армен:
Нашим красуням-дівчатам за цей стіл багатий!
Всі разом: Бажаємо миру і добра!
Разом: На все добре ! До нових зустрічей!