виступ "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ МЕТОДИ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ"

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Сучасне інформаційне суспільство — це період високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості. Поступове впровадження гуманістичної парадигми освітнього процесу веде до певної зміни ролі й функцій вчителя, зростання його самостійності на етапі прогнозування, конструювання й організації, що приводить відповідно до підвищення відповідальності за результати своєї праці. Саме на досягнення кінцевого результату — розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей — націлена сучасна модель освіти. Життєвий досвід дитини — вирішальний фактор формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєння учнями знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування в молодших школярів комунікативної компетентності.

Сьогодні у теорії і практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей учнів. Виховання особистості мислячої, самостійної, творчої — соціальне замовлення інформаційного суспільства. Уміння працювати з інформацією упродовж життя: з добувати її, переробляти, застосовувати для індивідуального розвитку і самовдосконалення, передавати і в результаті — уміння спілкуватися повинно стати невід’ємною рисою життя людей ХХІ століття, а «Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови», — зазначається у Державному стандарті початкової загальної освіти.

Впровадження нових освітніх технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, — це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, яка пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Новаційна значущість мого досвіду роботи передусім простежується у характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу. По-перш, на уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги. По-друге, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можливо досягти мети — формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Якісний урок - основа моєї з учнями навчальної діяльності. Від того, як він

побудований, чим насичений, наскільки цікавий і спонукаючий до дії, залежить результат успішності учнів. Зрозуміло, що такий урок, зазвичай, не є стандартним. Переважно, саме навпаки, це - урок-подорож, урок-гра, урок-змагання, урок-дослідження, урок-казка тощо. Для цього використовую різноманітні методи навчання: словесні, наочні, проблемні, пошукові, самостійні, практичні. Вміло поєдную групову, фронтальну та індивідуальну форми організації навчання. Вважаю недоцільним застосовувати лише якусь одну зі згаданих і поясню чому. Індивідуальній навчальній діяльності не властива пряма взаємодія учнів між собою. В них є можливі прогалини в знаннях, недостатня сформованість умінь самостійної навчальної діяльності. Таку ситуацію вдало компенсує групова діяльність. Саме в групі слабкий учень почувається комфортніше, спокійніше, тягнеться за сильним та більш успішним учнем, отримує позитивний досвід. В групі школярі також спостерігають різноманітні варіанти взаємодії-спілкування, які згодом охоче наслідують. Проте, якщо надавати перевагу лише груповій роботі, то можна «втратити» сильного учня. Тому лише вдале та доцільне поєднання індивідуальної і групової форм організації навчання допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність, вправність та самостійність підвищують ефективність уроку.

На своїх уроках надзвичайну увагу приділяю інтерактивним методам і прийомам подання матеріалу, спрямованим на розвиток критичного мислення.

Технологія ситуативного моделювання (навчання у грі)	Колективно- групове навчання (фронтальні методи)	Кооперативне навчання	Технологія опрацювання дискусійних питань
Рольова гра	Мікрофон	Робота в групах	Займи позицію
	Мозковий штурм	Робота в парах	Зміни позицію
	Навчаючи вчуся	Акваріум	Дискусія
Імітаційна гра	Незакінчене речення	Коло ідей	Прес
	Дерево рішень	Проєкт

 

Розвиток критичного мислення — це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а і в повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки — це дії твої і твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично — означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити роботи висновки та знаходити рішення, Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

1. «Радість класу» — емоційний відгук навколишніх на успіх учня класу,

констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату

діяльності, навіювання у дитини віри в себе.

2. «Лінія горизонту» — перший успіх дитини одразу підхоплюється

вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні,

наче «відсуваючи» лінію горизонту.

3. «Авансування» — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх. Практика моєї роботи показала, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після здолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів. Кожна дитина має до чогось певні здібності. Моє завдання — відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді: міцна пам'ять, гостре око, хороший смак, образне мислення.

«Роби як ми, роби краще нас» — ось девіз уроків з використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та вираховування її індивідуального стилю діяльності найбільш продуктивно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!» Тільки таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Педагогічні стратегії для розвитку критичного мислення

Стратегія «Джиг-соу».

План роботи за методикою «Джиг-соу».

1. Організувати клас і роздати матеріали.

Учитель організовує первинні групи – «домашні». Кількість учнів у групі визначається кількістю частин тексту. У кожній «домашній» групі учні отримують частину цілого тексту - це різний матеріал - для вивчення та презентації один одному. Кожен член первинної групи стає експертом одного з аспектів теми, що вивчається.

2. Утворити експертні групи учнів, що отримали однаковий матеріал для вивчення.

Експертні групи вивчають матеріал та готують презентацію. У першу групу збираються учні, які вивчають першу частину тексту; у другу - другу частину, і так далі. Експерти читають та вивчають матеріал разом. Щоб спрямувати роботу молодших школярів, учитель пропонує експертні картки з переліком запитань та пам’ятку, у якій дано порядок роботи в експертній групі. Учні експертної групи планують способи подачі матеріалу в «домашніх» групах, а також засоби контролю розуміння нової інформації.

3. Повернення в «домашні» групи для ознайомлення з новою інформацією. Учні повертаються в свої первинні групи і презентують матеріал один одному по частинах, тобто учні вчать один одного.

4. Індивідуальна чи групова звітність.

Кожен учень демонструє знання вивченого матеріалу, виконуючи індивідуальне завдання.

Учитель може диференціювати завдання, запропонувавши більш складну для вивчення частину сильним учням, не наголошуючи на цьому.

Стратегія «Джиг-соу 2» (3 частин - ціле)

План роботи за методикою «З частин – ціле»

1. Організація класу і роздача матеріалу.

Учні розбиваються на групи – «домашні». Кількість учнів у групі визначається кількістю частин тексту. Учні розраховуються за номерами і беруть свою частину тексту з відповідним номером.

2.Утворення експертної групи, що отримали однаковий матеріал для вивчення.

Вчитель заздалегідь помітив місця груп. Учні працюють над уривком, щоб переказати (читають, думають, чи може бути цей уривок початком, що може бути далі, якщо це кінець, те що було попереду). Щоб спрямувати роботу школярів, можна використати пам’ятки для роботи експертної групи.

3. Повернення в «домашні»  групи для ознайомлення з новою інформацією. Учні повертаються в «домашні» групи, кожен переказує свою частину. Обговорюють, яка має бути послідовність частин.

4. З'ясування дійсної послідовності.

5. Методика взаємних запитань.

Мета цієї методики - вчити вдумливо читати, самостійно керувати процесом читання та обговорення прочитаного, розвивати вміння формулювати різнорівневі запитання, стимулювати мислення.

Модель «Учитель - весь клас»

1. Учні читають перший абзац тексту самостійно (мовчки).

2. Закривають книжки і відповідають на запитання вчителя.

3. Далі читають другий абзац і формулюють запитання для вчителя.

4.Учитель відповідає на запитання учнів, намагаючись стимулювати їх ставити запитання не тільки на пригадування фактичної інформації, а й на трансформацію, синтезування, аналіз, прогнозування подальшого зміст)

Модель «Учень – учень»

Два учні читають текст, зупиняючись після колісного абзацу по черзі ставлять запитання один одному. У четвертому класі учні вже знайомі з цією методикою обговорення тексту. На початковому етапі роботи за цією методикою можна пропонувати використовувати картки-пам’ятки.

«Огляд галереї». Групова робота.

Мета: вчити використовувати набуті знання для творчого вирішення проблеми, формувати уміння пов’язувати нову інформацію з продуктами своєї діяльності, вчити продуктивно співпрацювати в групі.

Учні об’єднуються в групи. Вчитель дає завдання. Учні працюють над виробленням різних підходів до розв’язування завдання, результати презентують малюнком (записами). Усі підготовлені в такий спосіб аркуші розвішуються на стінах класної кімнати. За сигналом вчителя групи рухаються вздовж стін класу, вивчаючи та обговорюючи результати презентованої моделі. Вони записують позитивні коментарі до кожного експонату та рекомендації щодо вдосконалення. Після огляду галереї роботи обговорюються у класі. Для аналізу роботи кожної групи можна використати тести.

«Чарівний мікрофон». Гра.

Мета: продемонструвати існуюче протиріччя.

Учні по черзі відповідають на запитання, передаючи мікрофон один одному. Перший говорить про позитивне, а другий про негативне і т. д.

«Мозковий штурм».

Мета: спонукати учнів до того, щоб, пригадуючи те, що вони знають із певної теми, вони виявляли власний рівень знань з теми, зіставляючи й порівнюючи власні знання зі знаннями та досвідом інших, та продумувати до деталей тему, яку вони починають вивчати. Викликати та активізувати пізнавальні потреби учнів або створити їх, зацікавивши темою. Спрямувати на вивчення теми, враховуючи різні рівні мотивації (мотивація вчителя або власна мотивація учня).

«Мозковий штурм» (далі - МШ) може проводитись у різних формах.

Індивідуальний МШ: запишіть на аркушах, які лежать перед вами, все, що ви знаєте про ....

МШ у парах: поділіться своїми враженнями з сусідом.

МШ у групах: обговоріть цю тему в групах. Запишіть все, що ви знаєте про ... на картках (класифікація інформації).

Колективний МШ: з’ясуємо, що ми знаємо про ... . (Інформацію вчитель записує на дошці, розподіляючи за критеріями). Заслуховуються думки всіх груп (або охочого учня, якщо МШ проводиться фронтально) по кожному пункту, доповнюється класифікаційна таблиця.

«Передбачення за назвою тексту.»

Мета: стимулювати пізнавальний інтерес до читання тексту, спонукати здогадатись, про що будемо читати, щоб скеровувати під час читання активність учнів на пошуки аргументів, що підтвердять висловлену думку, розвивати мовлення.

-        Як ви вважаєте, про що розповідатиметься в цьому тексті?

«Вільне письмо.»

Можна запропонувати учням писати впродовж 5-ти хвилин без зупинки все, що їм спадає на думку про тему, яка буде розглядатися. Через 5 хвилин можна попросити їх прочитати свої записи вголос своєму партнеру.

          «Збережи останнє слово для мене.»

Це ще один вид діяльності, щоб стимулювати міркування та роздуми після прочитання тексту. Цей метод особливо корисний, якщо потрібно допомогти тихим та неохочим до висловлювання учням взяти участь у дискусії у класі. Етапи цього методу:

- Під час читання уривка тексту учнів просять знайти одну чи більше цитат, які вони вважають особливо цікавими, або ті, які слід прокоментувати.

- Учні виписують цитату на картку і обов’язково вказують номер сторінки, з якої взята ця цитата.

- На зворотній стороні картки учень пише коментар до цієї цитати.

- Вчитель просить учня прочитати цитату вголос (добре, якщо учень говорить з якої сторінки виписана ця цитата, тоді кожен може її віднайти).

- Після того, як була зачитана цитата, вчитель спонукає учнів до коментування чи відповідного реагування. Вчитель також може висловити тут свою думку щодо цитати.

- Щоб завершити обговорення цитати, вчитель викликає учня, який писав її, щоб він прочитав уголос свій коментар. Запам’ятайте: на цьому дискусія закінчується, той учень, який писав цитату, має сказати останнє слово.

«П’ятихвилинне есе.»

П’ятихвилинне есе використовують у кінці уроку, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і щоб дати можливість учителям краще зрозуміти, що відбувається у класі на інтелектуальному рівні. П’ятихвилинне есе ставить перед учнями два завдання: написати одну річ, про яку вони дізналися з теми, і написати одне запитання, яке у них залишилося без відповіді. Вчитель збирає роботи, як тільки вони написані, і може використати їх під час планування наступного уроку.

«Передбачення за допомогою ключових виразів.»

Ця методика використовується для того, щоб викликати зацікавленість та заохотити до активного читання з метою кращого сприйняття. Так само, як і всі інші передбачення, ця методика дозволяє читачу виступити в ролі детектива з завданням, яке він хоче вирішити.

Вчитель вводить 4-5 висловлювань з тексту, який буде вивчатися і пропонує уявити собі настільки яскраво, наскільки це можливо, як ці вислови могли б фігурувати в тексті. Через 3-5 хвилин учні обмінюються думками в парах. Вислуховується 2-3 версії. Учні читають текст, в якому вжиті ці висловлювання, і порівнюють.

«Реакція читача.»

Відразу ж після читання тексту учнів просять сказати, про що вони думали та що відчували. Цей дуже важливий крок, який необхідно опрацювати після того, як текст прочитано. Він дає змогу учням відчути свої власні думки. Як результат, вони можуть відчути, що їхні думки заслуговують на повагу, що обговорення є більш природним і менш вигаданим.

«Пронумеровані голови разом».

-   Учні створюють невеликі групи з 3-4 осіб.

-   Кожен отримує номер.

-   Учитель ставить запитання чи проблему.

-   Кожен обмірковує завдання.

-   Далі проблема обговорюється в групі.

-   Вчитель називає номер і кожен учень з таким номером доповідає класу про результати роботи групи.

«Ручки - на середину.»

Учні обмінюються думками в типових невеликих (3-7 членів) навчальних групах. Коли хтось з учнів робить свій внесок у розв’язання проблеми, він кладе свою ручку чи олівець на стіл, навколо якого сидить група. Після цього він не має брати участь в обговоренні, аж поки всі інші члени групи не покладуть свої ручки на стіл. Тут всі учні роблять однакові внески і жоден із членів групи не має змоги домінувати. Далі вчитель може взяти ту чи іншу ручку і запитати, який внесок зробив той учень, якому належить ручка.

«Круговий огляд.»

- 6-8 запитань записуються на пронумерованих великих аркушах паперу і розвішуються у класі.

- Групі з 3-4 учнів ставиться запитання. Вони підходять до аркуша, де це запитання записане, 4-5 хвилин його обговорюють і пишуть відповідь на тому самому аркуші.

- За сигналом вчителя група переходить до нового аркуша, читає там запитання і відповідь на нього, яка написана іншою групою, а потім записує на аркуші свої коментарі.

- Далі, за командою вчителя, процес повторюється до тих пір, поки групи не повернуться до свого першого аркуша.

«Усі разом!/ Замріть!/ У пари!»

Учні вільно рухаються у класній кімнаті.Вчитель каже: «Замріть!» - і учні зупиняються. Вчитель каже: «У пари!» - і кожен учень утворює пару з тим, хто у цей момент стоїть найближче до нього; пари сідають на вільне місце.

Вчитель ставить запитання, а учні обговорюють його.Процес повторюється кілька разів.Можливий варіант - учні утворюють два кола, зовнішнє та внутрішнє; укожному колі однакова кількість учнів. Кола рухаються в різні сторони,аж поки хтось не скаже: «Замріть!». Партнерами стають учні, які в моментподачі команди знаходяться один навпроти одного.

Читання вголос з «авторського крісла».

Це є центральним моментом ідеї «публікування». Запросіть одного з учнів зайняти «авторське крісло» — спеціально виділений для цієї цілі стілець, розташований перед аудиторією.

«Дискусійна шкала».

Ця стратегія спрямована на організацію дискусії в класі, виявлення ставлення учнів до певної проблеми. На дошці вчитель креслить «дискусійну шкалу», діти одержують спеціальні картки (це може бути папір для записів з клейкою основою). Завдання: підписати аркуш та приклеїти його на місце на шкалі, що намальована на дошці, відповідно до власної думки: ближче до «так» або «ні», або думка виражена чітко «так» чи «ні».

НІ 123456789 10 ТАК

Учитель викликає кількох учнів, щоб вони пояснили свою думку (бажано, щоб це були школярі, які мають протилежні думки).

 «Низка слів наперед.»

Дайте учням короткий перелік слів, виразів з тексту і запропонуйте парам учнів зробити припущення про те, як ці слова використані в тексті.

«Взаємне навчання.»

Здійснюється в групах від 4 до7 учнів. Ця роль вимагає від них виконання п’яти завдань (учні по черзі виступають в ролі вчителя). Після того, як учні прочитали абзац тексту (як правило, мовчки), один учень виступає в ролі вчителя:

-  підсумовує прочитане;

-  ставить 2-3 запитання;

-  пояснює моменти, які незрозумілі;

-  висловлює передбачення про те, що буде говоритися в наступному абзаці;

-  дає завдання кожному прочитати наступний абзац.

Застосовуючи перераховані вправи і методи головне пам’ятати, що критичне мислення - це вміння визначити проблему і виробити оптимальну стратегію її розв’язання. Застосування технології розвитку критичного мислення — один із шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини. Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини. Наші учні мають бути здатними сприймати фактичний матеріал, ретельно і критично аналізувати його, доповнювати власними дослідженнями, знаходити причинно-наслідкові зв’язки, синтезувати власні твердження. За ними – наше майбутнє!