Виступ "Формування у дітей уміння сприймати й оцінювати музичні твори як емоційно-образні структури"

Сумський Палац дітей та юнацтва

Формування у дітей уміння сприймати й оцінювати

музичні твори як

емоційно-образні структури

Виступ на методичному об’єднанні акомпаніаторів

Сапфірова А.Л.,

акомпаніатор Сумського Палацу дітей та юнацтва

Зміст.

I.  Сприйняття музики - провідний вид музичної діяльності........... 3

ІІ. Етапи розвитку здатності сприйняття музики................... 5

IV. Формування музичного мислення в процесі

роботи з пісенним матеріалом............................8

V. Висновки............................................9

-2-

Музичне виховання є одним із засобів формування особистості дитини. Вимога гуманізації освіти, висунута психологами, педагогами приділяє велику увагу розвитку творчих здатностей дитини, кращих його особистісних якостей. «Дати знання, розвити навички й уміння - не самоціль. Набагато важливіше – розбудити інтерес до пізнання. Це у великій мірі стосується музичного виховання дошкільників і молодших школярів. Важливо вже в ранньому й дошкільному віці дати дітям яскраві музичні враження, спонукати співпереживати музиці».² Діти прилучаються до музичного мистецтва в процесі різних видів музичної діяльності: сприйняття, виконавства (співу, музично-ритмічних рухів, ігор на дитячих музичних інструментах), творчості, музично-освітньої діяльності (одержуючи загальні відомості про музику, як виді мистецтва, а також спеціальні знання про способи, прийоми виконання). Сприйняття музики є провідним видом діяльності. У музично-методичній літературі терміни «сприйняття» і «слухання» музики нерідко фігурують як ідентичні. Можна спеціально слухати музику, насамперед ту, котру школярі не можуть виконати самі (наприклад, оркестрову). «Однак ціль слухання не зводиться просто до знайомства з будь-яким твором. Проблема слухання – сприйняття музики ширше, ніж просто слухання. Вона охоплює й виконання, оскільки не можна добре виконувати, якщо не чути, що і як виконується. Чути музику – значить не тільки емоційно безпосередньо відгукуватися на неї, але й розуміти й переживати її зміст, зберігати її образи у своїй пам'яті, внутрішньо представляти її звучання». ² Завдання педагога – прищепити елементарні навички сприйняття музичних структур, закономірні зв'язки складових її елементів. Проникнення у внутрішню структуру музики – складний процес, йому потрібно спеціально вчити.

¹ О.П.Радинова "Слухаємо музику" М. 1990 с.З

² О. П. Апраксіна "Методика музичного виховання в школі" МЛ 983, с. 172

-3-

Щоб слухання ставало почутим потрібен музичний аналіз. Це аналіз-розбір, аналіз-бесіда з учнями із приводу почутого. Це художньо-педагогічний аналіз, що робить музичний твір доступним дітям, і через усвідомлення ними музично-виразних засобів поглиблює емоційно-естетичну реакцію.

«Завдання педагога – не руйнуючи первинних, наївних подань дитині про твір мистецтва, опираючись на його емоційно-моральні переживання, розкривати структурні компоненти художнього образа й підводити до естетичного його сприйняття, щирому збагненню й щирій насолоді». ¹ Аналіз припускає те або інше розчленовування твору. Він іде у взаємодії зі сприйняттям, слуханням. Сприйняте розбирається й відразу знову сприймається. Цей процес характеризується тим, що вибираючи окремі елементи, ми здійснюємо їхнє розуміння. Придбаний дітьми досвід слухання-розуміння в результаті проведеного розбору одних творів переноситься ними на інші, аналогічні або різко контрастні. Так, зрозумівши виразність зміни заспіву й приспіву, діти легко сприймають і нові твори куплетної форми. Аналіз повинен будити уяву дітей, їх музично-слухові уявлення, викликати вірні, але в кожного слухача свої, асоціації. Здатність сприйняття музики формується поступово. Тому педагог повинен бути підготовлений не тільки в музично-теоретичній і методичній областях, а й в психофізіологічній, тобто знати вікові особливості й можливості різних класів, що вчаться, індивідуальні розходження, характер сприйняття.

Шевченко "Естетичне виховання в школі" Київ 1985 р.

-4-

Етапи розвитку здатності сприйняття музики. ¹

Перший етап - I-II класи.

Сприйняття яскраво емоційне, узагальнене; діти сприймають загальний характер, настрій; сприйняття конкретно-образне; слабке орієнтування в засобах виразності. За даними досліджень, на цьому етапі дітям найбільш доступні темп, динаміка, регістр, тембр.

Другий етап - IІІ-IV класи.

На цьому етапі емоційність сприйняття доповнюється прагненням зрозуміти, про що музика, у чому її зміст. Тут великого значення набуває слово: назва п'єси, текст пісні, пояснення педагога.

Третій етап - V-VIII класи.

Цей період характеризується найбільш яскравим проявом предметно-образної інтерпретації, що переважає над емоційністю сприйняття. З'являється безапеляційність суджень.

Четвертий етап - VIII-XI класи.

Старший шкільний вік характеризується зростанням інтересу до внутрішнього миру людини, виникає новий інтерес до музики як сфери, в першу чергу почуттів, переживань. Яскраво виражена свідомість поєднується з не менш яскравою емоційністю, між ними встановлюється найбільш гармонічна рівновага.

О. П. Апраксина "Методика музичного виховання в школі" гл. VIII, с. 177.

-5-

У пошуках системи найбільш раціональних занять по проведенню слухання музики брали участь В.Н.Шацька, Б.Л.Яворський, Б,В.Асаф’єв, Н.Л.Гродзенська, співробітники НДІ художнього виховання Академії Педагогічних наук, Д.Б.Кабалевский і багато інших. Щоб розвинути емоційну чуйність дітей до музики педагоги застосовують такі методи й прийоми: наочний, словесний і практичний методи; прийом контрастного зіставлення музичних творів; прийом «колір-настрій»; застосування записів, читання віршів; показ ілюстрацій, іграшок, репродукцій картин; оркестровка музичних творів; інсценівка пісень; передача характеру музики в русі. У музичному вихованні наочний метод має два різновиди: наочно-слуховий (виконання музики) і наочно-зоровий (показ ілюстрацій, наочного приладдя). Музика, в силу специфіки цього мистецтва, вимагає посередника між композитором і слухачем. Цей посередник – виконавець. А.Г.Рубінштейн називав виконання другим твором, порівнював виконавця з актором. Музика в «живому» виконанні повинна бути виконана дуже грамотно і якісно. На думку Б.В.Асаф’єва, саме виконавська інтонація привносить неповторність у кожне виконання, подібно мовній інтонації в акторському сценічному мистецтві. Так, схвильована мова людини відрізняється швидким темпом, безперервністю, наявністю невеликих пауз, акцентів, підвищенням висоти. Музика, що передає схвильованість, сум'яття звичайне відрізняється тими ж рисами: вона ллється «на одному подиху», без пауз, у швидкому темпі, з акцентами. Б.В. Асаф’єв вживає поняття «інтонація» у двох значеннях:

Перше – «зерно-інтонація» – найменша виразно-значеннєва частка, «клітинка» образа (наприклад, інтонація малої секунди з акцентом на першому звуці звичайно виражає біль, подих, плач; інтонація висхідної кварти – активний початок).

Друге значення інтонації - інтонування, рівне тривалості музичного твору. Створюючи музику, композитор інтонує усередині себе або імпровізує за фортепіано. Слухач інтонує «на пам'ять», наспівуючи або награючи те, що залишило враження.

-6-

Так саме твір звучить по-різному залежно від вибраної виконавцем інтонації. Наприклад, «Вальс» Д.Б. Кабалевського ре мінор (у межах авторських – піано, помірковано) можна зіграти спокійно, лірично, ніжно, а можна – ледве більш схвильовано, тремтливо.

Роль словесної образності

у формуванні музичного мислення.

Значення словесного методу в музичному вихованні дуже велике. Мова йде не про переказ музики, а про необхідність поглибити сприйняття музики дітьми. За допомогою яскравого виконання й уміло проведеної бесіди педагог може не тільки прищепити дітям інтерес, любов до музики, розширити уявлення про деякі явища дійсності, але й збагатити їхній внутрішній світ, почуття, сформувати моральні якості, інтереси. Перед прослуховуванням музики необхідно дітям розповісти, як називається даний добуток, про композитора, про жанр. Але головне – домогтися усвідомлення дітьми тих настроїв, почуттів, які виражені в музичному добутку, розкрити емоційно-образний зміст. Музичне мистецтво змістовно. У своїй книзі «Психологія музичних здібностей» Б.М.Тєплов пише, що в найбільш прямому й безпосередньому змістом музики є почуття, емоції, настрої. Основа змісту музики – вираження настроїв, почуттів. Тому дуже важливо починати бесіду з головного – визначення емоційно-образного змісту музики. Це найбільш уразливий момент у роботі з дошкільниками. Діти без праці визначають моменти зображальності («тут начебто падають листочки», «дзюрчить струмочок», «капає дощик», «цвірінчить пташка»), виділяють окремі засоби виразності (темп, динаміку, регістр, форму). Однак, їхні висловлення про характер музичного твору, почуттях, настроях, виражених у ньому, не відрізняються розмаїтністю. Часто діти ділять музику тільки на веселу й сумну, а це збіднює її сприйняття. Характеристики «ніжна», «замислена», «тривожна», «схвильована», «весела», «радісна» є словами-образами. Саме образні характеристики (епітети, порівняння, метафори) викликають емоційно- естетичний відгук, подання про художні образи, близькі музиці. «Слово повинне настроїти чуйні струни серця... Пояснення музики повинне нести в собі щось поетичне, щось таке, що      

-7-

наближало б слово до музики».¹ Як вважають теоретики, поняття «музичне мислення» широко використається в сучасному музикознавстві, зокрема в музичній педагогіці. За допомогою цього терміна фахівці до деякої міри вказують на зв'язок музичних переживань із іншими психічними процесами, які мають місце в кожний певний момент музичної творчості: створення музичних творів, їхнє виконання й сприйняття. Слово допомагає розкрити природу музики. Мало підготовлений слухач глибше осмислює й переживає музику, якщо цьому передує словесне пояснення. Дитина грає або співає більш свідомо, якщо йому передати за допомогою слів  образ, темп і характер твору. Безумовно, думку, виражену музичними звуками, неможливо дослівно «перевести», але, взаємодіючи з музикою (чи то в пісенній мелодії,  чи то у вигляді словесної програми), текст завжди конкретизує наші думки, почуття, викликані музикою, робить їх глибшими й багатогранними. Дуже важливо, щоб на початковому етапі навчання діти прагнули засвоїти образно-значеннєву сутність метра, ритму, мелодійного малюнку, фактури, тембру, темпу, тобто поглибилися в інтонаційну структуру музики. Особливе значення в цьому належить слову, як способу пояснення й слову, як художньому образу. «Для ефективного формування музичного мислення в дітей молодшого шкільного віку необхідно, щоб на початковому етапі музичних занять широко культивувався спів, щоб музична образність засвоювалася за допомогою слова, щоб всі знання про музику закріплювалися у вигляді творчих завдань (твору, опис-характеристика, аналіз, варіантність виконання)». ² Завдання повинні ставитися проблемно.

¹ В.А.Сухомлинський "Про виховання", М. 1985, с. 174

² М. С. Демчишин "Формування музичного мислення школярів" Київ, 1994 с. 7

-8-

Сучасна психологія стверджує, що навколишню дійсність дитина сприймає через емоції. Дуже важливо, що будь-які емоційні переживання завжди мали логічну основу. Це пояснює найбільш сприятливе формування музичного мислення на вокальному репертуарі, логічною основою переживань якого є поетичне, образно конкретне слово. Величезне значення у формуванні активного сприйняття музики грає вокально-хорова робота. В «Основних принципах і методах програми по музиці в загальноосвітній школі» Д.Б.Кабалевський підкреслював, що «активне сприйняття музики – основа музичного виховання вцілому, всіх його ланок». Ця мета повинна стояти на всіх музичних заняттях у школі, у позашкільних установах (хорових студіях, ансамблях тощо).

Музичне мислення активно формується в процесі роботи з пісенним матеріалом. Найпростіша пісня – художньо повноцінний продукт організованої музичної думки її творця. Тому виконання пісні вимагає певного рівня музичного мислення. «У процесі освоєння пісні розвивається музична пам'ять, слух, здобуваються вокально-хорові навички й, разом з тим, знаходить своє вираження розуміння дітьми змісту добутку, його художнього образа». Весь навчальний процес у хорі здійснюється в доступній і цікавій для дітей формі (із введенням у хорове заняття аналізу, складання плану, усвідомленого виконання кожного нюансу, зміна темпу й т.і.) спрямований на більше глибоке сприйняття музики, розуміння її мови й на вираження особистого сприйняття у власному виконанні. Творча робота є найефективнішим способом зміцнення музичних знань, більше глибоке розуміння виразно-значеннєвих елементів музичної

-9-

Формування музичного мислення активно відбувається в процесі вокальної імпровізації. Ще в 20-і роки Б. Асаф’єв писав, що заняття імпровізацією повинні розбудити в учнів потребу творити, розвивати їхню художню ініціативу.

Висновки

Отже, формування в дітей уміння сприймати й оцінювати музичні твори, як емоційно-образні структури відбувається за умови широкого використання слова, як стимулу й провідника музичної образності й трактування всієї роботи педагога, як засобу для придбання дітьми інтонаційно-образного досвіду. Важливою умовою формування музичного мислення є виховання вміння відношення до музики як засобу втілення художнього змісту. Але це відношення повинне бути ініціативним. Це передбачає практично-творче засвоєння інтонаційного досвіду внаслідок втілених музично-образних структур як у цілому, так і в окремих деталях. Із цього можна зробити висновок, що кожну музичну діяльність дітей повинні пронизувати творчі форми роботи, які забезпечать проблемність навчання й стимулюють пошук. У зв'язку з цим визначальне місце приділяється багатоплановому засвоєнню пісенного матеріалу й вокальної імпровізації.