29 липня о 18:00Вебінар: Формування та розвиток лідерських якостей сучасних учнів

Виступ на фестиваль ораторського мистецтва за темою «Я знаю: мова мамина свята, В ній вічний, незнищенний дух народу» (М. Адаменко)

Про матеріал
Виступ за темою «Я знаю: мова мамина свята, В ній вічний, незнищенний дух народу» (М. Адаменко) стане у нагоді філологам, які готуватимуть учнів 10-11 класів на фестиваль ораторського мистецтва.
Перегляд файлу

Виступ

на фестиваль ораторського мистецтва за темою  «Я знаю: мова мамина свята, В ній вічний, незнищенний дух народу» (М. Адаменко)

                                                

                                                 Багато є в тобі щедрот,

                                                  Моя Вкраїно чорноброва.

                                                І лиш народ тоді народ,

                                                Як є у нього рідна мова!

                                               Шановне товариство!

       Погодьтесь, вона у нас є. Ніжна, калинова, співуча, яка вплітає свою запашну квітку в духмяний букет мов світу. Це наш скарб. Берегти і шанувати слово материнське – не просто обов’язок, а святе завдання. Та чому ж у добу третього тисячоліття ми знову повертаємось до питання мови, її розвитку і місця в житті людства?

       Замислімось, лише 60% українців рідною вважають українську. Інші зрікаються, топчуть її цвіт, послуговуються сусідньою. І як на мене, це проблема не лише старшого, а й підростаючого покоління. Дмитро Білоус наголошував:

                             Коли забув ти рідну мову,

                             Яка б та мова не була –

                             Ти втратив корінь і основу,

                             Ти обчухрав себе дотла.

       Я переконана, зречення рідної мови призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості. Державна мова у нас одна, а інші мови нехай розвиваються поруч. Друзі, невже ті, хто живуть в Україні, вважають її основу чужою? Сам Бог наділив кожен народ Словом. Відшліфовувати його до блиску, чистоти, гостроти – завдання нації. «Як парость виноградної лози, плекайте мову», - заповідав Максим Рильський. Іван Франко говорив, що «мова росте з душею народу. В ній відбивається вся історія України, зв'язок поколінь».

       Народе мій! Ти дав мені срібну мову, яку філігранно обробили і піднесли до надхмарних висот геніальні сини. Вона черпала ясну прохолоду з колодязя Сковороди, горіла полум’ям Шевченка, страждала болями Лесі Українки, бриніла правдою Уласа Самчука, буяла кольорами Довженка і Тичини. Вони добре знали: «Коли мізерніє душа – гине мова».

       Друзі! Тож простуймо світом гордо й незалежно. Пам’ятаймо, що ми діти вільної України, нащадки козацького роду. Плекаймо рідну мову. Адже вона – це дім буття духу народу, генетичний код нації.

       Будьмо ж гордими і гідними наших славних попередників, зробімо все від нас залежне, щоб материнська свята мова квітла барвами всіма.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
13 травня
Переглядів
84
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку