Виступ на педагогічній раді

Виступ на тему:

«Робота педагогічного колективу щодо формування особистісних якостей та соціальної активності учня - громадянина - патріота України».

Виховання дітей – дуже відповідальна справа. Перед класним керівником постає багато складних і водночас важливих завдань. Як виростити гармонійну особистість, на які моральні цінності зорієнтувати дитину? Як підтримати допитливість учнів і зробити процес виховання цікавим і бажаним? Як зберегти і примножити доброту, людяність, любов до рідної землі, повагу до держави та людей? Для вирішення цих проблем необхідно підходити творчо і змістовно.

Виховання незалежної і гармонійної особистості, справжніх патріотів нашої Батьківщини – найголовніше завдання освітян. Потрібно бути цікавим для своїх вихованців, але й не забувати, що виховання – це не розвага, а процес утворення моральної і духовної основи людини. Сьогодні як ніколи постає питання про національне-патріотичне виховання підростаючого покоління.

 Були різні часи для нашої держави: занепаду і розквіту, війни і перемоги. Але наш мужній народ зумів пережити це і вистояти. Через роки нарешті здійснилась мрія наша-жити у власній незалежній державі. Настали сприятливі умови для самоутвердження українства.

Успішна держава – це успішні громадяни, які сповнені національної свідомості, любові до рідного краю, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, традицій та звичаїв, горді за свою землю і здатні поважати своїх сусідів.

 Учні мають прагнути жити в Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати закони України і дотримуватися Конституції; володіти державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

На мою думку, важливим фактором висвітлення матеріалу має стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції.  Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки історії, а  навчити учнів знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.

Вчителі знають: дитину виховує не стільки сам захід, скільки активна участь у ньому. Розучуючи репліки, тематичні вірші, беручи участь в інсценуванні, учень мимоволі переймається темою заходу, усвідомлює її важливість.

Але виховання національної свідомості не повинне закінчуватися на виховних заходах, але і здійснюватися на кожному уроці кожним педагогом.

         Цінним джерелом для розвитку сучасної теорії і практики національно-патріотичного виховання є педагогічна спадщина В. Сухомлинського. Він підкреслював, що справжнє народження громадянина відбувається тоді, коли дитина відчуває себе часткою і в ній, як сонячний промінь в краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич і слава.

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Головна мета національно-патріотичного виховання на сучасному етапі – це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

 До провідних завдань патріотичного виховання , які ставлю перед собою у вихованні дітей належить:

 1) формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь держави, готовність її захищати;

 2) забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

3) формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

4) прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

5) виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

6) формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

7) виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

 Для їх успішної реалізації важливо правильно визначати віковий етап, на якому стає можливим активним формуванням у дітей патріотичних почуттів, та зуміти зібрати такі форми та методи робіт, які стануть найбільш ефективними у вихованні дітей певної категорії

На мою думку класний керівник  і учитель – вагома людина для дітей  у сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення – простежити з становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.

Як вчитель, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини.

У нашій школі успішно діє саме такий аспект – організація шкільного життя, що сприяє формуванню громадянськості. Наші учні мають цілий блок предметів, об’єднаних поняттям „громадянська освіта” – правознавство,  економіка, „Людина і суспільство”, всесвітня історія та історія України, географія.

Також на уроках української мови та літератури відбувається виховання національної свідомості, яке сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу.

 Викладаючи дані предмети,  вчителі постійно працюють над прищепленням пізнавального інтересу до предметів, використовують активні методи навчання, широко застосовують лекції, групове навчання, що стимулює потяг учнів до творчого пошуку, пропонують тренувальні завдання, які навчають учнів спостережливості, вмінню оцінювати, порівнювати, висувати гіпотези, аналізувати та класифікувати досліджувані явища.

Рекомендації вчителям природничо-математичних дисциплін

Природничо-математичні дисципліни мають потужний гуманітарний потенціал, який варто використовувати в патріотичному вихованні учнів. Він полягає у:

1      Висвітленні історії фундаментальних наук, життєдіяльності їх творців, внеску українських науковців і  винахідників у розвиток цивілізації;

2      Використанні методів навчання (спостереження, вимірювання, експеримент), які сприяють формуванню в учнів громадянських позицій, людських якостей, критично-аналітичного та технічного мислення.

3.     Розкриття внеску українських учених-природничників і математиків у розвиток світової науки.

4.     Систематичне інформування учнів  про участь українських науковців у сучасних дослідженнях, розроленнях нових технологій тощо.

5.     Організація екскурсій (реальних і віртуальних) на підприємства, до науково-дослідних установ, мальовничих куточків, заповідних територій України.

6.     Розв’язування та складання учнями задач (розрахункових, якісних, експериментальних) з історичними матеріалами.

7.  Використання патріотичних висловів вітчизняних учених та зарубіжних про українських науковців та винахідників.

8.   Виховання дбайливого, господарського ставлення до природи рідного краю в системі екологічної освіти.

9. Застосування українознавчого матеріалу, пов’язаного з народними традиціями, звичаями, народною медициною, національною етнічною обрядовістю, народним агрокалендарем.

Для реалізації цих завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і в позакласній діяльності.

Навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.