Виступ на педагогічній раді учителя зарубіжної літератури Коноплі Т.Г.

Формування критичного мислення учнів шляхом                                 використання проблемно-ситуативних завдань на уроках зарубіжної літератури

Нехай живе людина, яка не вміє шкодувати себе.

                                                                                                                        М.Пруст

    Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керувати і мистецтво виховувати. Як виховувати засобами літератури чуйну, національно свідому, інтелігентну людину в сучасних умовах? Як прищеплювати почуття прекрасного, коли навколо скільки проблем? Важко кривити душею, дивлячись у чисті юні очі. Скільки запитань, скільки невирішених проблем постає. Але вчитель іде на свою нелегку роботу й радіє зустрічі з учнями, тому що знаходить у них підтримку, віру в себе.

 Мій робочий інструмент на уроці – слово. Слово в житті людини важить дуже багато. Воно може розрадити, піднести настрій, приголубити, може висміяти, засудити, ославити, а часом приголомшити. У літературі слово – не просто слово, воно уособлює художній образ, у серці може розквітнути квітами любові, поглибити світовідчуття дитини.

Покликання вчителя літератури – розвивати творчі можливості й здібності особистості. Світ так потребує в неординарних, багатих, ерудованих, інтелектуально й духовно розвинених особистостях.

Притримуюся  правила: на літературу покладена важлива місія - сформувати людину високої читацької загальної культури,  духовно багату, громадянськи активну, наполегливу в здійсненні поставленої мети. 

Література – храм, де зустрічаються незвичайні співрозмовники – автор, учитель, учень та художній образ – і ведуть між собою діалог “на рівних” про ціну людського життя, про моральність, про істину, щастя й красу, адже науково-методична тема, над якою я працюю на уроках літератури, - «Формування критичного мислення шляхом використання проблемно-ситуативних завдань».

 Що таке критичне мислення? Які нові погляди на цю проблему існують у сучасній педагогіці?

В основі критичного мислення можна угледіти відомий вислів Сократа: «Я знаю, що нічого не знаю».  Одне з пріоритетних завдань кожного вчителя – навчати дискутувати, не приймати інформацію як істину в останній інстанції.

Наступне завдання вчителя – формування мотивації знань. Учень, який зрозумів, для чого він вивчає це питання, активніше працює над його розв’язанням. Запитання вчителя повинні давати можливість учневі шукати, міркувати, робити зіставлення, обґрунтовувати свою думку.

Розвиток інтересу в навчанні – проблема, яка хвилює кожного сучасного вчителя.

Головною передумовою розвитку критичного мислення стала теза “Освіту не дають, її здобувають”. Критичне мислення починалося як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів.

Створення проблемних ситуацій є лише одним із шляхів підвищення  активності учня.

Особливо цінним є те, що на уроці зарубіжної літератури не просто відбувається знайомство з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник - учитель - учень. Долаючи простір і час, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найкращих митців людства.

   Як зробити уроки літератури цікавими? Як активізувати діяльність учнів? Як сформувати в учнів критичне мислення ? Ці питання ставить перед собою будь-який творчо працюючий учитель. Є три  аспекти формування інтересу до літератури в цілому і дослідницької роботи з літератури зокрема: через урок, книгу і позакласне заняття.

І тут найбільш доречно згадати давню китайську приказку: «Скажи мені - і я забуду, покажи мені - і я запам'ятаю, залучаючи мене - і я навчуся». Створення на уроці  проблемної ситуації   - метод навчання, при якому дитина не отримує знання в готовому вигляді, а видобуває їх сама у процесі аналізу, співставлення,  власної навчально-пізнавальної діяльності. Найбільш сприятливі для пробудження й розвитку пізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріал у готовому вигляді, а організовує самостійну діяльність учнів. Ще Сократ в евристичних бесідах стверджував, що навчитися грати на флейті можна тільки, граючи самому.

Проблемна ситуація може виникнути на будь-якому етапі уроку. Усе залежить від учителя, як він вирішить, де більш доречна й ефективна буде постановка проблемного завдання, проблемного питання або проблемної ситуації.

“Я мислю – отже, я існую,” - сказав у свій час відомий французький філософ Рене Декарт. А вже через роки, ніби відлуння, прозвучали слова Дені Дідро: “Люди припиняють мислити, коли перестають читати”. І це справді так. Адже жити повноцінним життям в сьогоднішньому стрімко мінливому й бурхливому світі може тільки людина, критично мисляча.

Як же навчитися критично мислити? І тут на допомогу приходить література, зі своїми творами, з проблемами, що порушуються в них, із літературними героями…Працюючи над своєю проблемою, я відкрила ще одну істину: критичне мислення не може розвиватися ізольовано, воно завжди виступає в гармонії з моральними цінностями.

Стратегій, прийомів розвитку критичного мислення, як свідчить педагогічна література, багато. Я у своїй практиці використовую далеко не всі з них, а тільки ті, які на мій погляд, найбільше адаптовані до школи і тому найбільш ефективні.

З метою розвитку критичного мислення використовую найменшу можливість для створення діалогічної ситуації. Дуже важливо під час бесід створювати проблемну ситуацію, яка б могла викликати дискусію.

Одним із прийомів роботи в групах або  в парах є так званий “Інформаційний пакет”, який сприяє розвитку критичного мислення на широкому полі інформації. Це добірка цитат, висловлювань (про письменника, твір, героїв, проблеми тощо) літературознавців, дослідників, філософів, відомих людей. Працюючи в парах, учні знайомляться зі змістом пакета, щоб відповісти на запитання:

Який вислів найкраще висвітлює дану проблему?

З яким твердженням не погоджуюся?

Чиї думки найоригінальніші?

Які вислови сподобалися?

Доповніть “пакет” власною думкою (цитатою, прислів’ям).

Такий вид роботи допомагає учням приймати самостійне рішення, знаходити потрібну інформацію, висувати власні ідеї.

Універсальним збудником думки та емоцій учнів є прийом “Незакінчені речення”. Цей прийом дає можливість учням висловитись, визначивши певну  тему. Учитель формулює початок речення і пропонує закінчити його:

-         Коли б я був…

-         Таке рішення було ухвалено, тому що…

-         Це мій улюблений герой, бо…

Для висловлення враження від знайомства з творчістю письменника  або прочитаного твору використовую “Вільне письмо”. Дана стратегія допомагає зібрати докупи свої думки через записування їх без зупинки. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх демонструвати.

Подобається дітям і дає певні результати інтелектуальна розминка  - “входження” в урок. За першими літерами імені головного героя твору треба записати слова – асоціації, які виникають під час читання.

Для перевірки засвоєння і розуміння змісту прочитаного твору доцільно використовувати прийом “Порушена послідовність”.  На окремих смужках паперу розміщені фрази, що стосуються твору, який вивчається. Записані на окремому аркуші, вони втрачають логічний зв'язок. Учням потрібно відтворити з пропонованих частин текст і відновити сюжет твору. Кількість карток необмежена.

Досить ефективні під час колективного обговорення прийоми “Мозковий штурм” та “Мікрофон”. “Мозковий штурм” спонукає кожного проявляти свою уяву і творчість, що досягається шляхом висловлення думок усіх учнів. Прийом “Мікрофон” дає можливість сказати щось швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Останнім часом на своїх уроках  використовую метод проектів. Це будь – яка діяльність учнів, результатом якої є той чи інший продукт. Проекти можуть бути персональними або груповими. Обидва є результативними. Працюючи над створенням проектів, учні швидко навчаються критично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, постійно самовдосконалюватися. У своїй практиці я впроваджую дослідницькі, творчі (ілюстрації до творів, власні хоку, вірші), ігрові проекти. Учні створюють портфоліо – систему своїх творчих наробок: малюнки, кросворди, твори, казки, есе, вірші, тощо.  Дані методи  зацікавлюють  учнів  своєю  новизною  й  сучасністю;  розвивають  у них  пам'ять,  кмітливість,  уважність,  винахідливість,  уміння  логічно  мислити,  комбінувати.  Причому  робиться  це  ненав’язливо,  у  захоплюючій  формі.

         Учні  об’єднані в  малі  групи,  які  вдома  колективно  створюють  рекламний  ролик  за  твором,  що  вивчається.  Вони  мають  продумати  мету,  адресата,  вид  такого  ролика.  А  в  класі  кожна  група   демонструє  свою  рекламу,  а  інші  аналізують  її  за  критеріями:

     *  Відповідність  реклами  художньому  тексту.

     * Аргументованість.

     *  Доступність.

*  Оригінальність.

 Аналізуюючи  рекламні  проекти,  учні  можуть  знову  звернутися  до  тексту,  учаться  аргументувати  своє  бачення  твору,  обстоюють  власну  думку,  критично  реагують  на  зауваження.  І  головне,  усе  це  відбувається  у  невимушеній  ігровій  формі.

 У старших класах для розвитку критичного мислення учнів, на мою думку, слід частіше проводити уроки – диспути, дискусії, дебати. Одним із можливих варіантів роботи під час диспуту може бути прийом “Обери позицію”. Він надає можливість кожному обґрунтувати свою позицію та перейти на іншу, якщо опоненти знайшли переконливіші аргументи.

До дискусії усіх учнів спонукає прийом “Коло думок”. Головне завдання, яке стоїть перед кожним із них, - висловити власну думку. Запитання для дискусії передбачаються різні, але всі вони мають бути пов’язані з твором, що вивчається.   Цей метод  начає  виробляти  й  формулювати  аргументи,  висловлювати  думки  з  дискусійного  питання  у  виразній  і  стислій  формі,  переконувати  інших.

        О.Генрі  стверджував:  «Треба  прагнути  бути  людиною, незважаючи  на  всю  жорстокість  навколишнього  світу,  і  це  можливо».

  -  Чи  погоджуєтеся  ви  з  думкою  американського  письменника?

         Ефективним у роботі є прийом “Прес”. Учні складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком:

-         Сьогодні на уроці мені цікаво було дізнатися …

-         Я відчув…

-         Отримав уроки життя від…

-         Я усвідомив…

-         Я ніколи у своєму житті не…

  Цей вид роботи дає можливість висловити власну думку, пояснити, у чому вона полягає; чому саме вибрана така точка зору; навести приклад, який є аргументом, щодо висловленого; узагальнити свою думку.

Реалізувати власну педагогічну проблему мені допомагають нестандартні форми уроку, які стимулюють пізнавальну активність учнів, їхнє вміння діяти в незвичних ситуаціях, використовувати власний досвід, адаптацію до змін: урок –уявна подорож, урок – представлення проектів, урок – дослідження, урок – пошук істини.

Один із найпоширеніших прийомів створення атмосфери пошуку під час уроку є проблемна ситуація, яку вчитель може продумати як на початку вивчення твору, так і в кінці (але за умови, що учні вже прочитали цей твір).

Наприклад, вивчаючи Ф.Достоєвського, ставлю

Проблемні питання  до класу

 1. Яка найважливіша біблійна істина, на вашу думку, є в романі Ф.Достоєвського? Довести свою точку зору.

2. Згадайте картини сну про морову виразку, у  яку « весь світ вкинутий».

  Із якою метою намальована ця картина?

3. У чому, за Достоєвським, « вина людей, усього людства полягає»?

4 . Знайдіть у тексті епізоди, що свідчать про три суди в житті злочинця :

    - суд кримінальний (держави);

    - суд народу (прирівнював до Божого);

    - суд власної совісті.

  (До таких істин прийшов Ф.Достоєвський ще на каторзі, коли у відчаї читав

  Біблію).

5.Що є любов? (За Достоєвським, за Біблією).

  Вивчення художнього твору не закінчується на уроці, воно продовжується в позакласній роботі. Здійснюємо різноманітні проекти, створюємо тематичні та ювілейні газети, готуємо літературно-музичні композиції, різноманітні ігри, конкурси, усні журнали. Доречно використовувати  літературно- мистецькі  зв’язки.  Вивчаючи Ф.Достоєвського,  слухаємо музичний твір  Баха «Органна фуга ля мінор», вирішуємо проблему:

--Проаналізуйте музичний твір: що в ньому було незвичайного?  Що вразило

найбільше?  З чим асоціювався твір? Що для себе виділили?

На уроці додаткового читання за Пр. Меріме «Кармен» звучить  музична пауза ,слухаємо  Ж.Бізе  оперу  «Кармен». Потім вирішується питання:

*як сама Кармен говорить про кохання;

*якими рисами вона доповнює свій образ, коли ми слухаємо арію?

* Якою уявляємо собі Кармен?

 Урок літератури допомагає виховати читача, але його виховна функція реалізується не прямолінійно, не через формування якихось конкретних рис, не варто ста­вити перед собою завдання виховати в учнів почуття пат­ріотизму або любові до природи на основі того чи того твору. Головне, щоб цей твір був сприйнятий ними як ху­дожній, щоб він схвилював їх, збудив думки і почуття . А це обов'язково вплине на їхній світогляд, естетичне пере­росте в етичне.

 При вивченні поезії Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Фета, Єсеніна звертаюсь до музичних творів, написаних на вірші поетів, щоб підкреслити музичність, особливу ритмомелодику віршів. Композитори так часто звертались до творчості цих поетів завдяки особливій ліричності, мелодійності поезій.

 Підраховано, що кожен учень відвідує майже 10000 уроків за час навчання в школі. Отже, кожен учитель старається урізноманітнити їх.

 Нестандартний урок базується на критичному мисленні. Саме від учителя залежить бути чи не бути критичному мисленню в його учнів. Бо вчитель має обрати правильний шлях до розуміння світогляду автора.

 На своїх уроках часто згадую слова Лессінга:

“Сперечайтеся, помиляйтеся, але, Бога ради, розмірковуйте, і хоча криво, та зате самі.” Діти вчаться обирати ідеали, які допомагають їм у становленні. І література переконує їх: життя іноді буває жорстоким, але в ньому є місце для любові, добра та світла.

Майже завжди домашнім завданням  є написання відгуку, нарису, твору – роздуму, твору – есе.

Ось уривки з них:

Я хотіла би бути . . . метеликом

Ще з дитинства я полюбила дивитися на хаотичну гру цих комах.

Яскравий танець різнокольорових маленьких цяточок не може не зачарувати. Я мріяла бути метеликом. . .

Мабуть, і зараз іноді мені хочеться перетворитися. Але чому? Чесно кажучи ,я й сама не знаю.

Навіщо живе людина – ніколи не буде ясно, але функцію метелика я можу назвати не замислюючись: дарувати світло й радість.

Мені б дуже хотілось зробити цей світ кращим, показати людям, що таке щастя. Довести їм, що щастя – це не щось абстрактне й далеке, а це метелики,  які кружляють навколо тебе. Я думаю, що я би намагалася навчити людей любити світ за такі дрібниці, забувати про життєві негаразди. Я б хотіла бути вільною, щоб ніщо не стримувало мене, щоб для мене не існувало ніяких правил... Жити – ось єдине правило й немає виключень. Коротке життя, але яке яскраве.

Я хотіла би стати ...

Одного неспокійного осіннього ранку я відкрила очі й побачила, що стала прозорою. У моїх думках пролетіло декілька варіантів, але я чомусь зупинилася на холодній, безкрайній краплині. Усе моє тіло враз стало кристалічною водою. Я хотіла підхопитися , але тільки скотилася на землю. Мені здавалося , що якійсь річці , або якомусь струмочку не вистачає цієї маленької частинки.

Покотившись далі, я зрозуміла, що ця невеличка краплинка води уособлює майже все живе. По-перше, це сльози, а вони, як відомо, несуть смуток або велику радість. Вони виносять із людини емоції  у такому невеликому об’ємі. По-друге – це море. Безкрає, глибоке, сповнене якоюсь таємницею. По-третє, це річка, яка постійно тече у невідомому напрямі й не має меж. Краплина – це роса, яка кожен літній ранок проситься на сонце, змальовує красу. Також, це – дощ, який поливає весь світ красою та свіжістю. Дощ – це нікому невідома сила, яка з кожним разом дивує нас усе більше й більше. Стати краплиною – це наче перейти у інший світ – спокою, краси та прозорості. Краплина – це чиста душа людини.

Я хотіла би  бути . . . людиною

Якби  нас питали вищі сили , ким ми хочемо бути, я відповіла б, що хочу бути людиною. Чому саме людиною? Мабуть, тому що бути людиною – це найбільше щастя. Людина - найрозумніша, найдосконаліша ісота, яка  протягом свого життя ще більше може вдосконалюватись, пізнавати сенс буття, відкривати якісь істини, творити добро, допомагати іншим. Людина здатна робити корисні справи, співчувати, а головне – любити. Ось що в першу чергу відрізняє її від інших істот. Яке щастя бути людиною, любити навколишній світ і палко когось кохати. Бути людиною – це любити навколишній світ і цінувати те , що в нас є.

  Як бачимо, упровадження компонентів проблемного навчання на уроках зарубіжної літератури в сучасному освітньому прцесі є актуальним аспектом.

Переконана, що сучасний учитель не має права забувати слова відомого педагога В. Сухомлинського , що звучать як наказ : «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка... Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця».

Навчання за технологією критичного мислення  ефективне і результативне . Воно розвиває інтелектуальну й духовну сфери особистості.

 Щорічно Мала академія наук України проводить конкурс-захист науково-дослідницьких робіт, у якому кожний учень-член Малої академії наук звітує про результати своєї роботи над якоюсь конкретною науковою проблемою.

Моя учениця, учениця 10 класу Стрілець Анастасія зайняла 3 місце у міському конкурсі- захисті робіт МАН. Щорічно мої учні беруть активну участь у написанні  робіт  МАН.

Про роль сім,ї

 Робота з сім’єю складна і багатогранна. Однак, чи не найголовніший її

аспект – допомогти батькам осягнути значення родинної педагогіки, яка є

серцевиною  виховної практики.  "Тільки разом з батьками, спільними зусиллями, учителі можуть дати дітям велике людське щастя".

Починаючи з моменту вступу дитини до школи, виникає і існує

"педагогічний трикутник": учитель — учень — батьки, що має свої

труднощі та протиріччя,  які потребують розв’язання. Цілі, сподівання,

прагнення та дії і батьків, і вчителів спрямовані на благо дитини.

 Як зробити батьків своїми однодумцями ? (Приклад із запрошенням до гімназії на консультацію до вчителів), (вдячна колегам за толерантне ставлення до батьків, за порозуміння).

Щоб робота з батьками дала найбільший ефект, необхідно використовувати різні форми зв’язку з ними.  У роботі з батьками доцільно поєднувати колективні та індивідуальні форми.

Правильно діяти- значить не тільки давати поради, а й дослухатися до батьківських пропозицій, не допускати повчального тону, не читати нотацій, а намагатися знайти спільну мову, добитися довіри та відвертості.

 Спокійна ділова бесіда про розумні заходи впливу на учня дасть набагато більше користі, ніж дорікання та скарги на нього. Бачити на батьківських зборах усіх батьків — бажання кожного класного керівника. Зрозуміло, що процес виховання може досягти найвищих результатів лише за умови постійного спілкування з батьками учнів, тобто має існувати зворотний зв’язок.  У практиці 5 класу були родинні свята, батьки беруть  активну участь у проведенні виховних годин.  Такі заходи корисні тим, що учні вчаться слухати батьків своїх  друзів та вміють показати свої творчі здібності. Були заходи, коли батьки проводили уроки  (Сачдева Вікрам, Дурнев Дмитро, Гриценко Микола Петрович).              

Намагаюся працювати у тісному контакті з кожною сім’єю. Це такі своєрідні «Сімейні розмови», де тематикою батьківських лекторії були такі:

-         «Взаємодія сім` ї і школи – запорука успішного навчання й виховання»,

-         «Батьки і діти. Як уникнути конфлікту» ;

 «Формування здорового способу життя».

 Висновок

Кожна цивілізація народжувала новий тип школи, але в кожній

цивілізації школа – це майбутній батько, громадянин, особистість,

робітник. Класний керівник у сучасній школі – головний вихователь, він

формальний і фактичний лідер групи, організатор, витівник, помічник,

опікун, координатор, співпрацівник, але головне – він творча людина, яка

признана створити всі умови для самореалізації кожного зі своїх

вихованців. Говорять, що учитель — артист своєї справи, але глядачі не

зустрічають і не проводять його оваціями. Говорять, що учитель —

скульптор, але його роботи до певного часу ніхто не бачить, окрім нього

самого. Учитель — це лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування,

та і лікуватися не дуже прагнуть. Де ж черпати цьому артисту-скульптору-

лікареві натхнення, коли ти ще і не просто учитель, а класний керівник?

Відповідь: у дітях, яких тобі довірили .

 У бурхливий час гаснуть маяки, скидаються ідоли, щезають герої, але у нас є опора – література. Її висока моральність та жертовність. Її незрівняна людяність, співстраждання та завжди світло в кінці найбільш похмурого та темного тунелю» . Підвищення духовно-морального потенціалу уроку – у цьому найголовніше завдання уроку літератури! І з цих позицій місію вчителя-словесника можна визначити як душорятівну.

 

 

-