Виступ на педраді "Інтеграції дітей з особливими освітніми потребами"

Криворізька загальноосвтіня школа І-ІІІ ст. № 8

Криворізької міської ради

Невмержицька Т.Г.,

заступник директора з 

навчально-виховної роботи

Кривий Ріг

2019

  Питання інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітній простір є надзвичайно актуальним, особливо у контексті тих змін, які на сьогодні відбуваються в освіті.

  Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти - це одна із форм організації навчально-виховного процесу. Дана форма навчання впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

            Статистика свідчить про те, що з кожним роком збільшується кількість дітей з різного роду порушеннями у фізичному та розумовому розвитку, тобто дітей з особливими освітніми потребами. Оскільки ступінь прояву порушення може бути різного роду (наприклад, моно або комбіновані порушення, що супроводжуються різними супутніми чинниками: епілептичними нападами, приступами агресії тощо), навчання дітей з особливими освітніми потребами може здійснюватися відповідно до певних форм: індивідуальне навчання, інтеграція, інклюзивне навчання або навчання в умовах сегрегації (інтернатна модель). 

            Отже, індивідуальне навчання має проходити на високому якісному рівні. Адже учні, які через об’єктивні причини навчаються за індивідуальною формою, мають право перейти в іншу школу, де організовано повноцінне навчання у звичайному режимі, проходити ЗНО і вступати на навчання до вищих навчальних закладів. Тому це питання знаходиться на постійному контролі директора школи, а педагоги забезпечують освітній рівень учнів, що відповідає вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти.

           Учні, які навчаються індивідуально, є учасниками навчально-виховного процесу. В нашій школі навчається 874 учні, 16 учнів мають особливі потреби, 8 з них навчаються за індивідуальною формою навчання: 6 – за загальноосвітньою програмою та 2 – за спеціальною програмою. Індивідуальне навчання здійснюється до виповнення учнями 15 років.

Формою організації навчального процесу є індивідуальні консультації, на яких учитель дає основні поняття, пояснення процесів, направляє учнів для самостійної роботи та проводить оцінювання їх навчальних досягнень.

Педагоги нашої  школи зробили висновок, що під час індивідуальної форми навчання краще враховуються особливості учня, індивідуалізується зміст, методи, теми навчальної діяльності школярів, проводиться спостереження за їх просуванням від незнання до знання, вчасно вносяться корективи в їх діяльність, можна легко пристосуватися до умов та ситуацій, що часто змінюються як з боку учня, так і вчителя.

Недоліком в організації навчання учнів за індивідуальною формою, на думку вчителів, є відокремлення учня від спільної діяльності. Щоб усунути цей недолік, заняття за індивідуальною формою навчання можна проводити з учнем у присутності інших дітей класу, які в цей час самостійно виконують завдання (наприклад образотворче мистецтво, основи здоров’я, література). Така організація роботи учнів дає можливість прослухати додаткову інформацію, звернутися до вчителя за роз’ясненням незрозумілого питання, що виникло під час самопідготовки. При необхідності учні можуть включитися в групову форму роботи, адже всі інтерактивні методи навчання – групові. Досвідчені педагоги радять об’єднувати учнів навіть у різновікові групи і проводити колективні заняття.

Соціальні трансформації сьогодення диктують необхідність вирішення проблеми адаптації молодого покоління до сучасного середовища. Для дітей з особливими потребами це завдання розглядається  в системі корекційних занять з соціально-побутового орієнтування, покликано забезпечити формування в учнів елементів знань про основні властивості фізичних тіл і речовин, про найважливіші фізичні і хімічні процеси, явища та їх закономірності.

Метою  навчальних предметів «Соціально-побутове орієнтування» та «Фізика та хімія в побуті» і є підготовка таких дітей до самостійного життя, організації власного побуту, шляхом формування у них відповідних знань та практичних умінь, а також  навичок життєвої та соціальної компетентності: виконання норм і правил культурної поведінки в суспільстві, родині,  вирішення життєво необхідних побутових завдань, а саме догляд за житлом та одягом, харчування, лікування. Формування навичок соціальної компетентності здійснюється при знайомстві учнів з умовами користування транспортом, засобами зв’язку, оволодінням елементами правової культури. Моделювання особистісних компетентностей закладені в формуванні здорового способу життя, організації та проведенні змістовного дозвілля, посилення корекційно-виховного впливу на учнів, на поліпшення їхньої соціально-трудової адаптації та готовності до самостійного життя. Саме компетентнісний підхід до вивчення цих предметів може забезпечити підготовку школярів до свідомого і самостійного вирішення різноманітних життєвих проблем.

На таких уроках вчителі  використовують знання учнів з математики, рідної мови, географії, основ здоров'я, та ін., одержаних ними під час вивчення відповідних навчальних предметів. Значну увагу вчителі приділяють розвиткові усного мовлення, практичному застосуванню знань та навичок, набутих на уроках рідної мови. На всіх етапах заняття вчитель слідкує за повнотою усних відповідей учнів,  послідовністю викладу,  умінням  дітей правильно будувати фразу, речення, обґрунтувати висновок. Все це можливо тільки за умови проведення інтегрованих уроків, які дають змогу викликати та підтримувати пізнавальні інтереси учнів, активізувати мислення та мовлення, створювати такі умови навчальної діяльності, які сприяють формуванню й задоволенню потреб учня у спілкуванні, самореалізації, досягненні успіху.

ІНТЕГРАЦІЯ ТА ІНКЛЮЗІЯ ЯК ОСНОВНІ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

В останні роки в Україні значно зріс інтерес до спільного навчання дітей з різними потребами в єдиному освітньому середовищі.

На державному рівні приймаються положення та законодавчі акти, що забезпечують і гарантують отримання якісної освіти учнями з особливостями психофізичного розвитку в масових школах за місцем проживання, створення умов для реалізації їх творчого потенціалу та розвитку індивідуальних здібностей.

Пройшовши складний шлях від принизливого для всіх осіб із порушеннями психофізичного розвитку стану «непотрібних» для суспільства людей, через сегрегацію та інтеграцію, ідея інклюзивного навчання, що полягає в доступності освіти для всіх без винятку дітей з різними потребами, поступово впроваджується в багатьох масових шкіл, міст і районів нашої країни, визначаючи цей напрямок, як найбільш прогресивний в освітній політиці держави.

У Наказі Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» зазначено, що «успішне запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, потребує вирішення завдань на державному рівні, а саме: формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, удосконалення нормативно-правової бази у відповідності до міжнародних договорів у сфері прав людини, реалізації та поширення моделі інклюзивного навчання дітей у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах».

Завдяки створенню інклюзивного освітнього простору, діти, чиї особливі потреби виходять за межи загальноприйнятої норми, мають можливість не тільки отримати гідну освіту, а й відчути себе повноцінними членами шкільного колективу, а згодом стати повноправними громадянами своєї країни, що мають однакові для всіх права і обов'язки незалежно від своїх можливостей.

Переваги інклюзивної освіти для

 педагогів та фахівців

З ростом економічного, політичного і соціокультурного розвитку суспільства відбуваються значні зміни в державній освітній політиці відносно людей, які за певними критеріями відрізняються від більшості. Метою спеціальної освіти стає забезпечення повноцінного й гідного життя осіб з особливостями психофізичного розвитку, їх підготовка до активної участі в житті суспільства, включення в соціальні відносини.

На зміну спеціалізованому навчанню приходять нові, прогресивні форми здобуття освіти – інтеграція та інклюзія.

Інтеграція в освіті – це одна з форм навчання, при якій учні з особливими освітніми потребами основний час проводять у звичайних класах разом з іншими дітьми і якийсь час – окремо, в умовах особливим чином організованого освітнього процесу, де їм надаються встановлені освітні послуги, медична, психолого-педагогічна та соціальна індивідуалізована допомога.

Модель інтегративного навчання обґрунтовується тим, що кожна дитина, з будь-якими порушеннями психофізичного розвитку має такі ж потреби, як і всі члени суспільства і повинна вести життя, максимально наближене до нормального. Тому в школі проводиться корекційно-розвивальна робота з учнями, які мають особливі освітні потреби.

Мета інтеграції в освіті – залучити дітей з різними можливостями у вже сформоване шкільне життя і шкільну структуру, допомогти вписатися у вже існуючу модель навчання. При цьому успішність інтегрованого навчання визначається, головним чином, готовністю дитини до навчання в умовах освітньої школи, тобто наявністю в неї відповідного віковій нормі або близького до неї рівня психофізичного і мовного розвитку, що дозволяє дитині опанувати загальноосвітній стандарт у строки, передбачені для дітей, що нормально розвиваються. Вважається, що при інтегративній моделі навчання дитина повинна оволодіти програмою загальноосвітньої школи, прийняти існуючі норми, дотримуватися їх і бути рівною з усіма.

Інтеграція, припускає, що дитина з особливими освітніми потребами має бути готова для прийняття її школою і суспільством, тобто відповідати стандартам системи освіти, і не враховує його індивідуальності. Тому, фізично присутня на заняттях у класах, вона фактично виключена з процесу навчання. А оскільки інтегроване навчання може бути показано лише тій частині дітей, рівень психофізичного розвитку яких відповідає або близький віковій нормі, то виникає проблема диференційованого відбору дітей для інтегрованого навчання та їх подальшого супроводу. Звідси випливає, що певна частина учнів, яка не пройшла відбір, виключається з системи навчання в масових школах, що порушує права кожної людини, незалежно від її здібностей і можливостей, на здобуття освітніх послуг за місцем проживання.

 Інклюзія дає можливість кожному члену суспільства зробити свій вибір з усіх аспектів повсякденного життя, дозволяє кожній людині повноправно брати участь в житті суспільства згідно з її бажанням.

«Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.»

Всі здатні вчитися. І найкращий доказ цьому – школи, що враховують потреби всіх дітей та індивідуальність кожної дитини; школи, в яких кожен відчуває свою причетність і свою затребуваність; школи, в яких метою навчання є допомога дітям розвиватися і знаходити своє місце в суспільстві незалежно від потенційних здібностей і можливостей.

Таким чином, інклюзію правомірно розглядати як більш широкий процес інтеграції, який передбачає доступність освіти для кожної дитини і розвиток загальної освіти внаслідок пристосування до різних потреб всіх дітей.

Кожна дитина, незалежно від своїх особливостей – фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних чи мовних, повинна мати можливість реалізувати своє право на навчання в будь-якому типі освітнього закладу і отримати при цьому гідну та якісну освіту.