Виступ на педраді "Патріотичне виховання учнів в урочний та позаурочний час"

Формування громадянина – патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, який здатний побудувати суспільство – один із пріоритетних напрямів моєї роботи, бо повага до своєї Вітчизни починається з рідного слова, літератури. Цей складний і тривалий процес передбачає цілий комплекс організаційних, дидактичних, методичних, психологічних, виховних заходів. І рідна мова і література не просто найголовніша складова, а фундамент цієї ідеологічної системи.

Тож постає важливе завдання – сформувати національно-мовну особистість, яка має володіти такими уміннями та навичками:

- виявляти інтерес до вивчення української мови, відчувати потребу у здобутті знань і виробленні комунікативних умінь;

- створювати тексти, використовуючи різні мовні і мовленнєві засоби;

- імпровізувати мовлення відповідно до ситуації спілкування;

- будувати монологічний виступ, у тому числі дискусійного характеру;

- дотримуватися основних правил спілкування під час монологічного та діалогічного мовлення;

- проявляти любов до рідного краю;

- поважати національні символи, звичаї традиції своєї держави;

- з честю і гордістю носити ім’я Українця.

Як сформувати особистість  патріота-громадянина? Які оптимальні форми та методи патріотичного виховання обрати? Це діяльність як учителя-словесника, так і класного керівника. І вагомих результатів  досягне він тільки тоді, коли система роботи  над  формуванням  національно-патріотичної  вихованості  учнів  буде продумана та регулярна.

Засвоюючи рідну мову, діти переконуються в багатстві й красі її, навчаються любити свою Батьківщину, тому на уроках української мови використовую як дидактичний матеріал речення патріотичного характеру, акцентую увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і громадянськість.

Розумінню менталітету рідного народу, вихованню поваги до його мудрості, спостережливості, дотепності сприяє збагачення учнівського словника витвореними попередніми поколіннями колоритними фразеологічними одиницями.  Використовуючи усталені вислови як дидактичний матеріал, звертаю увагу   на такі риси українців, як волелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, оптимізм, переконаність у незборимості народу.

Народознавчі тексти мають глибокі виховні можливості. Вони свідчать про багатогранне життя українців, їх героїзм, високі моральні якості, працелюбність. Тому для диктантів і переказів обираю тексти з описами побуту, звичаями, традиціями, історичними фактами. Ніщо так не виховує любов до держави, як знання минулого. Добираючи теми творів, намагаюся, щоб вони були патріотичного направлення («Яку людину можна назвати патріотом?», «Чи потрібно нашим нащадкам передавати звичаї й традиції пращурів?», «Як залишитись патріотом за межами держави?», «Без верби й калини нема України» тощо). Також з метою популяризації української мови,  виховання національно-патріотичної свідомості декілька років поспіль до Дня української писемності та мови з учнями беремо участь у радіодиктанті національної єдності. Учасники з’ясовують для себе, не тільки як добре знають рідну мову, а ще й демонструють солідарність з усіма громадянами України, хто любить і шанує рідне слово, отримують ще одну можливість відчути єдність нації та приналежність кожного до великого народу.

Уроки української літератури завжди мали не лише освітнє, а й виховне значення. Вплив засобів мистецтва слова на дитячу душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості підростаючого покоління.  Готуючись до уроків літератури, намагаюся   добирати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал. Використовую такі форми роботи при вивченні художніх творів, акцентуючи увагу на етнографічних традиціях:

• підготовка повідомлень;
• екскурси в минуле;
• створення презентацій;
• уроки-конкурси народних пісень;
• складання кросвордів, тестів, вікторин з метою визначення кращого знавця усної народної творчості.

З метою розвитку любові до малої батьківщини на уроках літератури рідного краю говоримо на такі теми:

• Історія рідного краю;
• Чому я люблю рідний край;
• Що б я розповів іноземцям про рідний край;
• Свята рідного краю.

Сприяють вихованню почуття патріотизму, глибокої любові до рідного краю до дня народження вшанування нап’яті відомих письменників.

З метою поширення знань серед учнів про козацький національно-визвольний рух, про заслуги козаків у боротьбі з чужоземними загарбниками проводжу екскурсії до історичного музею, вікторини.

Провідна роль в організації патріотичного виховання учнів належить класному керівникові. Ефективність залежить від форм, методів і систематичності організації, урахування вікових категорій. Справжня суть виховної роботи полягає не в наших розмовах з дитиною, а в організації життя:

• до Дня писемності готували з учнями відеоролики про красу нашої мови, проводимо різного роду заходи («Найдорожча рідна мова»), вікторини «Найкращий знавець української мови»;
• до Дня Гідності і Свободи переглядали документальний кінофільм «Зима, що нас змінила»;
• до Дня примирення відвідували могили невідомого солдата;
• до Дня знань готували відеоролик «Розкажімо Європі про себе».

Таким чином, виховання громадянськості й патріотизму виявляється через любов до своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є правильний добір дидактичного матеріалу, систематичність та врахування вікових категорій.