Виступ на педраді "Педагогіка партнерства – ключовий компонент формування життєво компетентної особистості"

Коваль Світлана Володимирівна

заступник директора з виховної роботи

Білоцерківської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №5

 

Тема: Педагогіка партнерства – ключовий компонент формування життєво компетентної особистості.

Майже всі визнають, що виховання вимагає терпіння, дехто вражає, що для цього потрібні вроджена здібність і вміння, тобто навички, але дуже мало хто дійшов переконання, що окрім терпіння, вродженої здібності та навичок потрібні ще й спеціальні знання

К. Ушинський

(слайд 1)

Ключовими словами нашої сьогоднішньої розмови будуть такі дефініції: педагога партнерства, учні, батьки, вчителі.

«Вчитель Нової української школи користуватиметься свободою творчості і професійного розвитку. Педагогіка партнерства буде однією з основ школи, заснованої на взаємній повазі до особистості, права вибору і відповідальності за прийняті рішення» (міністр освіти України Лілія Гриневич).  (слайд 2)

Ми маємо розуміти, що випускник має закінчуватися навчання у школі не лише із відповідним багажем знань, але й бути готовим дати собі раду у суспільному житті. Очевидно держава нині дещо інакше ставить завдання для школи і у документі «Нова українська школа», зазначено, що сучасну нову школу створює вся українська громада в межах широкого суспільного діалогу.

Новий освітній стандарт проголошує педагогіку партнерства з особистісно-зорієнтованим навчанням, у центрі якого дитина. На відміну від нинішньої школи, де об’єктом пізнання є зовнішній світ (математичні, фізичні, біологічні об’єкти) в особистісно-зорієнтованому навчанні вектор діяльності спрямовується на пізнання учнем себе, процесу взаємодії зі світом і смислу власної діяльності.

Якщо розглянути основні тенденції гуманістичної педагогіки – то це орієнтація освітнього процесу на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між учителем і учнем; подолання авторитаризму з боку учителя у вихованні та навчанні; і спроба утвердити у процесі навчання такі принципи: взаємодії, взаєморозуміння, підтримки, усвідомлення особистої відповідальності за результати навчання. (слайд 3)

Сьогодні доцільно говорити про зміну парадигми «освіта-навчання» на парадигму «освіта-становлення», а саме становлення людини, її духовності, індивідуальності, її самотворення, самоформування, самооформлення в особистість. (слайд 4)

Місія Нової української школи полягає у тому, щоб допомогти кожній дитині розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості на основі партнерства усіх учасників освітнього процесу: учителів, учнів і батьків. Якщо виходити із сучасних тенденцій розвитку освіти у світі, а саме: (слайд 5)

- гуманістична спрямованість і врахування можливостей кожної моделі;

- навчання через діалог;

- нові професійні орієнтири у роботі вчителя (не фахівці, а професіонала) надзвичайно важливо, що «Нова школа працюватиме на засадах педагогіки партнерства. (слайд 6)

Які ж теоретичні засади педагогіки партнерства?

1. Спілкування, взаємодія, співпраця між учителем, учнем і батьками.
2. Учні, батьки і вчителі об’єднанні спільними цілями, рівноправні учасники освітнього процесу.
3. Нове залучення родини у побудові освітньої траєкторії дитини.
4. Діалог між учителем, учнями і батьками. (слайд 7)

Педагогіка спілкування з дітьми ґрунтується на таких принципах:

1. Повага до особистості;
2. Доброзичливість і позитивне ставлення;
3. Довіра у відносинах і стосунках;
4. Діалог – взаємодія – взаємоповага;
5. Розподілене лідерство;
6. Принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) (слайд 8)

Учитель згідно концепції «Нової української школи» повинен виступати у новій ролі фасилітатора (той, хто підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає їй) і ролі тьютора (той, хто індивідуально працює з інтересом дитини – виявляє освітні запити, проектує освітню діяльність організовує рефлексію і проектує наступні кроки в освіті) (слайд 9)

Зміни у системі взаємостосунків між учнем і вчителем можливі лише коли існує діалог, взаємодовіра, підтримки і активна співпраця з батьками дітей лише тоді відбудеться позитивна зміна шкільного середовища. (слайд 10) Згідно Нової української школи необхідно внести зміни до організації співпраці вчителя і учня. У функції вчителя входить: ретельно підготувати вдома для дитини навчальні завдання і придумати хід вирішення їх для різних груп учнів. А функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновані вчителем завдання і самостійно їх вирішувати. У такому випадку учасники навчання і виховання учитель і учень – рівноправні. Ніхто не застосовує владу.

Я думаю, що  вчителі, які будуть працювати у фокус-групі «Вчитель-учень» дадуть відповіді на питання: «На що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи партнерства, у свою діяльність?». Останнім часом дуже багато дискусій точиться щодо новітніх підходів до педагогічної співпраці класного керівника з батьками, яка теж базується на «педагогіки партнерства» між класним керівником і батьками. Слід пам’ятати, що кожна дитина неповторна, має певні від природи здібності, таланти, можливості. Завдання класного керівника допомогти розкрити, розвивати ці здібності, а місія школи залучити кожну родину до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини. Як зазначено, у Концепції Нової української школи «Нова школа допомагатиме батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей. Найосвіченіша людина може стати найгіршим злочинцем, якщо не розуміє і не поділяє загальнолюдських цінностей». У цьому аспекті неабияку теоретичну допомогу можуть надати твори класиків вітчизняної та світової педагогіки, зокрема: «Материнська школа» Я.Коменкського, «Думки про виховання» Джона Локка (анг.філософ ХУІІ ст..), «Як готувати матір і батька до шкільного сімейного виховання своїх дітей», «Як разом з батьками виховувати майбутніх матерів і батьків», «Важкі діти» В.О.Сухомлинського, «Книга для батьків», «Лекції про виховання» А.Макаренка, «Психологія емоцій і виховання» Селестена Френе (експериментатора із Франції, засновника Міжнародної федерації прихильників «нової школи»). Питання духовного відродження сім’ї, зміцнення її соціального статусу, посилення ролі батьків в освітньому процесі повинні посідати головне місце у роботі класного керівника. Саме класний керівник повинен зрозуміти, що тільки плідна системна взаємодія сім’ї і школи позитивно позначається на ефективності освітнього процесу. Шість років назад у школі була створена програма співпраці школи із батьківською громадою, яка має назву «Партнерство школи і сім’ї у вихованні дітей». Ця програма складається не тільки із традиційних форм роботи з батьками (тематичні батьківські збори, університет педагогічних знань, але й передбачає реалізацію проекту «Батьківство в радість» через проведення тренінгів по формуванню батьківської компетентності). Методичні об’єднання класних керівників 1-4, 5-8, 9-11 класів рекомендували класним керівникам 1-11 класів створити власні програми роботи з батьками. Створення таких програм: по-перше, допоможе надати батькам певні знання із психології, педагогіки, гігієни, фізіології; по-друге, залучити до співпраці різних фахівців; по-третє, вивчити сім’ї кожного учня. На сьогодні тільки чотири класних керівника мають такі програми роботи з батьками: Михайлюк Н.М. (5-Б), Грозна Н.Д. (4-Б), Яковенко Л.М. (11-А), Васильєва В.В. (7-А). Якщо класний керівник зумів налагодити довірливі відносини з батьками, викликати у них бажання допомагати своїй дитині, підтримувати її у скрутну хвилину, можна сказати із упевненістю, що своїх педагогічних цілей він досягне.

Класним керівникам (18 осіб) дати відповідь на запитання «Співпраця класного керівника та батьків класу». На питання «Які форми роботи з батьками ви використовуєте?» були такі відповіді:

- індивідуальні бесіди – 7 осіб;

- телефонний зв'язок – 8 осіб;

- консультатиції – 5 осіб;

- батьківські збори 8 осіб;

- засідання б/к – 3 (5-Б. 4-Б, 7-А);

- відвідування сімей – 2 осіб;

- листування – 1;

- Вайбер – 10;

Класний керівник 5-Б кл. дав такі відповіді – розширене засідання б/к, творчі звіти, батьківські збори, батьківський всеобуч.

Наступне питання «Які традиції існують у ваших колективах разом із батьками?»:

- концерт до 8 Березня – 2;

- туристичні походи – 2;

- творчі звіти – 3;

- День іменинника – 4;

- відвідування льодового катка – 2;

- свято до Дня матери – 3.

Питання «Назвіть ефективні форми роботи з батьками?»:

- екскурсії – 2;

- інформування через соціальні мережі – 6;

- проекти – 3;

- родинні свята, тренінги – 8;

- батьківські збори – 3.

Питання «Від яких форм необхідно відмовитися?»:

- загальношкільні батьківські збори – 6.

- зберегти всі форми роботи – 4.

Питання «До яких виховних справ ви залучали батьків класу?»:

- екскурсії на підприємства, де працюють батьки (5-Б), зустрічі з цікавими людьми (5-Б), зустрічі з воїнами АТО (4-Б, 2-Б), розповідь батьків про свою професію (3-Б – геолога, 1-А – лікаря, 4-Б – хлібороба, 5-Б - військовослужбовця)

Я хочу познайомити вас із прикладом світового досвіду про участь батьків в освіті дитини країн Європи: Німеччини, Австрії, Данії, Італії, Португалії, Іспанії, Франції, Бельгії, Норвегії. В усіх цих країнах створюються формування батьківської спільноти – це ради, комітети, комісії, під назвою «Шкільні ради». У практику входять батьківські збори або батьківські конференції. Тому для розмов з батьками і розбору штатних ситуацій у Німеччині існують батьківські збори (4-5 раз в рік), індивідуальні зустрічі (1 раз на рік з кожним батьком обов’язково).

Мудрий класний керівник у 1-4 кл. і 5 класі титанічно буде працювати над створенням класного колективу, опираючись на батьків класу, вчителів-предметників та класні органи самоврядування. Але все частіше учні закінчують школу, а класного колективу так і немає. Мабуть тому, що класний керівник забув навчити своїх вихованців елементарного:

- вміння співпрацювати з людьми;

- допомагати один одному;

- дбати про імідж класу школи, а не лише про свій;

- ставити спільні завдання та піклуватися про успішне їх виконання;

- мати чітку особисту позицію. (Слайд 11)

Прикладом для всіх є робота класного керівника 4-Б кл. Грозної Н.Д., яка за 4 роки сформувала чудовий класний колектив учнів і батьків. ЇЇ вихованці разом із батьками підготували до Всеукраїнського конкурсу біологів і природознавства «Юний дослідник» 21 роботу,  3-й рік поспіль посідає 1 місце у школі із збору макулатури, з благодійної ярмарки, кожна дитини створила родинні дерева, розповіді про свою сім’ю, найбільше учнів пишуть тематичні казки.

Слід пам’ятати, що сучасні батьки готуючи дитину до школи передусім роблять ставку не на навчальний заклад, а на конкретного класовода у початковій ланці, а в старшій школі на класного керівника. Існує старе африканське прислів’я «Що виростити дитину, потрібно ціле село». Можна уявити, що потрібна ціла  громада, щоб виростити школу. Не можна сподіватися на те, що місцева влада вияве бажання займатися нашими локальними проблемами. Потрібно працювати як громада, щоб школа, батьки, підприємці, родини, організації, представники влади мікрорайону згуртувалися для підтримки освітнього процесу. Тоді учні будуть мати кращі досягнення, перебувати у школі довше і отримують більшого задоволення від процесу. У нас є традиції співпраці «школа-громада»: створення проектів «Інтерактивна екозона», «Інтерактивний паркан», «З добром у кожне серце», акція «Посади дерево», родинні свята «Без сім’ї  немає щастя на землі», спортивні змагання «Тато, мама і я – спортивна сім’я», благодійний ярмарок, тематичні виставки творчих робіт, співпраця з радою ветеранів мікрорайону та депутатом міської ради Королем А.П., філіалом-бібліотеки №10 (завідуюча Нагорна А.Г.), Спеціалізованим обласним будинком дитини «Малятко», Благодійним фондом Костянтина Єфименка.

 Заступник міністра освіти Павло Хобзей зазначив: «Є один старий добрий інструмент – самооцінка школи. Це коли, основні проблеми школи на рівних оцінюють учні, батьки та вчителі. З цих трьох позицій на одне й те саме питання вони отримують різні відповіді. І це природньо. Але, коли ви разом думаєте як розв’язати проблеми – це і є побудова довіри. Цей інструмент важкий, але якщо ви його створите – ви зробите великий крок вперед.