Виступ на педраді.
Тема. Стимуляція пізнавальної діяльності учнів як засіб самореалізації і саморозвитку.
І. Стратегічна мета :
розглянути шляхи формування і розвитку соціально зрілої та творчої здатної до самореалізації особистості через використання педагогічних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу.
І І. Постановка проблеми.
У сучасних умовах розвитку суспільства якісно по-новому розглядається проблема розвитку і викори-стання людського потенціалу. Постають більш високі вимоги до самостійності, ініціативи та конкуренто-здатності особистості. Значно посилився вплив люд-ського фактора на різні сторони сучасної дійсності.
Як правило, рідні і близькі, які схилилися над колискою дитини, уловлюючи її перші рухи і реакцію на навколишній світ, пророкують немовляті велике майбутнє. Фантазія батьків у даній сфері не має меж. Тут, плідно висуваються гіпотези з приводу того хто знахо-диться перед ними. Швидше за все це майбутній великий (велика): учений; полководець; композитор; естрадний виконавець; спортсмен; фотомодель; підприємець; релігійний діяч і т.д. Але дані припущення залишаються тільки припущеннями, не більш того, тому поле реалізації особистості безмежне і передбачає дві крайності досягнутого людиною рівня самореалізації- це геніальність і бездарність, посередня і безпосере-дня особистість.
ІІ. Психолого-педагогічні основи самореалізації, саморозвитку особистості.
Самореалізація особистості
Нові підходи до організації навчального процесу в сучасній школі мають забезпечити умови розвитку і самореалізації кожної особистості, її самоствердження, самовираз, саморозвиток. Пріоритетність цих напрямів визначено в Національній доктрині розвитку освіти України.
Спираючись на ці типології, на наше бачення спектру варіантів особистісного самоздійснення та на власне розуміння змісту досліджуваного процесу, пропонують таку класифікацію форм самореалізації особистості:
· Самореалізація – адаптація (процес об’єктивації сутнісних сил, провідною метою якого є максимальне пристосування до оточуючого середовища);
· Самореалізація –пізнання (діяльність з об’єктивації сутнісних сил, підпорядкована постійному розширенню та накопиченню знань про світ і про себе);
· Самореалізація –виконання (втілення особистісних сутнісних сил із виробництвом об’єктів за матеріальним чи ідеальним взірцем);
· Самореалізація –новаторство (форма особистісного самоздійснення, провідною метою якого виступає створення об’єкту, який раніше не існував);
Педагогічними та методичними основами процесу саморозвитку є:
1.Утвердження в педагогічній теорії та шкільній практиці думки про учня як суб'єкта виховного процесу та ідеї про вирішальну роль власної активності в роботі над собою.
2. Відмова від авторитаризму, примітивізму в навчально-виховній діяльності.
3. Розуміння педагогами особистісної неповторності учня, вивчення його індивідуальних інтересів, нахилів, здібностей.
4. Стимулювання особистості підлітка до само-розвитку. Це можливо, за умови, коли зовнішні впливи і дії викликають у неї переживання внутрішніх супереч-ностей між досягнутим і необхідним рівнем в оволодінні знаннями, практичними уміннями і навичками, способами творчої діяльності і сприяють формуванню відповідних потреб. Виділяємо такі способи створення педагогічних умов, за яких в учнів виникає переживання внутрішніх суперечностей і відбувається формування потребомотиваційної сфери:
В навчанні:
- новизна матеріалу, який вивчається;
- використання яскравих прикладів і фактів;
- застосування евристично-пошукових та дослідницьких прийомів навчальної роботи;
- різноманітність методів оволодіння знаннями, практичними уміннями і навичками;
- доцільний педагогічний контроль.
В системі позаурочної виховної роботи:
- висока змістовність виховної діяльності;
- різноманітність форм і постійне їх оновлення;
- опора на самодіяльність і самостійність учнів;
- розширення соціальне значущої діяльності і поза- шкільних зв'язків;
- романтична спрямованість, дискусійність, привабливість заходів,
5. Сприяння розв'язанню внутрішніх суперечностей підлітка і задоволенню їх потреб. Коли це відбувається, особистість відчуває емоційне піднесення, що стимулює діяльність самоудосконалення. В протилежному випадку емоційна напруга набуває негативного характеру, тонус діяльності значно знижується.
Створення реальної можливості самовираження , самоствердження та самореалізації кожного школяра засобом включення в різноманітну корисну діяль-ність сприяє адекватності самосприйняття й само-усвідомлення , стимулює особистість на постановку перед собою обґрунтованих завдань щодо самовдо-сконалення , на пред’явлення до себе більш серйозних і високих вимог .
Завдання педагога полягає саме в тому , щоб , виходячи з потреб самої дитини , зробити їх громадсько цінними .
Послідовний цикл формування у школярів здатності до самореалізації містить три взаємопов’язані етапи: самоактуалізацію, самовизначення, самопрезентацію. 1. Самоактуалізація
-Виявлення потенційних можливостей і особистісних якостей
§ Включення до різних видів діяльності
§ Відстеження рівня сформованості ключових компетенцій
§ Аналіз і самоаналіз результатів діяльності
- Визначення шляхів самовдосконалення.
2 .Самовизначення
- Виявлення ставлення до навчання.
- Мотивація досягнення.
- Мотивація схвалення.
- Включення до конкретних видів діяльності.
- Відстеження результатів формування ключових компетенцій.
- Аналіз і самоаналіз досягнень учнів.
- Визначення шляхів оприлюднення (презентації) досягнень.
3. Самопрезентація
- Визначення життєвих планів (ставлення до особис-тісного зростання, рівень важливості знань, вибір професії)
- Участь у презентаціях власних досягнень
- Аналіз і самоаналіз реалізованості у вибраних видах діяльності.
- Відстеження рівня готовності до самореалізації
. Ключовим тут є момент цілеспрямування. На нашу думку, особистість починається з власної постановки мети і відповідального переживання цього явища.
Якщо мета не зовнішньо задана, то вона завжди моя (особистісна), завжди породжуюча (креативна) і така, що реалізує особистість і, водночас, розвиває, "вирощує" її: таким чином, особистісна дія - це і є, власне, самореалізуюча і саморозвиваюча дія.
Учні вчаться, пізнають, творять - кожен по-своєму, а ми створюємо умови для цього, залежно від їх потреб, допомагаємо їм і підтримуємо.
В зміст педагогічної підтримки творчості, входять:
-- сприяння школяреві у створенні адекватного і цілісного образу світу, розумінні себе в цьому світі і в «пред'явленні себе собі»;
- вибір реальних творчих завдань і зміни себе у світі, своїх відносин зі світом за допомогою творчості (цілепокладання як поетапне планування бажаного результату);
- побудова гармонійних взаємин з людьми;
- формування особистісно-значущих смислів і цінностей.
ІІІ. Освітні технології, що сприяють розвитку інтелекту , самовдосконаленню та самореалізації особистості.
Гуманістичне навчання як засіб розвитку інтелекту , самовдосконалення та самореалізації учнів в межах соціокультурних і моральних цінностей здійснюється за допомогою системного технологічного підходу . Розкриємо його суть.
1.Освітні технології особистісно діяльнісного спрямування
( сучасна освітня форма, яка передбачає всебічне викори-стання досвіду навчальної діяльності учня на всіх етапах уроку):
- програмоване навчання
- передбачає кероване засвоєння програмного матеріалу шляхом використання навчальних пристроїв ( програмного підручника . відео тренажера тощо). Навчальний матеріал подається в певній логічній послідовності , представ-леній порівняно невеликими порціями навчальної інформації ( «кадри» , «файли», «кроки»).
Форма подачі передбачає використання всіх інформативних засобів ( кодів) : словесного , числового, графічного , символічного.
М- технологія повного засвоєння знань - передбачає опанування навчального матеріалу в індивідуально прийнятному темпі
.
2.Групові технології ( технології навчання ,у яких домінує групова форма організації пізнавальної діяльності учнів ). Однорівнева ( гомогенна) об’єднує учнів з близькими рівнями навчальних досягнень .
1. Використовується прийом поабзацного опрацювання тексту та розв’язування завдань ( кожний навчає кожного). 3. Організовується навчання учнів у парах змінного складу шляхом спілкування .
4. Ця технологія реалізує підхід від групового способу навчання до колективної взаємодії учнів ;
- адаптивна система навчання - організація навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей учнів . Концептуальна основа - активна самостійна діяльність учнів , яка ведеться за новою моделлю організації навчання на уроці .
5.Технології інтерактивного навчання -
ці технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність , інтелектуальну спроможність.
В основі їх лежить принцип особистісно орієнтованого навчання , безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем ( «метод прогно-зування», «метод відсіювання», «метод узагальнення ідей», «мозковий штурм» , «карусель», «п’ять слів – три слова», «мозковий штурм з використанням конвертів», «лист до себе», «кути»)
6.Технології дидактичного конструювання ( загальною рисою всіх прийомів , розроблених японськими дослідниками в співпраці з учителем є те , що вони розраховані на викори-стання імітаційного моделювання в тій чи іншій його формі ) :
7.Технології школи життєтворчості ( спрямовані на гарантоване досягнення життєвих , соціальних та освітніх результатів).
а)освітні технології :
- технологія проектної навчальної діяльності;
- технологія дистанційного навчання;
- інформаційні освітні технології;
- технологія самоосвіти;
- технологія освітніх кейсів та порт фоліо;
- технологія соціальної практики;
- технологія життєвої практики.
б)соціальні технології :
- технологія соціальної реабілітації;
- технологія соціального проектування;
- технологія соціального діагностування і моніторингу;
- технологія культурно-дозвіллєвої роботи.
в) психолого-педагогічні технології :
- профорієнтації та професійного самовизначення;
- розвитку життєтворчих компетентностей;
- становлення індивідуально-особистісної життєтворчості;
- супроводу життєвого проекту учня.
г) індивідуально-особистісні технології :
- технологія життєтворчого проектування особистості;
- технологія життєздійснення;
- технологія кризового життєвого проектування та само реабілітації;
- технологія самоорганізації.
У процесі вивчення питання самореалізації учня під час навчально-виховної діяльності ми зробили добірку технологічних засобів і прийомів розвитку інтелекту, самовдосконалення та самореалізації школярів.
1. Інтелект: -«Синтез думок»
(розвиток інтересу до вивченої теми; розвиток креативності; пошук та виявлення нових оригінальних розв’язків );
-«Генератори – критики»
(для активізації самостійної роботи учнів );
-«Урок - майстерня»
(навчання вмінь виписувати проблеми, творчо шукати відповіді;
розвиток креативних умінь;
виховання впевненості у своїх власних здібностях);
-«Метод прес»
(навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній та стислій формі, переконувати інших);
-«Дерево рішень»
(допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень);
-«Симуляції або імітаційні ігри»(
,імітують будь-які явища навколишньої дійсності; розвивають увагу та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вмінь розв’язувати проблеми).
Самовдосконалення:
- «Відгадай до кого говоримо»
(розвиток упевненості у собі; вироблення навичок певної поведінки в різних ситуаціях);
- «Атака думок»
( розв’язування наукової чи навчальної проблеми за допомогою об'єднання творчих думок учнів, створення «колективного мозку»;
розвиток креативності дітей; виховання співпраці, законослухняності);
- «Прийом вільних асоціацій»
(для розслаблення, очищення від сторонніх думок);
- «Аналіз ситуації»
(учні засвоюють матеріал,аналізуючи певні ситуації,випадки з життя: правові, історичні, моральні,-у яких зіштовхуються життєві погляди, позиції);
- «Тиха відповідь з місця»
(перевірка знань у комфортних умовах, зняття напруги,страху перед усною доповіддю).
Самореалізація:
- «Дискусія», «Телевізійне ток-шоу »
(набуття учнями навичок публічних виступів і вмінь вести дискусії,обстоювати власну позицію, формування громадянської позиції);
- «Ланцюжок»
( відпрацювання вмінь,формування вмінь співпраці; розвиток згуртованості колективу);
- «Крісло автора»
(моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної гри;
учні одержують практичний досвід у визначенні та поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов’язаних з предметом слухання);
- «Неперервна шкала думок»
(розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку).
У прооцесі навчання учні під керівництвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового навчального матеріалу, потрібно використовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної ситуації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитливість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах вивчення навчального матеріалу.
Отже уроки доцільно будувати так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем. Сучасна психологія і педагогіка доводять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, запам’ятовує, а й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань.
Виступ на педраді вчителя 1 класу Нуш
Тема. Стимуляція пізнавальної діяльності учнів як засіб самореалізації і саморозвитку.
Вельможко Людмила Петрівна
Посада: учитель початкових класів.
« старший учитель»