Виступ на педраді "ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ВИХОВАНЦІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ "

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ВИХОВАНЦІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

В умовах реформування освіти в Україні неухильно зростає необхідність підвищення комунікативної культури учнів. Спілкування є одним із основних феноменів соціально-психологічної реальності, у межах якої відбувається розвиток особистості.

Учень як суб’єкт навчально-виховного процесу обов’язково вступає в міжособистісне спілкування з учителями, однокласниками, іншими людьми. Внаслідок їхньої взаємодії відбувається психічний вплив та інформаційний обмін знаннями, вміннями й навичками, моральними цінностями, мотивами й інтересами, досвідом спілкування загалом. Це прискорює формування таких необхідних для успішного спілкування якостей, як толерантність, ввічливість, доброзичливість, тактовність, стриманість, повага до оточуючих, що істотно визначає спрямованість особистості, етичні орієнтації, якими вона керується в спілкуванні, набуття нею відповідних комунікативних умінь та оволодіння культурою спілкування. 

Культура спілкування виступає важливим засобом підвищення ефективності комунікації, визначає характер взаємин співрозмовників, являє собою складну систему етико-комунікативних засобів – етичних орієнтацій і комунікативних умінь особистості, реалізація яких забезпечує успішність діяльності людини.

У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом.
    Міжособистісне спілкування підлітка реалізується у спілкуванні з дорослими та спілкуванні з ровесниками. Їх роль у формуванні особистості неоднакова. Якщо у спілкуванні з дорослими підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності і способи дій, то спілкування з ровесниками є своєрідним випробуванням себе у сфері особистісної, зокрема специфічної моральної, проблематики. У спілкуванні з дорослими підліток завжди перебуває в позиції молодшого, певною мірою підкореного, а за таких умов не всі морально-етичні норми можуть бути ним засвоєні та апробовані. І лише в стосунках з ровесниками він рівноправний, виконуючи ролі організатора та виконавця, приятеля і суперника, друга, що зберігає чиюсь таємницю               і довіряє свою іншим. Спілкування - найважливіший вид дитячої діяльності [21, с.159].

Спілкування - складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Результатом спілкування є налагодження контактів між людьми, а сутністю - організація взаємодії суб'єктів діяльності.

   Спілкувуючись з дорослими підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Це може виявлятись у наслідуванні дещо старших чи однолітків, які в чомусь виявилися вправнішими. Однак вплив ровесників не може применшити значення безпосередніх контактів з дорослими, спільних дій з ними. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому для нього надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною.

    Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близькість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей.

    У спілкуванні підлітка з ровесниками  характерною особливістю є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками, і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально-етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу, а часом і браваду. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

Рис.2.  Електронний варіант опитувальника та результати опитування.

      Важливе значення для підлітка має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.
Вихователь спеціального освітнього закладу повинен розуміти, що необхідно  створювати умови, які забезпечують ефективність організаційної роботи по вихованню культури поведінки, а саме: забезпечення безперервності, цілісності, спадковості в роботі по формуванню культури поведінки, цілеспрямованості розвитку готовності учня до сприйняття дій щодо виховання в ньому культури поведінки, відповідного  психолого-педагогічного супроводження процесу виховання культури поведінки, урахування сутності характеристик виховання культури поведінки, визначених в схемі [31, с. 47].

Рис. 2.1.

Як правило, культура поведінки формується в сім'ї, а школа лише  допомагає виховною функцією закріпити культуру спілкування, уважного ставлення до людей, правила поведінки в загальних місцях, в колі друзів, сім'ї.

В позаурочний час за межами школи учні відвідують загальні громадські місця. При відвідуванні потрібно нагадувати учням на значення самих різних правил  поведінки в громадських місцях і орієнтувати на їх обов'язкове дотримання. Наприклад -відвідування театру. По дорозі в театр учні користуються громадським транспортом. Необхідно навчити їх, що зайшовши в транспорт не треба поспішати сісти на місце доки не буде впевненість, що поруч немає літніх і немічних людей, маленьких дітей; не забувати поступатись місцем старшим; дотримуватись правил етикету в транспорті – не розмовляти  голосно в транспорті, стримувати негативні емоції, бути люб'язними, уважними до інших. Ще до відвідування театру  необхідно з учнями програвати ситуації поведінки в театрі і транспорті, познайомити з театральним словником (партер, ложа, фойє, куліси, амфітеатр, бельетаж і таке інше). Після відвідування театру обговорити саму виставу, героїв, режисерську роботу, проаналізувати рівень власної  культури поведінки в транспорті і театрі, написати твір, провести вікторину, випустити стінну газету тощо з тим, щоб закріпити в учнів отриманий досвід і спонукати їх прагнути до подальшого відвідування  закладів мистецтва і культури.

Ефективно вирішувати зазначені ситуації щодо культури поведінки  учнів в школі і в громадських місцях може допомогти класному керівникові проведення, наприклад, таких заходів: бесід «Ти в громадському місці», «Культура стосунків між людьми», «Вмій дорожити мудрістю старших», дискусії «Світ старшокласника. Що ми знаємо про нього», проблемні столи «Культура поведінки підлітка. Як її виховувати», рольову гру «Комунікабельність - запорука мого успіху», диспутів «Невизнаний авторитет – чи дійсно я розумію самого себе», тренінгів «Вчимось думати позитивно», класних годин «Вчитель і учень - етика відносин», «Перший підсумок життя», ситуаційних практикумів «Міжособистісні стосунки треба плекати і берегти», оформлення інформаційного буклету «Як протидіяти шкідливим звичкам», лекції «Головна норма поведінки – повага до Людини», тематичного вечора «Гармонія душі і зовнішньої поведінки», класних зборів «Роль спілкування у встановленні довірливих стосунків між учнем, учителем, батьками» тощо.        

Культура  мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю  та інтонаційною виразністю мовлення» [1, с. 94].  Вихователю необхідно визначити пріоритетність завдань щодо мовного виховання учнів, послідовність їх впровадження, запланувати відповідні заходи і здійснити оцінку їх результативності.

Рис.2.2.

Вихователь повинен організувати роботу так, щоб учні вміло застосовували засвоєне, щоб стали хорошими співрозмовниками і за столом, і в театрі, і в побуті, і в школі, щоб мова була чистою і збагаченою, щоб легше було висловлювати свої думки, щоб те, чому навчились, сприймали як обов'язкове життєве правило, наприклад.

    Також це можна успішно зробити, проводячи  протягом року низку виховних заходів таких як, наприклад: бесіди «Навчитись слухати і чути», «Не ображай словом», цикл тренінгів «Оволодіваємо мовним етикетом», дискусія «Не красять людину жаргон  і вульгарність», літературний вечір «У рідній мові черпай натхнення», тематичний вечір «У культурної людини і слова мов перлини», вікторина «Як  ми спілкуємось», конкурс «Кращі слова для друга», круглий стіл «Мова в нашому житті», зустріч з представниками мистецтва «Вічні цінності рідної мови», диспут «Мистецтво вести бесіду», усний журнал «Сучасна мова, яка вона?», ситуаційні практикуми «В громадських місцях знай що говорити, як себе вести » тощо.

Отже, культура спілкування формується не на генетичному рівні. Вона соціально детермінована і повинна бути вихована. Культура спілкування виявляється в умінні говорити так, щоб не принижувати гідність людей. Це вміння вести переговори, йти на компроміси, втрачаючи іноді власну вигоду, але зберігаючи доброзичливі стосунки. Культура поведінки - це сукупність сформованих соціально-значущих якостей особистості, повсякденних вчинків людини в суспільстві, заснованих на нормах моральності, етики, естетичної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абетка чеснот української дитини. Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів/ Авт. - упор. Л.В.Калуська – Тернопіль: Мандрівець, 2007. - с. 94.
2. Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. - Москва, 2001. - с. 242-243.
3. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. - Кам'янець-Подільський, 2002. - 96с.
4. Засименко В.В. Аналіз сучасного стану сформованості у підлітків культури спілкування / В.В. Засименко // Педагогічний альманах : зб. наук. праць. – Херсон : РІПО, 2009. – Вип. 4. – с.11-17
5. Золотнякова А.С. Проблеми психології спілкування. - К., 2004. - 78 с.
6. Леонов Б.Ф. Психологічні процеси та спілкування. - М.: Наука. - 2005. - с. 124-135.
7. Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОНУ від 30.07.2010 № 1.4/18-3127  Про виховання культури поведінки учнів Мачуська І. Міжособистісне спілкування підлітків / І. Мачуська // Шкільний світ. - 2007. - Трав. (№ 17). - с. 1 – 11
8. Носуленко В.М. Проблема спілкування в психології. - М.: Наука, 2002. - С. 32-38.
9. Опалюк О. М. Соціокультурні та етнопсихологічні особливості спілкування / О. М. Опалюк, О. І. Лісовий // Збірник наукових праць К-ПНУ ім. І. Огієнка інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України «Проблеми сучасної психології». – Вип. 7. – 2010. – с.518-528
10. Орбан-Лембрик Л. Б. Спілкування як соціально-психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Вип. 8. - Ч. 1. -  Івано-Франківськ, 2003. - с. 3 – 10
11. Семиченко В.А. Психологія спілкування. - К., 2007. - С. 45-56.
12. Снєгірьова Т.В. Сприйняття однолітків і дорослих підлітками та старшокласниками// Питання психології. - 2003. - № 5. - с. 61-70.
13. Туріщева Л.В. Вікові аспекти виховання школяра. // Виховна робота в школі, 2006.−№ 8 − с.36-41
14. Ушакова Т.П. Мова людини в спілкуванні. - М.: Наука, 2003. - с. 69-73.
15. Цуканова Е.В. Психологічні труднощі міжособистісного спілкування. - К., 2005. - 159 с.