Виступ на педраді "Вимоги до проведення та структури продуктивного уроку"

 

 

Педагогічна рада № 2

 

Вимоги до проведення та структури продуктивного уроку

 

 

 

                                                                  Підготувала:

                                                                  заступник директора з НВР

                                                                  Новак Г.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

2024-2025н.р.

Тема: Вимоги до проведення та структури продуктивного уроку.

«Безумство діяти по старому і чекати нових результатів»

                                         Альберт Ейнштейн

 

Урок – це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування протягом століть. Це видима частина роботи вчителя, якій передує велика підготовча діяльність. Що запрограмуємо, те й матимемо. Саме цим відрізняється продуктивна технологія від усіх інших. Залежних від змісту, діяльності вчителя, методів, ситуацій, організаційних форм тощо.

( Практичне завдання: розрахувати кількість уроків за свою  практичну діяльність з розрахунку кількості годин на тиждень свого предмету; Наприклад:  35 тижнів на рік  перемножити  на кількість годин в тиждень        ( 2 години) та множимо на кількість відпрацьованих  років (30 років).

Статистика свідчить, що за свій педагогічний вік учитель проводить більше 25 000 уроків.

 Сучасний урок – це урок інтерактивний, демократичний. Урок повинен бути не тільки продуктивним, але й цікавим. (СЛАЙД2)

Продуктивний урок - робота організована так, що вчителеві не доводиться майже нічого говорити, а учням ніколи розкрити рота. (СЛАЙД 3)

Основа продуктивної технології – продуктивний урок. Дивись на справу просто і буде вона простою. Дивися криво, то й вийде криво. Підготовка до уроку – це коли вчитель має постійну робочу книгу з усіма матеріалами, що стосуються змісту навчання. Створюється робочий план на сьогоднішній урок.

Структура продуктивного навчального знання – проста, позбавлена всіх тих «заморочок» і, даруйте, «прибамбасів», що ними так буйно обросла проста та ясна, як Божий день, справа навчання. Якщо виконувати всі забаганки методистів, інструкції та «обов’язкові» настанови, то на навчання вже не залишається ні сил, ні часу.

Мета кожного продуктивного уроку – сформувати вміння, використовуючи набуті знання. Вона досягається збільшенням часу активної самостійної (тренувальної) роботи кожного учня. Відповідно до законів навчання, в умовах високої концентрації уваги й активності, великого обсягу самостійно виконаних вправ коефіцієнт засвоєння (правильного виконання завдань) може досягати 90 і більше відсотків.

Урок складається із семи обов’язкових елементів - етапів продуктивного уроку термінами сучасної педагогіки позначено так: (СЛАЙД 4)

1) пропедевтична практика

2) орієнтація

3) презентація

4) практика на прикладах

5) керована практика

6) незалежна практика в класі

7 )домашня самостійна робота

З цих елементів:  

5 елементів різноманітної практики;

2 елементи стосуються пояснення, роз’яснення, інструктажу.  На продуктивному уроці вони  займають максимум 15 хвилин навчального часу, а не менш як 30 хвилин уроку відводяться на різні види практичної діяльності. Витримується «золоте» співвідношення пояснення та практики – 20:80.

1.               Пропедевтична практика - добре розпочнеш, успішно завершиш.  Коли суть справи обдумана заздалегідь, успіх не запізниться. 1) перевірка домашнього завдання; 2) повторення пройденого; 3) установлення рівня готовності учнів продовжувати навчання; 4) підготовка учнів до тестування.

Отже, наступність, поступовість, міцність – непорушні опори цього етапу. Кожному зрозуміло, якщо один урок непродуктивний, другий – малопродуктивний, то звідки.

Перший етап продуктового уроку. ( СЛАЙД 5)

Не мудруючи і не затягуючи процес, уже на першій хвилині уроку педагог пропонує завдання (тест, диктант,  будь-який інший вид фронтальної практичної роботи), виконання якого засвідчить, чи можна переходити до вивчення нового матеріалу, формування нових умінь. Найчастіше тест на швидкість, результатом правильності виконання є конкретний показник. Результативні також диктанти, різноманітні практичні завдання (на порівняння, співставлення, виявлення спільного та протилежного тощо). Отже, на уроці немає так званої «організації»: уже з першої хвилина учні розпочинають роботу.

Правильність виконання тестів, диктантів можна доручити самим учням. Спосіб швидкої перевірки – стандартизовані записи, перфокарти, умови коди, підняті руки. Час перевірки не перевищує 30-60 секунд. За результатом виконання тесту педагог приймає рішення – чи переходити до вивчення нового матеріалу, чи зупинитися на повторені й зміцнені вивченого. Якщо він досягнув запроектованого показника на 90-95%, то можна рухатися далі. Години навчального плану не мають для нього жодного значення, адже мета – навчити, а не «пройти» програму. Обсяг тесту – 5-10 завдань приблизно однакової трудності, що охоплюють зміст, про рівень засвоєння якого ви хочете дізнатися. Завдання тесту проектуються на екран, роздаються роздрукованими або зачитують усно. Учні їх не записують, час на це не витрачається. Добрим способом організації пропедевтичної практики на уроках є повторне виконання домашнього завдання. Прочитайте наприклад, диктант за вправою що була запропонована для домашнього виконання. Потім подавайте правильно виконайте завдання, кожен учень виправить свої помилки, а педагог дізнається

фактичний рівень сформованості вмінь. Індивідуальне опитування не поводиться. Усі учні отримують оцінки за виконання практичної роботи. За урок кожен учень може отримати більше, ніж одну оцінку.

2.               Орієнтація - задаються межі, умови, характеристики навчального матеріалу, що буде вивчатися далі. Тут педагог роз’яснює свої сподівання, чітко викладає мету, визначає обсяг и структуру майбутньої роботи, інформує, у який спосіб будуть фіксуватися та оцінюватися результати. ( СЛАЙД 6)

 Завдання цього етапу такі:

 1. Домогтися усвідомлення наступних кроків у формуванні нових знань, умінь;

 2. Забезпечити наступність і послідовність вивчення матеріалу, формування системи, умінь.

Структура цього етапу така:

- коротка характеристика змісту.

- пояснення «якщо треба»

- вступні вправи

- проективні творчі вправи, що виходять за межі поставлених завдань.

3. Презентація нових знань і умінь - педагог має точно знати що він робить. Результат його роботи – робота учнів. Третій етап продуктивного уроку – презентація, тобто представлення, виклад нових знань. Учитель робить усе, що для цього необхідне: пояснює, показує, демонструє, ілюструє, наводить приклади. (СЛАЙД 7)

Основним методом цього етапу уроку є пояснювально - ілюстративний. Єдиний недолік цього методу – пасивність учнів. Максимально активний лише вчитель. Продуктивність пояснювально-ілюстративного навчання низька. У середньому вона не перевершує 15%. Проведіть, колего, тест після уроку, на якому ми важко працювали, пояснюючи та показуючи, і подивіться, яким буде коефіцієнт корисної дії вашої праці. Звикли педагоги робити те, що повинні робити школярі. Найперше – вчасно зупинитися з монологом. 15 хвилин - максимальний час презентації. Кожен крок обов’язково ілюструється прикладами. Побудова доступного учневі пояснення (розповіді).

1. Мова педагога проста, ясна, зрозуміла навіть дитині. Тон – веселий, подання – з гумором.

2. Розповідь максимально коротка, змістова і глибока – тобто талановита.

3. Кожна ідея проілюстрована зрозумілим прикладом.

4. Кожна ідея (думка) проілюстрована малюнком.

5. Незрозумілі, тобто такі, що допускають подвійне тлумачення, слова відсутні.

6. Нові терміни вводяться дуже обережно й багаторазово пояснюються в різному контексті.

7. Розповідь системна – розбита на частини, пункти і підпункти.

8. Важливі думки і факти виділяються, ілюструються опорним конспектом чи «інтелектуальною картою». Успішне засвоєння нового матеріалу буде багато в чому залежати від якості першого пояснення вчителя. Важливо не тільки повідомити інформацію усно, але максимально прояснити її за допомогою наочних засобів, щоб в учнів на цій стаді вивчення матеріалу склалися міцні здорові асоціації. На цьому етапі кожен учень складає власний опорний конспект вивченого матеріалу. Учень створює власну символічну карту, що буде слугувати йому опорою при відтворені матеріалу. Тут уся справа саме в тому, щоб учень самостійно оформив свій опорний конспект, щоб сам виділив поняття, зв’язки між ними і зобразив їх за допомогою лише йому зрозумілих малюків, креслень, символів та умовних позначень. Учитель пояснить, що опорне конспектування за допомогою скорочень, позначень, символів, стрілок, з’єднань і т. д. є дуже ощадною формою кодування думок, замінює нераціональне «лінійне» конспектування, тобто дослівний запис інформації. Останнє сьогодні активно вилучається з практики навчання. За кордоном поширюється технологія підготовки «карт мислення», «карт інтелекту», за якою навчаються студенти провідних університетів та елітарних шкіл.

Іноді для урізноманітнення сірих і важких продуктивних уроків треба вдаватися до обговорень, дискусій, дидактичних ігор. Риторичне питання «Усе зрозуміло?» не задається ніколи. Учителі, які прагнуть навчити якісно, постійно задають питання на розуміння матеріалу. Задаються, як у тестах, чіткі й однозначні питання, що вимагають конкретних відповідей. Часто учнів просять пояснити, як була отримана та чи інша відповідь.

4.                   Практика на прикладах - не метушись ділом, дозрівай думкою. Після презентації розпочинається поетапне зміцнення вивченого шляхом самостійного виконання завдань. Дослідження цих питань можна організувати у вигляді найрізноманітніших практичних завдань, де основним завданням буде назвати, установити, порівняти, дослідити співставити. Не треба вдаватися до усних відповідей учнів. Завдання виконують усі. ( СЛАЙД 8)
5.               Керована практика – необхідність спочатку давати учням докладні пояснення і проводити з ними практичні вправи і тільки після цього переходити до самостійних завдань може задатися очевидною. Однак спостереження показують, що учнів інколи змушують працювати з підручником, виконувати завдання, практично не забезпечивши достатнього матеріалу. У результаті – продуктивність виконання вправ низька.  ( СЛАЙД 9)

Сьогодні в школі використовуються різноманітні види самостійної діяльності учнів. Серед найпоширеніших можна виокремити такі: робота з книгою, найрізноманітніші вправи і завдання, тести, перевірочні самостійні роботи, контрольні роботи, доповіді та реферати, виконання індивідуальних та групових завдань, пов’язаних із самостійними спостереженнями, самостійне здобування та оприлюднення інформації на задану тему з джерел масової комунікації, домашня навчально-пізнавальна діяльність.

6.                   Незалежна практика в класі - шостий етап – незалежна (чи цілком самостійна). Вона розпочинається тоді, коли учні досягають точності виконання завдання не нижчого за 85-90% на попередньому етапі керованої практики. Роль педагога – своєчасна перевірка та корегування робіт учнів. За результатами визначаємо необхідність у допомозі та додаткових заняттях для тих учнів, які цього потребують. На продуктивному уроці діти самостійно працюють над завданнями від 50-70% часу уроку. Відомо, що без повторення протягом 24 годин забувається дві третини отриманої інформації. Але якщо протягом досить тривалого проміжку часу (наприклад, 3-4 місяці) регулярно проводити повторення вивченого матеріалу, то можна домогтися переходу в довгострокову пам'ять майже всієї нової інформації. Най поширеніша помилка – учитель припиняє вправи, коли досягнуло перше безпомилкове виконання. Для якісного навчання необхідні регулярні повернення до найважливішого матеріалу.  ( СЛАЙД 10)
7.               Домашня самостійна практика - сьомий етап, учитель визначає обсяг оптимальної тренувальної роботи, необхідної для безумовного закріплення вивченого й набування міцних навичок. Своїх цілей він досягає не перевантаженням, збільшенням обсягу вправ, а системою – перспективою подальшого підвищення міцності навичок. Особливістю цього етапу продуктивного уроку є те, виконання домашнього завдання розпочинається в класі, коли дзвінок сповіщає про завершення уроку, робота переривається на пів реченні, півслові, півлітері. Чому треба діяти саме так? Дослідженнями психологів незаперечно доведено, що краще запам’ятовується перервані (тобто незавершені) дії, ніж дії завершені (закінчені). Науковцям відомий так званий «ефект Зейгарник», що пов’язує міцність засвоєння із завершеністю дії. Домашні вправи часто не виконуються саме тому, що дії завершилися в класі. Зовсім по-іншому виглядає домашня робота, перервана у виконанні. Учень розгортає свого зошита на перерваному слові, йому значно легше пригадати, що і як він робив у класі. Тому продуктивний урок завершується не за дзвоник, а тоді, коли учень сам згортає роботу над виконанням свого завдання.

 

Дистанційне навчання стало не просто альтернативою традиційній освіті, а важливим елементом освітнього процесу. Люди можуть здобувати нові знання та навички через Інтернет завдяки доступності освіти у будь-якому куточку світу. Така модель відкриває нові можливості, забезпечуючи гнучкість навчального процесу.

  Розглянемо ключові аспекти дистанційного навчання. (СЛАЙД 12) 

 

          Технології дистанційного навчання

Успіх дистанційного навчання значною мірою залежить від використання сучасних технологій, які забезпечують ефективну комунікацію, управління процесом навчання та залучення учнів. Серед них:

•    Платформи для відеоконференцій, такі як Zoom та Google Meet, є незамінними для проведення онлайн-лекцій та семінарів. Вони дозволяють вчителям  та учням спілкуватися в режимі реального часу, обмінюватися думками та матеріалами, а також проводити групові обговорення.
•    Системи управління навчанням (LMS), наприклад, Moodle та Canvas, відіграють ключову роль у дистанційному навчанні. Вони дозволяють створювати навчальні курси, керувати доступом до матеріалів, відстежувати прогрес учнів та організовувати оцінювання.
•      Інтерактивні та мультимедійні інструменти забезпечують краще засвоєння матеріалу. Це охоплює електронні підручники, інтерактивні вправи, відео та аудіоматеріали, а також симуляції та віртуальні лабораторії.

Використання цих технологій дозволяє створити гнучке та доступне навчальне середовище, яке може адаптуватися до індивідуальних потреб учнів. Важливо, щоб як вчителі, так і учні володіли базовими навичками користування цими інструментами, щоб максимально реалізувати потенціал дистанційного навчання.

        Ефективні методики дистанційного навчання

Ефективна комунікація є фундаментом для будь-якого навчального процесу. У контексті дистанційного навчання це може бути реалізовано через регулярні онлайн-конференції, форуми для обговорення в LMS, а також через систему повідомлень і електронної пошти. Важливо створити середовище, де учні відчувають себе комфортно, висловлюючи свої думки.

Дистанційне навчання надає учням велику свободу у плануванні свого навчального процесу. Завдання для самостійної роботи, такі як читання, дослідження та написання рефератів, сприяють розвитку критичного мислення та самодисципліни. Групові проєкти та дискусії, організовані за допомогою цифрових інструментів, також розвивають командні навички та співпрацю.

Проєктне навчання дозволяє учням застосовувати теоретичні знання на практиці, розв'язуючи реальні завдання. Це також сприяє розвитку аналітичних здібностей та вміння працювати в команді. Особливо ефективно цей підхід працює в комбінації з інтерактивними інструментами та мультимедійними матеріалами, які зроблять навчальний процес ще більш захопливим.

 

Ефективні практики дистанційного навчання (СЛАЙД 13)

Для досягнення максимальної ефективності, освітні заклади та інструктори розробляють різноманітні практики. Розгляньмо найбільш ефективні.

1. Створення структурованого навчального середовища

Ефективне дистанційне навчання починається з чіткої структури навчання, яка включає чіткий розклад, вказівки щодо завдань, та доступ до всіх необхідних навчальних ресурсів. Це допомагає учням легше орієнтуватися у матеріалі та розуміти вимоги.

2. Використання технологій

Платформи для відеоконференцій, LMS, інтерактивні інструменти, такі як опитування та квізи, а також мультимедійні матеріали, є критично необхідними для дистанційного навчання. Вони допомагають підтримувати залученість учнів та поліпшувати процес навчання.

3. Активне залучення учнів

Методики, які спонукають учнів до активної участі, такі як групові проєкти, дискусії в онлайн-форумах та кейс-методи, важливі для кращого розуміння матеріалу та розвитку критичного мислення.

4. Гнучкість та індивідуалізація

Врахування індивідуальних потреб та обмежень студентів дозволяє зробити навчання більш ефективним. Це може включати адаптацію термінів виконання завдань, надання додаткових ресурсів для самостійного вивчення, а також використання адаптивного навчання.

5. Постійний зворотний зв'язок

Зворотний зв'язок між вчителем та учнем важливий для навчального процесу. Він не тільки допомагає учням розуміти, яким аспектам треба приділити більше часу, але й мотивує їх до подальшого розвитку.

Висновок

Застосування цих практик та методик у дистанційному навчанні не тільки підвищує його ефективність, але й робить процес більш динамічним та захопливим для учнів. Важливо постійно експериментувати та адаптувати ці методи з урахуванням конкретних потреб та особливостей класу, щоб максимізувати результати навчання.

Колеги!  Бажаю всім успіхів і натхнення  в роботі.  Працюємо  продуктивно і цікаво.  (СЛАЙД 14)

 

Для групи вчителів

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

1.ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

2.ОРІЄНТАЦІЯ

2.ОРІЄНТАЦІЯ

2.ОРІЄНТАЦІЯ

2.ОРІЄНТАЦІЯ

2.ОРІЄНТАЦІЯ

2.ОРІЄНТАЦІЯ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

6.НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

6.НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

6.НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

6.НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОПЕДЕВТИЧНА ПРАКТИКА

)Перевірка домашнього завдання;

) Повторення   пройденого;

) Підготовка учнів до тестування

)Установлення рівня готовності учнів продовжувати навчання;

2.ОРІЄНТАЦІЯ

) Домогтися усвідомлення наступних кроків у формуванні нових знань, умінь;

) Забезпечити наступність і послідовність вивчення матеріалу, формування системи, умінь.

3.ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ

) Пояснює;

) Показує;

) Демонструє;

) Ілюструє;

)Наводить приклади;

4.ПРАКТИКА НА ПРИКЛАДАХ

)  Назвати;

)  Установити;

) Порівняти;

)  Дослідити;

) Співставити;

5.КЕРОВАНА ПРАКТИКА

)робота з книгою;

) найрізноманітніші вправи і завдання;

)тести, перевірочні самостійні роботи;

)контрольні роботи, доповіді та реферати;

)виконання індивідуальних та групових завдань, пов’язаних із самостійними спостереженнями;

)самостійне здобування та оприлюднення інформації на задану тему з джерел масової комунікації;

)домашня навчально-пізнавальна діяльність.

6. НЕЗАЛЕЖНА ПРАКТИКА В КЛАСІ

) Своєчасна перевірка та корегування  робіт учнів;

)Допомога та додаткові заняття для тих учнів, які цього потребують;

) Повторення пройденого матеріалу;

7.ДОМАШНЯ ПРАКТИКА

) не перевантаження та  збільшення обсягу вправ;

)  підвищення міцності навичок;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1	2
1	2
3	4
3	4
5	6
5	6
7	7