"Особливості використання методики ейдотехніки"

Відділ освіти Мостиської районної державної адміністрації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості використання методики ейдотехніки
 

 

__________________________________________

 

                         ____________________________________________

 

                                                 

 

                                                       Виступ на засіданні районного круглого столу                  

                                    вчителя української мови та літератури

                                          Чернівської ЗОШ ім. Т.Г.Шевченка  І-ІІІ ст.

               Федевич Наталі Зеновіївни

 

 

 

 

Черневе – 2012

 

Навчання   школярів   супроводжується значним навантаженням на пам’ять. Механічне запам’ятовування через силу, постійні повторювання негативно впливають на фізичний стан, нервову та емоційну сферу дітей, значно ускладнюють процес їхнього  навчання у школі; у засвоєнні знань часто дають  зворотний ефект.

Вчені давно дійшли висновку, що міцна пам’ять людини пов’язана з уявою, а не із зазу­брюванням. Дійсно, нашу пам'ять можна уявити у вигляді великої ко­мори. Коли ми заходимо туди і бачимо величезну купу різноманітних речей, що ми витягнемо? Найбільш яс­краві речі, які привертають наш погляд. Якщо ми своєю фантазією пофарбуємо необхідну нам інформацію, то витягнути її зі своєї "комори" буде набагато простіше, адже всі "речі", які там зберігаються, будуть кольоро­вими та незвичайними.

Ейдетизм являє собою специфічний вид пам’яті, заснований на зорових  та словесних образах і враженнях. Таку пам’ять називають "живою". Ейдетичний об­раз є суб’єктивним, яскравим, візуальним. Ейдетична пам’ять триваліша. Вона дозволяє відтво­рити те, що запам’ятовувалося, і через місяць, і через рік.

Ейдетика – це усвідомлені уявлення. Серед її основних постулатів варто звернути увагу на такі: «Один раз побачити краще, ніж сто раз… повторити», «Повторення – мачуха навчання», «Не буває поганої пам’яті, є лише невміння нею користуватися”.

Ейдотехніка – це технологія з обробки, зберігання та відтворення інформації. В її основі – сукупність найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років прийомів запам’ятовування, заснованих на максимальному використанні образного типу інформації.  Завдяки активному задіюванню уяви та образного мислення  можуть успішно засво­ювати величезні обсяги інформації.

Грецьке слово “ейдос” означає “образ”.

Ейдетизм – це здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в полі нашого зору.

Образ – одне з основних понять літератури, що визначає природу, форму і функцію художньо-літературної творчості.

  У словниках зустрічається різне тлумачення терміну «образ»:

• властива мистецькій творчості форма відтворення, тлумачення та засвоєння життя шляхом створення естетично діючих об’єктів;
• троп (словесний образ);  образна або художня деталь та ін.

Ейдотехніка задіює резерви правої півкулі головного мозку, сприяє розвиткові образної пам’яті, образного мислення, творчих здібностей.

Уперше термін «ейдетика» був озвучений німецьким психологом Е. Йєншем, а поширення і глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки: мнемотехніка (методи, у основі яких лежить вербально-логічне мислення); ейдетика   (методи, засновані на конкретно-уявному мисленні). У 90-х роках ХХ століття ейдетика зацікавила російського вченого, доктора педагогічних наук І.Ю.Матюгіна, який з групою дослідників вивчив накопичений людством досвід ефективного запам’ятовування і розробив
27 методів образного розвитку уваги та пам’яті.
Ця методика спирається на вміння людини уявляти і фантазувати за допомогою зорових уявлень й відчуттів (тактильних, нюхових, смакових тощо). В Україні відкриття І.Ю.Матюгіна впроваджує Є.В.Антощук, керівник „Української Школи Ейдетики”.

 Методи „Школи Ейдетики”:

        Метод Цицерона, або метод місць:

Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов.

Метод місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті.

         Метод Аткінсона:

Це метод запам’ятовування іншомовних слів, заснований на використанні ключових слів або фонетичних асоціацій. Засвоюючи іноземні слова, учні уявляють у зв’язку з їхнім звучанням щось смішне, цікаве, незвичайне. Тому одразу відпадає необхідність у зазубрюванні.

        Ланцюговий метод:

будується на ланцюгових асоціативних зв’язках. Асоціації відіграють важливу роль у будь-якому процесі навчання. Одна річ спричиняє іншу, тому асоціації допомагають упорядковувати всі елементи інформації. Свідомо вигадуючи якісь асоціації й відшукуючи їх у заздалегідь передбачених випадках, тим самим ми підсилюємо контроль над записом інформації в пам’яті, тому шанси на спогад зростають. Пошук асоціацій швидко перетворюється на захоплюючу гру.

        Метод поєднання вербального апарату з роботою уяви:

Необхідно за 60 секунд назвати 60-100 будь-яких іменників. Потрібно називати ті предмети, що з’являються в уяві; деталізувати їх, розглядаючи; не поспішати, бо це викликає емоційне напруження.

        Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки:

Потрібно навчитись, не зупиняючись, говорити на будь-яку тему упродовж 5 хвилин. Для цього знадобиться уся фантазія, яскрава уява та вигадка.

      Метод парадоксальних перетворень:

Потрібно написати список будь-яких предметів (близько 30) і до кожного слова вигадати, уявити і записати якість, якої не може бути. Вигадка обов’язково повинна бути веселою, яскравою, анекдотичною. Наприклад:

Кішка – з рюкзаком.

Папір – шоколадний.

Корова – з хоботом.

Капелюх – хлібний.

      “Зрощення мотивів”:

створення взаємодії між індивідуальною свідомістю             та основною ідеєю твору.

Виділяючи основний мотив, учитель шукає у свідомості учня пов’язаний з ним архетип, який поєднує індивідуальну свідомість і художню систему на основі активізації відновлюючої уяви. Такі точки зіткнення є завжди. Треба лише віднайти цю спільність, емоційно породнити учнів з книгою.

Вивчення «Вишневого саду» А.П.Чехова пробуджує у свідомості учнів образу «свого саду», особистого зв’язку з природою і прекрасним.

       Методи ейдотехніки сприяють розвиткові нового життєвого і художньо-естетичного досвіду учнів, дозволяють відтворювати яскравий наочний образ протягом тривалого часу, розширюють не тільки межі пам’яті, але й можливості дитини бачити світ по-іншому – у всій його різноманітності кольорів, запахів, звуків.

Прийоми ейдотехніки засновані на кодуванні вчителем матеріалу уроку в символах та схемах, малюнках тощо. Таку інформацію діти добре запам’ятовують, пропускаючи її через серце, емоції, темперамент.

Ейдетиками психологи називають людей, що мають здатність відтворювати наочні, зорові образи. Люди з ейдетичним мисленням легко "бачать" звуки, кольори, можуть візуально уявити будь-яку дію. Коли вони згадують якийсь предмет, то ніби бачать йо­го, іноді навіть відчувають колір або запах. Ейдетичні здібності у школярів варто розвивати, оскільки такі здібності допоможуть їм краще і легше засвоювати навчальний матеріал, досягнути успіху у дорослому житті.

На заняттях, де використовується ейдотехніка, дітей стимулюють яскраво описувати об’єкти, давати веселі визначення, вигадувати "портрет", "біо­графію" тощо. Урок з використанням ейдотехніки – це урок радості і творчості.

Ось деякі методи,  використання яких сприяє розвитку ейдетичних здібностей дітей, їхньої уяви, фантазії, творчого мислення, покращує концентрацію уваги.

1. Метод парадоксальних перетворень

Учитель пише перелік будь-яких предметів і просить учнів підібрати до кожного слова якість, якої не може бути. Вигадка обов’язково має бути веселою, яскравою, анекдотичною.

2. Метод узгодження фан­тазії та уяви з умінням чітко ви­словлювати, промовляти власні думки

Учитель пропонує учневі, не зу­пиняючись, говорити на будь-яку тему упродовж 5 хвилин. Для цього школяреві знадобиться вся фантазія, яскрава уява та вигадка.

3. Метод творчого (схематичного, символічного, асоціативного) малювання

Наприклад, учням можна запропонувати намалювати схематично світло, ніч, сміх, вітер, пісню, радість, щастя, сум, свій настрій, ласкаві слова тощо.

4. Методика сприймання зображеного на картині різними органами чуттів

Послідовність вправ за цією методикою може бути такою.

1. Виокремлення об'єктів, зображених на картині."Ваша рука може швидко й легко перетворитися на підзорну трубу. Її треба тільки скласти так, щоб утворилася трубка. А тепер давайте спробуємо побачити крізь неї та назвати тільки один якийсь предмет на картині – великий він чи малий – все одно".

2. Встановлення  різного  рівня  залежностей  між об'єктами.

"Ви вмієте побачити на картині найдрібнішу, найнепомітнішу річ та назвати її. Проте ніщо не існує саме по собі. Спробуйте поєднати два будь-які предмети, зображені на картині, визначити зв'язок між ними, встановити, чому вони важливі один для одного".

3. Уявлення об'єктів через сприймання їх різними аналізаторами.
"Уявіть, що наша картина незвичайна, і до неї додаються спеціальні навушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутися до будь-чого) на картині. Тож "послухайте" уважно і скажіть, що ви почули (або відчули)"?

Останній етап можна використати як самостійний, запропонувавши дітям зосередитися на окремих об'єктах картини, придумати уявні варіанти "почутих" звуків і слів (аналогічно ароматів, відчуттів тощо), імітувати їх, придумати діалоги від імені персонажів. Виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу підтримувати протягом усього заняття гарний настрій та інтерес дітей до процесу сприймання і, що важливо, бажання розповісти про свої враження.

5. Метод асоціативного сприйняття зображень

Розвитку асоціативного мислення дітей сприяє  робота з картинами-ілюзіями (наприклад, відомого художника Октавіо Окампо). Діти, споглядаючи картину, мають помітити декілька зображень на ній. Наприклад, на цій картині можна побачити і обличчя чарівної жінки, і ніжні квіти та метелика.

Дуже добре сприяє розвитку асоціативного мислення використання друдлів. Друдли – це загадки-головоломки у вигляді малюнків, про які неможливо чітко сказати, що це таке.  Вчитель пропонує дітям розглянути такі малюнки і домалювати той образ, який вони побачили.

Отже, урок  повинен бути уроком радості, пізнання, відкриття, уроком розвитку уяви й емоційної сфери. За допомогою ейдотехніки будь-яка інфор­мація запам'ятовується легко, із задоволенням, у по­зитивному настрої. Емоційно забарвлені заняття, наповнені рівною мірою вербальною та образною інформацією, – це уроки, яких потребує су­часна школа.

 

 

 

 

 

 Література

 

1. Антощук Є.В. Швидка педагогічна допомога від «Української Школи Ейдетики». 8 уроків з техніки ефективного запам’ятовування будь-якої інформації. – Вінниця, 2002.

 

2. Богосвятська А.І. Методика ейдотехніки та її використання словесниками // Зарубіжна література  в школах України. – 2012. – №5.

 

3. Тимошенков И. Эйдетика  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.tip-top.sebastopol.ua/eidetika

 

     4.  Бесєдіна А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня // Рідна школа. – 2009. – № 2-3. – С. 61-62.

 

5. Уліщенко В. Метод ейдетики в інтерсуб’єктному навчання української літератури // Рідна школа. – 2011. – № 7. – С. 33-37.