Стаття "Прийомна сім’я як одна з пріоритетних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"

Прийомна сім’я як одна з пріоритетних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

За останні 10 років в Україні значно зросла кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це не може не залежати від нестабільної економічної, політичної та соціальної ситуації в нашій країні. Переважна більшість дітей, що залишилися без батьківської уваги, перебувають в закладах інтернатного типу. Учні таких виховних закладів помітно відрізняються від дітей, вихованих у сім’ях. Ці відмінності проявляються у поведінці дітей в соціумі, в рівні розвитку інтелектуальних здібностей, фізичному розвиткові та загальному стані здоров’я. У дітей-вихованців інтернатних закладів практично відсутні навички самостійного життя, оскільки в таких державних установах дитина хоча і отримує комплекс освітніх, медичних і соціальних послуг, але є ізольованою від відкритого колективу. Тому дуже гостро постає проблема необхідності розвитку нових форм утримання та розвитку дітей, які опинилися поза сім’єю і перебувають у особливо важких умовах.

Сімейне виховання має стати пріоритетною формою виховання в Україні найближчим часом, оскільки роль сім’ї для кожної дитини незалежно від віку надзвичайно важлива.

Від батьків залежить яких життєвих цінностей і духовності набудуть їхні нащадки; вони надають своїм дітям зразки для наслідування, поступово прищеплюють побутові та соціальні навички, необхідні для самостійного життя; дарують дітям досвід поколінь; допомагають пізнати почуття теплоти та любові. Беззаперечним обов’язком батьків є задоволення повсякденних потреб дитини, відповідальність за догляд та виховання, фінансове забезпечення, юридичні повноваження від імені власних дітей.

Діти повинні рости в сім’ях своїх батьків, але коли це стає неможливим, інша сім’я може служити альтернативою біологічній родині.

В Україні зараз законодавчо існують такі форми сімейного виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як усиновлення, опіка (піклування), прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу.

Зазначені сімейні форми влаштування забезпечують дітям, що залишилися поза рідною сім’єю соціальний захист, захист їхніх майнових та житлових прав, виховання, догляд, медичне забезпечення, корекцію та компенсацію розвитку, подолання психотравми. Пріоритетним напрямком необхідності функціонування форм сімейного виховання є те, що формування особистості відбувається в умовах сімейної опіки.

Досвід європейських країн, які давно відмовилися від системи інтернатів, переконує, що можна запобігти негативним явищам у майбутньому молодого покоління якщо посилити державну підтримку сімей з дітьми та інвестувати в розвиток, соціалізацію дітей, які потребують особливої уваги.

Від усиновлення та опіки (догляду) відрізняється так форма сімейного влаштування дитини як прийомна сім’я. Вона отримує державну соціальну підтримку.

Створення прийомних сімей в Україні як сімейної форми розміщення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, розпочалося у 1998 році.

За Сімейним кодексом України термін «прийомна сім’я» нормативно визначається як «сім’я, яка добровільно взяла на навчання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1999 року у Києві та чотирьох областях України (Запорізькій, Одеській, Харківській, АР Крим) було розпочато експеримент зі створення прийомних сімей, який підтвердив життєдіяльність та позитивні аспекти альтернативної форми розміщення дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків. Було доведено, що прийомна сім’я дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, чиї біологічні батьки за певних обставин не можуть займатися вихованням.

В Україні існують переважно довгострокові прийомні сім’ї. Вони створюються, як правило, для дітей, які не мають можливості повернутися в кровну сім’ю (батьки померли, безвісти пропали, позбавлені батьківських прав, відбували покарання і звільнені після досягнення дитиною дорослого віку і т.д.).

У багатьох же країнах світу діють короткотермінові прийомні сім’ї. Часто вони спеціалізовані: для дітей з девіантною поведінкою; для дітей, які пережили знущання та насильство; для дітей, які втратили елементарні навички життя у соціумі тощо. В нашій державі такі функції виконують притулки для неповнолітніх, коли необхідно якомога швидше вилучити дитину з агресивного асоціального середовища.

Функціонування прийомних сімей в Україні регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року №565.

Прийомні діти влаштовуються в сім’ї до досягнення ними 18 років або до закінчення навчання у закладах освіти, але не пізніше 23-річного віку.

Під час перебування дитини в прийомній сім’ї держава виконує функції довіреної особи через соціальних працівників і працівників служб опіки дітей. Держава має не тільки фінансувати, але і контролювати утримання та виховання дитини в прийомній сім’ї, сприяти її розвитку, соціалізації, організовувати соціальну підтримку. Соціальний супровід – обов’язкова умова створення прийомної сім’ї, який є гарантією того, що права дітей будуть захищені.

Принциповою відмінністю між прийомними сім’ями та іншими формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні полягає в тому, що прийомна сім’я є формою державного догляду, коли частину функцій – матеріальне забезпечення утримання дітей, оплату праці прийомним батькам, методичну підготовку прийомних батьків та допомогу у вихованні, а також нагляд за утриманням і вихованням дитини держава залишає за собою.

9 серпня 2017 року урядом було схвалено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки і план заходів з реалізації її І етапу – «Стратегію потрібно розглядати як процес реформування закладів заради реалізації права кожної дитини на проживання в сім’ї, отримання нею родини, в якій повною мірою будуть забезпечуватись інтереси дитини».

Статистика

Станом на 1 січня 2018 року в Україні, згідно з даними державної статистичної звітності, кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на первинному обліку, становила 71566 дітей, серед них 21587 – дітей-сиріт та 49979 – дітей, позбавлених батьківського піклування.

За рік, станом на 31 грудня 2018 року в Україні на обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувала 70491 дитина. Із них 22126 – дітей-сиріт та 48365 – дітей, позбавлених батьківського піклування.

У сімейних формах виховання – 64709 дітей (опіка – 50766, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу – 13943). Щодо віку дітей-сиріт статистика не велася.

На обліку дітей, які можуть бути усиновлені, перебуває майже 17 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них близько 12 тисяч проживають у сімейних формах виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу). Ще понад 4,5 тисячі дітей виховуються в державних закладах різного типу.

Загалом, протягом 2018 року в Україні було усиновлено 1730 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

•                   українцями – 1358 (до 5 років – 1107 дітей, 6-10 рр. – 179 дітей, 11-17 рр. – 72 дитини);
•                   іноземцями – 372 (до 5 років – 85 дітей; 6-10 рр. – 122 дитини; 11-17 рр. – 165 дітей).

Серед них 103 дитини, які мають інвалідність чи особливі потреби:

•                   25 дітей з ВІЛ / СНІД (українцями – 4, іноземцями – 21);
•                   13 дітей з синдромом Дауна (всі – іноземцями);
•                   33 мають захворювання з Переліку захворювань;
•                   32 мають інвалідність по інших захворюваннях.

Також в цей час 21 усиновлення дитини було скасовано (українцями – 17, іноземцями – 4). Найпоширеніша підстава для цього – коли між прийомними батьками і дитиною склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання. Ще в 10 випадках прийомних батьків було позбавлено батьківських прав через неналежний догляд за дітьми.