Виступ "Сучасний погляд на національно-патріотичне виховання (з досвіду роботи)" оботи

Сучасний погляд на патріотичне виховання ( з досвіду роботи).

«Патріотизм починається з колиски… Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується. Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині – Батьківщини - не тільки розумом, а й передусім серцем.»      

                                                                               В.Сухомлинський

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли наша країна – Україна зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання учнів молодшого шкільного віку в НУШ.

З погляду сучасності таке виховання включає розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, до культури та  традицій українського народу; шанобливе ставлення до державних та народних символів; любов до рідного краю та маминої колискової пісні з цікавою бабусиною казкою; потребу зробити свій маленький дитячий внесок у долю країни.

Особливо важливим є   виховати в учнів молодшого шкільного віку патріотичні почуття. Адже саме в цей час закладаються передумови громадянських якостей, з′являються і розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру. Любов маленької дитини-школяра до Батьківщини розпочинається з відносини до найближчих людей - батька, матері, дідуся, бабусі, братів, сестер, з любові до своєї домівки, вулиці, на якій проживають, любов до школи, села, міста, до всієї країни; створення  тісного  взаємозв’язку між поколіннями. Тож на своїх уроках я звертаю велику увагу формуванню у школярів дієвих емпатійних проявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога – необхідно проявляти та виховувати ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї родини й теплоту рідної домівки; вчити творити добро.

Важливого значення  набуває для школярів приклад дорослих у вихованні патріотичних почуттів, адже вони значно раніше сприймають певне емоційно-позитивне ставлення,  ніж починають отримувати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. Зогляду на це в своїй педагогічній роботі  я поєдную ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавством, засобами мистецтва, використовую практичну діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, гра-квест, творча та проектна діяльність та ін.), національні, державні свята. Особливого значення в НУШ набули «Ранкові зустрічі», «Ранкове коло», де навчальний день розпочинається з історії нашої країни, з вшанування пам′яті певної події. Це подобається учням і назавжди залишається з ними у  їх свідомості.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних  феноменів суспільного буття. З цією метою ознайомлюємося та обговорюємо факти життя країни, учні ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучаємо до оцінки суспільних явищ, до спільної участі з дітьми у громадських справах.

  На уроках «Я досліджую світ» патріотичне виховання – це ознайомлення учнів з природою рідного краю. Тому здійснюється акцент  на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. У дітей ми формуємо  уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми), її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, моря, озера, найвищі гори, Національні парки, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови.

Кожного разу збагачуємо знання про державну символіку України (прапор, герб, гімн). Цікавою і корисною для них є інформація про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників,  лікарів, спортсменів) та характерні риси українського народу такі як миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість.

На уроках мистецтва, української мови, дизайну та технологій особливу увагу приділяю одному з важливих напрямків патріотичного виховання – це  залучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом вивчення  характерних ознак  побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка),  народних  ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння), народних символів (верба і калина, вінок, рушник). Також дух патріотизму виховую у учнів, проводячи різноманітні спортивно-патріотичні ігри, змагання, естафети. Сьогоденна ситуація мовленнєвого середови­ща молодших школярів неідеальна. Тому  створюю від­повідне розвивальне середовище для підвищення інтересу дітей до життя українського народу, до його історії та культури, до природи України.

Патріотизм сьогодні – це не мода, а виклик сучасності, біль душі кожного свідомого українця, материнські сльози, знівечена земля, що терзається у тортурах, гуркіт гармат, новини телебачення та преси, які неможливо бачити і чути без страху, постійне відчуття неспокою та тривоги за прийдешній та завтрашній день, це молитва за долю країни, яка виривається із грудей стоголосим криком усього народу, в надії та сподіванні миру і спокою в кожному українському серці… Патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це частина нашого духу, одне з найсильніших відчуттів, які існують у природі. Саме воно в умовах важкого перехідного періоду має сприяти розвитку нашої держави. Любов до Батьківщини і до себе проростає з суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови народної демократії, правової України.

Школа має особливу відповідальність за завтрашній день вільної незалежної України. Саме тому пріоритетним у виховній системі кожного загальноосвітнього навчального закладу є національно-патріотичне виховання підростаючого покоління.

 Можна зробити висновок, що засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспря­мовано, системно, і з використанням певних прин­ципів та методів діяльності з молодим поколінням.