Виступ з проблемного питання "Формування в учнів комунікативної компетенції на уроках англійської мови шляхом впровадження інноваційних технологій."

 

Вступ

               Повноцінними є   тільки ті знання,

   які дитина здобула власною     активністю.

                                                                           Йоганн Песталоцці

 

У глобалізованому світі постійно зростає важливість розуміння іноземних мов і здатність спілкування ними, оскільки мови збагачують суспільство й особистість, сприяють взаєморозумінню, економічному й культурному розвитку. Тому в розвинутих країнах відбувається трансформація поглядів на вивчення й викладання іноземних мов з метою забезпечення молоді необхідними вміннями користуватися ними в міжнародному бізнес-середовищі, на ринку праці та під час подорожування, можливостями вивчення мов протягом життя як умови подолання бар’єрів між націями.

Сьогодні в українських закладах освіти вчителі і громадськість виявляють готовність до сприйняття таких ініціатив, як інтеграція в багатокультурне європейське та світове співтовариство. Міжкультурне спілкування поступово стає невід’ємною частиною повсякдення. Здатність вести міжкультурний діалог та висока комунікативна компетенція українських учнів забезпечать високий міжнародний імідж України та авторитет її громадян у міжнародному суспільстві.

Тому слова А. Дістервега «… Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю, пройматися й надихатися силами, що пробудилися в ній» є моїм педагогічним кредом.

Актуальність науково-методичної проблеми «Формування в учнів комунікативної компетенції на уроках англійської мови шляхом впровадження інноваційних технології навчання», над якою я працюю, зумовлена зростанням вимог щодо рівня оволодіння іноземною мовою в зв’язку із перебудовою зовнішньоекономічної діяльності та застосуванням нових форм співробітництва, масштабними завданнями, поставленими на міжнародному і державному рівнях, необхідністю прийняття інших культур, усвідомлення культурних розбіжностей. І я вважаю, що традиційне  навчання  з   його   орієнтацією на  середнього  учня   не може забезпечити підвищення результативності навчання та комунікативну спрямованість.

Під інноваціями у навчанні розуміють процес створення й поширення нових засобів (нововведень) для роз’яснення тих педагогічних проблем, які досі розв’язувалися по-іншому. Я вважаю, що кожен учитель повинен творчо підійти до їх пошуку і розв’язання.

Але, на жаль, зараз існує тенденція зниження інтересу учнів до навчальної діяльності. Тому навчити дітей спілкуватися іноземною мовою, використовуючи застарілі, нецікаві для учнів форми навчання, майже неможливо. А в умовах модернізації освітньої галузі в Україні змінилися вимоги та потреби людини.

Тож бачимо, що теперішнє суспільство вимагає від людини:

• певних умінь, які можна застосовувати за будь-яких обставин;
•   уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;
•   не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;
•   комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити до мети.

           Саме тому, ми усвідомили необхідність застосування під час викладання іноземної мови таких інтерактивних форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення учнів до навчального процесу. Вони справді відрізняються від звичних технологій навчання і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь на отримання певних знань.

 

 

 

 

Комунікативна компетенція – здатність користуватися мовою залежно від конкретної ситуації

 

У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно, усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією. Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія учнів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. З самого початку учні оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понад фразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення та читання.

              У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів: змістові та смислові, словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текс, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал; мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях.

Основні принципи комунікативності

 

 Відомий теоретик комунікативної методики Й.І. Пассов виділив п’ять принципів комунікативності, яких слід дотримуватися у навчанні спілкування іноземною мовою.

Перший принцип – мовленнєво-мисленнєвої активності – передбачає мовленнєву спрямованість навчання й означає використання для формування мовленнєвих умінь і навичок умовно-мовленнєвих, а не мовних вправ.

Мовленнєва спрямованість навчального процесу можлива лише за наявності когнітивної (розумової) активності учнів, яка характеризує їхню діяльність. Отже, проблема зводиться до організації мовленнєвого (а не просто навчального) партнерства в навчальному спілкуванні, а мовленнєве партнерство залежить значною мірою від комунікативної поведінки вчителя та зумовлене діяльнисним характером спілкування.

Мовленнєво-мисленнєва активність учнів – серцевина комунікативного процесу навчання. Постійне практичне використання мови робить навчання привабливим для учнів, бо узгоджується із кінцевою метою, а отже, забезпечує оволодіння мовленням як засобом спілкування.

Другий принцип – індивідуалізації – означає врахування всіх особливостей учня як індивідуальності. Своє ставлення до оточення людина виражає в мовленні. А оскільки ставлення до оточення завжди індивідуальне, то і мовлення індивідуальне, особистісне.

Третій принцип комунікативного підходу – принцип функціональності. Він означає, що будь-яка мовна одиниця виконує в процесі комунікації певні мовленнєві функції.

Обов’язковим для комунікативного підходу є ситуативність навчання. Якщо не дотримуватися принципу ситуативності у навчанні іноземної мови, то ситуативний характер дії навички не буде зафіксований у мозку і перенесення не відбудеться. Саме з цієї причини безліч вивчених слів і заавтоматизованих граматичних структур залишаються невживаними, коли учні намагаються підтримати розмову іноземною мовою. Ситуативність здатна відтворювати комунікативну реальність і таким чином збуджувати інтерес учнів реальністю спілкування.

Процес спілкування характеризується, як відомо, постійною зміною предмета розмови, обставин, умов, задач тощо. Щоб бути адекватним тій або іншій ситуації, той, хто говорить, повинен це врахувати. Не підлягає сумніву, що підготувати учня до евристичності спілкування можливо тільки через розвиток у нього здібності до адекватного реагування.

Ось чому п’ятий принцип навчання мови як засобу спілкування – принцип новизни. Новизна забезпечує розвиток мовленнєвого уміння, зокрема його динамічності, здібності перефразувати, механізму комбінування, ініціативності висловлювання, темпу мови й особливо розвиток стратегії і тактики комуніканта.

Що дає вчителю знання принципів комунікативності? Воно дає йому ключ до розуміння організації комунікативно орієнтованого навчання на уроках іноземної мови.

 

 Гра в навчальній роботі

Гра –  найбільш доступний для учнів вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви, емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності учня, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на звичайному занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття повинні проходити в формі гри. Гра  –  це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: аудіюванням, бесідами, читанням та іншим.

Ефективність мовленнєвої діяльності учнів іноземною мовою багато в чому визначається наявністю в них інтересу до вивчення іноземної мови. Підвищити цей інтерес можна через використання в навчальній роботі мовленнєвої інтелектуальної гри – змагання, що значно збільшує практичний, освітній та розвиваючий потенціал.

Саме в такій грі створюються умови для інтелектуального та емоційного самоствердження учнів, а також забезпечується можливість використання мови як засобу спілкування та творчого використання своєчасного матеріалу. До структури гри входять завдання, що вимагають колективних обговорень, базуються на вмінні уважно слухати й осмислювати інформацію, аргументовано й розгорнуто висловлювати свою думку, а також індивідуальні конкурси.

Після проведення гри проводиться її аналіз: що нового й цікавого дізнались учні, які питання були найбільш складними, які мовні проблеми виникали, над чим ще потрібно попрацювати на уроках, щоб краще спілкуватись англійською мовою.

Отже, мовленнєві інтелектуальні ігри сприяють підвищенню рівня засвоєння учнями мови.

Усім відомо, що вибір лексики зумовлюється тематичним принципом. Після введення та закріплення нових слів і виразів необхідно активізувати їх у мовленнєвій діяльності.

Активізацію лексики я проводжу за допомогою таких вправ:

• answer the following questions;
• translate the sentences;
• make up sentences using the new words.

Часто використовую вправи типу Complete the sentences.

Засвоєнню лексики допомагають комунікативно-ігрові прийоми, які я використовую доволі часто.

Пропоную Вашій увазі деякі з них.

 

Гра «Країни, столиці, мови та люди, які живуть в цих країнах?»

Мета гри – активізувати знання учнів з країнознавчих тем.

Ведучий називає країну, наприклад: “Great Britain”. Учень, до якого він звернувся, говорить: “Great Britain is a country. The capital of Great Britain is London. The people leaving in GB are called Britons. The main language spoken in GB is English”. Наступному учневі ведучий говорить: “France” etc. 

 

Гра «Крок-слово»

Ця рухлива гра призначена для закріплення лексичних одиниць.

Для її проведення знадобиться вільний простір в класі, а також картки зі словами. Вчитель розкладає на столі картки лицем вниз. На них написано: nature, fruit, vegetables, school subjects…

Один з учасників витягає картку і починає робити кроки називаючи, наприклад, назви овочів, якщо йому дісталася ця картка. Темп він вибирає сам, але неодмінно умовою є те, що він не має права зупинятися. Якщо запас слів гравця вичерпався, а хтось інший знає ще якісь слова, він може спробувати зробити більше кроків. Перемагає той, хто зробив найбільше кроків і назвав найбільше слів. Далі гра продовжується вже з іншою карткою.

Можливий і такий варіант цієї гри, при якому до ключового слова, наприклад «room», слід на кожний крок називати слова, пов’язані з ним на змістом.

 

Гра «Двадцять питань»

Мета гри – тренувати учнів у формуванні загальних запитань.

Учитель загадує іменник, а учні повинні відгадати загадане слово. Дозволяється задавати тільки загальні запитання.

Наприклад:

Is it a thing? – No, it is not.

Is it a vegetable? – No, it is not.

Can we eat it? – Yes, we can.

Is it sweet? – No, it is not.

Is  it sour? - Yes, it is.

Is it yellow? – Yes, it is.

Is it a lemon? – Yes, it is.

 

Гра «Що це/хто це?»

Ця гра проводиться при вивченні та закріпленні лексики, а також сприяє розвитку навичок усного мовлення, критичного мислення.

Вчитель заздалегідь готує картки, на яких записане ключове слово, а також кілька слів, що необхідно використати при поясненні даного слова. Учень має пояснити значення даного слова, не називаючи його, а інші учні повинні сказати, що це за слово.

Наприклад:

Masterpiece

• a picture
• the best work
• high quality
• artist

Можливий варіант відповіді:

It is a picture, statue etc that is of extremely high quality.

It is the best work of a particular artist.

          Many people regard this painting as Raphael's ….

 

Сутність інтерактивного навчання

 

Таким чином, основними прийомами посилення комунікативної спрямованості в навчанні іноземної мови є: логічна побудова уроку, використання ситуацій спілкування, в яких може функціонувати мовний матеріал, що вивчається, постановка комунікативного завдання перед окремими учнями чи групою учнів.

Тому, при формуванні комунікативної компетенції учнів вчителі повинні керуватися інтерактивними технологіями навчання.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів.

Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає  моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

Яким би досконалим не був, підручник, він все одно статичний.

Для якісного оволодіння матеріалом необхідна постійна динаміка навчання, парні та групові форми, інтерес, постійне висловлювання думок, постійний аналіз інформації, можливості для дискусії, суперечки, умови, за яких мова стає підсвідомим інструментом спілкування, а не метою безглуздого заучування.

Інтерактивність включає в себе не тільки вираження своїх власних думок, а й сприйняття й розуміння думок інших.

Читання є одним з головних видів комунікативно-культурної діяльності. Спрямованість навчання спеціалізованих шкіл передбачає розвиток високої культури читання з метою підготовки вдумливих, естетично сприйнятливих читачів. Необхідність досягнення високого рівня компетенції випускників особливо гостро відчувається саме тепер у зв’язку з гуманітаризацією середньої та вищої освіти. Культура людини значною мірою залежить від  її вміння розуміти літературу.

Читання автентичних текстів іноземною мовою як комунікативне вміння та засіб спілкування є найрозповсюдженішим способом іншомовної комунікації, яким учні спеціалізованої школи мають оволодіти згідно з вимогами чинної програми та Державного стандарту іноземних мов.

Роль художнього тексту значно зростає, оскільки він певною мірою реконструює мовне середовище. Художні тексти відіграють провідну роль у пізнанні іншокультурної дійсності й у формуванні позитивного ставлення до країни та народу, мова якого вивчається. На старшому ступені середніх шкіл читання набуває вагомого значення в процесі навчання іноземної мови. Уміння читати надає можливість випускникам закладів освіти у своїй подальшій діяльності користуватися іншомовною літературою для пошуку інформації за фахом чи інформації, яка цікавить, для задоволення своїх читацьких потреб, удосконалення умінь мовлення тощо.

Інтерактивне навчання – це упорядкована взаємодія педагога та учнів, що спрямована на досягнення визначеної мети. У сучасному розумінні для інтерактивного навчання характерні такі риси:

•                  подвійний характер;
•                  спільна діяльність вчителів та учнів;
•                  керівництво процесу вчителем;
•                  спеціальна організація та різноманітність форм;
•                  інформаційна прогалина (information gap);
•                  цілісність та єдність;
•                  мотивація та зв'язок з реальним життям;
•                  виховання та розвиток особистості учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань.

Інтерактивні технології найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому інтерактивні технології найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від англ.. inter – взаємний, act - діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу. «Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп’ютером) або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Які ж основні характеристики інтерактиву?  Передусім – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них – створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання.

Інтерактивні технології дають можливість забезпечити глибину вивчення змісту. Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 50).

• Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
• Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
• Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
• Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.

Впровадження інтерактивних технологій на уроках англійської мови

 

Інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педагогові. Починайте з поступового застосування цих технологій, якщо ви або учні з ними не- достатньо ознайомлені. Як педагогові, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть скласти план їх впровадження. Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття», створити разом з ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до навчальних семінарів. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології – робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і в учнів з’явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходитимуть набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтовне навчання.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

• дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно, або «граючись», виконали його;
• на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема, акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.

Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен попередньо добре підготуватися:

-  глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

- старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

- мотивувати учнів до вивчення шляхом добробуту найбільш цікавих для учнів випадків, проблем;

- оголошувати очікувані результати заняття й критерії оцінки роботи учнів;

- передбачати різноманітні методи для привертання уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя – дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.

Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:

• підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
• використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;
• застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;
• обговорювати з учнями критерії оцінювання;
• враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Інтерактивні технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• інтерактивні технології кооперативного навчання;
• інтерактивні технології колективного-групового навчання;
• технології ситуативного моделювання;
• технології опрацювання дискусійних питань.

Працюючи за інтерактивними методиками, учні можуть відчути себе першовідкривачами, дослідниками; навчитись працювати в групі, критично мислити, аргументовано висловлювати власну думку, приймати рішення, розв’язувати проблемні ситуації; здобути елементарні навички участі у громадському житті тощо.

Структура заняття з англійської мови із застосуванням інтерактивних технологій проходить в чотири етапи:

1)   Підготовка. Цей етап передбачає організаційні моменти, такі як роздатковий матеріал, вирішення питань місця проведення та необхідних технічних засобів.

2)    Вступ. На даному етапі важливі пояснення правил, мети, технічно сформоване завдання, розділення на групи, розподіл ролей та нагадування учням про кількість відведеного на «гру» часу.

3) Проведення. Обов’язковим є обговорення заданих викладачем ситуацій, самостійний або груповий пошук рішень, формування відповідей .

4)  Рефлексія та результати. Елементами даного етапу є обговорення результатів «гри», оцінювання, зворотній зв’язок.

Варто зазначити,  що обрання форми проведення інтерактивного заняття потребує індивідуального підходу викладача, врахування рівня інтелектуального розвитку, теми, що вивчається та цілей.

Для організації інтерактивного навчання у своїй роботі використовую рольові ігри, проблемні завдання для вирішення у малих групах чи у парах. Ось, наприклад,  при вивченні теми «Щоденна рутина»   (Вживання Present Simple для опису звичних, постійних дій)  застосування інтерактивного методу навчання відбувалося наступним чином:

1. За 5 хв. учні повинні описати повними реченнями щонайбільше дій, які вони виконують щодня, один раз на місяць, один раз на рік.

2. Потім вони об’єднуються в групи по 4 – 5 чол. і зачитують ці речення вголос. Якщо ще хтось із членів групи описав таку саму дію, то всі повинні вилучити це речення зі свого переліку.

3. Зрештою у кожного залишаться в переліку тільки ті дії, які характерні для них особисто.

4. Представник кожної групи описує ці особливі дії від третьої особи: Tania goes to ballet class every day.  Ihor doesn’t eat anything for one day every month.

При введенні нової лексики практикую метод «мозкового штурму», коли учні називають слова, які у них асоціюються із заданою темою, після цього створюється асоціативна карта (mind-map). Метод «Мікрофон» використовую при підбитті підсумків уроку або коли потрібно змотивувати висловлювання учнів з теми. На початку уроку застосовую метод «Шкала думок», що дозволяє визначити думку учнів у класі стосовно певного питання.

 

 

 

Проектні технології

Значну увагу  приділяю проектній роботі та вважаю, що цей вид діяльності інтегрує усі чотири види мовленнєвої діяльності та граматику у смисловому контексті.

 

Проектна робота дозволяє ефективно реалізувати комунікативний підхід у навчальному процесі з іноземної мови, а саме: вивчення мови через особисту діяльність учня, оволодіння мовою у процесі спілкування. Для виконання проектного завдання потрібні загальні знання про країну досліджуваної мови, включаючи знання про географію, історію, культуру, соціальні й політичні особливості країни, її традиції та звичаї. Крім цього учень повинен володіти певними мовленнєвими компетенціями, а бажання висловитися змушує його ці компетенції вдосконалювати. Нестандартне бачення проблеми допомагає нам сформувати творчу особистість.

Метод проектів завжди зорієнтований на само­стійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивіду­альній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку - використання сукупності різноманітних методів, засо­бів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо. Результати виконання проектів ма­ють бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання (якщо практична — конкретний результат) готове до викорис­тання (на уроці, в школі, у реальному житті).

Роботу над проектами будую в групах або індивідуально. Закінчуючи вивчення теми «Мистецтво», учням було запропоновано виконати проект на тему «Значення та роль мистецтва у сучасному світі». Виконання проекту включало декілька етапів. На першому етапі обговорювався зміст та характер проекту, способу збору необхідної інформації.  На другому етапі проводилася робота по виконанню проекту : підбір необхідних малюнків, укомплектування словника корисної лексики із запропонованої теми, повторення граматичних структур. На завершальному етапі учні презентували свої проекти, проводили обговорення проектів своїх одногрупників та ділилися враженнями від побаченого та почутого.

У своїй роботі я впроваджую проект-вправу.

 Під час вивчення теми «Харчування» учні складали меню для свого дня народження за відповідними розділами:

 

Menu

•              Starters
•              Main courses
•              Desserts
•              Drinks

 

 

Учні захищали свої роботи, розповідаючи своїм одногрупникам, що, на їхню думку, повинно бути приготовлено на святкування дня народження. Відповідно, вислуховуючи розповідь, учні ставили такі запитання:

1. What is your favorite dish (drink)?

2. What fruit (vegetables) do you prefer?

3. Do you like desserts ? Why?

А також, під час вивчення цієї ж теми учні готували проекти «My favorite dish» у вигляді презентації. Під час захисту роботи, учні розповідали, які інгредієнти входять до складу цієї страви і яким чином вона готується.

Хочу відмітити, що подібні проекти-вправи допомагають учням активізувати ЛО з вивченої теми, автоматизувати дії учнів у говорінні, монологічному мовленні. Проект-вправа не забирає багато часу для підготовки, порівняно з інформаційними, дослідницькими чи творчими проектами.

Стосовно інформаційних проектів слід зазначити, що учні чудово впорались з таким завданням. Вивчаючи тему «Спорт», учні збирали матеріали, малюнки, фотографії з даної теми, проводили анкетування серед учнів училища, після чого захищали підготовлені проекти в трьох групах.  1-ша  група працювала над проблемою поганих звичок серед молоді. Проблемним питанням 2-гої групи було:«Що учні знають про вітаміни та воду?», а третя група розповідала про значення спорту в житті людей.

На всіх етапах роботи над проектом цілі, що ставлять перед собою учні та вчитель, тісно переплітаються і визначають суть діяльності.

 

У цілому, під час роботи над проектом, учитель виконує наступні функції:

• допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм для роботи над проектом;
• сам є джерелом інформації;
• координує весь процес;
• підтримує і заохочує учнів;
• підтримує безупинний зворотний зв'язок, щоб допомагати учням просуватися в роботі над проектом.

Коли вчитель ставить завдання, він тим самим окреслює плановані результати навчання і вихідні дані. Все інше мають робити учні: намічати проміжні завдання, шукати шлях їх вирішення, діяти, порівнювати отримане з необхідним, коректувати діяльність.

Презентація матеріалів дослідження перед широкою аудиторією є неодмінним складником проектної діяльності. Успішна презентація результатів дослідження може надати поштовх для подальшого розв'язання проблеми.

Дітей необхідно навчити, як побудувати виступ, щоб привернути увагу присутніх та підтримувати її впродовж демонстрування проекту.

Учні завжди хочуть почути відгук про свій проект. Важливо підкреслити рівень творчості та оригінальності. Оцінюються ступінь володіння інформацією з досліджуваної теми та риторичні вміння.

Кожен учитель добирає свої параметри оцінювання проекту. Ними можуть бути:

1. Значущість і актуальність проблеми.
2. Коректність методів дослідження й обробки даних.
3. Активність кожного учасника.
4. Колективний характер рішень.
5. Характер спілкування, взаємодопомоги.
6. Залучення знань з інших предметів.
7. Уміння аргументувати свої висновки.
8. Естетика оформлення результатів.
9. Уміння відповідати на запитання опонентів.
10. Лаконічність і аргументованість кожного висновку.

 

Оцінюється також презентація (представлення) проекту.

Обговорення можна провести за питаннями:

• Чого ви навчилися під час проектних дій?
• Що вам дала участь у виконанні проекту?
• Які вміння й навички здобули?
• Як працювалося в групах?
• Що дала вам групова робота?
• Що вдалося найкраще? Чому?
• Що можна було б зробити інакше?

 

Учні, аналізуючи свою проектну діяльність та її результати, дають відповіді на наступні запитання:

1. Які завдання я ставив перед собою для вивчення даної теми (поверхневе ознайомлення з матеріалом / глибоке вивчення матеріалу).
2. Моя участь у складанні загального плану виконання проекту.
3. Яким чином було складено індивідуальний проект?
4. Які види роботи із загального та індивідуального планів для мене були найбільш ефективними.
5. Найцікавіші моменти у вивченні теми.
6. Яких знань мені вдалося почерпнути з даної теми, з яких джерел? Робота з яким джерелом інформації для мене була найбільш ефективною?
7. Якою мірою допомогло у засвоєнні матеріалу:

• спілкування з вчителем;
• спілкування з однокласниками;
• спілкування з батьками.

8. Чи задоволений я своєю участю у колективному проекті?.
9. Якими знаннями мені вдалося поділитися з товаришами?
10. Чи вдалося мені ефективно розподілити свій час?
11. Як я використав вихідні дні та вільний час?
12. Що заважало у роботі?
13. Мої пропозиції щодо покращення колективної роботи.
14. Як би я визначив свій рейтинг пізнавальної активності?
15. На яку оцінку своїх успіхів я претендую. Чому?

 

 

Використання ІКТ на уроках англійської мови

 

Видатний американський вчений, педагог , філософ , професор Джон Дьюї сказав: “Якщо ми будемо вчити сьогодні так , як ми вчили вчора, ми вкрадемо у наших дітей завтра». Е.Роджерс також зазначив , що «якщо в сучасному суспільстві ми не матимемо людей , які конструктивно реагують на найменші зміни в загальному розвитку , ми зможемо загинути , і це буде та ціна , яку ми всі заплатимо за відсутність творчості». Тому , йдучи в ногу з часом, в своїй практиці використовую інформаційно – комунікаційні технології. Адже вони сприяють розвитку пізнавального інтересу учнів, оскільки дозволяють доповнити існуючі підручники новим, живим, цікавим для учнів матеріалом.

Я вважаю, що використання ІКТ є одним із засобів мотивації учнів до вивчення англійської мови. Використання комп’ютерних технологій при вивченні іноземної мови відкриває доступ до нових джерел інформації, підвищує мотивацію учнів до отримання та обробки необхідної інформації іноземною мовою, підвищує ефективність самостійної роботи, дає нові можливості для творчості, надбання та закріплення мовленнєвих навичок, дозволяють реалізовувати якісно нові форми та методи навчання іноземної мови.

При вивченні нової лексики чи граматичних правил, подачі краєзнавчого матеріалу,  часто  використовую презентації  Power Point.  Мої учні також вчаться презентувати домашні завдання чи монологічні висловлювання за допомогою презентацій. Зібрала чималу колекцію навчальних фільмів краєзнавчого характеру, які допомагають учням не лише почути про  події, явища, споруди, що вивчаються, але й побачити їх, поринути в атмосферу країни, мова якої вивчається. Це також допомагає учням засвоїти значно більше інформації, адже залучаються майже всі органи чуття. Після перегляду фільму учні зазвичай пишуть невеличкий твір за опорою, висловлюючи свої враження від  побаченого, або даючи відповіді на питання, поставлені на початку вчителем. Часто на уроках вивчаються різноманітні вірші та пісні англійською мовою, з опорою на відео чи аудіо матеріал, що допомагає розвивати словниковий запас учнів, покращує сприймання на слух іноземної мови.

 Інтернет-технології можуть бути успішно та доцільно використані на уроках  іноземної мови з метою пошуку учнями додаткової інформації з теми, що вивчається, для збору даних для створення комп’ютерної презентації, з метою перевірки рівня сформованості ЗУН учнів – робота з різноманітними онлайн-тестами, а також для роботи з онлайн-словниками. При виконанні різноманітних проектів чи домашнього завдання учням часто необхідно користуватися саме Інтернет – ресурсами, що їм успішно вдається.

Впровадження комп’ютерних технологій в практичну діяльність учнів на уроках англійської мови сприяє:

• розвитку усіх чотирьох мовних навичок – читання, писання, мовлення і аудіювання;
• оволодіння усним спонтанним мовленням;
• адаптації учнів до проведення незалежного зовнішнього тестування;
• розвитку критичного мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Щоб сформувати в учнів комунікативні навички в умовах модернізації освітньої галузі в Україні, педагоги повинні впроваджувати інноваційні технології навчання.

А для цього вчителі мають дотримуватися таких вимог при проведенні сучасного уроку іноземної мови:

• Атмосфера, в якій проходять уроки, має бути максимально привабливою. Слід розставити півколом крісла або парти для дітей, а навпроти – крісло вчителя.
• Намагайтеся, щоб усе в кабінеті було підібрано з естетичним смаком і любов’ю. Поміркуйте, як розмістити технічні засоби навчання: телевізор, магнітофон, комп’ютер.
• Подбайте про необхідні, на вашу думку, наочні посібники.
• Подумайте, яку музику забагнеться дітям слухати на уроці. Слід врахувати, що музика є одним із засобів підвищення ефективності навчального процесу, підвищення мотивації під час вивчення іноземної мови.
• Керуйтеся гаслом: «Частіше посміхайтеся!». Нехай ваша посмішка відіб’ється на обличчях ваших учнів! Атмосфера на уроці має бути максимально дружньою.
• Нехай учень буде певною мірою розкутий. Йому не слід вставати при промовлянні кожної репліки, він має почуватися вашим товаришем, а не супротивником у майбутньому екзаменаційному двобої.
• Нехай час, проведений цікаво та змістовно у вашому кабінеті, спонукає учнів приходити до вас просто так, спілкуватися іноземною мовою, допомагати вам у роботі (наприклад, готувати посібники для кращої організації занять).
• Наскільки це можливо, утримуйтесь від поганих оцінок. Уникайте конфліктних ситуацій, намагайтеся не викликати стресового стану учнів.
• Стежте за тим, щоб у вашому кабінеті завжди було легко дихати. Вчитель має бути вимогливим і доброзичливим, енергійним і турботливим, володіти аудиторією, а в разі потреби відійти в бік і спостерігати, як діти спілкуються, коли в групі починається практика у спілкуванні.
• Не бійтеся заспівати, пожартувати, посміятися! При цьому раціонально використовуйте кожну хвилину уроку.
• Діти повинні чути англійську мову, яка звучить у нормальному темпі, і самі говорити якомога більше.
•   Розмовляти мовою, а не про мову! Нехай вплітаються в   малюнок уроку висловлювання, побажання, пропозиції, твердження, описи слайдів, сценок з костюмами і масками, жарти та сміх дітей, мовленнєві ігри, розгадування кросвордів, написання детективних історій, прогнозів погоди, планування міст майбутнього, розповіді про уявні та реальні події. Але нехай не буде місця для двійок,  нехай діяльнісна атмосфера уроку повністю захопить учнів та учителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Інноваційні технології навчання від А до Я / уклад. В. Волкова. – К. : Шкільний світ, 2011. – 96 с.

2. Інтерактивне навчання: теорія, практика, досвід : Метод. посібник. – К., 2002. – 321 с.

3. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. / С.Ю. Ніколаєва – К. : Ленвіт, 2002.

4. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання : Наук.-метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.:  А.С.К., 2004. – 192 с.

5. Редько В. Інтерактивні технології навчання іноземної мови / В. Редько // Рідна школа. – 2011. – № 8-9. – С. 28-36.

6. Шарко В.Д. Сучасний урок / Технологічний аспект  : Посібник для вчителів та студентів/ В.Д. Шарко – К., 2007. С. 176-180.

7. Шевченко Е.Б. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови  / Е.Б. Шевченко. // Англійська мова та література. – 2005. – № 24. – С. 4–6.