Вивчення лірики Гейне

Вивчення лірики Г.Гейне у 9 класі

Тема. Поезія душі. Лірика Генріха Гейне

І спів той чудовий, могучий

Далеко розносить луна.

Г. Гейне

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

1. Організація навчальної діяльності
2. Інтерактивна технологія «Пароль»

Для того щоб сісти на місце, учням пропо­нується назвати ланцюжком, не повторю­ючи, ключове слово — своєрідний пароль уроку: терміни, поняття із попередньо­го уроку.

3. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Ви знаєте пароль, і ми можемо продовжити наше знайомство з німецьким поетом Генріхом Гейне (звертаємось до пор­трета) і перлиною світової романтичної по­езії, якою є його збірка «Книга пісень».

Видатний російський критик і письмен­ник М. Добролюбов писав: «Кілька днів я вже ношуся з Гейне і все захоплююсь ним. Жоден поет ще ніколи не справив на мене такого повного, глибокого, сердеч­ного враження». І він був не єдиним, кого так зачарувала поезія Генріха Гейне. Дру­зями великого німецького поета були такі видатні люди, як Бальзак, Беранже, Жорж Санд, Дюма, Шопен. А ще сотні тих, хто І цінував його творчість,  і перекладав: Лєр­монтов і Тютчев, Майков і Мей, Плєщєєв і Толстой, Мінаєв і Блок, Іван Франко і Леся Українка, П. Грабовський і М. Коцюбин­ський, М. Рильський і П. Тичина, Л. Первомайський і М. Бажан. А ще мільйони захоплених читачів, серед яких, сподіваюся, будете й ви (звучить музика із циклу «Кохан­ня поета» Шумана). Вслухайтесь у цю ча­рівну мелодію. У ній відчувається смуток, іноді звучать нотки страждання. Цю му­зику написав композитор Р. Шуман на ві­рші Г. Гейне, надруковані в збірці «Книга пісень». Це повість про нещасну любов та трагічну епоху, що була ворожа людині з ви­сокими почуттями. У ній сповідь уражено­го серця, заклик до боротьби за своє щастя, віра в кращі часи.

II. Етап проектування

1. Оголошення теми, мети, епіграфа

— Сьогодні ми, викорис­товуючи ваші дослідження поезій Г Гейне, простежи­мо, як  спів той чудовий, могучий далеко розносить луна» переспівів та пере­кладів, здійснених укра­їнськими та російськими перекладачами, порівня­ємо способи відображен­ня в них внутрішнього сві­ту людини.

2. Визначення   учнями    очікуваних результатів

III. Етап організації виконання плану діяльності

Учитель. Готуючись до уроку, ви з'ясували проблемні запитання, винесені для опрацю­вання. Тож заслухаємо тепер виступи пред­ставників творчих груп.

І. Виступ групи № 1 («Тематика та побудова збірки "Книга пісень"»)

1-й учень. Світової слави Г. Гейне здобув завдяки своїй «Книги пісень». До неї увійшли поезії 1816-1827 років. Відібраний матеріал автор побудував так, що «Книга пісень» на­була характеру своєрідного ліричного що­денника, твору, цілісного за композицією, змістом  і формою. Переважна більшість віршів збірки написана в дусі народних пі­сень. Цим і пояснюється її назва. «Книга пі­сень» складається з п'яти циклів.

2-й учень. Перший цикл — «Юнацькі страждання». Уже сама назва цього циклу пояснює, що в ньому відтворено юнацькі марення, солодкі муки, піднесені почуття закоханих, гіркота нещасливого кохання.

3-й учень. Другий цикл — «Ліричне ін­термецо» (інтермецо — невелика музична п'єса). Провідна тема цієї збірки — тема лю­бові. Ліричний герой мріє про щастя, проте життя приносить саме лише розчарування. Ворожий світ поет зображує іронічно. Себе ж він відчуває частиною природи, яка чуй­но реагує на всі зміни його настрою.

4-й учень. Третій цикл — «Знову на бать­ківщині». У віршах цього циклу Гейне ви­сміює пихатих прусських вояків, чиновників-блазнів, а також прощається зі своєю старою любов'ю, відчуваючи народжен­ня нового почуття — почуття внутрішньої свободи.

5-й учень. Четвертий цикл — «Подоро­жі на Гарц». У поезіях цього циклу повною мірою проявляється знаменита гейнівська  іронія. Поет сміється над «порядним това­риствам», «вищим світом» — причепуреним, у блиску прикрас, але наскрізь лицемірним, зрадливим — і вустами свого ліричного ге­роя висловлює мрію про вільне життя серед прекрасної природи, про справжні, а не фальшиві почуття.

6-й учень. П'ятий цикл — «Північне море». Головна тема поезії цього циклу — тема моря, символу свободи, незборимої енергії людського духу. В центрі уваги по­ета — внутрішній світ героя-бунтаря.

Звучить пісня «Коли розлучаються двоє...»

Учитель підсумовує виступ учнів:

— «Книга пісень» ще за життя автора ви­тримала 13 видань.

Багато віршів із збірки покладено на музи­ку такими видатними композиторами, як Шуман, Шуберт, Ліст, Берліоз, Шопен, Григ, Чайковський, Бородин, Римський-Корсаков, Мусоргський, Танєєв, Лисенко, Людкевич, Ревуцький, Лятошинський. Значна частина віршів цієї книги стали народними піснями не тільки в Німеччині, а й далеко за її межами, наприклад, у нас в Україні — «Коли розлучаються двоє», «Я бачив, як ві­тер берізку зломив»; у Грузії — «Вродливице-рибачко»; у Боснії — «Азра».

Душа поета неосяжна, мов океан, пере­творилася на вірші, роздуми. Ми бачимо, як йому незатишно в середовищі, в якому його не розуміють.

«З мого великого болю творю я пісні ма­ленькі,— говорив поет і з гіркотою підсумо­вував,— навіть зневажають. Книжка ця — то тільки урна з попелом мого кохання». Адже відомо, що на створення «Книги пі­сень» Гейне надихнуло нерозділене кохан­ня до своєї кузини Амалії.

Як ми вже наголошували, щирість почуттів Г. Гейне привертала увагу багатьох україн­ських і російських митців. Спробуємо й ми, читаючи поезії Гейне в перекладах і пере­співах, осягнути «царство його душі».

Дві групи учнів отримали випереджуваль­ні завдання — зробити порівняльний ана­ліз віршів         Г. Гейне та їх перекладів і пере­співів російською та українською мовами. Пропонується послухати, як вони впора­лися із завданням.

2. Виступ групи № 2

Порівняльний аналіз дослівного перекла­ду вірша Г. Гейне «Сосна» з українським пе­рекладом        Л. Первомайського і російським Ф. Тютчева.

1. Виразне читання вірша «Сосна» (пере­клади Л. Первомайського «Самотній кедр на стромині...» і Ф. Тютчева «С чужой стороны...»)
2. Порівняльний аналіз перекладів.

Слово «сосна» у німецькій мові — чоловічого роду. Тому і Л. Первомайський, і Ф. Тютчев перекладають його словом «кедр». Сибірська сосна та сибірський кедр — одне й те саме дерево, тому така заміна видаєть­ся можливою. Обидва перекладачі відзнача­ють, що кедр — самотній. А от його сон ко­жен з них трансформує своєрідно. Гейне (як видно із дослівного перекладу) говорить, що сосна «дрімає, укрита білим покривалом із льоду і снігу. Вона мріє про пальму». Л. Первомайський передає цей уривок близько до оригіналу, лише переставляє слова, аби збе­регти риму. А от у Тютчева «кедр сладко заснул», «про юную пальму все снится ему». Справа в тому, що слово «дрімає» передає неспокійний, нетривкий сон. А слово «слад­ко заснул» можна сприймати як щасливий, довгий сон, безконечний. Ця безконечність підкреслюється словами «все сниться йому». Тютчев, мабуть, хотів сказати, що кедр лише вві сні може бути щасливим.

Образ пальми перекладачі-також трактують довільно. Гейне пише, що пальма «далеко..., самотня, мовчки сумує». Близько до ори­гіналу відтворює образ пальми Л. Первомайський: «Сумує в німій самотині». А от Ф. Тютчев доповнює створений Гейне образ певними деталями: пальма «юная», «стоит и цветет одиноко».

Л. Первомайський північну країну описує майже дослівно, а от пальма у нього стоїть просто «на спаленій сонцем землі», а не на скелі. Ф. Тютчев у своєму перекладі «збага­чує» ті скупі рядки, які читаємо у Гейне:

північ — «На севере диком, на мрачной скале», «имлистая мгла», «вьюга».

південь — «В дальних просторах востока», «Под пламенным небом, на знойной скале».

Отже, переклад Ф, Тютчева можна назвати вільним, поет навіть дає свою назву «С чужой стороны», щоб підкреслити власні по­чуття.. Український переклад Л. Первомайського точніший. Та обом перекладачам вдалося, на наш погляд, передати ритм ві­рша, його образну систему та почуття, які вклав у цю поезію Г Гейне.

Вірш Г. Гейне «Сосна» привертав увагу багатьох російських письменників. Але найвідоміший переклад — це переклад М. Ю. Лермонтова. Про першу спробу перекласти вірш  Гейне згадує Павло Петрович Вязем­ський. Лєрмонтов поспіхом, на клапти­ку паперу накидав свій переклад. Це було незадовго перед тим, як він поїхав на Кав­каз, у 1841 році.

Ця перша редакція була наближена до ори­гіналу. Але Лєрмонтов зробив і другу редак­цію, яку можна назвати вільним перекла­дом, переспівом.

Поет змінив зміст оригіналу: він не взяв до уваги, що в німецькій мові «сосна» — чоловічого роду. Вірш М. Ю. Лермонто­ва розповідає не про почуття чоловіка та жінки, як у Гейне, а про трагедію самот­ньої людини.

Поетичний образ лермонтовської сосни став основою картини відомого російського ху­дожника І. Шишкіна «На півночі дикій» {де­монструється репродукція картини). Карти­на написана 1891 року і зберігається в музеї російського мистецтва в Києві. Ця картина не зовсім звична для Шишкіна. Він ніко­ли не малював розкішних пейзажів. З-під його пензля з'являлися частіше літні кра­євиди, сосни чи дуби опівдні. Згадана кар­тина Шишкіна — виняток за своїми колір­ними та світловими ефектами.

Місячна ніч, але місяця на картині немає. Він освітлює яскравим промінням високу скелю, засипану снігом. На самому краєчку стоїть висока розкішна сосна, запнута пухнастим снігом. Лермонтов пише: «Одета как ризой она». Риза — одяг священика для церковної служби, вишитий золотом, прикраше­ний коштовностями. Тобто сосна постає в уяві поета у святковому блискучому вбран­ні. Місяць освітлює і небо. Воно має до де­сяти відтінків — від яскраво-блакитного до темно-синього. Ця холодна кольорова гама підкреслює самотність дерева.

є) Слово вчителя

— Дослідники творчості Г. Гейне неоднора­зово зазначали, що перекладати його твори надзвичайно важко. Та й сам Гейне говорив: «Переклад, мов жінка: якщо гарна, то невір­на; якщо вірна, то негарна». Та як бачимо із виступів наших дослідників, і Л. Первомайському, і Ф. Тютчеву, і М. Лермонтову вдалося донести до нас сутність поетичних образів, створених Г. Гейне.

До найславетніших гейнівських поетич­них обробок німецького фольклору нале­жить вірш про Лорелею «Не знаю, що ста­ло зі мною...» — прекрасну чарівницю, яка з'являлася на високій скелі над річкою Рейн і своїм звабливим сміхом занапащала тих, хто плив річкою. Місце це вважалося небезпеч­ним для пропливаючих кораблів. Голоси ма­тросів відбивалися тут потрійною луною.

Скеля Лорлей оточена різноманітними ле­гендами. Ще з давніх часів гадали, що на цій скелі знаходяться скарби Нібелунгів. Старо­винна рейнська легенда приваблювала ро­мантиків. У німецькій поезії було декілька поетичних обробок цієї легенди. Та Гейне перевершив усіх своїх попередників.

Читання вірша мовою оригіналу:

3. Виступ групи № З

Лорелея — фольклорний образ. У легенді сказано: «За давноминулих часів при­смерком, при світлі місяця на скелі Лорлей і з'являлася дівчина, яка співала таким ди­вовижним голосом, що зачаровувала усіх, і хто її чув. Багато з тих, хто пропливали не­подалік, розбивалися об тверде каміння чи гинули у виру, бо переставали стежити за ходом свого судна і небесний голос співачки-чарівниці ніби чарував їх».

2. Виразне читання  вірша Гейне «Лоре­лея» в перекладі Л. Первомайського
3. Виразне читання  вірша Гейне «Лоре­лея» в перекладі О. Блока
4. 2-й учень (порівняльний аналіз віршів). Гейне закохався у свою родичку Амалію, але дівчина була байдужа до нього. Тому він образ коханої наділяє не лише красивою зовнішністю, а й демонічни­ми рисами. Для поета Лорелея стала символом його фатального кохання.

Кожен з перекладачів вірша Гейне по-сво­єму розуміє образ, створений німецьким поетом.

В українському, російському та дослівно­му перекладах опис душевного стану лю­дини цілком збігається на початку вірша. Далі в оригіналі йдеться про вечірній Рейн. Перекладачі тут не відступають від оригіна­лу. У своєму вірші Гейне розповідає про зо­лотокосу красуню. Опис її наближений до  народних казок: золоті коси, золотий гребінець, золоте намисто. Перекладачі майже зберегли портрет красуні. А от далі у перекладах наявні розбіжності. Красуня співає пісню. В оригіналі сказано, що «у неї див­на, захоплююча мелодія». Леонід Первомайський перекладає: «І дикої пісні співає, не співаної ніким». Як розуміти «дикої»? Мож­ливо, це незвичайна пісня, сильна, чуйна чи груба? Російський переклад Олексан­дра Блока ближчий до оригіналу: «В ее чудесном пеньи...»

Образ човняра перекладачі теж подають по-різному. У Гейне «Човняра огортає страшен­ний сум». У Первомайського: «Рибалку... поймає нестерпний біль». Це «дика» пісня так впливає на нього. Біль заважає рибалці гребти, і він не помічає рифи та скелі: «Він { дивиться тільки угору». О. Блок пише:

Пловца на лодочке малой

Дикой тоской полонит,

Забьівая подводные скалы,

И только наверх глядит».

«Полонит» значить зачаровує, адже пісню і він слухає «чудесную».

Закінчення вірша в оригіналі та перекладах теж різне. Гейне, коли пише: «Я ду­маю, що хвилі поглинули, врешті-решт, човняра...»,— висловлює невпевненість у загибелі людини. Хвилі тут, на наш по­гляд,— це уособлене кохання, яке'погли­нуло оповідача. Автор українського пере­кладу переконаний, що човняр загинув: «Зникають в потоці бурхливім і човен, і хлопець з очей». Російський переклад теж засвідчує неминучість загибелі чов­няра: «Пловец и лодочка, знаю, погибнут среди зыбей...»

На наш погляд, перекладачам вдалося пе­редати основний зміст, настрій, ритм вірша Гейне, але вони внесли і свої зміни в дея­кі образи.

Учитель. До речі, у російській літературі перекладів і переспівів гейнівської поезії «Не знаю, що стало зі мною» існує близь­ко 20, в українській — до 15.

IV. Етап контрольно-оцінюючий

1. Завдання з адаптацією

Чому вірші «Лорелея» і «Самотній кедр на стромині» можна назвати романтични­ми? (Ліричні герої — незвичайні, незвичай­ні й їхні долі;

внутрішній світ ліричного героя розкрива­ється через картини природи;

самотність людини — головна тема роман­тиків, і ця тема є наскрізною у вивчених віршах;

романтики наснагу черпали з фольклору, а вірш «Лорелея» написаний за сюжетом з на­родної творчості.)

2. Висновки про особливості лірики Г. Гейне (записати в зошити) ,

1. Сповідальний характер лірики.
2. Відхід від дійсності — створений уявою фантастичний світ.
3. Пейзаж — це фон, він підсилює пере­живання героя.
4. Простота, щирість, мелодійність зву­чання.
5. Тісний зв'язок з усною народною твор­чістю.

V. Підсумки, оцінювання роботи

Рефлексія. Ретроспективна оцінка заняття в емоційному і змістовому аспектах. (Спо­добалось — не сподобалось, чому? Чим збага­тили вас ці знання 7)

VI. Домашнє завдання

Вивчити напам'ять вірш «Лорелея», на­малювати ілюстрації до улюблених поезій Г. Гейне, написати відгук на тему «Поезія душі Г. Гейне».

Література

1. Братко В. Співець нещасливого кохання // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2001.-№ 10.
2. Говдя Б. С. Уроки зарубіжної літератури у 8 кла­сі // Зарубіжна література в навчальних закла­дах.-2003.-№ 1.