Розширити поняття учнів про народу творчість, зокрема дитячі ігри; розвивати пам'ять, увагу, логічне мислення; виховувати любов та повагу до свого народу, своєї Батьківщини.
Вивчення народних ігор.
Мета: розширити поняття учнів про народу творчість, зокрема дитячі ігри; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення; виховувати любов та повагу до свого народу, своєї батьківщини.
Хід заняття
1. Організаційний момент.
Бесіда.
Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...
“Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається” – стверджує прислів’я.
І так ведеться з давніх давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусів теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували свої забавки. Колективна творчість, напевно ф породила так багато ігор.
Наші батьки ще пам’ятали всі ці ігри без книжок, але на жаль, ми вже їх розгубили. А це ж так, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорогоцінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра – це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.
В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвиваються фантазією, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.
Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. Послухайте їх:
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Більшому – більший,
Меншому – менший,
Шур у піч!
Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі хліб, паляниця,
Кому доведеться,
той буде жмуриться.
Пливе качка по воді
Несе яйця золоті
По одному золотому,
А ти, качко, йди додому.
Крім того не дають нудитися, марнувати час. Бо коли не вмієш гратися, можна ненароком і шкоду зробити. Отак, як мій котик Мурчик. Сподобалась йому кулька на новорічній ялинці – він уже й тут. Став навшпиньки, торкає її лапкою... дзенькнула кулька об підлогу й розбилася – догрався!
Або ще інший випадок із Мурчиком. Одного разу пішли всі з дому, забувши сховати целофановий кульок, у якому зберігався великий клубок вовняних ниток для плетіння. Повернулися – а від кулька лише клаптики по підлозі розкидані. Увесь клубок розмотаний, обидві кімнати нитками засновані. Ото вже награвся!
А щоб із вами не трапилося подібних пригод грайте ігри, які нікому не зашкодять.
А коли вас навіть всього двоє – не біда. Є доволі ігор, які можна вдвох затівати. І для великого гурту ігор стільки завгодно.
2. Розучування народних ігор
Була в лісі.
Дівчаткам, як ніжнішим та й таким, що їх злякати легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.
Була в лісі?
Була.
Рубала дрова?
Рубала.
Бачила вовка?
Бачила.
А боялася його чи ні?
Ні.
Та котра питала, змахує хустиночкою перед очима другої.
До баби по сіль.
Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:
Підеш до баби по сіль?
Піду.
А не боїшся її псів?
Ні.
Щоб упевнитись що це так, той хто питав сплескує перед очима другого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає – не боїться. Тоді той кого випробували каже:
Ану ж подивимось, чи не злякаєшся? Та міняються ролями.
Танцювала риба з раком.
Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!
А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!
А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!
Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз, два, три!
Танцював сніп з коромислом,
А коновка з перевеслом,
А макітра з макогоном
Реготалась під ослоном:
Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два, три!
При словах “гоп, гоп” діти підскакують.
При словах “раз, два, три!” – плещуть тричі в долоні.
Перстенець.
Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Котрась дитина відходить у бік. І закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець. В цей час та дитина котра відійшла вбік повертається, а гурт хором звертається до неї:
Гадуль, гадуль, гадулька,
Десь там моя зозулька,
По полю ходила
Золоте пір’я збирала.
Тоді та дитина, котра відійшла відгадує в кого перстенець, промовляючи слова:
Вий, вий завивай
Ти Оксанко, перстень дай.
Пташка в клітці.
Журавель.
Учасників довільна кількість.
На середині грища креслять коло діаметром 4-6 кроків (“Гніздо”, в якому – “журавель”). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука – вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо “гнізда” і співають:
Заходився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель.
Сякий-такий журавель,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий довгоногий,
Сякий-такий виступає,
Конопельки все щипає.
О це ж тобі журавель, журавель,
Не літай до конопель, конопель,
Сякий-такий журавель,
Сякий ...
Щоб ти більше не літав, не літав,
Конопельки не щипав, не щипав.
Сякий...
У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.
Панас.
У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:
Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.
Фарба.
Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, “щура” і “ангела”. Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. “Ангел” і “щур” по черзі вступають у діалог з ведучим:
Ангел: Дзень-дзень.
Ведучий: Хто там?
Називає колір.
Щур: Гур-гур.
Ведучий: Хто там?
Називає колір.
Якщо відгадає, то гравець, названий цим кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:
Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з “ангелом” і “щуром”. Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда “ангела”) або зло (команда “щура”).
3. Закріплення вивченого. Підсумки заняття.
1