Вивчення народних ігор.

Вивчення  народних  ігор.

 

Мета: розширити поняття учнів про народу творчість, зокрема дитячі ігри; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення; виховувати любов та повагу до свого народу, своєї батьківщини.

Хід заняття

1. Організаційний момент.

Бесіда.

Усі люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки. Та чи не найбільше полюбляють гру дітки: хлопчики й дівчатка, чорняві та біляві, високі і низенькі, маленькі і не дуже...

“Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається” – стверджує прислів’я.

І так ведеться з давніх давен. Любили гратися і наші батьки, так само, як батьки наших батьків, тобто бабусі і дідусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусів теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумували свої забавки. Колективна творчість, напевно ф породила так багато ігор.

Наші батьки ще пам’ятали всі ці ігри без книжок, але на жаль, ми вже їх розгубили. А це ж так, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш найдорогоцінніший скарб і його втратити не годиться. Адже гра – це не просто забавка, а водночас і весела школа життя.

В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвиваються фантазією, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чесності, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.

Колись діти збиралися і гралися в різні ігри. А для цього вони знали багато забавок. Послухайте їх:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Більшому – більший,

Меншому – менший,

Шур у піч!

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі хліб, паляниця,

Кому доведеться,

той буде жмуриться.

Пливе качка по воді

Несе яйця золоті

По одному золотому,

А ти, качко, йди додому.

Крім того не дають нудитися, марнувати час. Бо коли не вмієш гратися, можна ненароком і шкоду зробити. Отак, як мій котик Мурчик. Сподобалась йому кулька на новорічній ялинці – він уже й тут. Став навшпиньки, торкає її лапкою... дзенькнула кулька об підлогу й розбилася – догрався!

Або ще інший випадок із Мурчиком. Одного разу пішли всі з дому, забувши сховати целофановий кульок, у якому зберігався великий клубок вовняних ниток для плетіння. Повернулися – а від кулька лише клаптики по підлозі розкидані. Увесь клубок розмотаний, обидві кімнати нитками засновані. Ото вже награвся!

А щоб із вами не трапилося подібних пригод грайте ігри, які нікому не зашкодять.

А коли вас навіть всього двоє – не біда. Є доволі ігор, які можна вдвох затівати. І для великого гурту ігор стільки завгодно.

 

2. Розучування народних ігор

 

Була в лісі.

Дівчаткам, як ніжнішим та й таким, що їх злякати легше, ніж хлопчиків, пасує ця гра. Стають у парі одна навпроти другої.

Була в лісі?

Була.

Рубала дрова?

Рубала.

Бачила вовка?

Бачила.

А боялася його чи ні?

Ні.

Та котра питала, змахує хустиночкою перед очима другої.

 

До баби по сіль.

Двоє хлопців стають один навпроти одного. Хтось починає:

Підеш до баби по сіль?

Піду.

А не боїшся її псів?

Ні.

Щоб упевнитись що це так, той хто питав сплескує перед очима другого в долоні. Якщо той кліпне, то боїться, а як витримає – не боїться. Тоді той кого випробували каже:

Ану ж подивимось, чи не злякаєшся? Та міняються ролями.

 

Танцювала риба з раком.

Танцювала риба з раком: гоп, гоп, гоп, раз, два, три!

А петрушка з пастернаком: гоп, гоп, раз, два, три!

А цибуля дивувалась: гоп, гоп, раз, два, три!

Де та чвірка так дібралась: гоп, гоп, раз, два, три!

Танцював сніп з коромислом,

А коновка з перевеслом,

А макітра з макогоном

Реготалась під ослоном:

Ха, ха, ха, ха, го, го, го, го, гоп, гоп, раз, два, три!

При словах “гоп, гоп” діти підскакують.

При словах “раз, два, три!” – плещуть тричі в долоні.

 

 

Перстенець.

Діти сідають рядком і складають руки долонями докупи. Котрась дитина відходить у бік. І закриває очі. А ведучий підходить до дітей і кладе в долоню комусь перстенець. В цей час та дитина котра відійшла вбік повертається, а гурт хором звертається до неї:

Гадуль, гадуль, гадулька,

Десь там моя зозулька,

По полю ходила

Золоте пір’я збирала.

Тоді та дитина, котра відійшла відгадує в кого перстенець, промовляючи слова:

Вий, вий завивай

Ти Оксанко, перстень дай.

 

Пташка в клітці.

• Пташко, пташко, коли з клітки в небо злетиш? – тричі повторюють діти, ходячи довкола “пташки”, що стоїть непорушно із зав’язаними очима. Потім усі зупиняються, і один з гравців запитує:
• Пташко, пташко, вгадай, хто відчинить твою клітку? Кого пташка впізнає по голосу, тай і займає її місце.

Журавель.

Учасників довільна кількість.

На середині грища креслять коло діаметром 4-6 кроків (“Гніздо”, в якому – “журавель”). Він стоїть на одній нозі, другу підігнув під себе, одна рука – вбік, а другою тримається за ніс. Діти, взявшись за руки, ходять навколо “гнізда” і співають:

Заходився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

Сякий-такий журавель,

Сякий-такий довгоногий,

Сякий-такий довгоногий,

Сякий-такий виступає,

Конопельки все щипає.

О це ж тобі журавель, журавель,

Не літай до конопель, конопель,

Сякий-такий журавель,

Сякий ...

Щоб ти більше не літав, не літав,

Конопельки не щипав, не щипав.

Сякий... 

У процесі співу і руху діти зупиняються і виконують різні вправи.

 

Панас.

У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хусткою та рушником, виводять на середину і звертаються до нього з такими словами:

• Панас, Панас! На чому стоїш?
• На камені!
• Що продаєш?
• Квас!
• Лови курей, але не нас!

Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.

 

Фарба.

Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, “щура” і “ангела”. Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. “Ангел” і “щур” по черзі вступають у діалог з ведучим:

Ангел: Дзень-дзень.

Ведучий: Хто там?

• Ангел.
• Звідки?
• З неба.
• Що потребує?
• Фарби.
• Якої?

Називає колір.

Щур: Гур-гур.

Ведучий: Хто там?

• Старший щур.
• Звідки?
• З діри.
• Що потребує?
• Фарби.
• Якої?

Називає колір.

Якщо відгадає, то гравець, названий цим кольором, переходить на його бік. Якщо такої фарби немає, то ведучий відповідає:

• Пішла в дорогу, зламала ногу.

Коли всі кольори відгадані, утворюють дві супротивні групи на чолі з “ангелом” і “щуром”. Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватися. Таким чином перемагає добро (команда “ангела”) або зло (команда “щура”).

 

3. Закріплення вивченого. Підсумки заняття.