"Війна в Україна - теракт проти дітей!"

Галицька А.С.,

вихователь

Заклад дошкільної освіти «Дніпряночка»

с.Червона Слобода, Черкаська область, Україна

ВІЙНА В УКРАЇНІ – ТЕРАКТ ПРОТИ ДІТЕЙ!

Триває війна Росії проти України.  Дорослі з дітьми шукають прихисток у бомбосховищах, метро чи власних домівках. Всі втомлені, емоційно виснажені, знервовані. Одні часто плачуть, інші виявляють надмірну збудливість або, навпаки, перебувають в емоційному ступорі, демонструючи нетипову для себе поведінку. Зараз, перш за все, важливо подбати про себе, щоб залишитися ресурсним та підтримати власних дітей у травматичній для них ситуації.

  У стресовій ситуації для дитини дошкільного віку дуже важлива реакція батьків. Адже малюк виробляє власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими. А тому дорослим треба запам’ятати: важливо піклуватися не лише про дошкільника, а варто дбати й про себе. Саме дорослий – головне джерело допомоги та підтримки для них.

Психологи запевняють, що говорити про те, що відбувається з дітьми  треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому звичне для них життя змінилося. А по-третє, якщо дитина не почує від дорослих чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії.  

Тому, щоб запобігти у дітей розвитку різноманітних психічних відхилень на фоні війни, мною були розроблені психотерапевтичні казки та цікаві вправи.

Авторська психотерапевтична казка

«Дівчинка, яка не здавалася»

Жила була на світі дівчинка. Вона була дуже гарною, заплітала в косички жовтно-блактині стрічечки, які прикрашали її голівку. Вона  знала мелодійні пісні, малювала чудові картини, та дуже любила свою неймовірно багату природу, яка колосилась жовтими полями та синім блакитним небом. Дівчинка була працьовитою, мала гарних друзів та пишалась своїми нащадками.

Але одного разу в її дім прийшла біда - її сусідка, яка проживала неподалік від неї, захотіла відібрати її будинок! Вона нахабно вдерлася, почала все нищити на руйнувати. Спочатку наша дівчинка заплакала, їй стало страшно, надворі було дуже темно... все посіріло, стало моторошно... Вона була вимушена покинути своє житло... Куди йти - вона не знала, адже тут все рідне, близьке та знайоме.  «Що ж мені робити?, - думала вона, -  я не можу покинути свою Батьківщину!»

Про цю подію дізналися її найкращі друзі, які проживали в різних країнах світу. Вони не змогли залишити дівчинку в біді.

Блукаючи незнайомими місцями, дівчинка   побачила в небі жовтий промінець сонечка, а вдалині виднілась постать людей. Підійшовши ближче, вона побачила своїх кращих друзів, які вже поспішали їй на допомогу!

«Разом - ми сила! Ми повернемо твій дім, відбудуємо його та він стане ще кращим!»

Як ви могли здогадатись, дівчинку нашу звали Україною! Завдяки тому, що вона об'єдналась з тими, хто жив поруч із нею, хто хотів допомогти їй і врятувати її житло, вона стала впевненою в собі! Незабаром вона та її друзі побачили над собою блакитне небо, почули спів пташок.

 Наша Україна заспівала мелодійні пісні, які полинули по всьому світу. Її почали впізнавати навіть незнайомі люди. Ось так правда завжди стає на бік чесних та добрих людей.

Вправа «ДЕ ХОВАЄТЬСЯ ПРАВДА?»

Мета: вчити виділяти правду та брехню, оцінювати поведінку героїв; розвивати вміння складати описові характеристики, дотримуватись культури мовленнєвого спілкування; виховувати чесність, правдивість, вчити правила та дотримуватись їх.

• Подумайте і дайте відповідь на запитання : як друзі могли допомогти дівчинці?

Психотерапевтична вправа на вироблення впевненості

«Створи сонце в собі»

Сонце світить всім, усіх любить та зігріває. Давай створимо в собі сонечко. Заплющ оченята та уяви в своїх долоньках маленький промінчик. Потримай його. Який він? Теплий, лагідний, яскравий. Тепер притисни свій промінець до серденька - відчуваєш, як стає тепло? Тепер цей промінець перетворився на сонечко і завжди буде оберігати та зігрівати тебе.

Психотерапевтична вправа на заспокоєння під час тривоги

«Живильний дощик»

Лягай зручненько, заплющуй оченята та уявляй, що ми перебуваємо на галявині. Визирнуло сонечко, поступово загорнулось у хмаринку. Пішов теплий дощик, який напуває рослини і допомагає їм жити. Вода омиває і пестить гілочки та листячко високого дерева. Раптом одна крапелька впала тобі на носик… Дощик дає життя усьому новому.

Психотерапевтична вправа для відчуття спокою та заспокоєння своїх страхів

«Люба матуся»

У кожного з нас є мама. Яке хороше, приємне слово! Сідай зручненько і уяви, що твоя мама поруч із тобою. Тобі тепло і затишно біля неї. Мама гладить тебе по голівці, пригортає до себе й тихенько шепоче тобі на вушко як вона тебе любить. А тепер розкажи, як ти її любиш. Пригорнися до неї, обійми її. А зараз мама повинна попрощатися з тобою на деякий час. Їй треба вирішувати дорослі проблеми. Але вона обов’язково до тебе повернеться. Розплющ оченята та посміхнись своїй мамі.

«Біля моря»

Уяви, що знаходишся біля моря. Тихо хлюпочуть хвилі, пригріває лагідне сонечко, дмухнув легенький вітерець. Хвилі торкаються твоїх ніжок і поступово відступають, сонечко припікає. Набираємо в руки пісочок, глибоко вдихаємо морське повітря. Пісочок прохолодний, випускаємо його з рук. Нам не хочеться рухатись. Ми слухаємо море, дихаємо морським повітрям.