Військово-політичний союз з Московським царством і похід на західноукраїнські землі

Урок 25	ТЕМА: Військово-політичний союз з Московським царством і похід на західноукраїнські землі	8 Історія України
Дата/клас	Мета: проаналізувати основні положення військово-політичного союзу 1654 р. між Військом Запорозьким і Московським царством, причини та наслідки його укладання, розвінчати міф про Переяславську раду, розкрити хід воєнно-політичних подій у 1654-1657 рр.; продовжувати розвивати навички роботи учнів з різними джерелами інформації (документи, історична карта, відеофільми), розвивати медіаграмотність, вміння аналізувати та робити висновки, вміння працювати з тестами; виховувати патріотизм, повагу до мужності і героїзму українського народу у бо­ротьбі за збереження власної державності, неприпустимість зради.
		Д/з §19-23
	План 1. Україно-московський договір 1654 р. 2. Воєнні дії в 1654 - 1657 рр.
	Тип уроку: засвоєння нових знань
	Обладнання: підручник, карта, атлас, ілюстративний матеріал, відеофільм з циклу «Історія українських земель» серія 99, історичні документи, тести.

 

Структура уроку

 

Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань учнів

Ми продовжуємо вивчення Національно-визвольної війни українського народу, яку очолив гетьман Богдан Хмельницький.

• Яким було становище Гетьманщини на кінець 1653 р.?
• Що зумовило активну дипломатичну діяльність Б. Хмельницького у пошуку союзників?

 

Мотивація навчальної діяльності

У роки Національно-виз­вольної війни Б. Хмельницький здійснював активну зовнішньо­політичну діяльність — листувався з урядами інших країн, відправ­ляв послів до інших держав, приймав іноземні посольства. Але жодна з держав не поспішала надати Хмельницькому військову допомогу. Більш того він розумів, що отримати військову допомогу для ведення збройної боротьби – мало. Необхідно знайти державу-протектора (захисника) Гетьманщини. У роки війни Б. Хмельницький вів переговори про можливість прий­няття Української гетьманської держави під протекцію турецького султана або московського царя. Чию сторону він обрав і до яких наслідків це призвело, ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.

 

Повідомлення теми, мети, плану уроку

 

Узагальнення та систематизація знань

1. Якими були головні здобутки Національно-виз­вольної війни?
2. Якою була головна причина поразки українців у війні?

Тестування

 

Підсумки уроку

В результаті Національно-визвольної війни відбулася ліквідація національного гніту — здобуття української національної державності (офіційна назва держави — «Військо Запорозьке»). Послабився соціальний  гніт — ліквідація  великого магнатського   землеволодіння   (фільварків),   поширення козацького (хутірського, фермерського) землеволодіння. Відбулося   відновлення  в  правах Української православної церкви, самостійне існування православної церкви. Зміцнилися    традиції    боротьби    проти    чужоземного, соціального,  національного і релігійного гніту, розви­нувши в українському народові почуття самосвідомості.

 

Повідомлення домашнього завдання

Повторити  §19-23. Підготуватись до уроку узагальнення

1. Військово-політичний союз Війська Запорозького з Московським царством

 

? Які держави могли стати союзниками України у боротьбі з Річчю Посполитою?

 

 

Туреччина	Московське царство
іслам	православне християнство
споконвічні вороги	спільна історія

 

Робота з новими поняттями

• Протекторат — формальний захист сильною державою слабкої.

 

• Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Б. Хмельницький ро­зумів необхідність підтримання добрих відносин із Московською державою.
• Ще починаючи з 1648 p., Б. Хмельницький неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в антипольській боротьбі.
• Одразу після Корсунської битви із Черкаського замку (колишньої резиденції Вишневецьких), 8 червня 1648 року Богдан Хмельницький звернувся з листом про бажання возз'єднання з Росією до московського царя Олексія Михайловича Тішайшого з династії Романових (1645—76 Батько Петра І), пові­домив про перші перемоги козаків і спробував заручитися його підтримкою у війні з поляками. Текст цього листа викарбовано на гранітній стелі при вході до сучасного скверу Хмельницького.
• Проте Москва зайняла вичікувальну позицію (на 6 років). Причини:
  1. Союзниками Б. Хмельницького були кримські татари, які були ворогами Московської держави.
  2. Річ Поспо­литу й Московію поєднував Поляновський мир­ний договір 1634 р. Уряд останньої не хотів його порушувати.

• У червні 1653 р. Б. Хмельницький попередив московську сторону, що в разі затягування переговорів прийме протекцію ту­рецького султана. Це прискорило прийняття і рішення московським урядом.
• 1 жовтня 1653 р. на скликаному в Москві Земському соборі було ухвалено рішення: «Військо Запорозьке з містами і з землями прийняти під государеву високу руку» та про оголошення війни Речі Посполитій.
• Для реалізації цього рішення до Гетьманщини вируши­ло спеціальне московське посольство, очолюване боярином Василем Бутурліним.

 

• 8 січня 1654 р. По приїзді до Переяслава посольства В. Бутурліна було скликано військову раду зі старшини та полковників (біля 300 чол.).

 

Робота в контурній карті с.8. - позначити Переяслав.

 

? Подивіться на картину с. 165. «Навіки разом» радянського художника Михайла Хмелька 1954 р. Як ставиться громадськість до подій, що відбуваються?

 

 

Робота з історичними джерелами

Зі звіту російського посла Василя Бутурліна про Переяславську раду 1654 р.

«А як государеву грамоту боярин Василь Васильович (Бутурлін) гетьманові віддав, то ту государеву грамоту гетьман прийняв з великою радістю... І ту государеву грамоту писар Іван Виговський читав усім людям вголос. І вислухавши государеву грамоту, гетьман, і полковники, і всяких чинів люди зраділи государевій милості. І говорив гетьман, що великому государеві цареві й великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Русі самодержцеві, він, гетьман Богдан Хмельницький, з усім Військом Запорізьким служити і голови свої віддати раді, і віру государеві вчинити, і в усьому по його государевій волі бути готові».

 

? Як описує В.Бутурлін події в Переяславі?

 

• Гетьман, старшина й московські посли рушили до церкви. Б. Хмельницький планував, що там обидві сторони, за європейською традицією, складуть  присягу.
• Однак трапилося замішання. В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Бутурлін зумів наполягти на тому, щоб угода скріплювалася церковною присягою лише з боку козаків, що легітимізувало майбутні порушення угоди московським двором. За виконану місію був щедро нагороджений царем.
• Б. Хмельницький уладнав конфлікт, заявивши, що Військо Запорозьке згодне скласти присягу.

 

• Після ради в Переяславі московські посли вирушили до міст і містечок Гетьманщини, де, за їх даними, присягу склали 127 338 осіб.
  • Присягу переважно брали силою. Досить сказати, що переяславського війта (мера міста по-сучасному) силою потягли присягати, хоч і хворого. Той мусив присягнути, але помер з розпачу наступного дня.
  • Водночас серед козацької старшини відмовилися присягати Іван Богун, Іван Сірко та деякі інші. Тривалий час не хотіли при­сягати козаки Запорозької Січі.

 

Робота з історичними джерелами

Із повідомлень українського шляхтича Павші 1654 р.

«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою меча до того привів, що присягли всі...

Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...

…Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від розпачу того ж дня...»

 

? Порівняйте повідомлення українського шляхтича Павші та звіт російського посла Василя Бутурліна.

?  Яке з джерел, на вашу думку, достовірніше? Чому?

 

Присягнули	Не присягнули
Хмельницький і козацька старшина.                                                                                                                        127 338 осіб ( за даними російських послів);	духовенство на чолі з Сильвестром Косовим; полковники І. Богун, Й. Глух,                                  Г. Гуляницький, М. Ханенко; запорожці на чолі з І. Сірком; Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський, Уманський та Корсунський полки;

 

Присяга здійснювалася насильно, як свідчать спогади сучасників.

 

? Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на відмову московських послів, склали присягу?

? Чому серед населення України не було одностайності у сприйнятті подій в Переяславі?

? Підручники і художні фільми радянського часу демонстрували всенародну підтримку Переяславської ради. Чи так було насправді?

? Чи були в Переяславі визначені умови союзу, чи підписані документи?

 

• У Переяславі була укладена лише усна угода, і лише у березні 1654 р. українські посли поїхали до Москви і склали умови договору між Україною і Московією -  «Березневі статті».

 

Робота з історичними джерелами

Підручник с. 166. Історик Валерій Степанков про Березневі статті 1654 р.

 

Зберігалися форми урядування й устрою української держави, її територія, судочинство, фінансова система. Підтверджувалися права й привілеї козацтва, шляхти, духівництва і міщан та незалежність українського уряду у внутрішній політиці. У Києві розміщувався царський воєвода із залогою. Чисельність козацького реєстру становила 60 тисяч осіб, визначалася їхня платня. Московія зобов'язувалася обороняти Україну від Речі Посполитої і Кримського ханства. Український уряд погоджувався сплачувати податки до царської казни, припиняв дипломатичні відносини з Річчю Посполитою й Османською імперією, зобов'язувався інформувати Москву про можлив переговори з іншими державами.

? На яких умовах договір було укладено – рівноправності,

                                                                   широкої автономії,

                                                                   тимчасового військового союзу,

                                                                   вступу до складу Московії?

? Чи погодилися б ви поставити свій підпис під цим договором? Поясніть свій вибір.

 

Що стосується оцінки Переяславської угоди, то тут історики ніяк не можуть дійти згоди. Існує декілька поглядів з цього питання:

1. На думку російського історика Василя Сергєєвича, угода уявляла собою персональну унію між Москвою та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монаха, зберігаючи  кожна  свій окремий уряд.
2. Фахівець з російського права Микола Дьяконов доводив, що погоджуючись на особисте підкорення цареві, українці безумовно погоджувалися на поглинання їхніх земель Московським царством.
3. Український історик Михайло Грушевський вважав, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись в її внутрішні справи; українці ж зобов’язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу і т. ін.
4. Ще один український історик В’ячеслав Липинський пише, що угода 1654р. була нічим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Москвою та Україною.
5. Радянські історики оголосили, що Переяславська Рада стала кульмінаційним моментом у віковому прагненні українців і росіян до возз’єднання і, що возз’єднання цих народів було основною метою повстання 1648р.

Такі різні погляди зв'язані з тим, що сам договір не зберігся, а до нас дійшли тільки його копії. Різні оцінки договору, але ясно одне: обидві сторони ставили собі певні цілі, причому кожна — таку, яка була вигідна їй.

 

Проблемне питання (методом « ПРЕС»):

Україно-московський договір: рівноправний союз чи включення козацької держави до Московського царства?

Я вважаю…

тому, що …

наприклад …

Отже, …

 

? Уточнюючі питання:

1. Як ви вважаєте, чому виникли такі зовсім різні точки зору щодо Переяславської Ради і «Березневих статей»?
2. Яку точку зору підтримуєте ви?

 

Отже україно-московський договір 1654 р. це —  рівноправний військово-політичний союз  між Україною та Московською державою. Він був укладений з конкретною метою – визволити українські землі з-під Речі Посполитої і після досягнення мети мав розпастися. Такий союз називається конфедерація.

 

Робота з новими поняттями

Конфедерація — тимчасовий союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (військовій, зовнішньополітичній тощо

 

Заходи радянської влади, що підтримувала викривлені історичні факти:

• 1943 р. місто Переяслав було перейменовано у Переяслав-Хмельницький. Науковці міста дискутують про доцільність повернення історичної назви.
• 1954 р. до 300-річчя Переяславської угоди старовинне місто Проскурів перейменували на Хмельниць­кий. Сюди штучно було перенесено центр Кам'янець-Подільської області, яка водночас дістала нову назву — Хмельницька.
• 19 лю­того 1954 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР» у ме­жах святкування 300-річчя Переяславської угоди
• 1979 р. Пам'ятник «Дружби народів» у Києві присвячений 325-літтю Переяславської ради

 

 

 

 

 

2. Воєнні дії в 1654— 1657 рр.

 

• У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і 31 грудня 1653 р. оголосила війну Польщі.
• Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяславської ради. 10 липня 1654 р. між Іслам-Ґіреєм і Річчю Посполитою було укладено «Вічний договір», що передбачав взаємну допомогу «проти будь-якого ворога».

 

Робота з контурною картою с. 8

• У жовтні-листопаді 1654 р. 30-тисячне польсь­ке військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на Поділля.
• На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і приєдналася до польської армії 20-тисячна та­тарська орда на чолі з ханом Менглі-Ґіреєм.
• Б. Хмельницький очікував прибуття мос­ковських військ. 13 січня 1655 р. до нього приєдна­лися 10—12 тис. вояків війська воєводи Василя Шереметьєва. Гетьман поспішив із 40—42-тисячною українсько-московською армією під Умань.

 

Дата	Битва	Регіон	Результат
23—25 березня 1654 р.	Облога польськими військами Умані	Черкащина	Поляки не змогли взяти місто і відступили
29 листопада— 9 грудня 1654 р.	Облога поляками Брацлава	Вінничина	Після запеклих боїв місто було за­хоплено
19—29 січня 1655 р.	Битва під Охматовим	Черкащина (Жашківський р-н)	Жоден із супротивників переваги у битві не здобув. 3 обох сторін за­гинуло до 30 тис. осіб

 

• Вирішальна битва відбулася 19—21 січня 1655 р. не­подалік від Охматова. Під час запеклої битви, що відбувалася посеред поля в лютий мороз,  з обох сторін загинуло до 30 тис. осіб. Ніхто з противни­ків не здобув переваги, але одночасно не мав сил продовжувати воєнну кампанію. Наступ польсько-татарського війська вглиб України зупинила українська армія під командуванням І. Золотаренка.       

 

• Намагаючись зруйнувати кримсько-польський союз, гетьман повідомив турецькому султанові, що згодний прийняти його протекцію. У відповідь Мехмед IV наказав кримському хану утримувати­ся від нападів на Гетьманщину.
• Становище Речі Посполитої ускладнилося. Українські війська на­казного гетьмана І. Золотаренка захопили Мінськ, а пізніше разом із московськими полками — Вільно і Ґродно. Із півночі на Польщу рушив шведський король Карл X Густав, що претендував на польську корону, і швидко здобув Варшаву і Краків.

 

• Б. Хмельницький вирішив використати сприятливу для себе ситуацію і звільнити з-під польської влади західноукраїнські зем­лі. 19 вересня 1655 р. українсько-московська армія взяла в облогу Львів. Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів та інші міста, вийшовши в окремих місцях до Вісли і за Сян.
• Однак це не сподобалося шведському королю, який став вимагати від Б. Хмельницького зняти облогу Львова й відступити до Гетьманщини.
• До того ж гетьман дізнався, що Менглі-Ґірей, порушивши заборону турецького султана, ра­зом з ордою вдерся в Україну й просувається до Львова.
• У цих умовах наприкінці жовтня Б. Хмельницький наказав відступати. Перед цим він зустрівся з послом польського короля й заявив про готовність укласти мир й надати допомогу в боротьбі з ворогами. В обмін на це він пропонував полякам відмовитись від претен­зій на володіння «усім Руським князівством» та визнати входження до нього західноукраїнсь­ких земель, хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.
• Відступаючи, українсько-московські війсь­ка були атаковані татарами, але успішно відбили напад.
• З огляду на це 12 листопада 1655 р. під Озерною Мехмед-Ґірей уклав угоду з Б. Хмельницьким про невтручання Кримського ханства в боротьбу Гетьманщини та Московії з Річчю Посполитою, відновлення україно-татарської дружби та заборону татарам чинити напади на українські й московські землі. Хан розірвав со­юз з Річчю Посполитою і поновив дружні стосунки з Хмельницьким

Віленське перемир’я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Богдана Хмельницького.

• Суперечності, що загострювалися між Москов­ською державою і Швецією через Прибалтику, призвели в травні 1656 р. до війни між ними.
• Вести війну на два фронти для московського уряду було обтяжливо, і він погодився на про­позицію виснаженої війною Речі Посполитої укласти перемир'я.
• У серпні-жовтні 1656 р. у Вільно відбулися московсько-польські перего­вори, унаслідок яких укладено Віленське перемир'я 24 жовтня 1656 р.:

Віленське перемир'я — угода між Річчю Посполитою і Московською державою, досягнута в серпні—жовтні 1656 р. в місті Вільно.

1. Припинення   воєнних   дій   між   Московською   державою і Річчю Посполитою.
2. Обидві держави домовлялися, що будуть вести спільні воєнні дії проти Швеції і не розпочинати­муть із нею переговорів про мир.
3. Польські посли висунули пропо­зицію обрати царя Олексія Михайловича на престол Речі Посполитої після смерті Яна Казимира.
4. Територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в межах Київського воєводства.
5. У разі обрання царя королем Речі Посполитої Гетьманщина зали­шалася в її складі.

 

? Чи можна вважати укладання  Віленського перемир’я між Московією та Польщею зрадою московського царя українцям?

 

• Нехтування московською стороною інтересами Гетьман­щини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віденського перемир'я вони вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р. Б. Хмельницький сприйняв цю угоду як зраду. Згідно з цією угодою Москва фактично ставала со­юзницею Речі Посполитої.

 

Дії українського війська в Польщі 1656—1657 рр.

Перегляд відео фрагменту «Історія українських земель» серія 99.

 

? Які держави стали новими союзниками Хмельницького після зради московського царя?

? Як проявили себе Трансільванський (Семиградський) правитель Юрій Ракоці і шведський король Карл Х у поході?

? Чи були ці союзники надійними?

 

• Б. Хмельницький почав шукати союзників проти Моск­ви та Речі Посполитої.
• Він уклав угоди зі шведським королем Карлом X Густавом і семиградським князем Юрієм (Дєрдєм) II Ракоці. Б. Хмельницький намагався створити союз коаліції за учас­тю Швеції, Семиграду, Молдови, Волощини, Литви.
• Наприкінці грудня 1656 р. Б. Хмельницький без відома московського уряду вирі­шив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського князя Дьєрдя II Ракоці. Гетьман вислав йому на допомогу козацьке вій­сько на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем, а згодом ще кілька полків під проводом І. Богуна. Загальна кількість ук­раїнського війська сягала 18—20 тис.
• Цей корпус пройшов з військом князя по всій Польщі, навіть захопив Варшаву 9 червня 1657 р.
• Але згодом ситуація змінилася:

1.  Польща дістала допомогу від татар і австрійців.

2.  Семиградського князя Юрія II Ракоці скинули з престолу.

3.  Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією.

• Після нападу Данії на Швецію Карл X Густав змушений був зали­шити Польщу. Польські війська вторглися до Трансільванії, а до Польщі як союзник прибув із великою ордою кримський хан. Охоплений панікою Дьєрдь II Ракоці розпочав переговори з польським командуванням і капітулював.
• До козаків Ждановича в цей час прибув московський посланець і попередив, що вони воюють без згоди царя. До того ж серед них поширювалися чутки, що Б. Хмельницький тяжко хворий і доживає останні дні. Жданович, ураховуючи настрої козаків, наказав повертати­ся додому.
• Поразка україно-трансільванського походу до Польщі стала важким ударом для хворого гетьмана. 27 липня 1657 р. в Чигирині помер Б. Хмельницький. Поховали гетьмана в рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.

ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ В ПЕРЕБІГУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

 

1. Ліквідація національного гніту — здобуття української національної державності (офіційна назва держави — "Військо Запорозьке").

2.  Послаблення соціального  гніту — ліквідація  великого магнатського   землеволодіння   (фільварків),   поширення козацького (хутірського, фермерського) землеволодіння.

3.  Ліквідація  релігійного  гніту  —  відновлення  в  правах Української православної церкви, самостійне існування православної церкви.

4.  Зміцнилися    традиції    боротьби    проти    чужоземного, соціального,  національного і релігійного гніту, розви­нувши в українському народові почуття самосвідомості.

 

 

 

 

 

ПРИЧИНИ НЕУСПІХУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

 

1.  Соціальні   протиріччя,   повстання,   різні   конфлікти   у таборі повсталих дуже ослаблювали повстанські сили.

2.  Відсутність у лідерів чітких політичних орієнтирів, чіткої мети. (Погляди Б. Хмельницького під час Національно-визвольної   війни   змінювалися   від   "автономізму"   до створення самостійної держави.

3.  Слабкість новоствореної держави та відсутність надійних важелів управління суспільними процесами.

4.  Численні прорахунки керівництва, відсутність єдності дій, боротьба між різними старшинськими групами за владу.

5.  Постійний зовнішній тиск із боку Речі Посполитої, Ту­реччини, Московської держави, Кримського ханства.

6.   Постійне   втручання   цих  держав   у   внутрішні   справи України.