В мене була лиш мати, Та був іще сивий дід, —Нікому не мовив «тату»І вірив, що так і слід. Був певен, що батько лишній,Крикливий, немов сусід,Коли заставав на вишні,На мене кричав, аж блід. Та боляче б’ється, думав,Не пустить гулять на став,І тому не знав я суму,Щасливим собі зростав. Читає учень« З ДИТИНСТВА »
МЕТА УРОКУ:поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Василя Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; - розвивати спостережливість, логічне мислення, зв’язне мовлення; - виховувати почуття любові до Батьківщини, глибоку вдячність матері, повагу до творчості В. Симоненка
Витязь молодої української поезії, людина короткої, але яскравої, як спалах, долі. О. Гончар Серед літераторів трапляються й такі,… чия творчість стає мовби часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо… Симоненко такого типу поет!» О. ГончарЄ люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко. Іван Дзюба. Письменники про Симоненка
«Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати учителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... Я добре готувалася до уроків, але у своїх силах була не впевнена. І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав з-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому»Учителька Василя Уляна Миколаївна Демченко. С П О Г А Д И
Мати згадує: «Повоєнні роки були люті й сніжні. А пальто у Васі – пошарпане, чоботи – діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю» А якось зарядила хуртовина. У такі дні школа затихала, бо не приходили учні з навколишніх сіл. І раптом на шкільному порозі з’явилася снігова баба: це з віддалених сіл прийшов лише Василь Симоненко.» Школу закінчив із золотою медаллю. Перегляд відео - ролика про життя В. Симоненка
РОБОТА З ТЕКСТОМ. ЧИТАННЯ ЛАНЦЮЖКОМ. АНАЛІЗ ПОЕЗІЇТЕМА: ВІДТВОРЕННЯ МАТЕРИНСЬКОГО СПІВУ НАД КОЛИСКОЮ ДИТИНИ, В ЯКОМУ ВИСЛОВЛЮЄТЬСЯ ТРИВОГА ЖІНКИ ЗА ДОЛЮ СИНАІДЕЯ: УСЛАВЛЕННЯ МАТЕРИНСЬКОЇ ЛЮБОВІ, ЯКА БУДЕ СУПРОВОДЖУВАТИ ЇЇ ДИТИНУ ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ, МАТИ, ЯК І БАТЬКІВЩИНА, ЄДИНА, НЕПОВТОРНА ДЛЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИОСНОВНА ДУМКА: МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ВИБИРАТИ, СИНУ,ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУЖАНР: КОЛИСКОВА ПІСНЯКОМПОЗИЦІЯ: ТВІР УМОВНО ДІЛИТЬСЯ НА 2 ЧАСТИНИТУРБОТА ПРО МАЛОГО СИНА2. ТУРБОТА ПРО ДОРОСЛОГО СИНАСЮЖЕТ: РОЗМОВА ПОЕТА З СИНОМ, ПРО ЙОГО МАЙБУТНЄХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ: ЕПІТЕТИ, МЕТАФОРИ, ПОРІВНЯННЯ
Ліричний герой — умовна дійова особа, внутрішній світ якої (думки, почуття, переживання) відображуються у ліриці. У переважній більшості ліричні вірші написані від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя (ліричне «я»). Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел, найтиповіше, найістотніше з навколишнього середовища.
Двадцять вісім – це дуже мало. Двадцять вісім – це наче й не жив…А. Кравченко. Творча спадщина В. Симоненка: Казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Казка про Дурила», «Подорож в Країну Навпаки»Збірки поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Лебеді материнства» (удостоєна Державної премії імені Т. Г. Шевченка)Збірка оповідань і новел «Вино з троянд»Пам’ятник поету в Черкасах