Вода – джерело життя

Вода – джерело життя

Мета: розширити уявлення дітей про те, що вода є першоосновою життя, про значення води в житті людини; виховувати бережливе ставлення до природи та її багатств.

Очікувані результати: усвідомлення необхідності бережливого ставлення до природи та її багатств, збереження водних ресурсів планети.

Хід заходу.

Ведучий 1. Вода – така звична для всіх речовина. В повсякденному житті ми не звертаємо на неї уваги, вона настільки буденна, що ми помічаємо лише її відсутність.  А без неї немислимо уявити життя людини. Саме вона є найнеобхіднішою складовою життя на землі. І саме про неї ми будемо сьогодні говорити.

Ведучий 2. У всіх міфологіях світу вода і світло – це ті дві стихії з яких повстало все живе на Землі. У Єгипті вода вважалася пасивною жіночою істотою – Ізідою, яка була пробуджена вогнецвітом і стала творити все живе. У греків – вода була розбуджена шлюбом з божеством у вигляді змія, що звалося Геракле і уособлювало світлоносну силу. У скандинавських народів існувало уявлення, що творення виникло з протилежності світла або вогню і води або холоду.

Ведучий 1. В уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на Землі. З первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок усьому. Український народ завжди був мудрим, дбаючи про власне покоління, залишав їм на згадку свої мудрі думки. Не пройшла поз увагу народу вода. Вона завжди цінувалася на Україні і наші предки створили безліч прислів’їв та приказок, на яких повчають нас з вами.

Ведучий 2. Дуже часто старі люди розповідають про те, як вшановували воду в стародавні часи. У всіх цих оповідях спостерігається народна традиція, де в єдине ціле зливаються залишки язичеських повір’їв з моральною поведінкою людини. Давні слов’яни вважали, що струмочок – це особливе місце, де невидимий чудодійник з’єднує землю і небо; звідси, з глибини матінки – землі, виходять на поверхню непереборна сила і краса її живильної вологи; навіть воду зі струмочків в народі називають живою водою.

Ведучий 1. Величезне значення для українського народу мала криниця. Її доглядали, цінували, прикрашали. Криниця була завжди місцем, де сходилися люди, щоб розповісти новини, подорожній міг тут втамувати спрагу і відпочити, молодь призначала тут побачення.

Вода, вода… Без кольору й смаку,

Й без запаху — прозора рідина,

А має силу не аби яку,

Бо всім-усім дає життя вона.

А без води нічого б не росло:

Ні квіти, ні дерева, ні трава…

Пташок, тварин, людей би не було.

Тому вода — усьому голова!

То ж поки є водичка на Землі,

Озера і джерельця, потічки,

Моря великі і струмки малі,

Є океани і дзвінкі річки,

То є й життя, а без води — біда.

До всіх людей це треба донести.

Найголовніше на землі — вода!

То ж воду треба — дуже берегти!

Води багато є на цій планеті,

То ж недарма планета — голуба!

Це можна бачить, як летиш в ракеті,

Яка б, здавалось, без води журба?

Води багато в морі, в океані,

Й ніде не дінеться! Яка ж тоді біда?

Чого ж річки для нас такі жадані?

А от тому, що в них питна вода!

Моря та океани всі солоні,

Водичка непридатна для пиття.

А з Космосу, усе, як на долоні —

Планета гарна, та складне життя.

То ж для життя води не так багато,

В річках, озерах, в джерельцях вона.

І поки є вода, для нас це свято,

А без води історія сумна.

Вода – це все наше життя,

Вона – не піде в небуття,

Цілющу силу вона має

І дуже серце моє крає

Що не цінують її люди,

І марно тратять геть усюди.

Вода потрібна для життя людини

Людина без води не проживе.

Вода нам треба кожної хвилини,

Без неї в світі згине все живе.

От подивіться: вранці ви встаєте,

Вмиваєтесь, ідете в туалет,

Їсте смачненько, чай солодкий п’єте.

Вода — рікою… Ось у чім секрет!

Водички витрачається багато…

І так всі люди — воду ллють та ллють…

Та думати про це сьогодні варто —

Ресурси водні скоро пропадуть,

Як будемо бездумно витрачати

І без оглядки по землі іти…

Людей сьогодні на землі багато…

То як же рівновагу зберегти?

Погляньте пильно — поміліли ріки,

Замулились, травою заросли…

Не візьмемось, то пропадуть навіки

Й забудем місце, де струмки текли.

Про воду вже сьогодні треба дбати,

Ресурси наші водні берегти.

Щоб краєвиди пречудові мати,

Й здоровими по цій землі іти.

На 80 відсотків й ми з водички.

Вона в усьому є на цій землі.

Стоять на варті кожної кринички

Застиглі українські журавлі —

Криниці бережуть у холод й спеку,

Найбільшу цінність в рідному краю.

Та й подорожній бачить їх здалеку,

Щоб спрагу вгамувати міг свою.

В її краплині криється життя

Вона багата і водночас бідна.

Ну що там є - є тільки лиш вода,

Ну що там є - вода, Вода-царівна.

В її краплині світиться весь світ,

Усе життя проблискує у ньому.

Твоє життя – її життя відсвіт

І ти повинен лиш радіти цьому.

На неї моляться, присвячують їй оди

У ній вбачають щось незвичне, понадземне

З неї знущаються і топлять у відходах –

Вбивають душу всіх істот наземних.

Ти збережи життя її краплини

Й воно тобі сторицею вернеться,

Ти захисти її від рук своїх, людино!

І цілий світ до тебе знов вернеться.

Ведучий 1. А зараз я вам пропоную послухати притчу про річку.

ПРИТЧА «РІЧКА»

Одного дня у глибині сивої гірської вершини щось загуркотіло, тріснуло, і у цей момент з самого серця гори народилося дзвінке джерельце. Воно побігло вниз, радісно дзюркочучи і стрибаючи через камені. На дорозі йому зустрічалися брати-струмочки. Вони обнялися і далі бігли вже всі разом. Чим ближче до рівнини, тим повноводнішим ставав струмок.

І ось вже не струмок, а повноводна річка рвалася на простори, перевертаючи на своїй дорозі камені і розбиваючи завали дерев. Коли вперше вона зустріла на своїй дорозі людину, яка, зануривши в її води свої руки, дивилася на неї із захопленням, то зрозуміла, що людина на землі господар. Добрий, ніжний, сильний і владний господар.

Але річка була ще молода, непокірна, тому пустотливо бризнувши на неї своїми холодними краплями, весело спрямувалася далі.

Дедалі більше вона випробовувала на собі владу людини, яка заставляла її крутити колеса млинів, замикала греблею і заставляла бігти по іншому руслу.

Через деякий час вона дізналась, що людина – поганий господар на землі, що людина губить природу. Люди забували про життя річки, думаючи лише про свою вигоду. Вони засмічували її, забруднювали, зливали у воду отрути і нечистоти.

Річка прагнула щодуху впоратися. Вона очищалася ґрунтовими водами, заповнювала свої сили осіданнями і знову дарувала радість всім, хто живе на землі. Вона все ще вірила людям і  чекала, що про неї почнуть піклуватися, але час йшов, а її надії не виправдовувалися.

 Річка важко захворіла.  Протікаючи повз міста, що виблискували вогнями, річка несла свої каламутні води з нафтовими плямами на поверхні і безліччю паперового і пластикового сміття.

І раптом вона помітила на березі свого старого знайомого  – ту першу людину, яка колись зустрілася на її шляху. Вона пригадала її добрі теплі руки, які колись з любов'ю занурилися в її тоді ще чисті води. Зараз людина, бажаючи допомогти річці, привела на берег галасливу ораву хлопчиків і дівчаток, які дружно виловлювали з води сміття і ганчірки, збирали з поверхні мазутну плівку.

І річка раптом повірила, що це ще не кінець. Що ця людина і ці діти допоможуть їй, що вона житиме.

Вона повірила, що житиме і даруватиме добро і радість цьому світу.

В нас люди здавна про водичку дбали

І правильно жили на цій землі.

То ж від води вони здоров’я мали,

Оберігали криниці малі.

Тепер і ми взялися всі за справу,

Повернемо джерела до життя.

Роботу ми собі знайшли цікаву 

Для сьогодення і на майбуття.

Тепер ми знаємо, як воду витрачати,

Й багатства як примножити свої.

Й здоровими ресурси водні мати,

Поля квітучі та ліси, й гаї.

А вода — це справді диво! 

Як прожити без води?

З нею ми завжди щасливі,

З нею в нас нема біди.

Є вода — ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.

Це чудово для людини

І радіє вся земля.

Плавають в водичці діти,

 Риби у воді живуть.

Розцвітають в лузі квіти

І рясні дощі ідуть.

Кругообіг повсякчасно

На Землі вода веде.

То ж з водою всім прекрасно

І біди нема ніде.

Пам'ятайте, люди, назавжди:

Неможливо жити без води.

Це – життя колиска, це – дощі,

Це – роса і квітка на межі

Це – тумани, ріки і моря,

Джерело у спеку, це –життя,

Це – кришталь озер і джерело,

Це – хмарки у небі, це – село.

У тополях й вербах над ставком,

Це –криниця, квітка під вікном,

Шурхіт хвиль і шторму дикий рев,

Це – струмок у травах між дерев,

Зелень трав, веселки кольори...

Пам'ятайте, люди, назавжди

Неможливо жити без води.

Підсумок. 

Ведучий 1. Ось і закінчується наш виховний захід. Я тримаю в руках блакитну повітряну кульку, яка символізує краплину води. Той, до кого вона потрапить у руки, нехай скаже, що він зробить для того, щоб зберегти на Землі цей безцінний дар – воду.

Ведучий 2. А завершити нас захід хочеться такими напутніми словами:

Доглядайте наші землі, наші води!

І тонесеньку билиночку любіть!

Не вбивайте звіра у природі!

Звіра убивайте у собі!