Вогник – родинна вечеря : « ХЛІБ – СВЯТІСТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ»

Вогник – родинна вечеря : « ХЛІБ – СВЯТІСТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ»

(на сцені плакати «Хліб – усьому голова», « Хвала рукам, що пахнуть хлібом», колоски пшениці, жита, ячменю, вівса. Зал прикрашений рушниками, малюнками про хліб, на дошці ілюстрації альбому «Як до нас приходить хліб». На столі виставка хлібобулочних виробів.

Ведуча. Добрий день, любі гості!

    Щиро вітаю вас у нашій господині.

( Входять дві дівчини в українському вбранні з короваєм на рушнику і виконують пісню «Ой зеленеє жито, зелене»)

Зеленеє жито, зелене

Зеленеє жито, зелене-

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,-

Хорошії гості за столом

Зеленеє жито, зелене-

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес-

Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленеє жито, зелене-

Хорошії гості у мене,

Зелееє жито на лану-

Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зелене-

Хорощії гості у мене,

Зеленеє жито будем жати-

Хороших гостей не забувати.

Дівчата    Гостей дорогих зустрічаєм

        Круглим, пишним короваєм.

        З рушником берем таріль,

         Коровай кладем і сіль.

        Шанобливо хліб підносим

        І, вклонившись, щиро просим:

• любий гостю наш, приймай

       Хліб гостинний –коровай.

Ведуча. Дорогих гостей у нас в Україні завжди зустрічають хлібом-сіллю. Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини!

З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті - то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Вітчизну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут,- українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

(Звучить пісня «Хлеб -  всему голова»)

Дівчина.      Хліб усьому голова,

          Так в народі кажуть,

          Хліб – це мир, любов, життя,

          Хліб це наша радість.

          Хліб – багатство найцінніше.

          Гість жаданий в хаті

         З тих часів, коли навчились

         Його виробляти.

         Йшли роки, мінялись моди,

         Цінності губились.

         Тільки ХЛІБ – незгубна цінність,

         В ньому наша сила.

         ХЛІБ – усьому голова,

         ХЛІБ –як сонце, кажуть,

         ХЛІБ – це спокій, мир, життя,

         ХЛІБ – це справжня радість

Ведуча. Чи знаєте  ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах…Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас.

А початок хліба – маленька зернинка, яка нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя.

Жито, жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого,

 До окрайчика в руках твоїх.

Ми сьогодні з вами і помандруємо з маленьким зернятком, прослідкуємо, яку далеку дорогу доводиться проходити йому до великої круглої паляниці, а допоможуть нам в цьому різні « фахівці»

Дівчина.

Щодня до нас приходить гість -

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша і головна їжа

Імен багато має хліб

Є гарні і незвичні -

Рогалик, торт, батон, пиріг

І пасха, й паляниця,

Ще - бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завиванець, і погач,

Галушка, коржик, пляцок;

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книщі, лангощі, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

За 15 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом,

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав…

Журналіст: Здавна на Україні існує приказка «Пшениця колоситься - життя веселиться». І дійсно цей злак саме найдорожче багатство, запорука добробуту, благополуччя. Коли ж вперше почали вирощувати пшеницю та де ж її батьківщина?

Археолог. Життя наших предків у ті далекі часи було нелегким. Головною турботою була турбота про їжу. У пошуках їжі вони й звернули увагу на злакові рослини. Ці злаки є предками нинішніх пшениці, жита, вівса, ячменя.

Дівчина.    Гроза. Вогонь. Це – кара божества.

       Дими над пралісом, як чорні вежі.

       І він, дикун –людина лісова,

Тікав три дні. Три ночі від пожежі.

Гарячий піт. Запечені вуста,

Подряпане, залите кров’ю тіло.

Нарешті – степ. Трава рясна,густа.

І, знепритомнівши, упав. Горіло

Липневе сонце. А за тим - пітьма.

Коли ж чоло змочили роси свіжі,

Отямився. Та встати сил нема,

І ні шматка, ні пів шматочка їжі.

А жити хотілось! Порухом руки

Торкнувся він жовтавої стеблини,

І на долоню, як дощу краплини,

Упали зерна теплі та важкі

І звабно так запахли у руці,

Що він почав жувати їх, поволі

Стихали в тілі несказані болі

І загорялись гострі промінці

В його очах. І сталось чудо з ним:

На ноги звівсь, гукнув: »Я буду жити!»

І жовті стебла з колосом рясним

Назвав прекрасним, ніжним словом – жито.

Археолог. Древні люди помітили, що кинуте в землю зерно повертає кілька зерен, що на пухкій і вологій землі виростає більше зерен.

Пшениця - дуже давня культура. Вона відома біля 15 тис. років тому. В давні часи її вирощували у Єгипті, Європі. Зерна пшениці знайдені під час розкопок перших поселень людей, у древніх пірамідах єгипетських фараонів. На території України у районі Києва знайдені зерна, яким 5 тисяч років. В Америку її завезли у 1528 році, в Канаду - у 1812 р. Звідки почався переможний хід її по планеті цікавить багатьох. Так як найбільша кількість пшениці росте у Закавказзі, то початковим місцем іі вирощування вважається Грузія.

 Набагато пізніше люди взнали жито. Вважається, що батьківщиною жита є Закавказзя (держава Урарту). До слов’ян воно прийшло «нелегально». На полях жито «влаштувалось» у посівах пшениці на правах бур’яна. Як і усякий бур’ян, жито не користувалося милістю землеробів. Так було до тих пір, доки селянин не помітив дивовижну здібність жита витримувати холод. Врешті-решт воно виділилось у самостійну культуру і вже до XI -XII ст. на Русі споживали взагалі житній хліб.

Журналіст. Що означає слово пшениця та жито?

Вчений-словесник. Слово пшениця, очевидно, походить від слів пашаниця або пашениця - колос, кинутий на пашню. Жито, життя – це слова від одного кореня, тому що хліб – життя.

Журналіст. Які сорти пшениці вирощують на Україні?

Селекціонер. Дикі форми пшениці являли собою однозернянку. Минули тисячоліття перш ніж люди навчились вирощувати та культивувати хлібні злаки. Можливо, що початок цьому поклали народи Центральної Азії. Приблизно вісім тисяч років тому навчились вирощувати пшеницю древні єгиптяни, ассірійці, євреї та інші народи. Три тисячі років тому вирощувало пшеницю населення правобережної України.

 У процесі відбору та селекції люди виростили більше 20 видів пшениці і багато сортів. Українські селекціонери винайшли такі сорти, як «Киянка», «Поліська- 70», «Одеська напівкарлікова».

Журналіст. Як правильно вирощувати пшеницю?

Агроном. В залежності від тривалості життєвого циклу існують ярі та озимі пшениці. Озимі висівають восени за 60 днів до початку морозів, врожай збирають в майбутньому році. Ярові висівають весною і врожай збирають в той же рік. Озима більш врожайна, виспіває на 8-10 днів раніше за ярову.

Журналіст. Що виробляють з зерна пшениці?

Промисловик. Із пшениці виробляють борошно, крупу, макарони, крохмаль, спирт. Висівки та відходи йдуть на споживання худобі, солома - на корм та підстилку.

Журналіст. Мука йде на випікання хліба. А як люди навчились робити перше тісто?

Історик. Вважають, що ще в часи кам’яного віку люди вперше пізнали смак хлібних злаків. Не знаючи землеробства первісні люди збирали дикоростучі злаки та їли їх сирими. Одного разу людина побачила на березі річки плоский камінь, присіла біля нього, насипала зерна та почала розтирати його. Розтирала зерна, збирала борошно в жменю, висипала із жмені до рота. Жувати тепер було набагато легше.  Так з’явились перші жернова, перше борошно

Через багато років людина помітила, що камінь, на якому вона розтирала своє зерно, змінився. У ньому з’явилося заглиблення, де після дощу збиралася вода. Одного разу, насипав у заглиблення зерна та змішавши його з водою, людина уперше отримала тісто. Воно було грубе, з лузгою, але це було перше тісто. Таким чином, хліб народився на світ у вигляді рідкої борошняно-зернистої каші, яку ще й сьогодні вживають у їжу як хлібну юшку багато мешканців Сходу та Африканських країн. В давні часи помічали, що зерна відокремлюються від колосків легше, якщо їх класти у яму з дуже нагрітим каменем. Крім цього, підсмажені зерна були набагато смачнішими.

Журналіст. Як же люди навчились пекти хліб?

Історик. Наступним етапом на шляху до сучасної булки було освоєння виготовлення прісних коржиків, які мали незаперечну перевагу у порівнянні з хлібною юшкою, яка швидко скисала та засихала, що робило неможливим її зберігання. Людині ж був потрібен запас їжі. Висушуючи юшку на сонці - одержали перший коржик. Варив якось древній кулінар кашу та ненароком насипав крупи більше ніж треба було. Каша перелилася через край, попала на вогонь та почорніла. Але всередині була дуже смачна. І тоді він здогадався, що краще пекти не на вогні, а на підігрітому камені. З цього часу і пішов хліб по землі. Проіснував коржик довго. До самого середньовіччя народи Європи активно вживали його у своїй їжі. Та ще й у наші дні прісний коржик не рідкість у багатьох національних кухнях.

Пройшло ще багато часу й сталося ще одне диво. Древні єгиптяни навчились пекти пухкий хліб. 5-6 тисяч років тому, за недоглядом раба, тісто закисло. Боячись покарання, він все ж вирішив випекти хліб. Хліб вийшов пухким та більш духмяним. Древні єгиптяни опанували мистецтвом розпушувати тісто за допомогою бродіння, що викликається дрібними організмами - дріжджовими грибками й молочнокислими бактеріями, про існування яких вони й не підозрювали. Так був покладений початок розвитку хлібопекарського виробництва.

Приблизно у другій половині ІІ ст. до нашої ери виникли спеціальні хлібопекарні.

Мистецтво готування розпушеного хліба від древніх єгиптян перейшло в Грецію, Рим. Такий хліб вважався в цих державах делікатесом, доступний був тільки багатим, для рабів випікали чорний хліб - щільний і грубий.

Археолог. 5 тисяч років тому невідомий художник зобразив на стіні усипальниці одного з фараонів весь хід приготування хліба. У музеї швейцарського міста Цюріха зберігається знайдений на дні осушеного озера «найстаріший» на Землі буханець. Він випечений 6 тисяч років тому. В одному з Нью-Йоркських музеїв показується круглий хлібець, йому 3,5 тисяч років. До пекарів завжди відносились з повагою. Так, у давньому Римі майстру-пекарю Марку Вергілію Еврисаку 2 тисячі років тому було встановлено 13-метровий пам'ятник, який зберігся до наших днів.

Журналіст. А на території України коли навчились випікати хліб?

Археолог. З давніх часів хліб - основа харчування у східнослов’янських народів. Це підтверджують, наприклад, розкопки поселень трипільської культури на території України. Залишки глинобитних будинків з печами для випікання хліба, зернодробарка, посуд для зберігання зерна - мовчазні свідки того, що вже у третьому тисячолітті до нашої ери мешканці цього району не були новачками в області хлібопечення. Роль хліба в харчуванні слов’ян була настільки велика, що в неврожайні роки починався голод, не дивлячись на велику кількість тваринної їжі.

Пекар ( або чиясь бабуся). Жінка, яка пекла хліб користувалася у родині особливою повагою. Пекли хліб у суботу. Це було, приміром, так:

Ввечері до заходу сонця, господиня, як правило, найдосвідченіша жінка,одягала святкове вбрання і чисту хустку, починала готувати діжу. Діжа була завжди у роботі і мили її дуже рідко. По цьому приводу у народі ходило багато жартів. Згідно з одним з них жінка загубила сковорідку, на якій пекла млинці. Цілий рік вона шукала пропажу і знайшла її тільки після того, як вимила діжу. Отже діжу натирали сіллю, розмішаною із закваскою, заливали теплою водою та кидали туди шматок тіста, який лишався від попередньої випічки. Добавляли борошно, розмішували, ставили діжу у тепле місце, прикривали рушником. Вранці тісто вимішували до тих пір, поки воно не починало відставати від стінок діжі та рук. Давали ще раз підійти, знову вимішували та виробляли круглі хлібини. Давали їм розстоятися та ставили у піч. Перед випічкою піч добре протаплювали, золу та вугілля вимітали з поду мітлою та встилали капустяним та дубовим листям. Щоб знати чи готов був хліб-постукували знизу буханець. Добре пропечений хліб повинен був дзвеніти, як бубен.

Пекар .Готування хліба було важкою виснажливою ручною працею й залишалося таким до середини ХІХ ст. Лиш у другій половині ХІХ ст. з'явилися механізовані тістомісильні машини, тістоділителі, конвеєрні печі. Тепер хліб печуть машини. Вони роблять все, починаючи від просівання борошна й кінчаючи випічкою його в газових й електричних печах.

 На Україні крім маленьких пекарень, так званих хлібних хат, були й хлібні палаци, які випікали хліб у великих кількостях. У середні століття над входом у пекарні , хлібні крамниці часто вивішували великі кренделі, вирізані з металу або дерева й покриті позолоттю,- символ майстрів-пекарів того часу.

 В усі часи до праці пекаря ставились з особливою повагою та пошаною. Так у XVI-XVII ст. простих людей в офіційних документах називали просто - Федько, Митрошка..., а пекарів - повним ім’ям - Федір, Дмитро… Пекар повинен був бути не тільки вправним майстром, але й чесним чоловіком. За пекарями був особистий догляд, пристави зважували хлібини, перевіряли якість. За порушення пекаря суворо карали, навіть до тілесних екзекуцій Тих, хто готував хліб низької якості, карали: могли обстригти наголо, висікти, прив'язати до ганебного стовпа або навіть відправити у вигнання.

Журналіст. З часом виникло багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

Народознавець. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце.

 Дивилися – якщо хліб гарно вдається, то буде удача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорілий –чекай новин.

 Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин – на позику, бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

З хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу –«на померлі душі».

По тому, який виходив весільний коровай,передбачали долю нової сім ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої дитини по хрестинному калачу.

Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям – злидні будуть тебе їсти.

Якщо хліб підгорить, то значить завелась нечиста сила в домі. Треба святити хату і хліб.

Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у хаті.

Журналіст. Який же хліб випікали?

Дівчина     Хлібна родина – велика родина. Є в ній

        Житняк – хліб житній;

Яшник – яшний,

Пшеничний – булка і калач.

Виймають з печі – паляниця,

Хлібець, хлібина, хлібеня.

Ще кажуть – книш, бухан, буханка,

А хліб весільний –коровай.

Пекар. Майстри-пекарі рецепти хліба тримали в найсуворішій таємниці й передавали їх з покоління в покоління.

              Давньоєгипетські пекарі готували різноманітні види хліба: круглий, довгастий, пірамідальний, у формі плетінок, риб, сфінксів. На хлібі ставили знаки у вигляді троянди, хрестика, знака родини або роду, на виробах для дітей - у вигляді півня, кошеняти, індика й ін.. Випікали солодкі хлібці, до складу яких входили мед, жир, молоко.

Найдавнішим за способом приготування можна вважати хліб прісний, без закваски. В Україні це були коржі, які смажили на сковорідці з невеликою кількістю олії  або в печі. Прісний хліб  випікали здебільшого з вівсяного борошна – це «шилок», «ошипок». У деяких селах Лемківщини вживався хліб з ячмінного борошна – це «озимка», «осух», а на Гуцульщині – з пшеничного і кукурудзяного борошна з домішками житнього готували малаї. Коржі випікали в печі на сковороді з прісного, тонко розкачаного пшеничного, житнього,гречаного тіста, або з гороху. Перепічки – це коржі, що випікали на сковороді з салом або олією.

 Пізніше стали випікати хліб з квасного тіста, використовуючи хміль, дріжжі. В Україні хліб пекли переважно житній або «чорний» хліб, що з подивом засвідчували іноземні мандрівники (зокрема Павло Алеппський в ХУІІ ст.). Українців же, які «ходили» в чужі землі дивував солодкий, як мед, пшеничний хліб, який виготовляли європейці. В другій половині ХУІІ ст.. із зубожінням великої частини українських селян житній хліб без домішок став рідкістю. На півдні селяни здебільшого сіяли пшеницю, тому в цьому регіоні забеспеченність пшеничним хлібом була кращою. На Полтавщині і Слобожанщині переважав житній хліб з гречаними, на Поліссі – з картопляними, в Західній Україні – ячмінними, кукурудзяними, вівсяними домішками, а в Карпатах просто пекли вівсяники. У деяких районах України хліб випікали з гречаного борошна. Хліб, в який додавали обчищену від кісточок і шкірки калину, називали калинником.

Майже повсюди в Україні повсякденний хліб («хлібина», «буханець», «паляниця») пекли із житнього борошна. в яке додавали інші компоненти: борошно з ячменю, гречки, гороху, сочевиці, а в пізніші часи - мелену кукурудзу і товчену картоплю. У голодні роки до тіста домішували буряки, варену квасолю, висівки, полову, борошно з лободи, тощо.

Пшеничне борошно використовувалося для випічки просфір, калачів. З борошна, просіяного через сито, пекли ситній хліб. Він був ніжніший ніж решітний хліб, випечений з борошна просіяного через решето. Цей хліб був найпоширеніший на народному столі. "Круп'яний" білий хліб з добре обробленого пшеничного борошна подавали на стіл у багатих садибах. Низькоякісними вважались "пушні" види хліба їх пекли з не просіяного борошна і називали "половою".

У кінці XIX століття міське населення купувало хліб у булочників. Продавали подовий (у вигляді товстих коржів) та формовий (у вигляді цеглин) хліб. Хлібобулочні вироби: калачі, бублики, баранки, кренделі, пряники готували із здобного тіста. Сільські мешканці їх купували в місті на гостинець дітям, та за їжу їх не вважали.

Особливою любов’ю на Русі вважались калачi – це пшеничний хліб вищого сорту. Виготовляли з вичиненого тіста. Калачі були для простого люду ласощами у святкові дні. Від цього і прислів’я «калачем не заманиш» тобто самим рідкісним шматком Як правило, калачі плетені з трьох качалок тіста. Форма їх була самою різноманітною. Наприклад, до столу великого князя Василя подавали калачi у вигляді хомута. Вони можуть бути довгі (овальні) й круглі (звернуті калачем, нерідко з діркою посередині). Робили маленькі плетені калачики розміром з кулак і великі масою до 2 кг.

Дивень – це круглий калач у формі плетінки, в який утикали пучечки жита, калини і прикрашали живими або штучними квітами .

Книщі – це білий хліб із загорнутими всередину краями, змащений салом або олією.

Паляниця – невеликі плоскі хлібини з кислого ячмінно-житнього або гречаного тіста.

Коровай – один з найпоширеніших видів обрядового хліба. Його випікають із кращих сортів борошна, масла та яєць. Зверху оздоблюється прикрасами з тіста: шишками, голубками, жайворонками, квіточками, колосками тощо. Крім того, зеленню барвінка, ягодами або цвітом калини, червоними стрічками.

Лежень – подовжений кошик начебто наповнений дарунками. Для дарунків виготовляли пишки – невеликі хлібці з коровайного тіста.

Журналіст. Чи відомі майстри свого діла?

Пекар. Великою популярністю користувалися Пилипівські хлібобулочні вироби - московського булочника Івана Пилипова. Коли в нього питали: «Почему хлебушко черненький только у вас хорош?». Він відповідав: «Потому  что хлебушко заботу любит». Його вироби відправляли до Петербургу до царського двору, до Сибіру . Один випадок мало не став Пилипову втрати усього його діла, але врешті з’явився новий виріб - "сайки з родзинками".

(виступ драмгуртка)

У той час всевладним диктатором Москви був генерал-губернатор Закревський. Одного разу за сніданком він вигукнув:

-- Эт-то что за мерзость! Подать сюда булочника Филиппова.

Слуги притягли переляканого Пилипова.

-- Эт-то что? Таракан?!, - та сує йому під ніс сайку з запеченим тараканом.

-- Это изюминка-с!, - мовив Пилипов і з’їв сайку з тарганом.

-- Врешь, мерзавец! Разве сайки с изюмом бывают? Пошел вон!

Бігцем прибіг до пекарні Пилипов, схопив решето з родзинками та всипав їх у тісто до великого жаху пекарів. Через день від покупців не було відбою.

 

Журналіст.    З незапам’ятних часів

             Хліб на столі - це свято.

             Скажіть, святіше щось за хліб.

             Чи будемо ми мати?

Що означає вислів «Хліб-міра життя»?

Народознавець. Хліб, як і рушник, здавна служив у українців оберегом. Кругла паляниця була символом сонця, якому поклонялися наші предки. Як сонце давало життя усьому живому, так і хліб  - це життя.

У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він взяв хліб і, розламавши його, дав кожному і сказав: »Це  є тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене»

Хліб в усі часи був святим, тому жоден із обрядів не обходився без нього.

(Виступи батьків, бабусь) Хліб супроводив людину від народження до смерті. Народжувалася дитина - йшли з хлібом, щоб дитина була щасливою і багатою. Проводжаючи сина в дорогу, мати загортала в рушник хліб. Хліб відігравав велике значення у весільному обряді . Сватати йшли дівчину із хлібом, яким  обмінювалися при згоді дівчини на шлюб.

Перед весіллям у суботу ввечері пекли коровай . Він символізував собою родинне щастя. Випікали його завжди урочисто, колективно зносили борошно, яйця, цукор. А випікали жінки, які жили у злагоді і любові в першому шлюбі.

Дівчина.     Короваю, мій раю,

        Я коло тебе граю,

        На золоті качаю,

        На сріблі сажаю,

        Я ж тебе убираю

        Да в рожевії квіти,

        Щоб любилися діти,

        Щоб любилися, цілувалися,

        Щоб всі люди дивувалися.

У неділю ввечері його ділили між усіма родичами. Крім короваю пекли ще калачі, шишки якими обдаровували родичів. На весілля усі гості також ішли з хлібом. Мати благословляла молодих хлібом на багате й щасливе життя, з хлібом-сіллю зустрічали молодих з церкви.

Будували хату – неодмінно приходили з хлібом. Гостей зустрічали з хлібом-сіллю.

У поховальних обрядах також був присутній хліб. Його клали на віко домовини. Хліб несли до церкви, де служили панахиду по померлому. На поминальному обіді всім роздавали пиріжки.

У різдвяних обрядах найбільше використовувався хліб. По-перше, символ Різдва –дідух, житній, або пшеничний сніп, який зажинали останнім під час обжинок. По-друге, обрядова їжа – кутя - це поминальна страва. А ще були пироги, які пекли на щедрий вечір. У давнину це була жертва місяцю. Мати ставила на стіл миску з пирогами. Коли вся сім я сідала до вечері, батько пригинався, ховаючись за пирогами, і питав:

• Чи бачите ви мене?

Діти відповідали:

- Не бачимо!

- Дай ,Боже, щоб і на той рік не бачили!

Цим діалогом намагалися накликати добробут і багатство в домі.

(Ансамбль виконує пісню «Із сиром пироги»)

На Великдень пекли обрядовий хліб –паску. Крихти від неї не можна було викидати, вершечок з неї висушували і тримали для ліків.

Хліб використовували  ще  і в обрядах зустрічі весни. Господині на свято 40 святих пекли з тіста жайворонків, з якими діти вибігали за село і закликали весну.

На свято Маковія пекли шулики – коржі з медом та маком. На Андрія пекли калиту – круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце. І кусання калити не випадкове, адже сила осіннього сонця зменшувалася, і, очевидно, це символізувало собою надкушена калита.

 З давніх часів в Україні вважалось, що хліб у домі - це достаток, а сіль - гостинність. Тому хліб не ховали, а лишали на столі, прикриваючи рушником. А ще існувало таке повір’я: «Хліб на столі - Бог у домі». І якщо людина заходила до хати, то її обов’язково пригощали А скуштувавши у хаті хліба та солі, вона не мала морального права заподіяти господарям якесь зло.

Ведучий. У слав’ян  є слово,  якому важко знайти аналоги у інших народів. Його виголошують коли пригощають,  коли бажають сказати про гостинність і привітність. Що ж це за слово? Ви можете його прочитати у виділеному стовпчику кросворда.   

 

 

 

к

у

х

а

р

к

у

л

і

н

а

р

і

я

п

и

р

і

г

б

у

т

е

р

б

р

о

д

к

а

к

а

о

с

у

х

и

м

и

о

м

л

е

т

к

у

л

і

н

а

р

н

е

с

і

л

ь

с

е

р

в

е

т

к

и

т

о

р

т

и

н

к

и

в

п

е

р

е

д

к

о

в

п

а

к

 

Питання.

1. Хто готує їжу?
2. Мистецтво приготування їжі.
3. Цінителем цього був Пушкін. Буваючи в Михайлівському, він часто гостював у своєї сусідки, яка пригощала його цим з яблуками. Потім він, коли посилав листи, підписував так: «Ваш яблучний ...». Що він так цінував?
4. Назвіть одним словом: «хліб з маслом».
5. Гарячий напій, отриманий з насіння.
6. Якими руками треба братися за вилку електрошнура?
7. Страва, зроблена з яйцево-молочної суміші.
8. Яке училище вчить мистецтву приготування їжі?
9. Приправа.
10. Річ особистої гігієни за столом.
11. Вид закусочних бутербродів.

12.Закінчить правило: Ніж треба передавати ручкою...

     13.Головний убір кухаря.

Дівчина.                                                                                     

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

 Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли жнивують  у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб земний

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Журналіст. Важка праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене сонцем обличчя і мокра від поту сорочка. Звідки ж бере початок хліб?

Хлібороб. Засперечалися землероб, пекар і сівач. Землероб твердив, що хліб творить земля, сівач казав, що сонце, а пекар - вогонь. Мудрець сказав: «Ви забули про людину. Хліб - творення рук людини». Щоб хліб з’явився в нас на столі, працюють люди 120-ти професій.

Розповідь батьків. За старих часів запрягали коня, орали землю. Потім вручну засівали поле. Коли хліб визрівав - косили його косою, або зрізали серпами, тоді молотили цепами, віяли на вітру, мололи на млину, та з муки пекли хліб.

(Українська народна пісня «Ой, на горі та й женці жнуть»)

 Тепер вирощувати хліб допомагають десятки машин. Восени трактори орють землю, взимку в полі ставлять снігозбірники, щоб весною у землі зібралося більше вологи. Не забувають підкормити майбутній врожай - внести перегній, мінеральні добрива Весною поле боронують, культивують. Після чого поле стає м’яким, пухнастим. Сіялками засівають поле. Літак розкидає над полем особливі хімічні речовини, які знищують бур’яни. Виспіла пшениця - комбайни з жатками зрізують пшеницю, складають у валки. Коли вона підсохне, її підбирають та обмолочують. Потім – очищують - пропускають через зерноочищувальні машини. На вантажівках відвозять на елеватор, а звідти на млин та далі на хлібозавод, та в магазин.           

Журналіст. Життя хлібороба – його достатки й добробут залежали від урожаю. Вщедрилася нива – в родині була злагода й дзвеніла пісня, а випадав «чорний рік» - сім ю обсідали злидні. Від того й увійшло в повсякденний обіг: як вродиться жито, то будемо жити. А народні прикмети допомагають це передбачити.

Метролог.

1. Осінь дощова – на врожай.

2. Зима з снігами –літо з хлібами.

3. Зима без снігу – не буде хлібу.

4. Як у травні дощ надворі,

    То восени хліба повні комори.

5. Грім гримить –хліб добре родить.

Фізкультхвилинка

А ми зерно сіяли, сіяли

У земельку свіжую, свіжую

(показати рухами, як сіють зерно)

і з’явились перші листочки

(присісти, повільно піднімаючись, показати ріст колосочків)

А з них повні, гарні колосочки

До сонця повернулись,

І сонечку уклонились.

(повороти тулуба, нахили уперед)

Вітер колоски хитає,

До зерняток промовляє

(розвести руки в боки)

Ви і повні. І хороші,-

Буде урожай хороший.

(показати руками великий урожай).

Журналіст. Яка ж ціна хлібу?

Вчений. Хліб цінний сам по собі як харчовий продукт. В ньому міститься більш ніж 200 різних речовин. Серед яких: 70 карбонільних сполучень, більше 30 різних кислот, більше 20 видів спиртів та фенолів, біля 20 ефірів, 10 сірко сполучень. Крім того хліб - це 5-8% рослинних білків, 40-50% вуглеводів. Багатий хліб і баластними речовинами - клітковиною та напівклітковиною. Ароматичний "букет" хліба складається приблизно з 200 летучих органічних сполучень. Баластні речовини (грубі волокна) довгий час вважались безкорисними, та навіть шкідливими для організму. Грубим хлібом харчувалися найбільш бідні верстви населення. Тільки в кінці XIX ст. вчені переконались у користі грубих волокон. Хліб з висівками вперше створив в кінці XIX ст. професор Гракам. І досі у багатьох країнах Європи такий хліб звуть «грахам».

Журналіст. Чому ж такий хліб більш корисний?

Лікар дієтолог. При очищенні борошна у висівки відходять найбільш корисні для харчування організму частини зерна - зародки та верхні шари. А саме в них в найбільшій кількості сконцентровані вітаміни та мінеральні речовини. Крім того, вчені встановили, що грубі волокна відіграють позитивну роль у виведенні з організму холестерину, а також в попередженні ожиріння. На це потрібно звернути увагу тим, хто, боячись набрати зайву вагу, виключає хліб з свого раціону. Треба виключати білий, а не «чорний» хліб. Також треба пам’ятати, що зловживання хлібобулочними виробами, які містять надлишок жирів та цукру - неминучий шлях до ожиріння, цукрового діабету та інших захворювань.

Журналіст. Але ми цінуємо хліб не тільки зате, що це продукт номер один, є у нього і друга ціна, куди більша Як сказав поет Олексій Мішин:

Она не та, что в магазине, а та,

Что во поле цена…

Придивіться до людей похилого віку, які прожили життя в селі, які орали землю і сіяли хліб. До того, як беруть вони буханку - дбайливо, обома руками, обережно, щоб не кришився, поріжуть його, як загорнуть його після обіду в полотняний рушник. Це не жадність, не дріб’язковість, це - повага до хліба та людей, які виростили його. Таке відношення властиве тільки тим, хто знає дійсну ціну хліба.

Журналіст. Скільки ж важить пшеничний колосок?

Математик.. Із зернятка пшениці можна одержати біля 20 міліграмів муки. Для випічки одного кілограмового батона потрібно 50000 зерняток.

Якщо на кожному квадратному метрі скошеного поля в 100 га зібрати по колоску - врожай зросте на 1 тонну. З муки виготовленої з цього зерна можна випекти понад 2000 хлібин. А якщо кожна людина тільки за обідом викине шматок хліба вагою 1 грам, то втрата складе 46 тонн.

Журналіст. Як зберегти хліб, щоб він не черствів?

Господарка.

1. Купивши хліб - покладіть його в поліетиленовий пакет.

2. Вдома зберігайте його у закритій емальованій або фарфоровій посудині.

3. Від плісняви збереже сира картоплина або жменька солі.

4. Посуд для хліба треба мити 2-3 рази на тиждень.

5. Головна порада: не купувати зайвого хліба

Журналіст. А що можна приготувати з черствого хліба?

 Кулінар. З черствого хліба можна приготувати: грінки, квас, бабки, оладки, торти, шарлотки, запіканки, тістечка,хлібний суп.

Журналіст. Поважне відношення до хліба підкреслюється у приказках, прислів’ях, легендах, казках, віршах.

Письменник, присутні.

1. Без хліба - нема обіду.

2. Земля - матінка, а хліб - батенька.

3. Без хліба-суха бесіда.

4. Пшениця колоситься-життя веселиться.

5.Хочеш їсти калачі-не сиди на печі.

 

ПАХНЕ ХЛІБ

                                                                                           П. Воронько

Пахне хліб.

Як тепло пахне хліб!

Любов’ю хліборобів і радістю земною.

І сонцем, що посміхається весною.

І щастям наших неповторних днів...

Духмяно пахне хліб.

1 учень. Так повелось на моїй землі:

    Із року в рік, із роду в рід - віками

    Той хліб, що у кожному домі на столі,

    Зігрітий був чоловічими руками.

2 учень. Він їх теплом, він їх добром пропах,

     І піснею тою, що жайворонком співана

     Під синім небом в золотих хлібах

     В липневий південь сонячного літа.

3 учень. Пройде орач ранком по жнивам,

     І синові, вказав рукою на поле,

     Неголосно промовить: «Вклонись йому як матері.

     Як нашій загальній долі».

4 учень. Ти виростеш й через багато літ

    Знов сюди повернешся вранці

     І мовиш: «Нічого дорожчого нема,

     Ніж теплий хліб на цьому світі!».

Журналіст  Чого ж так часто хліб святий

           Кидаємо ми під ноги?

          Лежить він, скривджений такий,

          На всіх шляхах-дорогах.

          Лежить, буває, під столом.

          Під партою, під плотом,

          Здобутий нелегким трудом,

          Политий щедро потом.

Дивно, але факт: ми живемо у 3-тьому тисячолітті, а за рівнем культури ставлення до хліба стоїмо на найбільш низькому ступені, ніж наші предки, які вірили в його святість.

Народознавець. Згідно одному повір’ю, усі шматки і крихти хліба, що людина викидає, за ним підбирає чорт. Якщо після смерті його усі викинуті шматки хліба будуть важити більше, ніж він сам, то чорт забере його душу. Якщо хліб падав на долівку - його треба було підняти, вибачитись, поцілувати, і з’їсти. Якщо хліб знаходили на дорозі - неможна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити, і покласти на видне місце - птахам.

Журналіст. Чому ж кидаємо його

                    Безжалісно, бездушно?

          А десь голодне дитинча

          Чекає хліб насущний…

Історик. Настав час пригадати одну з страшних сторінок нашого народу - голод на Україні у 1932-1933 роках. Від голоду вмирали і старі і малі, шепочучи своє останнє слово в житті – «хліб». Більше за всіх страждали діти.

Поет.                     БІЛА МОЛИТВА БРАТИКА

                                                                                                                    М.Будлянський.

Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку...

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще - дитинка.

Таж підрости хоч би трохи бодай,

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я - пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай

Тато і мамо - холодні мерці.

Бозю, зроби щоби їсти не хотілось!

Холодно, Бозю!

Сніг дуже білий

Бозю, що там у тебе в руці?..

Ті маленькі рученьки, простягнуті до Бога.

Маленький братик, умираючи просив Бозю:            

«Дай хоч одненьку картопельку...»

Історик. А яку високу ціну заплатили захисники блокадного Ленінграду. Що таке блокадний хліб? 125г на людину. В ньому харчової целюлози 10%, макухи – 10%, висівок – 2%, вибійок з мішків – 2%, хвої – 1%, висівок житнього борошна - 75%. Форми для випічки змазували соляровою олією.

Ведуча. І зараз, кожний, хто пережив той страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, тому що перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду. Зараз все це в минулому: голодомор, війна, голодні післявоєнні роки. Та хіба ж і сьогодні не гідно поваги дбайливе відношення до хлібу? Кожний повинен пам’ятати, що то, як людина відноситься до його величності хлібу, в багатьох показник його внутрішньої культури. Берегти його повинні не тільки ті, хто сіє, збирає, зберігає зерно, випікає з нього хліб, а кожний з нас щоденно зобов’язаний пам’ятати, що хліб - безцінний скарб, святиня. Що ж роблять люди ХХІ століття? Невже не залишилося у їхніх душах нічого святого?Чи буде прощення за таку жорстокість? «Хліб наш насущний дай нам на кожен день», - молили Всевишнього наші предки. І дякували Богові за хліб на столі.

Бережливість, повага до хлібa - не від бідності, не від скупості. Ми знаємо, що в хлібові закладена не тільки праця наших сучасників - землеробів, в ньому піт та кров предків. Хліб - загальне багатство і ми повинні відноситись до нього з повагою. І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте - це брехня. Є гіркий, прошений, є солодкий - зароблений, є позичений - чорний, є білий – дарований, є солоний - горьований. А легкого хліба немає, як немає поганого, несмачного. Є невмілі руки, які невдало випекли його. У народі кажуть: «Коли черствіє хліб, то черствіють наші душі, черствіємо ми».

 Ким би ви не стали в житті, ви ніколи не зможете обійтися без хліба То ж живіть так, щоб хліб ваш був завжди справедливий і чесний. Ставтесь до нього так, щоб і для ваших дітей і правнуків він назавжди лишився чудовим дивом, винаходом рук людини.

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний,

Що б ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

     Хліб дає нам силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах.

Тож всім смачного!

(Масове частування домашніми національними стравами).

(Видається кожному учаснику пам’ятка)

                                         ПАМ’ЯТКА

1. Куди б не закинуло тебе життя, пам’ятай про хліб, яким тебе годували.

2. Запам’ятай і скажи усім: у хлібі душа твоєї землі, доля багатьох народів, їх невгамовна праця.

3. Не топчи хліб, не кидай недоїдений, не пишайся ним, пам’ятай: за хліб платять життям, а шматок хліба, розділений навпіл, робить людей друзями.

4. Про людину можна судити по його відношенню до хліба: тільки сильний за духом вдячний за хліб.

5. Кожного дня чесно заробляй свій хліб, пам’ятай, що тільки чесному хлібу у нас пошана.

6. Батьки дали тобі твій перший шматок хліба, твій обов’язок – дати їм останній.

7. З дитинства привчайся бачити у хлібі живу душу рідної землі, сонця і неба.

8. Навчайся бачити у хлібі працю усіх, хто віддає хлібу все своє життя.

9. Пам’ятай, земля сильна нашим піклуванням про неї. Земля дає все, що зветься життям. Її треба зберігати, піклуватися, щоб не збідніла вона.

10. Все, чим живе людина стоїть після хліба насущного.

11. Пам’ятай, твоє відношення до хліба виховує інших. Якщо людина попросила у тебе шматок хліба - переламай свій шматок навпіл, навіть якщо він у тебе останній.