Волинь та Старовижівщина в роки Другої світової війни

Тема: Волинь та Старовижівщина в роки Другої світової війни. Урок в 11 класі

Мета: засвоїти й узагальнити навчальний матеріал про хід бойових дій та окупаційний режим на території Волинської області в роки Другої світової війни, розвинути вміння та навички самостійної роботи з додатковим навчальним матеріалом, давати оцінку фактам та подіям, що відбувались на рідній землі в роки війни; розкрити героїзм і трагізм мешканців нашого краю;

виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за своїх предків – воїнів Другої світової війни, повагу до історичного минулого своєї України та рідного краю.

Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: семінарське заняття.

Обладнання: карта «Велика Вітчизняна війна 1941-1945 pp.», «Карта поліетнічної історико-культурної спадщини Старовижівського району Волинської області»,  мультимедійна презентація, аудіозапис інтерв’ю.

Використана література:

1. Бугайчук А. Волинь і Друга світова. Початок// http://www.volynpost.com/articles/284-volyn-i-druga-svitova-pochatok

2. Волинь у Другій світовій війні: Зб. наук. та публіцист. ст.,/Гол.ред та упоряд. М.М.Кучерепа. – Луцьк: «Волинська обласна друкарня», 2005. – 252 с.

3. Лис В. Волинь у війні. Топ-10 невідомих фактів про війну на Волині// http://www.volyniany.org.ua/volhist/239-volynwar

4. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина у світовій та українській історії. Науковий збірник. Випуск 53. Матеріали LІІІ Всеукраїнської історико-краєзнавчої наукової конференції, присвяченої 24-й річниці Незалежності України, 20 травня 2015 року, смт. Стара Вижівка - с. Сереховичі. Упоряд. А. Бондарчук, А. Силюк. – Луцьк, 2015. – 531 с., іл.

5. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України та Волині. Випуск 40. Матеріали XXXХ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, смт. Стара Вижівка. Упоряд. А. Силюк, В. Недзельський. – Луцьк, Гадяк Жанна Володимирівна, друкарня “Волиньполіграф”тм, 2011. – 384 с., іл.

6. Павлов В. Старовижівщина — поліський край. Історико-краєзнавчий нарис. — Луцьк: Надстир’я, 2006 — 192 с.; 16 с. кол.вкладка.

7. Яровенко С. За «п΄ять хвилин» до війни // http://yarovenkosp.ucoz.ru/publ/volin_na_pochatku_2_ji_svitovoji_vijni/pershi_dni_vijni/za_p_jat_khvilin_do_vijni/5-1-0-13

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Під владою якої держави знаходилась Волинь до 1939 року?

2. За яких обставин Волинь ввійшла до складу Польської держави?

3. Які зміни відбулись на території нашого краю в часи польського панування?

4. Яким було відношення місцевого населення до нової влади?

 

Повідомлення теми, мети, плану уроку.

План

1. Початок Другої світової війни на волинських землях. Велика Вітчизняна війна.

2. Окупаційний режим та Рух Опору.

3. Визволення краю від німецько – фашистських загарбників.

4. Наслідки Другої світової війни для Волині.

 

III. Вивчення нового матеріалу.

1.  Слово вчителя.

В сучасній Україні активно процвітає міф про те, що Друга світова прийшла на наші землі у 1941 році. Щороку 22 червня усім нагадують: у цей страшний день вороги віроломно напали на нашу країну. 
Але, мабуть, такий погляд на війну є не зовсім правильний для України. Тим більше - для Волині. Бо сюди війна прийшла набагато раніше. І прийшла зовсім не несподівано.
 

У 1939 році Західна Україна, в тому числі Волинь, опинилися в епіцентрі міжнародної політики. Українці Польщі, позбавлені реального права самостійно вирішувати свою долю, стали заручниками політичної гри, яку вели Німеччина, СРСР, Великобританія, Франція, Італія. Серед них найбільшу зацікавленість в «українській проблемі» у цей час проявляли нацистська Німеччина і більшовицький СРСР. Фюрер намагався розширити «життєвий простір», а Сталін силкувався використати «українську карту» як один з дієвих засобів експорту комуністичної революції. В той же час, ініційована вищим військовим керівництвом політика «зміцнення польськості» в 1939 році переросла в офіційну доктрину правлячого польського уряду. Для її реалізації були залучені урядові структури, збройні сили, громадські та парамілітарні організації, що призвело до нечуваного загострення польсько-українських відносин.

Усе це відбувалося в час, коли над Польщею нависла смертельна загроза. 11 квітня 1939 року Гітлер підписав план операції «Вайс» - нападу на Польщу 1 вересня цього ж року. Для уникнення війни на два фронти (на Заході з союзниками Польщі Англією та Францією та на Сході – з СРСР), він шукає шляхів до порозуміння з Радянським Союзом. Дипломатична гра завершилася підписанням 23 серпня 1939 року у Москві двох доленосних документів: радянсько-німецького договору про ненапад і таємного додаткового протоколу до нього про розмежування сфер впливу.

Московські угоди прямо стосувалися нашого краю. Зокрема, пункт 2 Таємного додаткового протоколу визначив розмежування сфер впливу СРСР і Німеччини. В ньому записано (цитую): «У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарев, Вісла і Сян» (демонструю на карті).

Питання до учнів:

- Яку ще назву в історії має цитований документ?

- Хто розпочав Другу світову війну?

- Коли СРСР вступив у Другу світову війну?

- У сфері чиїх інтересів опинилася Волинь?(відповіді учнів)

Волинські газети того часу були переповнені закликами готуватися до війни, переходити на військовий уклад життя і жертвувати гроші на розвиток армії.
Так, газета «Wołyń» у травні 1939 року закликала: «Пам’ятай! Вітчизна наша потребує зараз великих жертв на розбудову нашої славної армії. Мусимо бути сильними і озброєними, аби захиститися від ворогів. Робіть пожертви на розбудову Народної армії, нашої авіації та протиповітряної оборони!» 
Під позичку на розбудову армії вдалося зібрати досить багато коштів. Ковельська повітова рада зібрала 17 тисяч злотих, працівники Луцького державного банку – 22 тисячі, осадники (переселенці з центральних районів Польщі) Луцька спромоглися надати 50 тисяч, а рекордну суму зібрала луцька фірма «Pageol» - 100 тисяч злотих.
У червні 1939 оголосили збір коштів на будівництво військового корабля «Волинь» для польського флоту. Кошти збирали серед жителів Волинського воєводства. Вдалося залучити лише 500 000 злотих, коли для будівництва судна необхідно було 7 мільйонів.

І ось 1 вересня 1939 року о 4:45 ранку розпочалася Друга світова війна. Війська Рейху почали повномасштабний наступ по всій лінії польсько-німецького кордону протяжністю більше 1600 кілометрів.
Паралельно оголосили масову мобілізацію. Власне вона розпочалася ще 30 серпня, але не була завершена до початку німецького наступу. Був запроваджений військовий стан.

Волиняни відчували дефіцит продовольчих товарів, зокрема сірників, мила, цукру, тютюну. Масово «розцвіла» спекуляція. Біля магазинів шикувалися кілометрові черги. Ось як це описує у Луцьку Федорчук: «В магазинах великі натовпи. Купці з неохотою продають товари. Брак необхідних речей першої необхідності. Ввечері в місті тихо, не вільно ходити по вулицях, немає світла». Вже 10-11 вересня над Луцьком з’явилися перші німецькі бомбардувальники. Вони «кидали бомби на військові об’єкти».  Сильним бомбардуванням піддавались також Ківерці. Під 15 вересня 1939 року в щоденнику Федорчука міститься запис: «Дійсьне пекло. Німецькі бомбовці б’ють по залізниці, дорозі і станціях. Сильні вибухи. Море диму. Не знаю, що станеться з Луцьком і Ківерцями, мабуть, залишаться одні руїни».
У відчаї багато поляків почало «виливати» злість на українців. «Поляки розлючені. Часто нападають на поодинокі українські родини», - писав Максим Федорчук.
Німецькі війська поступово окуповували всю Польщу. Станом на 16 вересня їм вдалося увійти у Володимир-Волинський. 
Населення неоднозначно сприйняло перший прихід німецьких військ. Дехто радів, поляки, звичайно, не сприймали окупантів. Але, зважаючи на те, що війська Рейху пробули тут кілька днів, добре пізнати сутність німецького режиму населенню Волині тоді так і не вдалося. 

 

Учень читає реферат.

У Радянському Союзі закінчувалися останні приготування до наступу на Польщу. 14 вересня нарком оборони, маршал Радянського Союзу К.Ворошилов і начальник Генерального штабу командарм І рангу Б.Шапошников направили до Київського і Білоруського особливих військових округів директиви щодо початку наступу на Польщу. Військові ради цих округів отримали наказ до кінця дня 16 вересня 1939 року потайки зосередитися і бути готовими до рішучого наступу, щоб блискавичним ударом розгромити війська противника. На території КОВО зосереджувалися три ударні групи. Шепетівська група під командуванням комдива І.Совєтнікова мала наступати в напрямку Рівне-Луцьк і під кінець 17 вересня оволодіти районом Рівне-Дубно, а наступного дня – районом Луцька і далі наступати на Володимир-Волинський. Військам наказувалося перейти державний кордон 17 вересня.

Вранці 17 вересня радянські війська перейшли польський кордон. Ці дії були повністю узгоджені з Німеччиною. Саме тому війська Рейху так і не зайняли Волинь, хоча цілком встигали це зробити. О 7:00 того ж дня керівник генштабу Вермахту Франц Гальдер видав наказ німецьким військам зупинитися на лінії Львів –Володимир-Волинський – Брест – Білосток. 

Поступово радянські війська займали територію Волині. Ось як доносили Сталіну про реакцію волинян на прихід Червоної армії:
«Українське населення зустрічає нашу армію, як справжніх визволителів… Населення вітає наших бійців і командирів і обов’язково старається всунути червоноармійцям яблука, пироги, питну воду тощо… Багато хто плаче від радості…».

Польським військам був даний наказ: опору Червоній армії не чинити. А тому збройних сутичок польських військ із радянськими було небагато. Зафіксовано лише близько 40 випадків незначних боїв і сутичок польського війська та прикордонних патрулів з Червоною армією під Колками, Володимиром-Волинським, Ковелем, Шацьком.

23 вересня Червона армія зайняла всю територію Волині. А тим часом на Північ від Волині, у Бресті, 22 вересня відбувся знаменитий парад радянських та німецьких військ. Німецький генерал Хайнц Гудеріан офіційно передав місто радянській адміністрації. На спільному параді німецькі та радянській війська не впустили шанс продемонструвати один одному силу.

Тим часом у клубах міста Луцька змінився репертуар. У жовтні 1939 року газета «Молода гвардія» писала: «З вікон молодіжного клубу на вулиці 3 травня (нині Кривий Вал) долинають любимі радянські пісні «Пісня про Сталіна», «Тачанка», «Молодежная», «Інтернаціонал» та ін.».

Коментар вчителя

Коли ейфорія від нової влади зникла, все більше людей побачило справжнє обличчя більшовицького режиму. Декорація щасливого життя за радянським ладом впала. З цього час особливо масово почалися репресії та переслідування «неблагонадійних» і «класових ворогів». За оцінками українських істориків радянською владою у Західній Україні в 1939-1941 роках було репресовано до 10% населення.

З часом населення Волині зрозуміло сутність нового радянського порядку, але щось змінювати і опиратися вже було занадто пізно.

 

 

Слово вчителя.

Прихід   більшовиків сприймався як акт історичної справедливості, що відкривав можливість для створення Української соборної держави.

26  вересня   1939 року  в Старій  Вижві  відбулися збори  селян, які схвалили   пропозиції   ревкому   про   встановлення   Радянської   влади.   Було створено  тимчасовий  селянський  комітет.  Його  головою     став  М.Т.Савчук,  а секретарем - О.Я. Роговський. Т.М.Савчука було обрано депутатом народних зборів Західної України. Відкрито семирічну школу, хату-читальню, бібліотеку.

 22 жовтня 1939 року відбулися вибори до Народних Зборів Західної України. Голосували, звичайно, за безальтернативний список кандидатів. За офіційними даними, у голосуванні взяли участь 92 % виборців.

Волинську область з центром у м. Луцьку було утворено 4 грудня 1939 року. Територія області становила 19,9 тис. кв. км. Поділялась на 30 районів.

Таким чином було вирішено долю і Польщі, і долю західних українців. Причому, вже вкотре, без їх згоди й участі. Орест Субтельний писав: «Включення Західної України до складу Української РСР без сумніву, було подією великої історичної ваги, оскільки вперше за багато століть українці з’єдналися в межах однієї державної структури. Але через свою обмежену тривалість це насильне об’єднання не спричинило глибоких змін ні в Західній, ні в Радянській Україні. І все ж воно мало певний вплив: перше знайомство з радянською системою виявилося для західних українців в основному негативним досвідом, у результаті якого багато з них дійшли висновку, що «більшовицької» влади слід уникати будь-якою ціною».

 

Запитання до учнів:

- Які землі (території) надбав Радянський Союз у 1939 -1940 рр.? (Відповіді учнів: 1939 р. - Західна Україна та Західна Білорусія; протягом 1940 р. до СРСР приєднано Північну Буковину, Північну та Південну Бессарабію, країни Прибалтики та територію на кордоні з Фінляндією - Карельський перешийок).

 

Слово вчителя

Встановлення режиму радянської вдаи, яке розгорнулося в західних областях України, в т. ч. і на Волині, перервав   напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. О 3.30 22 червня 1941 року ударам німецької авіації і артилерії піддалися частини 45-ої стрілецької дивізії, що розташовувалися в Піщі, Шацьку і Любомлі, 87-ої стрілецької і 41-ої танкової дивізій, - у Володимирі - Волинському і Когильно, 124-ої стрілецької дивізії-у Порицьку, Тартакові і Горохові. Бомбардувальні ескадри Люфтваффе бомбили Луцьк, Ковель, Дубно, Рівне, а також аеродроми 14-ої і 62-ої авіадивізій у Велицьку, Любитові, Млинові; Червоному Волоці. Почався 2-й етап 2-ї світової війни – Велика Вітчизняна. Перший удар прийняли на себе прикордонники. Вони у винятково тяжких умовах мужньо відбивали атаки ворога. Це, зокрема, бійці 128-го залізничного полку НКВС, що охороняли залізничний міст через річку Буг, прикордонники 3-ї, 6-ї, 7-ї, 10-ї та Устилузької застав; воїни 13-ї застави під командуванням О. В. Лопатіна, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 

Протягом 23-29 червня в районі Луцьк – Дубно – Рівне відбулась найбільша танкова битва першого періоду війни, в якій з обох сторін взяло участь біля 2000 танків. Ця битва затримала наступ ударного угрупування ворога на південно – західному напрямку.

Небачену стійкість виявили воїни 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова. Радянські бійці 124-ї дивізії цієї армії тримались в одному із дотів проти переважаючих сил ворога три тижні, а в другому — понад тиждень. Захисники Вітчизни виявили чудеса героїзму, стримуючи значні сили ворога; П. Ф. Алябушеву, К. О. Семенченку, а також Ф. Є. Столярчуку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Та сили були надто нерівними. Німецькі війська повністю окупували область 8 липня, коли за наказом командарма 5-ої армії Потапова її підрозділи залишили селище Колки та ще близько тридцяти населених пунктів Колківського, Маневицького, Цуманського та Олицького районів. Для порівняння скажемо, що цього ж дня німецькі війська взяли Житомир і вийшли на підступи до Києва, оборона якого почалася 10 липня 1941 року.

 

2. Діалогічна бесіда за запитаннями:

- На які адміністративні одиниці було розчленовано фашистами територію України?(Рейхскомісаріат «Україна», дистрикт «Галичина», губернаторство «Трансністрія», прифронтована зона).

- На які сили опиралися загарбники, установлюючи свій «новий» порядок на окупованих землях? (Державна таємна поліція (гестапо), озброєні загони націонал-соціалістичної партії Німеччини (СС), служба безпеки (СД), поліцаї, армія).

- У що передбачалось переробити Україну згідно з німецьким планом «Ост»? ( Колонія, аграрно-сировинний придаток рейху, «життєвий простір» для «вищої раси», місцеве населення - частково знищити, частину - стерилізувати та перетворити на рабів).

 

Слово вчителя (з використанням аудіозапису свідка тих подій Філюк Є.М.):

В Стару Вижву німецькі солдати вступили 27 червня 1941 року. Окупація населеного пункту поставили у скрутне становище старовижівчан.

За період війни у Старій Вижівці гітлерівцями було розстріляно і закатовано 24 мирних жителів, знищено 71 хату, 78 господарських будівель, підірвано залізничну станцію, спалено школу. Окупаційна влада активно експлуатувала трудові ресурси України. У серпні 1941 р. була введена загальна трудова повинність. Мобілізація до лав вермахту породила нестачу робочих рук у Німеччині, тому окупаційна влада розпочала вивезення жителів України на примусові роботи в рейх. Вивезені особи отримали назву «остарбайтери» (німецьке – «робітники зі сходу»).  З Старої Вижівки на каторжні роботи вивезли 78 юнаків і дівчат. Всього за роки війни з України насильно вивезено 2,4 млн. «остарбайтерів».  Лиха доля пронеслася і над сім’єю Осіїків. Євдокію Філюк, на той час уже 17-річну дівчину, разом з  іншими земляками у жовтні 1942 року вивозять на примусові роботи до гітлерівської Німеччини. Поліцай, який приїхав на возі, не дав навіть з родиною попрощатися. Що цікаво: взамін сестри, яку мали забрати, хотів їхати рідний брат Федір. Але на сімейній раді вирішили: сестер четверо, а брат – один, тому поїхала Євдокія.

Спершу всіх схоплених юнаків та дівчат позвозили до церкви у Старій Вижві, а звідти возами і під пильною озброєною охороною – до Ковеля. Тримали більше тижня у таборі, збираючи молодь з усієї округи. Коли  назбирали, відділили хлопців від дівчат і у вагонах відправили у Німеччину. Спочатку зупинилися у місті Лерти, згодом їх переправили у місто Гольцмінденг.

Направили працювати в село до місцевого хазяїна-бауера. В господарстві роботи постійно добавлялося: треба було до восьмої ранку подоїти вручну 16 корів; крім корів німець займався городництвом. Працювала щодня і в неділю теж, лише зимою мала вільний час з 14 до 16-ї год. Ставлення до остарбайтерів з України було терпимим… Суворо карав лише за те, що без дозволу могли взяти і з’їсти огірок чи помідор.

Була молода дівчина звільнена американськими військами у травні 1945 року… (слухають аудіозапис інтерв’ю з Осіїїк (Філюк) Є.М.)

 

Вчитель

- Скільки течій руху опору було в Україні й які саме? (Радянські партизани та підпільники; партизани та підпільники ОУН-УПА).

 

Вчитель

Акцентую увага на тому, що радянське керівництво не було готове до ведення партизанської війни. Поспіхом (червень-вересень, 1941 рік) створено: 23 підпільні обкоми, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і груп КП(б)У, 3500 груп для партизанської та диверсійної роботи в Україні (на червень 1942 року з них вижило лише 22 групи).

 

- Які найбільші партизанські загони діяли на території України?  (С. Ковпака,  О. Федорова, М. Наумова, О. Сабурова, Вершигори та ін.)

 

   В Старовижівському районі діяв партизанський загін Геча Хоми. Волинський партійний загін Сковороди за 1941-1944 рр. пустив під укіс 18 німецьких ешелонів з живою силою і військовою технікою. Завдання цього загону виконував лісник із Залюття на прізвище Шава. Патріоти Старої Вижви переховували радянських воїнів, що втекли з полону, і переправляли їх до партизанських загонів, які діяли в навколишніх лісах. Партизанський рух особливо посилився восени 1943 року та восени і взимку 1944 року. Залізнична лінія Брест-Ковель була паралізована партизанами.

   Чисельною силою і впливовою в Русі Опору була ОУН-УПА. ОУН поступово перейшла до боротьби проти обох тоталітарних режимів - більшовицького і націонал-соціалістичного. Збройні формування Українських націоналістів зосереджувались в основному в лісах Волині, болотах Полісся та Карпат. Одним із перших загонів була «Поліська Січ», організована в 1941 році Тарасом Боровцем (псевдонім Бульба), восени 1942 року створюється Українська повстанська армія. В боротьбі проти фашистів загинули тисячі оунівців, пролита ними кров за незалежність України є такою ж ціною і жертовною, як і кров тих, воював з червоними зірками.

 

 

3. Розповідь вчителя

Довгих чотири роки наші земляки чекали звільнення від німецьких загарбників і  нарешті в  лютому 1944-го  радянські війська  вийшли  на  кордони сучасного  Старовижівського району.  Проте визволити його одразу не вдалося і фронт проходив територією району аж чотири місяці. Обидві ворогуючі сторони у цей час розділяла річка Вижівка, бої на якій стали прикладом відмінної військової тактики,  героїзму,  мужності  та  звитяги  радянських солдат.  Завдяки  обороні  на  цій  ділянці  фронту  вдалося розмежувати брестське  і ковельське  угрупування німців, що в  подальшому стало  важливою запорукою  для розгортання  наступальних  дій,  визволення  Старовижівщини  та  її  сучасного  адміністративного  центру  від гітлерівських окупантів  та подальшого наближення  Великої Перемоги.

О 4 годині 17 липня на ділянці 114-го корпусу розпочалась артилерійська підготовка наступу. Передній край противника був ліквідований вдало. Незважаючи на сильний опір, до закінчення дня військові частини змогли просунутися вперед до семи кілометрів.

Після успішного прориву 114-го корпусу та просування вперед сусідніх 47-ої та 61-ої армій командуючий 7-ої армії генерал-полковник Василь Степанович Попов віддав наказ зранку 19 липня перейти в наступ усім військам по всьому фронту.

О 2 годині ночі 19 липня почали наступ частини 96-го корпусу. Перша стрілецька дивізія форсувала Вижівку в районі приблизно у 500 метрів південніше Поліського та прорвала оборону в напрямку на Стару Вижівку. ще до того німці вже розуміли, що втримати оборону на річці їм більше не вдасться. Отож доля селища була вирішена і до його визволення залишалися лічені години.

Як пригадує Василина Савенюк, гітлерівці почали готуватися до відступу зарання. Звечора 18 липня вони зняли вогневі позиції на залізничній станції, ще раніше перевели в тил далекобійну батарею, яка стояла за Старою Вижівкою. Проте раптова поява радянських солдат на правому березі річки все одно застала їх дещо несподівано. Анастасія  Бондар  зі слів  її односельчан  стверджує, що  вночі 19  липня на  протилежну сторону  водойми непомітно переправилися радянські розвідники, які вступили в рукопашний бій із німцями, котрі стояли в хаті Дементія Грейца. У гітлерівців почалася паніка і вони, так і не змігши організувати належний опір біля річки, вирішили якнайшвидше залишити Стару Вижівку. Гамірлива метушня із селища доносилися навіть до найближчих хуторів. Під час наступу німці підпалили чимало осель і господарських будівель місцевих мешканців. Тоді ж згоріла і старовижівська школа.

 А вже на зорі, о 4 годині ранку, до залізниці через жито, що достигало неподалік в полі, вийшли п’ятеро радянських розвідників. Спереду рухалися мінери, а позаду групи була медсестра. Вони зупинилися біля Євтушиків, які ховалися від артобстрілів у землянці, і повідомили, що ворог утік і Стара Вижівка звільнена від загарбників. Звичайно, радості не було меж.
Таким чином, 19 липня 1944 року радянські війська І-го Білоруського фронту визволили населений пункт. Близько 400 старовижівчан билися проти фашистських загарбників у лавах Червоної Армії. Майже половина з них загинула. Їх імена викарбувані на нашому обеліску Слави. 130 мужніх воїнів полягли, визволяючи селище від окупантів.

Вчитель:

1. Як вшановують жителі селища загиблих земляків та воїнів визволителів?

2. Як ми святкуємо День визволення селища?

3. Що ви знаєте про війну з розповідей ваших близьких людей?

 

4. Друга світова війна у вересні 1939 року на волинській землі тривала 14 днів: розпочалася з приходом 16 вересня німецьких, а 19 вересня - радянських військ. Останній бій між Червоною і польською арміями відбувся в районі Шацька 28-29 вересня 1939 року. У 1941 році бої між частинами Червоної Армії і німецького вермахту тривали сімнадцять днів - з 22 червня по 8 липня. А ось в 1944 році війна на Волині продовжувалася цілих 177 днів - з 28 січня (на крайньому рубежі області) і до 23 липня, коли були визволені останні населені пункти Волині.

Після визволення області понад півтори сотні тисяч волинян воювали на фронтах в Польщі, Німеччині, Східній Пруссії і Прибалтиці, служили у військах в тилу, наближали Перемогу на трудовому фронті. Майже кожен третій не повернувся до рідних домівок. А ще близько п'яти тисяч молодих шістнадцятирічних-сімнадцятирічних юнаків, яких називаємо солдатами останнього воєнного призову, чекали страждання і багатьох мученицька смерть у далеких саратовських степах.

Нині серед близько шести тисяч фронтовиків, учасників бойових дій, які є в області, більше половини - це оті колись молоді хлопці, мобілізовані у сорок четвертому, а нині люди похилого віку, які живуть переважно у наших селах і селищах, і є найбільш незахищеними ветеранами, про яких не завжди згадують на 9 Травня. Згадаймо їх і віддаймо належну шану.

Друга світова війна у вересні 1939 року на волинській землі тривала 14 днів: розпочалася з приходом 16 вересня німецьких, а 19 вересня - радянських військ. Останній бій між Червоною і польською арміями відбувся в районі Шацька 28-29 вересня 1939 року. У 1941 році бої між частинами Червоної Армії і німецького вермахту тривали сімнадцять днів - з 22 червня по 8 липня. А ось в 1944 році війна на Волині продовжувалася цілих 177 днів - з 28 січня (на крайньому рубежі області) і до 23 липня, коли були визволені останні населені пункти Волині.

За три роки окупації німці знищили понад 165 тисяч мирних волинян у наших селах і містах. Досі вважається, що при визволенні Волині загинули майже 26 тисяч радянських солдатів і офіцерів. Хоча ця цифра насправді є більшою щонайменше у два з половиною рази.

 

ІV. Підсумок  уроку

Запропонувати учням зробити висновки, розказати що їх вразило. Нагадати про те ,що ми, вдячні нащадки, повинні пам'ятати, якою дорогою ціною була завойована перемога.

V. Домашнє завдання. 

Підготуватися до тематичного оцінювання