Володимир Сосюра "Любіть Україну"

Володимир Сосюра(1898-1965)Такий я ніжний, такий тривожний...»Ти весь, поете, в цих словах! Твій кожен вірш, рядок твій кожний. Життя тривожністю пропах. Ти теплу ніжність до людиниузяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний,Тому із нього не звернуть. Максим Рильський

Народився Володимир Миколайович Сосюра 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донеччині в робітничій родині. Батько Володимира, Микола Володимирович, виходець із селян, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою. змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Батько, за словами самого поета, мав французьке коріння Мати – дочка заможного селянина із Кам’яного Броду(нині місто Луганськ).

«Моя мама, як контраст до мого русявого татка, була чорна, майже циганка, мятежна і розкидана. Вона була красуня, її смугляві тонкі риси, темно-карі очі; чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті брови; нервові ніздрі майже класичного, з ледве помітною горбинкою носа завжди були в якомусь дивнім, хвилюючім русі. Мама була чудесно збудована. У неї було чорне, аж до синяви, волосся, і вся вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась і плакала під ними». Злидні і голод були постійними супутниками сім'ї. Вони жили у напівзруйнованих будинках. Дім у селі Верхньому не став винятком. Іноді батьків охоплював відчай. Саме в один з таких моментів, у 1909 році, коли майбутньому поету ледве минуло 11 років, Антоніна Дмитрівна — мати хлопчини повела його на Донецький содовий завод, зі словами: «Може, візьмуть учнем, все-таки хлопець тямущий, хоч і малий ще…»

Володимир Сосюра розпочав освіту в п'ятирічній, так званій двокласній школі. Після смерті батька він змушений був залишити навчання. Але допитливий хлопець хоче вчитися. Нарешті В. Сосюрі, який блискуче склав вступні екзамени, вдалося влаштуватися учнем-стипендіатом в агрономічну школу біля станції Яма, в якій вчився аж до осені 1918 року. У роки проголошення УНР В. Сосюра брав активну участь в обороні молодої держави; перебував у війську Нестора Махна, котрий подарував Сосюрі годинник з дарчим написом; служив у полку армії Симона Петлюри, командир якого профінансував першу збірку Сосюри «Пісні крові». що вийшла 1918 року в Хмельницькому. Після громадянської війни Володимир Сосюра став улюбленцем молоді: його вірші переписували, вчили напам'ять, висловлювали ними почуття своїм коханим. Упродовж 1922–1923 років Сосюра вчиться в Харківському комуністичному університеті імені Артема, а потім два роки – на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).

Одного разу козака УНР Сосюру захопили в полон денікінці й… розстріляли. Але рана виявилася не смертельною, і той вижив. Потім поет опинився перед трибуналом червоних. І теж — розстріл. Урятували, як не дивно, вірші. За однією легендою, на ніч Сосюру помістили в хату до селянина, наказавши тому стерегти полоненого. Поет почав уголос читати свої вірші, люди впізнали знайомі рядки, які давно вже передавалися з уст в уста, привітали талановитого юнака й таємно вивезли за село. За іншими переказами — Сосюра читав вірші перед трибуналом, і йому повірили, не посміли згубити такий талант.

Рання літературна творчість. Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу громадянської війни в Україні. Далі одна за одною виходять інші поетичні збірки, що вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю романтичних почуттів.

Пізня творчість. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-х років неможливість поєднати відданість більшовицькій революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу після виходу заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930). Голодні смерті мільйонів українських селян, і репресії та розстріли діячів української культури за постишевщини довели Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-х роках Сосюра, поруч з будівничою тематикою (типовий «Дніпрельстан» ще з 1926), майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші.

У роки Другої світової війни був у евакуації, працював в українському радіокомітеті в Москві, пізніше — при партизанському штабі. У 1943 році — у редакції фронтової газети «За честь Батьківщини»З того часу збірки: «Під гул кривавий» (1942), «В годину гніву» (1942)

Останні роки життя. У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі від його можливостей. З повоєнних збірок найвизначніші:«Зелений світ» (1949),«Солов’їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960)

Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929–1930), «Твори в 3 томах» (1957–1958), «Твори в 10 томах» (1970–1972). У 1937–1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. — в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановленопам'ятну дошку. Помер 8 січня 1965 року. Похованийв Києві на Байковому цвинтарі. 

Особисте життя. Офіційно Володимир Сосюра був одружений тричі. Уперше — в 1922 році. Його дружина — Віра Каперівна Берзіна, студентка, як і він сам. Жили у повоєнному Харкові. Цій жінці присвятив поему «Робфаківка». Причиною розлучення стали її шовіністичні погляди. Від першого шлюбу в нього було двоє синів — Олег і Микола.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, з якою познайомився у Сталіно. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 році Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через п'ять років вона повертається і з'ясовується, що Володимир взяв третій шлюб. Заради Марії Гаврилівни він розриває попередній шлюб та повертається до неї. Разом вони прожили до кінця життя поета.

Любіть Україну. Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,у пісні у кожній, у думі,в дитячій усмішці, в дівочих очахі в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,у хмарах отих пурпурових,в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других,коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину... Коханий любить не захоче тебе,коли ти не любиш Вкраїну. Любіть у труді, у коханні, в бою,в цей час коли гудуть батареї Всім серцем любіть Україну свою, і вічні ми будемо з нею

Що змусило написати вірш?Поезія була написана в травні 1944 року у визволеному від фашистів Києві, столиці України. Але ще задовго до цього В. Сосюра був обурений ставленням державних та партійних діячів до української мови. У піонерській газеті “Зірка” було наказано “зняти шапку” зі словами славнозвісного Тараса Шевченка: Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужого научайтесь й свого не цурайтесь!.. Були вилучені слова Сидора Воробкевича: Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має…Усе це спонукало поета до написання вірша “Любіть Україну”. Бо, як відзначав поет, що він “ходою гнівною блукає в своїм краю чужинцем…”Такою була передісторія улюбленої народної поезії, яку вистраждав письменник – талановита особистість, яку не сприймав час через неможливість чи небажання визнати пророка у власному домі. За тридцять років до проголошення незалежності України писав поет такі рядки: “Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі”. Тож обов’язково сіятиме, допоки битиметься хоч одне серце патріота.

Поміркуймо!1. Чому В. Сосюра називає Україну вишневою, а її мову солов'їною?2. Підтвердіть рядками вірша, що він написаний під час війни з фашистами.3. Доведіть, що в рядках поезії є підтекст, в якому висловлено споконвічне прагнення українського народу до волі, до незалежності.4. До кого звертається В. Сосюра із закликом любити Україну? Чому?5. Як ви розумієте рядки: Не можна любити народів других,Коли ти не любиш Вкраїну.

Продовжіть фразу:«Я українець, тому що….»