Володимир Сосюра. Патріотичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. «Любіть Україну!». Любов до Батьківщини як важливий складник життя людини

Володимир Сосюра. Патріотичні, інтимні, пейзажні мотиви його творів. «Любіть Україну!». Любов до Батьківщини як важливий складник життя людини

8 клас, українська література

Мета:  ознайомити школярів з творчістю В.Сосюри, зосередити увагу на ідейно-художньому змісті його програмових поезій; проаналізувати образ України, ідею єдності з рідною землею; розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки, спостереження, робити висновки, узагальнювати навчальний матеріал; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги, пошани до рідної України, її культури, звичаїв, образів, зневажливе ставлення до її загарбників, ворогів.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет В.Сосюри, набір пісень про Україну, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

 

ХІД УРОКУ

 

І. Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

 

 Вступне слово вчителя

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода. Голос високий, ніжний. Таким був В.Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишилася однією з найяскравіших сторінок рідної України.

 

 

ІV. Основний зміст уроку

1. Життєвий і творчий шлях В.Сосюри (Матеріал для вчителя й учнів)

 

ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ СОСЮРА (06.01.1898–08.01.1965 р.)

 

1.1. Дитинство Володимира Миколайовича Сосюри.

Народився Володимир Сосюра 06.01.1898 р. на станції Дебальцеве Донецької області. Своє походження родина пов’язує з французькою лінією Соссюрів, представником якої був відомий мовознавець Фердинанд де Соссюр, або з козацьким родом, від кубанських Сосюр.

Сім’я була великою: батько з матір’ю і восьмеро дітей. Батько – Микола Володимирович: «Цей феномен і жертва свого часу, – як писав про нього поет, – був людиною лагідною і здібною. За фахом кресляр, але на своєму віку змінив багато професій. Вчителював по селах, був сільським адвокатом (за п’ятак писав селянам «прошеніє» до суду, був землеміром, будівничим, чорноробом, брався за кайло і спускався в шахту. Часто конфліктував з начальством, тому й міняв роботи. А відтак і сім’я змушена була переїжджати з місця на місце.

Батько чудово малював, особливо аквареллю, грав на гітарі й гарно співав. А ще пробував писати вірші російською та українською мовами. Скрута й нестатки гнітили його, він став часто випивати і рано помер».

Мати поета – Марія Данилівна, робітниця з Луганська, займалася домашнім господарством і вихованням дітей. В молодості була дуже красивою, навіть на загальноміським балу в Луганську одержала перший приз за красу.

Після народження Володимира сім’я переїжджає в селище Третя Рота (тепер місто Верхнє), де й минуло його дитинство.

З дитинства запам’ятав Сосюра і білу крейдяну гору, і все в акаціях село, і терпкий смак кислиць. Згадувалась йому й бідна материна кофта, і стоптані батькові чоботи.

 

1.2. Роки навчання. Любов до літератури.

Перші роки навчання пройшли під наглядом батька. Коли хлопчик звертався до нього з проханям розв’язати задачу, тато навмисне відмовлявся допомагати, пояснюючи це тим, що таких задач він ніколи не розв’язував. Володя був «круглим відмінником». А коли він після другого класу за відмінне навчання приніс додому похвальний лист і повне зібрання творів М. Гоголя, батько від радості заплакав.

Після смерті батька доводилось навчання поєднувати із заробітками, щоб самому жити, та й допомагати матері. Працював у бондарному цеху, телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків. Злидні та скрута не дали змоги здобути середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився у ремісничому училищі на слюсаря, а потім – у Кам’янській сільськогосподарській школі, яку змушений був покинути, бо після смерті батька (1919) на нього, старшого в сім’ї, лягли турботи про матір та сімох менших братиків і сестричок.

З ранніх літ хлопчик багато читає. Особливо його захоплює пригодницька література. Позаяк грошей на книжки не було, то він навіть у перехожих запитував, чи немає у них чогось цікавого про нишпорок. Аж поки не «наткнувся» на Сергія Лукича Зубова, завідувача заводської бібліотеки, який став постачати його літературою.

Володимир багато читав. Його серце окрилювали Шевченкові вірші. Захоплювався він і творами Франка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова. Сам почав писати з чотирнадцяти років. Взявшись за перо в далекі дні юності, митець не випускав його з рук понад сорок років

Упродовж 1922–1923 років Сосюра вчиться в Харківському комуністичному університеті імені Артема, а потім два роки – на робітфаці Харківського інституту народної освіти (університету).

 

2.3. В.Сосюра у вирі історичних подій.

У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри. Згодом він втік з її лав і потрапив у полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана виявилась несмертельною, й поет вижив. Судив

В.Сосюру і червоний ревтрибунал, і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

У 1920 р. В.Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920–1921 рр. В Сосюра воює з білополяками та армією Н. Махна.

У 1941 р. поет був евакуйований до Башкирії, 1942 р. працював в Українському радіокомітеті в Москві, 1943 р. входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини».

Поет помер від гіпертонії 8 січня 1965р.

 

2.4. Літературна діяльність митця.

Перші поетичні спроби були російською мовою, очевидно, під впливом перчитаних російських книжок. Коли писав першого вірша, то, як згадує поет, у нього було таке «ідіотське обличчя», що бабуся, проходячи повз нього, сказала: «Кинь писати, бо з розуму зійдеш».

Та вирішальний вплив на формування майбутнього поета мала російська і українська класика (Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Франко), народна пісня.

Славу принесли В. Сосюрі вже перші збірки — «Поезії» (1921) та «Червона зима» (1922). Син шахтарського краю, Сосюра став натхненним співцем рідного краю і людської праці.

Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942; «Під гук кривавий», 1942; числені публікації в періодиці) проймають два мотиви: віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.

Повоєнна творчість поета — це повний злет його таланту. За збірку поезій «Щоб сади шуміли» Сосюрі присуджена Державна премія І ступеня (1949), а за книги «Ластівка на сонці» та «Щастя сім’ї трудової» — Державна премія імені Т. Г. Шевченка (1963).

Поет відгукувався на всі актуальні питання сучасності, тонко відчував нове в житті. На його тексти створено багато чудових пісень. Поезія Сосюри сама по собі є чарівною мелодією.

 

2.5. Особливості поетичного слова В. Сосюри.

Щирість ліричного голосу письменника, безпечність його почуттів хвилює нас до глибини душі. Усе своє життя він жив і дихав поезією. Вона була часткою його самого.

Його слово має магічну дію, бо зіткане з палкого й ніжного поетового почуття. Найскладніші теми з народного життя поет умів зігріти щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.

Рідна мова стала невичерпною криницею поетичного слова, звідки він черпав скарби, укладаючи їх у віршовані рядки. В. Сосюра завжди дбав про точність і красу слова, афористичність вислову. Він надовго ввійшов до українських сердець, оскільки вся творчість поета — зразок вірного служіння народові.

 

2. Аналізування вірша В.Сосюри «Любіть Україну» (зі збірки «Щоб сади шуміли»)

2.1. Виразне й осмислене читання поезії.

2.2. Історія написання твору.

Поетична спадщина Сосюри багата патріотичними мотивами.

Грізне життя фронту давало Сосюрі все новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив прекрасні рядки любові до України у жадані години його визволення.

Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу. Командній лізі Сталіна — Берії — Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідної країни.

Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В.Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.

Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».

2.3. Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.

2.4. Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.

2.5. Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини

2.6. Жанр: громадянська лірика.

2.7. Римування: перехресне.

2.8. Віршований розмір: амфібрахій.

2.9. Ідейний зміст твору.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце любіть,як вітер, і трави, і води,в годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди.

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.

Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою,—
І вічні ми будемо з нею.

2.10. Художні особливості твору.

Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору.

Автор не випадково використовує епітет «солов’їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови:

В грому канонад,що розвіяла в прах
Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В.Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше.

Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (нагадуємо, що поезія написана в 1944 році).

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі (усі епітети, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння (любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками) доповнюють поетичний образ рідної землі, так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз «як та купина, що горить — не згора», своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до серця кожної людини.

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

2.11. Обговорення змісту вірша.

Бесіда за питаннями:

— Яке значення має Батьківщина для кожної людини?

— З приводу чого В. Сосюра написав свій поетичний твір?

— Чому письменник уважає, що любити Україну потрібно як у щасливу мить, так і «годину непогоди»?

— Чим зумовлено те, що письменник, характеризуючи Україну, називає її вишневою?

— Що приваблює автора вірша в Батьківщині? (…Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну)

— Чим необхідно довести свою любов до рідного краю? (Любіть Україну всім серцем своїм І всіма своїми ділами)

— Якою В. Сосюра зображує Україну? Чим вона нагадує людину? (Для нас вона в світа єдина, одна, Як очі її ніжно-карі… Вона у зірках, у вербах вона, І в кожному серця ударі)

— З якою метою Україна порівнюється з купиною?

— Як у вірші згадується воєнне лихоліття? (…В огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих)

— Від чого застерігає автор поезій юнака і дівчину у своєму зверненні до них? (Юначе! Хай буде для неї твій сміх і сльози, і все до загину… Не можна любить народів других, Коли ти не любиш Вкраїну! Дівчино! Як небо її голубе, Люби її кожну хвилину… Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну)

— Чому В. Сосюра акцентує увагу на вічному зв’язку кожної людини з Батьківщиною?

— Чим вразив вас даний вірш?

— Назвіть художні засоби, які використав поет, зображуючи Україну. Наведіть приклади з твору.

— Яким чином ви можете довести свою любов до рідного краю?

— Висловіть своє припущення стосовно майбутнього України.

2.12. Образ України.

2.12.1. Мікрофон «Які досягнення України ви бачите на сучасному етапі?»

2.12.2. Скласти інформаційне ґроно до образу України.

Вишнева

Красива

мова солов’їна

в світі єдина одна

очі її ніжно карі

як та купина, що горить — не згора

2.12.3. Характеристика образу України.

Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. І чи не найдоказовіший серед аргументів той, що Батьківщина — світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трава, води — джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.

Образ України для поета — це краса її природи і її солов’їна мова, мелодійна, милозвучна,співуча. Це і її духовний потенціал — мова солов’їна, пісня, душа. Це і її люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчата-красуні.

  

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Любіть Україну!»

1. Віршований розмір вірша:
а) хорей;             б) ямб;              в) дактиль;                г) амфібрахій.

2. Поезія має форму:
а) послання:             б) монологу;                 в) діалогу;                 г) полілогу.

3. Художній засіб у творі «Любіть Україну!»:
а) гіпербола;                б) анафора;                   в) антитеза;                          г) епітет.

4. Уперше вірш був опублікований у:
а) «Громаді»;                     б) «Житті і слові»;             в) «Літературній газеті»;
г) «Новій зорі».

5. Україну В.Сосюра називає:
а) могутньою;               б) великою;              в) радісною;                г) вишневою.

6. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до:
а) юнака;                       б) дівчини;                      в) вихованців дитячого садку;
г) тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.

7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею». Дані рядки в композиційній будові твору є:
а) експозицією;               б) кульмінацію;             в) зав’язкою;            г) розв’язкою.

8. Дерева, які шумлять над ставом:
а) тополі;                  б) берези;                     в) верби;                          г) клени.

9. Українську мову В.Сосюра називає:
а) милозвучною;                б) солов’їною;                      в) гучною;               г) веселою.

10. Рідна країна горить — не згорає, як та:
а) зірка;                 б) райдуга;                   в) діброва;                        г) купина.

11. Любити свій край потрібно:
а) як вишневий сад;                                    б) у годину негоди;
в) мов цінну річ;                     г) не звертаючи уваги на ментальність його народу.

12. Без Батьківщини кожний українець:
а) сирота;             б) вітер у полі;               в) порох і дим;               г) дорожній пил. 

 

VІ. Підсумок уроку

 

VІІ.  Домашнє завдання

Вивчити поезію В.  Сосюри «Любіть Україну!»