Волонтер ХХІ століття

Про матеріал
Нині гостро постало питання патріотичного виховання в Україні і навіть не питання, а виникла нагальна потреба. Адже всі ми сьогодні бачимо наслідок формального, а часом і халатного ставлення до патріотизму. Від України відтяли Крим, тривають військові дії на Донбасі, лишаються сиротами діти, згорьовані матері ховають своїх синів, жінки стають вдовами. Гинуть люди, багато – і не тільки герої, які боронять Україну, а й мирні жителі. Тому настав час відповідально поставитись до національно-патріотичного виховання. Ми, нарешті, маємо чітко усвідомити, що порожнина в мізках та душі заповнюється чужими ідеями і цінностями так само, як на незасіяному полі проростає бур’ян… Актуальність проекту доведена самим життям. Підготовка інформації, збір матеріалів про героїчні подвиги українців дозволяє учням не просто укріпити свої знання про Україну, але й по-особливому розкрити значення слова «батьківщина», підвищити цінність національних традицій та колориту, пропустивши її через серце кожного учасника проекту.
Перегляд файлу

 

 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 

Герої не вмирають

Волонтер ХХІ століття -

Момот Вадим Ігорович

 

F:\Вадим\10408866_10204398718228638_7924414342118684408_n.jpgРоботу підготували :

Тарнавська Людмила Петрівна 

Кокоріна  Оксана Анатоліївна

 

 

 

 

 F:\Вадим\DSC_4766.JPG

 

Волонтер ХХІ століття – Момот Вадим Ігорович

 

 

        Нині гостро постало питання патріотичного виховання в Україні і навіть не питання, а виникла нагальна потреба. Адже всі ми сьогодні бачимо наслідок формального, а часом і халатного ставлення до патріотизму. Від України відтяли  Крим, тривають військові дії на Донбасі, лишаються сиротами діти, згорьовані матері ховають своїх синів, жінки стають вдовами. Гинуть люди, багато – і не тільки герої, які боронять Україну, а й мирні жителі. Тому настав час відповідально поставитись до національно-патріотичного виховання. Ми, нарешті, маємо чітко усвідомити, що порожнина в мізках та душі заповнюється чужими ідеями і цінностями так само, як на незасіяному полі проростає бур’ян…

        Актуальність проекту доведена самим життям.  Підготовка  інформації, збір матеріалів  про героїчні подвиги українців  дозволяє учням не просто укріпити свої знання про Україну, але  й по-особливому розкрити значення слова «батьківщина», підвищити цінність національних традицій та колориту, пропустивши її через серце кожного учасника проекту.                    

                                            Мета проекту:

  • виховувати в підростаючого покоління  національно – патріотичні почуття, готовність до активного прояву в різних сферах життя суспільства;
  •  формувати повагу до минулого України, готовності працювати в ім’я розквіту України, усвідомлення необхідності досконалого знання державної мови;
  • виховувати високі моральні якості особистості;
  • зрозуміти й відчути подвиг українського народу в «Небесній сотні» та воїнів АТО;
  • вшановувати світлу пам'ять загиблих і живих патріотів України.

                                       Завдання проекту:

  • інформувати всіх учасників навчально – виховного процесу про досягнення і нововведення у сфері національно – патріотичного виховання;
  • активізувати форми масової національно – патріотичної діяльності;
  • збір інформації про життя та бойовий шлях волонтерів міста.

 

                                        Пріоритети проекту:

  Становлення громадянина – патріота України, готового самовіддано розбудовувати суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права й обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянського миру і злагоди  в суспільстві.                                                                                            

На сьогодні ми маємо картину буденності, коли в країні війна і назва їй АТО, коли батько, брат, сусід чи просто пересічний знайомий є учасником бойових дій на сході країни. Ми, молоде покоління держави Україна,                      зростаємо в неспокійний час. І коли самотужки держава не здатна подолати перешкоди, їй на допомогу приходять волонтери. Люди, які самовіддано шукають ниточки, за які можна смикнути, направити, достати і віддати те, що треба, і туди,  де цього потребують. Одним з таких самовідданих, ми навіть би сказали «схибленим» на допомозі, є мешканець нашого міста Момот Вадим Ігорович. Його знає все місто, він є частим гостем на шпальтах місцевої газети, рядки якої майоріють вдячністю в його адресу.  Саме тому ми вирішили дослідити його життя, щоб зрозуміти, що ж це за людина і чому він це робить?

Вадим Ігорович народився в селі Білий  Яр у 1974 році. У віці до 1 року його родина переїхала жити до м.Ватутіного Черкаської області.

Загальну освіту він здобув у Ватутінській з/о школі № 1,  потім навчався  у Ватутінському медичному училищі, де здобув кваліфікацію «медичний брат». З 1992 по 1994 роки Вадим Ігорович проходив службу в лавах Збройних Сил України, у смт. Десна Чернігівської області, а останні роки служби пройшли в м.Черкаси - санінструктором.

Після звільнення з лав Збройних Сил України Вадим Ігорович працював у відділенні «швидкої допомоги», а потім ще 5 років -  в рентген-кабінеті Ватутінської міської  лікарні.

F:\Вадим\DSC_4051.JPGЗ 2000 року Момот В.І. почав займатися підприємницькою діяльністю. Одружився в 2001 році і разом з дружиною Тетяною відкрив  сімейну фірму «Теплостандарт», де на  даний час і працює.

 

F:\Вадим\15439895_10208255781652813_6430704426273881082_n.jpg

 

Вадим Ігорович є гарним та люблячим чоловік і татом.

Має чотирьох дітей:  доньку Ольгу і синів: Олександра, Олексія та  Артема.

 

 


Разом із дружиною Вадим Ігорович в 2004-2005 роках брав участь у «Помаранчевій Революції».

 

F:\Вадим\10430429_10203237541519946_7482039009953028465_n.jpg

Протягом 2010-2012 років Вадим та Тетяна Момот надавали  шефську допомогу  обласному  міжрегіональному Уманського притулку для дітей. Постачали в заклад іграшки, солодощі та одяг. Протягом цих років всі дітки стали їм як рідні. Результатом такого спілкування для них стало всиновлення двох діток: Олексія та Олександра.

F:\Вадим\P1200611.JPGF:\Вадим\P1200614.JPG

За ці роки хлопчаки змужніли, а Вадим і Тетяна стали для них справжніми – ріднесенькими татом та ненькою. 

F:\Вадим\10408866_10204398718228638_7924414342118684408_n.jpg

Та не довго раділа мирному та спокійному життю сім’я Момотів.

Коли в Україні розпочалася Революція Гідності і на Майдані нещадно били дітей, студентів, батьківське серце не витримало. Вадим разом з Тетяною та синами  з  перших днів Майдану на власній автівці поїхали до Києва і всіляко допомагали  майданівцям:  постачали їх гарячими обідами, чаєм, кавою, солодощами.

 

F:\Вадим\10606299_10203237537759852_3332554052641805477_n.jpgF:\Вадим\1375708_10203237538519871_8799779096516391649_n.jpg

F:\Вадим\1469739_10203237332834729_2360946872024619855_n.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Родина Момотів  брали  участь у акціях протесту проти диктаторських законів від 16 січня 2016 року.

З лютого 2014 року на Майдан Незалежності через Черкаську область почали масово їхати «тітушки», яких використовували як зброю побиття людей, що перебували на Майдані. Вадим разом з волонтерським загоном м. Ватутіного  перекрили шлях автобусам з даними «тітушками» в місті Звенигородка,  заблокувавши дорогу автобусам.  На захист національних інтересів разом з батьком пліч-о-пліч стояли і його  сини – Олексій та Олександр, весь волонтерський шлях батька  вони долали разом.

F:\Вадим\image.jpg

F:\Вадим\10305970_10203237193791253_7293846396977760653_n.jpgF:\Вадим\10268527_10203237354395268_8148846472974527457_n.jpg

Коли на Майдані пролунали перші постріли, Вадим знову разом з родиною прибув до Києва для надання допомоги українцям, своїм побратимам по крові, духу і переконаннях.

 

Родина  Момотів брала  участь у будівництві  барикад.

D:\училище\Кокоріна\Вадим\DSC_01.JPG

F:\Вадим\image (2).jpg

F:\Вадим\image (1).jpg

 

 

З квітня 2014 року Вадим був у складі Автомайдану  і почав свою волонтерську діяльність на передовій.

F:\Вадим\image (12).jpg

Окрім передової, Вадим Ігорович разом з волонтерами міста Ватутіного надавав посильну допомогу військовим полігонам с. Гончаровське Чернігівської області, м. Васильків Київської області та в Житомирській області.   Волонтери допомагали  військовим одягом та харчами.

F:\Вадим\DSC_9107.JPGF:\Вадим\DSC_9118.JPG

F:\Вадим\DSC_9758.JPG

 

F:\Вадим\22.jpg

Волонтерська допомога не зупинилася лише на військових. Вадим разом з однодумцями возив іграшки та одяг для дітей - біженців з Криму і Донбасу,  які проживали в м. Житомир.

F:\Вадим\image (7).jpg

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (9).jpg


  Момот В.І. допомагав шпиталям та пораненим бійцям коштами і медикаментами в м. Дніпро.

F:\Вадим\image (5).jpg

F:\Вадим\image (46).jpg

 

Для підняття бойового духу солдатам Вадим Ігорович разом з волонтерським загоном м. Ватутіного возили на передову вокальну груп «Горлиця», заслужених артистів України Руслану Луцман, Фемія Мустафаєва та інш. зірок, які погодилися на таку акцію.

F:\Вадим\DSC_1839.JPGF:\Вадим\DSC_1925.JPG

D:\училище\Кокоріна\Вадим\10517689_10203251386026050_3693093166499669801_n.jpg

Неодноразово  ці артисти проводили благодійні концерти в нашому місті. Всі зібрані кошти направлялися Вадимом Ігоровичем на допомогу нашим хлопцям в зону АТО.

Фонд «Територія життя», латвійські журналісти та артисти, які збирали інформацію про перебіг бойових подій, супроводжувалися в зоні АТО Вадимом Ігоровичем  та побратимами з волонтерського руху.

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (10).jpg

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (53).jpg


Жителі с. Юрківка та  учні нашого закладу  неодноразово відправляли   матеріальну та продуктову допомогу на передову.

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (27).jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (43).jpg

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (4).jpg

Рушник, вишитий учнями  нашого навчального закладу, був переданий в с. Кримське на передову. Бригада, яка отримала цей подарунок, завжди з ним, він є оберегом для бійців, з того часу жоден із солдатів не постраждав.

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (41).jpg

А з-поміж буденності  наші волонтери трохи відпочивали.

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (49).jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (40).jpg

Разом з бійцями  волонтери смакували польову їжу. D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (48).jpg
         Момот Вадим Ігорович постійно допомагає разом з  волонтерами нашого  міста землякам, які стають на захист нашої держави – України. Одним з таких солдатів був і наш колишній співробітник Гребінь Олександр. Волонтери разом з мешканцями міста постійно підтримували з ним зв'язок, допомагали фінансово, психологічно, всім необхідним. Сам Вадим Ігорович брав участь у пересуванні Гребеня О.В. територією України, супроводжував його на власному авто до місця призначення. І таких людей не один десяток.

 D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (47).jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (51).jpg

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (52).jpg


            Всі зусилля волонтерського руху завжди винагороджувались і супроводжувались невичерпною вдячністю, щирою посмішкою і вірою в непохитність  та єдність нашої УКРАЇНИ!

 D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (20).jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (21).jpg


D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (23).jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (24).jpghttps://pp.userapi.com/c630520/v630520879/9dcf/KdU-WgPcbI0.jpgD:\училище\Кокоріна\Вадим\image (26).jpg

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (25).jpg

 

 

D:\училище\Кокоріна\Вадим\image (28).jpg

Проаналізувавши життєвий шлях Момота Вадима Ігоровича, стає очевидним, що за свої 43 роки він є дійним патріотом України. Вадим є прикладом для наслідування як гарний батько, порадник і наставник, чоловік і друг. Він людина з великої літери, його вчинки заслуговують визнання, похвали і наслідування для нас,  молодих,  для покоління, яке зростає на цих прикладах.

Працюючи над цим проектом, ми всією групою ввібрали весь той позитив, що випромінює ця людина, всю ту міць, гарт і відданість, що йде від нього.

Не кожен  у нашому світі здатен на таку самовіддачу.  Момот Вадим Ігорович - це волонтер за покликанням душі, це люблячий батько, який своїм прикладом  доводить міць і витривалість своїм дітям та нам. Це неоціненний приклад того, на що здатна проста людина, приклад легенди та патріота. Це - наша гордість, наш приклад для наслідування.

docx
Додано
30 березня
Переглядів
80
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку