"Вождь червоношкірих"

Матеріали до уроку зарубіжної літератури

в 6 класі  «Вождь Червоношкірих» чи

«Викуп Вождя Червоношкірих».

Як на уроці по вивченню новели О’Генрі використати можливості порівняльного перекладу.

Мета уроку. Поглиблення знань учнів про тему і сюжет оповідання, про аналіз змісту твору за опорними запитаннями та схемами. Знайомство з еле­ментами порівняльного перекладу художніх творів і підвищення мотивації щодо вивчення англійської мови.

Попереднє завдання. Дома учні мають ознайомитись із твором і опорними запитаннями до нього, знайти речення зі стислої характеристикою Е. Дорсета і пояснити її, а у класах, в яких вивчають англійську мову, перекласти назву твору на українсь­ку.

Оформлення уроку.  Ре­продукції з картин на теми біблійних оповідей про царя Ірода, Давида та Голіафа («Дитяча Біблія»),

Методична побудова уроку. В основі уроку — сис­тема опорних запитань і схем, за допомогою яких учитель має можливість залучити до активної робо­ти більшість учнів.

Хід уроку.

1.У чому полягає перший, або зовнішній сюжет?

(Учитель підсумовує найбільш влучні відповіді учнів).

2.Підсумок-синтез.

   Зовнішній сюжет новели співпадає з розповіддю Сема про те, як він разом із своїм другом Біллом, перебуваючи в алабамському містечку Вершина, вирі­шив викрити, «єдиного сина одного з видних городян на прізвище Ебенезер Дорсет» з метою отримати від батька гроші за повернення сина, щоб на них «зайняти­ся перепродажем земельних ділянок у Західному Іллінойсі».

   Після викрадення Джонні з’ясувалось, що хлопчись­ко зовсім не прагне повернутися до батька, який у свою чергу, не поспішає розшукувати сина і погоджуватись з умовами його викупу, висуває свої. До того ж і Джон­ні виявився настільки незвичайною і жорстокою у своїх іграх дитиною, що Білл, доросла людина, просто не витримує його товариства і, боючись збожеволіти від його знущань-забав, або, як він сам говорить, від «надприродних тортур» проганяє хлопчиська додому. Проте Джонні й не думає йти додому — він повертаєть­ся до своїх викрадачів, тому що йому подобається в лісі більше, ніж у школі чи вдома.

   Нарешті викрадачі отримали відповідь батька Джонні, який не тільки не злякався погрози злодіїв, що «ніколи не побачить свого сина», він не погодився давати за нього викуп, а навпаки,— ще й вимагає гроші у самих викрадачів!

   Такий несподіваний крутий поворот сюжету точніше було б назвати зламом сюжету, що взагалі є дуже характерним художнім прийомом для О'Генрі. Сюжет­на кінцівка новели — повернення вістря подій проти самих ініціаторів викрадення Джонні: викуп, на який вони розраховували на початку, самі повинні сплатити батькові хлопчиська і бігти з міста наввипередки.

   Ось такий незвичайний вигляд має зовнішній сюжет новели «Вождь Червоношкірих», що дуже нагадує траєкторію польоту бумеранга .

3.Чому О’Генрі назвав свою новелу «Викуп Вождя Червоношкірих»?

   (Учні, безумовно, помітять, що в перекладах і Н. Дарузес (російською мовою) і Ю. Іванова (українською) оригінальна назва твору змінена пере­кладачами на «Вождь Червоношкірих», а чому саме, ніяких пояснень в методичних роботах немає. Тому аналіз новели бажано почати з пояснення саме цього).

4.Підсумок-синтез.

   Відповідь на це запитання начебто проста, бо темою новели О’Генрі є викуп, що призначають викрадачі Джонні його батькові за повернення сина, розрахо­вуючи на батьківські почуття, або «чадолюбство» старого Дорсета. Злам сюжету — несподівана і приго­ломшуюча викрадачів «контрпропозиція» Е. Дорсета щодо нових умов викупу хлопчиська — спрямовує увагу читача на моральні причини, мотиви такого рішення батька, що змушує нас звернутися до внутрішнього сюжету. Але до нього ми наближаємося поступово, крізь тему «покарання зла» — зображення жорстоких ігор Джонні, які врешті-решт примусили Білла відмовитися від своєї частки викупу.

   (Тут можна запропонувати учням пригадати біблійні легенди, в тому числі про Давида і Голіафа, в яких йдеться про покарання зла, а потім запропонувати їх співставити з тим «покаранням», що випало на долю викрадачів Джонні. Діти, як правило, симпатизують темі «покарання зла» і в переважній більшості виправдовують жорстокість хлопчиська. Тому треба привернути їхню увагу до можливих наслідків ігор Джонні: а якби він дійсно зняв скальп із Білла чи знайшов сірники, щоб засмажити Сема на вогнищі, хіба це було б справедливим покаранням?) .

   «Надприродні тортури», які довелося терпіти Біллові, заляканому до смерті, змусили цього злодія- бідолаху спочатку зменшити свою частку викупу, а потім і зовсім відмовитися від неї, навіть відчути полегшення від «контрпропозиції» Е. Дорсета.

5.Які слова Білла переконують нас у тому, що він погодився на нові умови викупу хлопчиська?

   (Діти швидко знайдуть ці слова, з ними Білл звернувся до Сема: «Ще одна ніч з цим хлопчиськом — і я опинюсь у божевільні. Містер Дорсет не тільки справжній джентльмен, він, на мою думку, ще й марнотратник, коли робить нам таку великодушну пропозицію»).

   Більше того, погоджуючись із пропозицією Е. Дорс­ета, Білл визнає його «справжнім джентльменом», навіть «марнотратником», що приховує від читача справжні мотиви ризикованої для життя Джонні «контрпропозиції».

6.Які ж умови викупу висунув Е. Дорсет?

   (Учні швидко знайдуть нові умови викупу, запропо­новані батьком Джонні за повернення сина і викладені у його листі).

   Ось вони: «Ви приводите Джонні додому і платите мені готівкою двісті п’ятдесят доларів, а я за це погоджуюсь забрати його у вас». Тобто якби не викуп у 250 доларів, то він міг і не погодитись на повернення сина! Так ціна «батьківського погодження» пере­творюється на ціну совісті  Ебенезера  Дорсета.                       Таким чином, слово «викуп», що було в оригінальній назві новели О’Генрі, набуває нового художнього значення і зв’язує між собою зовнішній і внутрішній сюжети.

7.У чому ж полягає внутрішній сюжет новели?

   Щоб відповісти на це запитання, необхідно розкрити логіку характеру Е. Дорсета, з’ясувавши, що саме спонукало його до висунення таких жорстких, ризико­ваних для життя сина умов викупу. Характеристика батька Джонні дається всього однією фразою, одним реченням, що взагалі є типовим для О’Генрі і для новели як літературного жанру.

8.Яка ж це фраза?

   (Учні обов’язково знайдуть її: «Батько — людина солідна і скупа, полюбляв прострочені закладні, був ревним і чесним збирачем пожертвувань у церкві»).

   У цій характеристиці, з одного боку, логічна суперечність — «солідна і скупа», хоча воно цілком зрозуміло, а з другого,— твердження — він «полюбляв прострочені закладні», що заслуговує на окреме пояснення.

   Закладна — це застава майна, під яку видаються гроші, а «прострочена закладна» — така застава, права на повернення якої людина фактично втрачає, і володарем заставного майна стає той, хто давав під нього гроші.З чим пов’язане це спрощення?

   Ось який переклад фрази, що містить у собі характеристику батька Джонні: «Батько був людиною поважною та скупою, любителем закладних і невблаганним, чесним перевірником збирачів церковних пожертвувань і від­мовником у праві викупу прострочених закладних».

   Завдяки цьому нам стало відомо, що «старий Дорсет» був не просто «ревним і чесним збирачем пожертвувань у церкві», а й мав право — і користував­ся ним! — відмовляти парафіянам у викупі простроче­них закладних, тобто свого заставленого майна, хоча церкві суворо заборонялося давати гроші під заставу, або, кажучи сучасною мовою, займатися банківським бізнесом. Так, завдяки перекладацьким спрощенням була загублена дуже важлива частка характеристики Е. Дорсета як жорстокої і невблаганної людини, а в художньому плані був втрачений прийом психоло­гічної характеристики-градації. Скнарість і гро­шолюбство не залишили в душі батька Джонні місця для людських почуттів і перш за все —для любові до сина.

   Тому його «контрпропозиція» — «погодження» на повернення Джонні за 250 доларів — і не менше! — це фактична відмова від батьківських почуттів, їх підкоре- ність культу грошей. Завдяки «контрпропозиції» Е. Дор­сета принаймні Сем зрозумів, що батько не любить свого сина, навіть може не «погодитись забрати його» додому.

   Тож він й вирішує разом із Біллом краще сплатити гроші, щоб повернути сина до батька, ніж покинути хлопчиська напризволяще, який без викупу, «задарма» батькові вже не потрібен... Так злодії-викрадачі виявляються благороднішими за рідного батька...

   І тут ми підійшли до головної проблеми внут­рішнього сюжету — до взаємовідносин батька і сина у сім’ї Дорсетів. За традицією, головна увага при аналізі твору надається діям і вчинкам Джонні. Скажімо, тому, як він збирався зняти з Білла скальп, або як «засунув гарячу картоплину» йому за комір, «а потім роздавив її ногою», або як камінь, випущений з пращі Джонні, «влучив Біллові якраз позаду лівого вуха» тощо. Через все це можна зрозуміти і Білла, який називає своїм «улюбленим героєм у Біблії» царя Ірода (згадаймо біблійну легенду про Ірода і ми зрозуміємо, яка небезпека загрожувала Джонні).

   Цікаво, що Білла образило не тільки те, що заради викупу він мусив був перетворитися на хлопчачого коня і «проскакати усі дев’яносто миль», ще й їсти пісок замість вівса, а й те, що йому довелося «цілісіньку годину пояснювати» розвіднику, «чому нічого нема у дірках, чому дорога йде в обидві сторони, чому трава зелена...» — і все це так його «доконало», настільки, що він ледве не збожеволів від ігор Джонні. І зрозуміло чому, бо хлопчисько постійно домішує в свої ігри чимало садизму, знущання з людини, що це свідчить про повну відсутність у нього співчуття не лише до тварин (згадаймо наше перше знайомство з ним, коли він жбурляв камінням у кошеня, яке сиділо на паркані), а й до людей. Ці ігри не мають нічого спільного з мораллю і традиціями індіанців, бо є породженням винятково американської моралі кінця XIX — початку XX ст.

9.Звідки ж у Джонні така жорстокість?

   (Дуже важливе для підлітків запитання, на яке вони самі мають знайти правильну відповідь. Завдання вчителя лише допомогти їм пов’язати свої відповіді з авторським баченням дійсності у новелі).

   Очевидно, перше поняття про жорстоке ставлення до тварин і людей Джонні отримав у сім’ї, від батька, який вмів «законно» здирати гроші з людей, що прострочили свої закладні. З одного боку, він допитливий, шукає відповіді на тисячі питань зразу, а з другого — не любить школу; з одного боку, він винахідливий, полюбляє ігри, а з другого — в усіх його іграх переважає жорстокість, причому — звичайна жорсто­кість, яку він постійно приписує індіанцям, хоча саме до них із жорстокістю ставились американські переселенці.

   У своїй егоїстичній  невблаганності, жадобі до ігор Джонні дуже схожий на свого батька з тією лише різницею, що для того місце дитячих ігор зайняли «ігри для дорослих» — гроші. Тому моральний портрет сім’ї Дорсетів можна схематично відтворити як своєрідний «сімейний бумеранг», що й вибудовує основу внутрішнього сюжету.

   Таким чином, внутрішній сюжет, співпадаючи з моральним портретом сім’ї Дорсетів, опиняється в центрі проблематики всього твору. Новела О’Генрі «Викуп Вождя Червоношкірих» — це тонка іронія.