Вплив радіонуклідів на організм людини

Радіонукліди – це нестабільні ізотопи, які після розпаду стають стабільними. Їх розпад супроводжується радіоактивним випромінюванням. Серед радіонуклідів земного походження основний внесок у формування радіаційної дози роблять 40K, 235U, 238U, 232Th, 82Rb, 222Rn, 236Ra. Найбільш вагомий внесок роблять радіонукліди Cs, який перетворюється на К. Він добре засвоюється у шлунково-кишковому тракті, потрапляючи у кров, розноситься по всьому організму та м’язах. St90 – всмоктується набагато гірше ніж Cs, але натомість він накопичується у кістках, замінюючи Са, після чого кістки стають крихкими та ламкими.

Ознаки гострої променевої хвороби внаслідок загального одноразового опроміненя починають виявлятися у дорослих людей за поглинених доз 2 - 2,5 Гр і більше, а у разі хронічного опромінення – 1,5 Гр. Летальний кінець унаслідок загального гострого зовнішнього опромінення спостерігається при поглинутих дозах, що перевищюють 3 - 3,5 Гр. Наслідками також є і онкологічні захворювання (особливо при потраплянні в організм), генетичні ефекти.

Може розвинутись за потужності еквівалентної дози випромінювання. Своєрідність хронічної променевої хвороби полягає в тому, що у тканинах, які активно працюють завдяки інтенсивним процесам клітинного відновлення, тривалий час зберігається нормальна структура. Але такі стабільні системи, як нервова і ендокринна, відповідають на хронічний вплив складним комплексом фізіологічних реакцій і повільним наростанням дистофічних змін у її тканинах.

Можна вважати, що у людини потужність поглиненої дози випромінювання 0,001 Гр/добу через 1 – 2 роки призводить до зміни у розвитку та функціонуванні статево-репродуктивної системи. Найгіршими наслідками може стати повна і необоротна стерильність, як чоловіків, так і жінок.

Чітка залежність розвитку лейкозу від потужності дози випромінювання є, таким чином, першою особливістю онкогенної дії випромінювання. Іншою особливістю онкогенної дії іонізуючого випромінювання є те, що виникненя лейкозу зумовлює та доза випромінювання, поглинена всією масою кровотворної тканини. Можна вважати, що для людини граничні дози онкогенної дії випромінювання перебувають у межах 0,5 – 5 Гр, однак точних даних немає.

Стан ендокринної системи може мати велике значення й у прояві таких наслідків опромінення, як тривалість циклів розвитку та зміні клітинного відновлення у тканинах різних органів. Отже, все це може призводити до деякого скорочення тривалості життя, як при хронічних променевих впливах так і при звичних для нас.

Як свідчать розрахунки, в разі щоденного впливу поглинутої дози випромінювання 0,001 – 0,0001 Гр середня тривалість життя може зменшитися приблизно на 150 днів (0,5-0,6%). Проте вірогідно встановлено, що сумарна поглинена доза 1,5 4 Гр при хронічному опромінюванні осіб старших вікових груп може призвести до прискорення вікової зміни кришталика і судин ока. У разі хронічного впливу гамма-випромінювання (0,1 Гр/тиждень) чи нейтронів (0,01 Гр/тиждень) спостерігається зменшення середньої тривалості життя приблизно на 10%.

0,75 7 Кістки Pu Плутоній 0,065 0,3 Нирки U Уран 0,82 7 Кістки Th Торій 0,99 7 Кістки Ra Радій 0,96 7 Кістки Ва Барій 0,45 30 М’язова тканина Cs Цезій 0,2 0,2 Щитовидна залоза І Йод 0,7 7 Кістки Sr Стронцій 0,92 30 М’язова тканина К Калій 1,0 70 Все тіло Na Натрій 1,0 70 Все тіло С Вуглець 1,0 70 Все тіло Н Гідроген Доля повної дози (г) Маса органа чи тканини (кг) Найбільш чутливий орган чи тканина Елемент Органи максимального накопичення радіонуклідів

29 вересня 1957 р. В ємкості, що вибухнула, зберігалися радіоактивні відходи дуже високої активністі. Близько 90% цих відходів було розсіяно навколо місця вибуху, інші 10% були підняті в повітря на висоту 1 км. Утворилася радіоактивна хмара, що переміщувалася в північно-східному напрямку Росії. Формування радіоактивного сліду закінчилося через 11 – 12 год після вибуху. Довжина його перевищувала 300 км, а ширина – 30-50 км. Загальна площа забруднених радіонуклідами територій становила 15 – 23000 км2 , на яких було розташовано 217 населених пунктів і проживало 270 тис. чоловік.

Еквівалентна доза, зумовлена опроміненням кісткової тканини і червоного кісткового мозку, за перший місяць після аварії, опромінення відбувалося в основному за рахунок 90Sr, що містився у продуктах харчування.

По-перше – з четвертого блока ЧАЕС було викинуто в атмосферу радіонукліди дуже високої активністі. Викиди тривали кілька діб і забруднили в цілому територію понад 100 000км2 в Україні, Білорусі, Росії та ін. сусідніх країн. Чисельність населення, що зазнало впливу цих радіонуклідів, залежно від вибору того чи іншого критерію забруднення становить 4,5 – 40 млн чоловік. По-друге – в атмосферу було викинуто велику кількість короткоіснуючих радіонуклідів, у тому числі 133Xe, 131I, 140Ba , 103Ru, період напіврозпаду яких становить 5 -39 діб. Високий вміст таких радіонуклідів зумовив утворення великої радіоактивної хмари.

У райони Білорусі і центральної України радіоактивна хмара принесла велику кількість 131І, який через дихальні шляхи і молоко потрапив в організм і майже цілком зосередився у щитоподібній залозі потерпілих. Це призвело до її опромінення (еквівалентна доза 10 Бер) особливо у дітей, в яких щитоподібна залоза перебувала у стані росту. Йодного удару зазнали ті особини, які працювали і районі Чорнобиля в перші 10-20 днів після аварії ( найбільше в Білорусі).

Найбільше постраждали від йодного удару діти. У них через 7 років після аварії зареєстрували підвищення частоти несмертельних форм раку щитоподібної залози, у той час як частота інших форм злоякісних пухлин залишається за межами норми.

Гранично допустима доза – це поєднані дози природного радіаційного і техногенно-підсиленого фону, які не викликають у людини соматичних і генетичних змін протягом всього життя.

Зараз можна стверджувати, що поглинені внаслідок хронічного опромінювання дози близько 0,01 – 0,1 Гр/рік ніколи не спричинятимуть будь-яких негативних наслідків, у тому числі не збільшать частоту ні онкологічних захворювань, ні природжених аномалій, пов’язаних із хромосомними чи генними мутаціями.

5 40 Спеціальні дитячі продукти харчування 200 600 Інші продукти 200 600 Лікарські рослини 250 2500 Сушені дикорослі ягоди і гриби 50 500 Свіжі дикорослі ягоди і гриби 100 500 Молоко сухе 60 300 Молоко згущене і концентроване 2 2 Вода 2 6 Яйця (1 шт) 20 100 Молоко, молочні продукти 35 150 Риба, рибні продукти 20 200 М’ясо, м’ясні продукти 10 70 Фрукти 20 40 Овочі 20 60 Картопля 5 20 Хліб , хлібні вироби 90Sr 137Cs Назва продукту

Найбільше радіонуклідів накопичується у грибах, які відносно поділяють на 4 групи: 1. Гриби-акумулятори (рижик, маслюк осінній, червонушка. Уміст радіонуклідів перевищує ГДД); 2.Гриби, що сильно накопичують радіонукліди (підберезовик, груздь чорний, лисичка жовта); 3.Гриби з середньою кількістю радіонуклідів (опеньок, білий гриб, підосичник); 4.Гриби-дискримінатори радіонуклідів (сироїжка біліюча, печериця, дощовик. Найменше накопичення радіонуклідів).

Запобігання отруєння радіонуклідами 1. Вживайте в їжу йодовану сіль. 2. Уникайте пилу. 3. Не купуйте на ринку продукти, що не пройшли перевірку на радіацію 4. Обов’язково мийте руки після прогулянки. 5. Вологе прибирання робіть один раз на 3 дні. 6. Не перегрівайтеся на сонці.

Запам*ятайте! Радіонукліди – це ізотопи хімічних елементів, які мають високу дозу опромінення. Вони спричинять безліч небажаних онкозахворювань, що призводять до смерті або мутаціїї тканин, органів і організму в цілому. Мають здатність накопичуватися у тканинах і органах людини. Радіонукліди містяться в усіх продуктах харчування у невеликих дозах. Не забувайте вживати у їжу йодовану сіль! Вона найкраще руйнує радіонукліди.