"ВПЛИВ РІЗНИХ СТИЛІВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН МОЛОДІ, ПРЕДСТАВНИКІВ МОЛОДІЖНИХ МУЗИЧНИХ СУБКУЛЬТУР"

Про матеріал

Відомо, що звуки, особливо гармонійні, справляють істотний вплив на стан психіки, а значить і поведінку.

Перегляд файлу

ЗМІСТ

ВСТУП___________________________________________________ ______3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ НАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТИЛІВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН МОЛОДІ_______________________________________ 5

1.1 Природа психічних станів особистості _____________________________5

1.2. Особливості впливу музики на психіку людини _____________________ 9

1.3. Вплив музики на мозок дитини ___________________________________11

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І ________________________________________ 13

РОЗДІП ІІ РОЛЬ МУЗИКИ У ФОРМУВАННІ МОЛОДІЖНИХ

СУБКУЛЬТУР ___________________________________________________ 15

2 1 Особивості сучасних молодіжних музичних субкультур _____________ 15

2.2 Рокери, як різновид сучасної молодіжної субкультури _______________ 16

2.3 Рейв-культура _________________________________________________ 18

2.4. Хіп-хоп культура та її особливості _______________________________ 19
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ ________________________________________ 20

РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТИЛІВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНІ ТА ЕМОЦІЙНІ СТАНИ МОЛОДІ __________________________ 22

3.1 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження

«Ставлення старшокласників до різних музичних жанрів»_______________ 22

3.2 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження «Вплив музики на психіку людини» __________________________________ 25

3.3 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження

«Вплив музики різних стилів на психоемоційний стан учнів»______________26

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ____________________________________________ 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ______________________________ 29

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ___ 30

ДОДАТКИ _______________________________________________________ 31

ВСТУП

Кожен день людина слухає різну музику - у транспорті, магазині, на вулиці, на вдома, на концерті, при підготовці до занять. При цьому відомо, що звуки, особливо гармонійні, справляють істотний вплив на стан психіки, а значить і поведінку. Своїм ритмом, мелодією, гармонією, динамікою, різноманітністю звукових сполучень музика викликає палітру почуттів і настроїв. У сучасної молоді музика стала неодмінним атрибутом соціального життя. Переваги при виборі музичних треків досить індивідуальні, однак існують основні тенденції, які дозволяють виділити найбільш обираюємі молоддю стилі для прослуховування як через навушники, так і за допомогою динаміків. Показано, що прослуховування музики впливає на діяльність нервової системи, на емоційну та когнітивну сфери.

Сьогодні існує безліч молодіжних музичних стилів, кожен з яких має своїх прихильників. Однак найбільш цікаві ті, які вже сформували навколо себе стійкі мікросвіти - субкультури, адже саме такі великі течії формують світогляд більшості музичної субкультурної молоді.

Якщо розглядати музичні переваги більш широко, як невід’ємну частину естетичних, психологічних, світоглядних, життєво-стильових переваг і установок, то вони відіграють вирішальну роль у формуванні духовного обличчя молодого покоління.

Актуальність вивчення впливу різних сучасних стилів музики (електронна музика, рок, реп) на психічні стани людей, представників молодіжних музичних субкультур полягає в тому, що серед них частіше зустрічаються молоді люди у віці від 14 до 25 років. Як відомо, це вік коли формуються особистість.

Часто прослуховуються сучасні стилі музики, безумовно, позначаються на особистості молодої людини. Відомо, що психічні стани, в свою чергу, виступають в «якості будівельного матеріалу» для формування якостей особистості.

Загальні психолого-педагогічні основи впливу музики на психічний стан людини розроблені Л.С. Виготським, В.Г. Івановим, А.Н. Леонтьєвим, А.А. Смирновим, В.Г. Максимовим та іншими. Б. Неменський, зокрема, стверджує, що різні види мистецтва здатні вводити дитину у світ природи, у світ характерів оточуючих його людей, в історію, в світ краси і моральності. І роблять це краще і легше, ніж наукові дисципліни. Мистецтво є найважливішим засобом прилучення людини до всіх явищ буття і до самого себе.

Робота містить матеріали, засновані на наукових даних про вплив узики на психічні процеси. Ці закономірності були виявлені в результаті багаторічних психолого-педагогічних досліджень. Також робота містить методичний матеріал, що розкриває своєрідність музично-естетичного виховання, висвітлено значення мистецтва як способу відображення дійсності і його ролі у формуванні особистості людини, вплив різних видів музичної діяльності на всебічний розвиток дитини. Робота спирається на особисті спостереження та дослідження.

Проблема даного дослідження полягає в недостатній мірі вивченості впливу сучасної музики на молодих людей. Найбільш відкритим залишається питання впливу року, електронної музики, репу на представників найбільш поширених молодіжних субкультур, таких як хіп-хоп, рейвери, рокери.

Об'єкт дослідження: психічний стан молоді

Предмет дослідження: вплив музики на емоційний та психічний стан молоді

Мета роботи: вивчити вплив різних стилів музики на психіку молоді.

Завдання, які ми поставили перед собою і вирішували в процесі виконання роботи:
1. Ознайомитися з педагогічної, психологічної та методичної літературою по темі.
2. Розкрити позитивний і негативний вплив музики.

3. Дослідити вплив музики на емоційний та психічний стан молоді.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і експериментальних методів:

теоретичні методи: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури , абстрагування, узагальнення, систематизація.
емпіричні методи: спостереження, анкетування, бесіди, інтерв’ювання, тестування.

Експериментальна база дослідження: дослідження проводилось у Барвінківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Охоплено 30 учнів (20 учнів 8-9 класів та 10 учнів 10-11 класів).

Теоретична значимість дослідження полягає в розширені уявлення про вплив сучасних стилів музики (року, репу, електро-музики) на психічні стани молодих людей - представників даних музичних субкультур.

Практична значимість роботи пов’язана з можливістю використання даних теоретичного та емпіричного дослідженнь в роботі практичних психологів з молоддю, для проведення корекційних заходів емоційної сфери з використанням музики даних напрямків.

Структура роботи: основний зміст викладено на 75 сторінках. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, 4 додатків, уміщених на 7 сторінках, списку використаних джерел, що налічує 35 найменувань, короткого термінологічного словника основних термінів.

РОЗДЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТИЛІВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН МОЛОДІ

1.1. Природа психічних станів особистості

Аналіз публікацій, які зачіпають визначення поняття психічного стану дозволяє простежити певні тенденції. Позиції фахівців з проблеми психічних станів і відповідні їм визначення можна звести до одного з трьох напрямків. В рамках першого напряму психічний стан розглядається як сукупність показників психічної сфери людини, що характеризують особу в даний момент часу. Проблема психічних станів, вперше поставлена у вітчизняній психології Н.Д. Левітовим, до теперішнього часу є слабовивченою областю психології. Левітів Н.Д. визначив психічні стани як найважливішу область внутрішнього світу людини.

Психічний стан - цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність психічних процесів залежно від розкритих предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей. Даного визначення дотримуються у своїх роботах Ю.Є. Сосновікова, Левітів Н.Д. Обґрунтовуючи таке тлумачення психічного стану, ними порушується питання про термін «стан», виділяється чотири значення цього терміна:

тимчасове положення, в якому хто-небудь перебуває;
звання;
наявність чого-небудь (наприклад, майновий ценз);
готовність до дії.

І, як зазначає автор: «Безсумнівно, тільки перше значення адекватно психічному стану». Таким чином, психічний стан - тимчасова (на якомусь відрізку часу) характеристика психічної діяльності (функціонування психіки).

В рамках цього напрямку існують і інші визначення психічного стану, але головне в них одне: стан розкривається як деяка інтегральна характеристика психіки в конкретний (актуальний) момент часу. Потрібно відзначити, що таке тлумачення психічного стану найпоширеніше в психологічній літературі.

Переважна частина психологів визнає той факт, що без звернення до категорії діяльності шлях до конкретного вивчення розвитку та формування особистості буде закритий. Даний підхід називається діяльнісним. Цей напрямок розвивається в дослідженнях більшості психологів радянської психологічної науки (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, А.В. Запорожець, А.Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія, В.Н. Мясищев, Д.Б. Ельконін та С.Л. Рубінштейн). Особливо великий внесок у розробку діяльнісного підходу внесений А.Н. Леонтьєвим і С.Л. Рубінштейном.

У контексті діяльнісного підходу до вивчення психічних явищ і особистості людини пропонується наступне визначення категорії «діяльність»: діяльність являє собою динамічну, саморазвиваючу ієрархічну систему взаємодій суб’єкта зі світом, у процесі яких відбувається породження психічного образу, втілення його в об’єкті, здійснення і перетворення опосередкованих психічним чином відносин суб’єкта в предметної дійсності.

Використання категорії діяльності в психології є тим методологічним засобом, який дає психологам можливість приступити до читання книги людських сутнісних сил, предметного буття промисловості, культури, суспільства, а тим самим і сутності особистості людини. У зв’язку з цим для психології особистості мають важливе значення принципи аналізу світу психічних явищ, вироблені в руслі діяльнісного підходу в сучасній психологічній науці.

Є.П. Ільїн, використовуючи положення теорії функціональних систем, розглядає психічний стан як системну реакцію психіки людини на зміни умов. Цей підхід вважають - третім. В основі життєдіяльності живого організму лежать механізми пристосування, цілеспрямованості і самозбереження. Якщо психічний стан - невід’ємна складова життєдіяльності людини, то в його визначенні повинні бути відображені закономірності реалізації цих механізмів. У самому широкому сенсі під станом людини розуміється «реакція функціональних систем на зовнішні і внутрішні впливи, спрямовані на отримання корисного результату». Під реакцією мається на увазі будь-яка відповідь збудливих систем на зовнішні і внутрішні стимули. Корисний же результат виражається в сукупності двох цілей: біологічної - збереження цілісності організму і забезпечення життєдіяльності в даних умовах; соціальної - досягнення мети діяльності. Насамперед йдеться про біологічні доцільності виникнення того чи іншого стану, але в конкретних ситуаціях людина може довільно направити реакцію функціональної системи в напрямі, потрібному для досягнення результату діяльності, часом навіть на шкоду здоров’ю. Спеціально підкреслюється, що стан як реакція - це причинно обумовлене явище, реакція не окремих систем або органу, а особистості в цілому, з включенням в реагування як фізіологічних, так і психічних рівнів управління і регулювання.

Є.П. Ільїним дається таке визначення психічного стану: «це цілісна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату». При цьому виділяються психологічна сторона стану - переживання і почуття, і фізіологічна - зміна фізіологічних функцій. Зміна ж фізіологічних функцій повністю залежить від рівня активації в даний момент і проявляється в ступені мобілізації функціональних можливостей.

Таким чином, можна зробити висновок, що психічний стан як результат цілісної пристосувальної реакції особистості у відповідь на зміни зовнішніх і внутрішніх умов, спрямованих на досягнення корисного результату, проявляється в переживаннях і ступенях мобілізації функціональних можливостей. У такому розумінні психічного стану розкривається змістовна сторона цього явища, що дає уявлення про принципи його детермінації.

На думку Платонова К.К. психічні стани займають проміжну позицію в класифікації психічних явищ між психічними процесами, що протікають в конкретний момент часу і психічними властивостями особистості, які є стабільними і стійкими характеристиками людини. Психічні стани підкоряються загальним законам розвитку психіки і є об’єктивним виразом реально існуючої діяльності людини.

Пуні А.Ц. вважав, що психічні стани бувають нетривалими і можуть тривати кілька годин, днів, тижнів, місяців, вони завжди причинно обумовлені і служать фоном, на якому протікає професійна діяльність.

Розглядаючи психічні стани через призму єдності переживання і поведінки, а також роблячи акцент на причини виникнення станів, можна виділити ще одне визначення по Прохорову А.О. - психічний стан-це відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного синдрому в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання в континуумі часу.

Існує безліч найрізноманітніших психічних станів і для більш доступного їх вивчення необхідно їх класифікувати. Дослідники відзначають, що систематизація станів процес важкий, тому складно віднести стан до якого-небудь виду в силу його неоднозначності і різноманітності. Але кожен автор має свій погляд на цю проблему.

Левітів Н.Д. пропонує класичний поділ станів на емоційні, вольові та пізнавальні, але сам же говорить про їх недосконалість. Далі, він пропонує систематизувати відповідно до рис характеру, але вказуючи на недосконалість класифікацій рис характеру, говорить про недосконалість і даної типізації станів. Також Левітів Н.Д. класифікує стани в залежності від діяльності, яку вони супроводжують. Також в його роботах пропонується класифікація станів: особистісних та ситуативнмх; глибоких і поверхневих; позитивних і негативних; коротких і тривалих.

За Сосновіковою Ю.Є. психічні стани людини можуть бути класифіковані за віковим принципом, за видами праці, в яких ці стани протікають, за принципом значущості та найбільшої вираженості істотних особистісних властивостей людини. Також стани розрізняються за ступенем їх напруженості, сили та причин, що їх викликають. Вона пропонує розрізняти стани в залежності від того чи є вони причиною або наслідком яких-небудь переживань. Також вказує на можливість розрізняти стани випадкові і закономірні. Як і Левітів Н.Д. вона розглядає можливість розділити стани на дві великі групи - позитивні і негативні. Але основна її класифікація базується на принципах часу, простору, структури і функції, які на її погляд є найбільш значущими при спробі систематизації станів.

Ганзеном В.А. було виділено дві групи станів: характеризують афективно-вольову сферу психічної діяльності людини і стану свідомості-уваги. Кожна група має характеристики, що відображають найбільш типові, стрижневі особливості, що входять до її станів. Це «напруга-дозвіл» для групи вольових станів, «задоволення-невдоволення» - для групи афективних станів і «сон-активація» для групи станів «свідомість-увага». У свою чергу, вольові стани розділили клас на дві підгрупи: практичні (позитивні і негативні) та мотиваційні (органічні і орієнтовні), афективні-на гуманітарні (позитивні і негативні) і емоційні (позитивні і негативні). Стани «свідомість-увага», на думку авторів, є фоновими, вони створюють умови для всього психічного життя людини.

Є.П. Ільїн, визначаючи стан як системну реакцію, включає в структуру три рівня регулювання, які утворюють функціональну систему: психічний - переживання; фізіологічний - соматика і вегетатіка і третій - поведінка людини. Стан як цілісна реакція особистості, в конкретній ситуації пов’язана з формуванням певної функціональної системи, що включає переживання, гуморальну регуляцію з боку ендокринної і вегетативної нервової системи і рухові рівні.

Прохоров А.О., який в основу систематизації заклав категорію особистості та її складові - характер і його властивості (спрямованість, вольові, емоційні й інтелектуальні сторони) і природно-біологічні структури.

Також в основу типізації були закладені категорії діяльності і спілкування. Класифікація психічних станів по Прохорову О.О . наступна:

Діяльність: а) станм, що поліпшують виконання діяльності, б) станм, що погіршують виконання діяльності.

Взаємини і спілкування: а) стани, що поліпшують взаємини та спілкування; б) стани, що погіршують взаємини та спілкування.

Особистість: а) стани, обумовлені позитивним ставленням до дійсності; б) стани, обумовлені негативним ставленням до дійсності.

Біологічні структури особистості (характеру): а) позитивні психофізіологічні (функціональні) стант; б) негативні психофізіологічні (функціональні) стани.

Емоційні компоненти характеру: а) позитивні емоційні стани; б) негативні емоційні стани.

Вольові риси характеру: а) позитивні вольові стани; б) негативні вольові стани.

Інтелектуальні риси характеру: а) позитивні інтелектуальні стани; б) негативні інтелектуальні стани.

Психічні стани людини характеризуються цілісністю, рухливістю і відносною стійкістю, взаємозв’язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальним своєрідністю і типовістю, крайнім різноманіттям, полярністю.

Цілісність психічних станів виявляється в тому, що вони характеризують у певний проміжок часу всю психічну діяльність загалом, висловлюють конкретне взаємовідношення всіх компонентів психіки. Рухливість психічних станів полягає в їх мінливості, в наявності стадій протікання (початок, певна динаміка і кінець).

Психічні стани мають відносну стійкість, їх динаміка менш виражена, ніж динаміка психічних процесів (пізнавальних, вольових, емоційних). При цьому психічні процеси, стани і властивості особистості найтіснішим чином взаємопов’язані між собою. Психічні стани впливають на психічні процеси, будучи фоном їх перебігу. У той же час вони виступають в якості «будівельного матеріалу» для формування якостей особистості, передусім характерологічних. Наприклад, стан зосередженості мобілізує процеси уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, волі та емоцій людини. У свою чергу цей стан, неодноразово повторюючись, може стати якістю особистості — зосередженістю. Психічні стани відрізняються крайнім різноманіттям і полярністю. Останнє поняття означає, що кожному психічному стану людини відповідає протилежний стан.

Стани відіграють особливу роль у психічній регуляції, в діяльності та життєдіяльності людини, у всьому його психічному розвитку. Для психічних станів характерні різні функції. Практично всі автори називають найважливішою функцію регулювання. Основна регулятивна функція станів полягає в підтримці гармонійних відносин між структурами і утвореннями особистості та організму. Під «гармонійними» ми розуміємо відносини, при яких зберігаються здоров’я індивіда, його здатність до адекватних для поточної ситуації поведінки і діяльності, можливість повноцінного особистісного розвитку. Поряд з регулятивної, важливою функцією станів є інтеграція окремих психічних станів та освіта функціональних одиниць (процес — стан — властивість), що складаються з ієрархічно організованих в єдину цілісну сукупність психічних процесів і психологічних властивостей. Завдяки цьому забезпечуються окремі акти психічної активності в поточному часу, організація «психологічного ладу» особистості, необхідного для ефективного її функціонування в різних сферах життєдіяльності .

У структуру психічних станів входять безліч компонентів на самому різному системному рівні: від фізіологічного до когнітивного. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання. Психічні стани групують за різними ознаками. За суто психологічними ознаками стани бувають інтелектуальні, емоційні, вольові й комбіновані.
За роллю в структурі особистості стани можуть бути ситуативними, особистісними й груповими. Ситуативні стани виражають особливості ситуації, котра спричинила в особистості нехарактерні для її психічної діяльності реакції. Особистісні й колективні (групові) - стани, які є типовими для конкретної людини чи колективу (групи).

За глибиною переживань розрізняють стани глибокі й поверхові. Наприклад, пристрасть більш глибокий стан, ніж настрій.

За характером впливу на особистість, колектив (групу) стани поділяють на позитивні й негативні.

За тривалістю стани бувають тривалими й короткими.

За ступенем усвідомленості стани можуть бути усвідомленими й не усвідомленими.

1.2. Особливості впливу музики на психіку людини

Вченими давно доведено вплив музики на психіку людини. Вплив звукових частот і ритмів нав'язує людині особливий стан - і він, або збігається з його власним, або виявляється несумісним. У першому випадку людина відчуває моральний підйом, у другому - музика викликає роздратування - це захисна реакція. Чому відбувається вплив музики на психіку людини? Звук музики являє собою поздовжню хвилю, яка має свою мірність. Через зміни мірності макропространства відбувається перерозподіл первинних матерій, а слідом за ними - і людину, яка знаходиться в зоні дії звукових хвиль. У зв'язку з цим звуки надають максимальний вплив на астральне тіло людини.

Частота і ритм роблять неоднаковий вплив на людину. Низькочастотні звуки, наприклад, викликають підвищення сексуальності і агресії, від чого жінки так реагують на низький чоловічий голос. Будь-яка музика викликає вимушені емоції, від чого її можна вважати способом впливу на психіку. Музичні звуки, що утворюють музичний твір, підпорядковані певному ритму. Відомі ритми 4/4, 2/4, 3/4, 6/8 ... мають пряму відповідність ритмам життєвих процесів людини.

Людину можна порівняти із складним унікальним і тонко налаштованим музичним інструментом. Коли звукові хвилі проникають в тіло людини, в її клітинах виникають коливання. Високий вміст у тканинах води допомагає передавати звук. Загальний механічний ефект при цьому можна порівняти з глибоким масажем на атомному та молекулярному рівнях.

Можна відзначити, що на організм людини музика робить як прямий вплив (вплив звуку та ритму на клітини, органи, функціональні процеси), так і через вплив на емоції, які в свою чергу впливають на безліч фізіологічних процесів.

Музика є універсальною людською мовою. Вона здатна обходити логічні та аналітичні фільтри свідомості і встановлювати прямий контакт з проникливими почуттями з глибин душі, пам'яті та уяви.

У стародавній Греції та Римі музика, несуча здоровий початок, ретельно відбиралася для збереження здоров'я, чистоти і твердого характеру. Піфагор, Платон, Аристотель вважали музику незамінною для здоров'я душі, моралі і розквіту культури.

Музика, в якій звуки, ритм і музичний малюнок підпорядковані законам гармонії, робить благотворний вплив на здоров'я та розвиток людини: гармонізує світ почуттів, зцілює тіло, наповнює енергією, силою; дає поживу душі - духовні враження; впливає на інтелект і мозок, покращуючи пам'ять і прискорюючи процес навчання; продовжує життя. Прикладом такої музики є класична музика.

Великі композитори завжди відчували зв'язок між музикою і моральним, фізичним і духовним здоров'ям людини. Гендель не раз говорив, що він не хоче розважати слухачів своєю музикою, він хоче «зробити їх кращими». Музикою, що надає благотворний вплив на душу людини (її розвиток, світ, гармонію, звільнення), є справжня народна музика.

Порядку та розвитку живих систем відповідають точні математичні формули ритмів. Класичні ритми 4 / 4, 2 / 4, 3 / 4, 6 / 8 ... відповідають цим формулами. Музичні стилі (4/4, 2/4, 3/4, 6/8 ..., що використовують ці ритми. сприяють життєвим процесам, відновлення порядку, розвитку. Твори музики, які спотворюють звук або не зберігають ці ритми (перекручена музика), поступово змінюють «налаштування» тонкого і складного «інструменту», яким є людина. Вплив такої музики сприймається як насильство і спотворення. Але в міру того, як під її впливом руйнується ця тонка і точна «настройка» людського організму на життя і розвиток, людина втрачає розрізнення доброго і поганого і перестає опиратися їй, віддаючи перевагу іншій. Задоволення, яке вона отримує від цієї музики, не піднімає людську свідомість, але ввергає в безодню почуттів і пристрастей, агресії, злоби, нігілізму, наркотиків (у тому числі шоколаду і цукру), алкоголю, нікотину, безвідповідальних сексуальних відносин.

Музика як засіб невербального емоційного впливу адресується не стільки до свідомості, скільки до підсвідомості.

Про вплив музики на настрій людини відомо ще з часів навчання Платона. Мелодійна, різна за тембром, динаміці музика покращує настрій. Платон стверджував, що за допомогою музики можна певним чином впливати на формування характеру. Арістотель відзначав, що музика здатна впливати на етичну сторону душі. За визначенням Мусоргського, музика є засобом бесіди з людьми і повинна бути стрункою, гармонійною, сонячною, зрозумілою, повною життя. Таємниця її в тому, що «вона знаходить невичерпне джерело вираження там, де замовкає мова». Вища мета, якої може служити музика, - це сприяти тому, щоб люди глибше розуміли і більше любили життя.

Музика надає благотворний вплив на емоційний стан і загальний тонус людини, допомагає знаходити ті засоби та шляхи, думки і необхідні емоційні імпульси, які мобілізують до боротьби. Музика, що впливає на психіку людини - це не якась конкретна музика, а будь-яка мелодія. Відрізняються вони тільки впливом на людину.

Рок

Вплив рок-музики на психіку людини вважається «руйнуючим». Так вважають багато дослідників. Вони згадують випадок, коли на концерті відомої рок-групи сире яйце, яке знаходилось під колонкою, некруто зварилося за три години. Невже те саме може статися з психікою? Цікаво, якої вона форми… Рок люблять багато людей. І вони не звертають уваги на те, що думають і вважають «не шанувальники» даного напрямку. Цей напрямок гіпнотизує людей, «штовхає» на суїцид. Особливо це стосується підлітків. Відомо багато випадків, коли під час прослуховування року тинейджери років п’ятнадцяти кинулися з даху. Деякі – падали з вікон… Їх адекватність «літала» разом із музикою.

Рок-музику довго вважали музикою, яка гнітить психіку, однак це справедливо тільки для важкого металу. В цілому рок пробуджує, заряджає енергією, допомагає знаходити сили до життя і подолання проблем.

Поп-музика

Вважається, що популярна музика вкрай негативно впливає на інтелект. Мозок, за наявності популярної музики, «зноситься», «зривається». Поп-музику обожнюють, в основному, романтики. Романтики, як відомо, в світі катастрофічно не вистачає. Ось люди і «черпають» її зі світу кінематографу і музики. Доведено, що музика напрямку поп з її нехитрими мотивами і простими текстами негативно позначається на інтелекті людини. Отримуючи примітивну інформацію при прослуховуванні, людина поступово звикає примітивно мислити і стає нездатною «копнути глибше».

Джаз

Джаз ніяк не впливає на психіку людини. Людина просто розслаблюється на «хвилях» цього музичного напрямку. Але розслаблення дуже швидко розчиняється в мелодії музики. Вважається, що джаз - музика, заспокійливо діє на психіку, здатна занурити в легкий транс, розслабити, доставити естетичне задоволення.

Класична музика

На думку психологів класична музика є ідеальною для людини і її психічного стану. Психологи стверджують, що саме класика призводить до гармонії почуттів, емоцій та відчуття людини. Класична музика «відганяє» печалі, усуває стреси та депресії. Прослуховування класичної музики гармонізує особистість людини, дозволяє дітям швидше розвиватися інтелектуально. Але рідко можна зустріти людей, які люблять класичну музику. Її сприймають дуже важко, відчувають не комфортність.

Музика впливає на людину залежно від того, яка сама людина. Сюди вплетені і характер, і темперамент, і особисті якості. Психіка людини терпляча, але пластична. Часом не можна передбачити, куди її «потягне». Часом з нею трапляються неймовірні речі: те, що, здається, повинне викликати роздратовання, несподівано стає засобом для її заспокоєння. Важливо зуміти правильно прийняти і сприйняти ту чи іншу випадковість. Коли людина росте як особистість, змінюються і її музичні уподобання. Нерідко ті, хто активно займається особистісним зростанням, перестають слухати «поп» і перемикаються на інші напрямки.

Відчувши любов до якогось напрямку в музиці, людина не робить нічого поганого, нікому не заважає своєю прихильністю. Завдяки музиці людина може знайти в собі нові, невідомі йому сили, вона допомагає побачити життя в нових тонах і фарбах. У ній людина може знайти надію, зміцнитися в очікуванні кращого.

1.3. Вплив музики на мозок дитини

Дослідження лікарів довели, що вже на п'ятому місяці вагітності діти чують і розрізняють звуки. Вони можуть реагувати на гучність і ритм мелодії. Вона може їм подобатися або ж ні. Через нейроендокринну систему музика впливає практично на всі системи і органи дитини: змінюється частота дихання, тонус м'язів, моторика шлунка і кишечника. Позитивний вплив музичних творів відчули на собі багато вагітних жінок. Але, як рекомендують аудіологи, при прослуховуванні мелодій, перш за все слід орієнтуватися на власні музичні уподобання.

У Японії провели експеримент, у якому взяли участь 120 матерів-годувальниць. Одна половина з них слухала класичну музику, решта - популярну. В першій групі кількість молока у жінок збільшилася на 20%, у другій групі - зменшилась наполовину.

Найбільш корисною для здоров'я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій.

Таємницю цілющих властивостей музики Вольфганга Амадея Моцарта підтвердив Альфред Томатіс, лікар-отоларинголог, член французької академії медичних наук. Досліджуючи особливості роботи мозку людини, він з'ясував: прослуховування високочастотних звуків - 5000-8000 Гц - активізує мозкову діяльність, поліпшує пам'ять, стимулює процеси мислення. Ці вібрації ніби живлять наш мозок, а разом з ним і все тіло. Аналізуючи музику різних композиторів, Альфред Томатіс дійшов висновку, що твори Моцарта містять найбільшу кількість потрібних частот. Він також виявив, що саме їх в основному чує дитина в період внутрішньоутробного розвитку. Змоделювавши подібний фон, він давав слухати записи дітям різного віку і з різними вадами розвитку - їхнє самопочуття поліпшувалося. Регулярні заняття музикою поліпшують пам’ять і стимулюють розумовий розвиток дітей.

Але ж не вся музика сприятливо впливає на організм людини. Сьогодні уяву підлітків і молоді полонить музика масової культури (рок, реп, поп та ін.). Під час перегляду чергового відеокліпу поєднання мерехтливого зображення (кольорів, образів, сцен) з гучною ритмічною музикою епохи НТР допомагає «втекти» від буденності, опинитися в іншій «уявній» реальності. Однак спеціалісти переконливо доводять, що сучасна музика не завжди позитивно впливає на емоційну сферу підростаючої особистості. Цей жанр мистецтва може викликати посилення агресивності.

У науково-експериментальних працях вітчизняних учених доведено статистично-достовірні порушення ряду психічних функцій під дією року (об'єми короткочасної пам'яті, зниження рівня спілкування, виникнення почуття роздратованості і туги, зниження писемної продуктивності, виникнення почуття тяжкості) з паралельним порушенням ЕЕГ характеристик мозку.

Необхідно відмітити, що сила звуку рок музики на рок-концертах надзвичайно велика досягає 120 дБ, а загальновідомо, що смертельним для слуху людини є 160 дБ. В ідеології рок-культури покладений фанатизм, який на думку Г. Товстоногова, є добровільним рабством, що робить людину замкнутою. Психофізіологічними факторами дій року являються і збудження підкоркових структур головного мозку з необумовленими біологічними реакціями; різке зростання збудженості ЦНС тощо. Перші результати дій року проявляються в слуховому апараті людини. За даними професора B.C. Гуковича приблизно 40% любителів року 13-15 р. страждають слуховими шумами, а приблизно 60% 19-20 річних студентів виявляють ознаки туговухості. В перспективі це означає, що десь через 50 років країна може одержати суспільство глухих людей.

Музикознавець Христофор Рюгер рахує придатною для психотерапії тільки класичну музику і категорично відхиляє сучасну поп - і рок - музику. Причому найкращий ефект виявлено тільки при дії програм, створених на основі милозвучних класичних і народних мелодій.

Так, Олена Пімкіна в своїй статті «Моцарт делает умнее» стверджує, що найнезвичайніша музика - це музика Моцарта: не швидка, але і не повільна, плавна, не занудна надзвичайно чарівна у своїй простоті. На думку вчених, музика цього композитора сприяє розвитку розумових здібностей у дітей.

А мистецтвознавці дедалі частіше закликають дбайливо ставитися до актуального середовища особистості, викорінювати музичні «шуми», фальш нечистих інтонацій, надлишково гострі, шокові звукові враження. Адже звук являється більш сильним сенсорним подразником для людини, ніж світло чи колір. Людський слух здатний сприймати різницю у висоті від 16 до 20 тисяч коливань в секунду. Порушення верхнього порогу, здатне викликати серйозні зрушення в людському організмі.

В музиці використовуються головним чином звуки в межах від 16 до 4000 коливань в секунду. Такий діапазон пов'язаний з історично складеною практикою людської мови і співу. Прикрим є те, що сучасні технічні засоби репродуктування музики, які володіють великою звуковою потужністю, не передбачають контрольних меж для рівня гучності. Якщо в побуті гучна розмова людини сприймається як ознака недостатньої культури, то в молодіжному середовищі сьогодні загальноприйнята абсолютна безкультурна позиція сприйняття музики, яка звучить, перевищуючи усяку художню міру гучності звуку. Особливо таке становище характерне для танцювальних дискотек, де коливаючі рухи мембран апаратури здатні викликати хворобу органів, слуху. «... на дискотеці сила звуку доведена до тієї ступені, коли вона ще не вбиває, але починає діяти на нижні шари мозку, на його підвали, на підкірну основу, на підсвідомість, на глибинні шари психіки, що можна порівняти з дію наркотичних речовин». Причому це не мелодична музика, не Чайковський і не Шопен, а музика ритмічна, поп-музика, рок-музика, і коли удари музичного ритму починають співпадати з ударами серця, створюється враження, що в середині розхитується тяжке ядро. Міра гучності музичного звуку – величина. Кожен музичний інструмент виховує музичний слух поколінь у відповідному діапазоні гучності.

Висновки до розділу І

Музика впливає на організм людини різнобічно. Під впливом музики, яка відповідає функціональному стану організму, покращуються такі психічні процеси, як пам'ять, орієнтація, увага. Музика активізує розумові здібності, працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів.

На мою думку, важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з музичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.

Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти рівень IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. В більшості європейських країн, так і за океаном, уроки музики, спів, гра на інструментах належать до обов'язкового елементу виховання, оскільки музика найбільш сильніший емоційний вплив на дитину. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м'язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини.

РОЗДІЛ ІІ РОЛЬ МУЗИКИ У ФОРМУВАННІ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР

Музика не тільки визначає напрям і характер художніх потреб молоді, але і стає значущим символічним початком міжособистісного спілкування, сприяє становленню групових відносин (молодіжних субкультур). У групі конкретизуються загальні музичні уявлення, закладаються стійкі моделі поведінки відносно якої складається певний культурний стиль. Таким чином, за допомогою вивчення музичних інтересів, можна досить достовірно описати типові культурні риси члена конкретного молодіжного співтовариства. Музика, виступаючи ідентифікатором різних груп молоді, здатна конструювати певний життєвий стиль, який багато в чому залежить від якісного відбору тих або інших музичних переваг.

На початку 50-х років не було понять «молодіжна культура», не було ніяких цінностей, належних тій або іншій субкультурі, як не було і «ярликів», що привласнюються нині людині, відмінній на зовнішній вигляд або музичній перевазі по першому враженню. Молодь також збиралася окремими групами, але ніхто не заявляв «я панк» або «я репер». Молодіжна культура була відкрита, як факт, після 50-х років в Англії.

До молодіжних субкультур схильні люди в середньому від 14-25 років. Це період вже не диинства, але ще не й не дорослості. Період навчання, коли так хочеться і чогось крім стандартних знань, розваг, таких як клуби і інші скупчення звичайної молодіжної маси. Життя одне, кожна людина індивідуальна, варто помітити, що тема індивідуальності має не останнє місце у сучасних представників молодіжних субкультур.

Вияв молодіжних субкультур загалом безперечно пов'язаний з характером протесту. Слоганом до дії служить фраза «Життя коротке. Лови момент» але не до тієї дії, значення якої гуляти цілими днями, кожний раз з різними людьми, буянити, пити і пробувати все, що погано лежить, а саме до дії усвідомлювати світ, розуміти його, приймати таким як він є і не вадити йому. Можна вважати це своєрідним протестом, або ж особливістю. Молодь насправді хвилює проблема навколишнього середовища. Тому варто помітити, що серед неформалів досить широко поширене вегетаріанство. У своїй більшості представники молодіжних субкультур народ досить цікавий і неординарний, це творчі люди з особливим підходом до навколишнього світу. Справжні представники своєї культури люди не рідко начитані, є цікавими співрозмовниками і заслуговують лише на повагу. Існує помилкова думка, що у представників молодіжних субкультур спостерігаються складності в навчанні і їх здатності набагато нижче, ніж навіть простих дворових хлоп'ят. Однак, всі люди різні, і не варто судити всіх як одного.

2 1 Особивості сучасних молодіжних музичних субкультур

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових.

Молодіжні субкультури практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Актуальність розгляду молодіжної музичної субкультури полягає в наявності потужного впливу, який вона справляє на музичні смаки та вподобання сучасної молоді. З розвитком масової культури та масових комунікації музично – пісенна творчість почала виконувати не лише розважально – рекреаційну функцію, але й інші функції, у тому числі й сприяння соціокультурній диференціації та інтеграції індивідів, об’єднуючи їх в символічну музичну субкультуру в рамках молодіжної субкультури. У даний час одним з істотних диференціюючих та інтегруючих чинників усередині молодіжної субкультури є музичні переваги, що роблять вплив на формування об’єднань шанувальників тих або інших виконавців. Вочевидь, що музика займає важливе місце в житті молодих людей, часто стаючи не лише образом, але і сенсом життя. Музичні переваги, якщо розглядати їх ширше як невід’ємну частину естетичних, світоглядних, життєво – стильових переваг і установок – грають вирішальну роль у формуванні духовної складової молодих людей, зумовлюють соціальні взаємодії в суспільств

2.2 Рокери, як різновид сучасної молодіжної субкультури

Рокери з'явився як субкультура в п'ятдесятих на початку шістдесятих років, в епоху рок-н-ролу. Одяг рокера - шкіряна куртка, потерті джинси, великі черевики, довге волосся, зачесане назад, у декого - татуювання. Куртки як правило прикрашені значки і знаками. Основний елемент субкультури рокера- мотоцикл, який прикрашений написами, символами та образами. Важливе місце в субкультурі рокерів займає рок-музика, прослуховування музичних записів є одним із основних занять рокерів. Рок-музика, як музичний стиль, впливає на психіку:

жорсткий ритм;
монотонне повторення;
громкість;
світло ефекти.

Ритм рок-н-ролу є одним з найсильніших способів впливу на організм людини. Простий, але потужний, змушує людину до відповіді рух ппд звучання музики, який приводить до екстазу, галюцинацій, істерики. втрати свідомості.

Сприйняття музичного ритму пов'язане з функціями слухового апарату. Домінуючмй ритм спочатку захоплює моторний центр головного мозку а потім стимулює деякі гормональні функцій ендокринної системи. Але головний удар спрямований на ті частини головного мозку, які тісно пов'язані з сексуальною функцією людини. Барабанний гуркіт використовували вакханки, щоб вийти на рівень нестями, а також використовували подібні ритми деякі племена здійснюючи катування.

Принаймні сильному впливу піддається здатність аналізу, судження, логіки. Вона притупляється вкрай, а іноді і взагалі. Саме в стані розумово-моральної плутанини дається зелене світло найбільш диким похотям. Руйнуються бар`єри моралі, зникають автоматичні рефлекси та природні захисні механізми.

Американський психолог і музикознавець Жанет Поделл говорить: «Сила року завжди була заснована на сексуальній енергії. Це лякало батьків, які бачили в рок-н-ролі загрозу для своїх чад, звичайно, вони мали рацію. Рок-н- рол в змозі зробити так, що і ви будете танцювати так, що забудете про все».

Особливу увагу слід приділяти впливу частот рок-музики на головний мозок. Ритм набуває наркотичних властивостей, в поєднанні із низькими (15-30 Гц) і високими частотами (80,000 Гц). Якщо ритм кратний 1,5 ударам на секунду та супроводжується сильним тиском низьких частот, він здатний викликати екстаз. При ритмі, рівному 2 ударам з секунду на тих же частотах, людина впадає в танцювальний транс, який схожий на наркотичний. Перенасичення низьких і високих частот серйозно травмує мозк. На рок-концертах у людей може виникнути контузія звуком, звукові опіки, втрата слуху та пам`яті.

Рок-музика може бути охарактеризована як і монотонна, при слуханні якої слухач може впасти в пасивний стан. Аудиторія, яка слухає цю музику не має навіть поняття про те, що відбувається глибоке вторгнення у свідомість і півсвідомість. Потрапивши у підсвідомість ці імпульси розшифровуються, реконструюються і передаються через пам`ять свідомому «Я», пройшовши через всі перешкоди, пов'язані з моральним досвідом. Кінцевий результат такого вторгнення самогубство, колективне насильство, бажання нанести криваві рани партнеру бритвою тощо.

Людське вухо налаштоване сприймати нормальний звук в децибелах 55-60. Гучний звук буде 70 децибел. Але проходячи всі пороги нормального сприйняття, сильний по інтенсивності звук викликає неймовірний слуховий стрес. Гучність звуку на майданчику, де встановлені динаміки, що використовується під час рок-концертів, досягає 120 дБ а в середині майданчика до 140-160 дБ. (120 дБ відповідає обсягу реву злітаючого реактивного літака, а середні величини плеєра з навушниками складалють 80-110 дБ).

Під час такого звукового стресу із нирок, виділяється стресовий гормон - адреналін. Цей процес відбувається при кожній стресовій ситуації. Вплив подразника не припиняється, відбувається перевиробництво адреналіну, який стирає частину відображеної в мозку інформації. Люди просто забувають, що з ними було і що вона вивчала, тобто розумово деградує. Швейцарський лікарі довели, що після рок-концерту людина орієнтується і реагує на подразник у 3,5 рази гірше, ніж зазвичай. При перевиробництві адреналіну відбувається розпад на адренохроми, що діє на психіку як наркотик. Сам по собі адренохром набагато слабкіший аніж синтетичний наркотик, але дії їх схожі. Однак, поява більш слабкоо адренохрому в крові діє подразник, викликаючий бажання прийняти більш сильнішу дозу, що і робиться під час концертів.

Під час рок-концертів використовуються світлові ефекти. Люди вважають, що це прикраса заходу, але, насправді, почерговість світла і темноти, особливо під час гучного звучання музики, приводе до послаблення орієнтації, зниження рефлекторної швидкості. Спалахи світла взаємодіють із альфа хвилями, які контролюють здатність до концентрації уваги, відбувається втрата всілякого контролю, з`являється нудота, запаморочення.

Таким чином, весь технічний арсенал рока має на меті грати на організмі людини, на його психіці, як на музичному інструменті. Музика, яка з'явилася серед молоді, як атомні вибух, як стихійне лихо, здатна змінити індивідуальні особливості людини.

Отже, рок є гучною, агресивною, захоплюючою, ритмічною, енергетичною музикою. Зрозуміло прагнення молодих людей, слухати і любити цю музику це відповідає психофізіологічним та психологічним характеристикам віку.

2.3 Рейв-культура

Молодіжніа субкультура постійних учасників рейвів - вечірки електронної танцювальної музики. Джерелом життєвих орієнтирів рейверів став музичний стиль, а точніше зразки стилю їх кумирів, музикантів. Рейвери, ззазвичай, беруть зразки поведінки засідателів нічних клубів. Відповідно цій моделі способ життя рейверів – нічний. Їх зовнішній вигляд і поведінка пропагують відхід від людської природи.

Характерний вигляд рейверів: яскраві кольори одягу, пластикові сонцезахисні окуляри, коротке волосся у юнаків, фарбовані прядки довгого волосся у дівчат. Дуже популярні у дівчат пірсинг, в дизайні використовується символ «смайлик».

Електронна музика найбільш розвинений і прогресивний напрямок на сьогоднішній день. Багато молодих людей віддають перевагу електронній музиці, як сучасному напрямку. Чим приваблює ця музика:

необмежене звучання різних звуків;
необмежені можливості для створення ритм-малюнків;
можливість обробки звуку високої якості;
доступність і простота програмового забезпечення для створення та обробки музики;
електронна музика сьогодні - це модно.

Електронна музика побудована на тому, що звуки допомагають із адреналіном і впливають на нервову систему через слуховий канал. Чим більша швидкість композиції тим вплив стає сильнішим і приводить до подразнення. Частота серцевих скорочень також варіюється в залежності від обсягу та швидкості пісні. Раніше електронна музика не була настільки швидкою. Кілька десятиліть тому швидкість звуку була 100-120 ШУХ (швидкість ударів на хвилину). З часом швидкість ставала все більшою і більшою. В 60-70-х роках винайшли ЛСД і електронна музика стала асоціюватися в широких масах з наркоманією. Ніхто в той час навіть і не замислювався, що ж змушує молодих людей іти на танцпол. Зараз можна із впевненістю сказати, що поєднання певних звуків і побудова їх в електронні композиції дійсно несе в собі інформацію та настрій. Музика – це наркотик. Можна легко виділити позитивну і негативну музику яка дійсно вливається в тіло і несе до зірок і вище.

Ламані ритми (Drum/n/Bass, Breaks, IDM) мають «свою гармонію», ця музика не вводе у трансовий стан із-за частої і різкої зміни звуків. Тут має місце швидкість, яка демонструє мозку, що він далеко не господар свого тіла.. При занурюванні в танок, розум не віддає звітності у тому, що відбувається з тілом, яке мимоволі викидає руки і ноги під божевільні ритми. Йде підлаштування до музики. Процес підлаштування під ритм супроводжується відчуття свободи, відчуттям. Ритм, який відносить в далечінь, змушує танцівника уявляти себе летючим, стрибаючим, вільним у нескінченному просторі. Звідси, можна зробити логічний висновок: електронна музика можна захопити наші емоції і почуття, може служити як відмінний інструмент для зміни настрою. Говорячи про вплив, який має електронна музика на свідомість і поведінку (мається на увазі стилі і напрямки Break Beat, House, DnB тощо.), варто зазначити, що вона направляє і орієнтує молодих людей на той ритм життя, де вони хочуть жити сьогодні, щоб досягти реальних цілей і добитися успіху.

2.4. Хіп-хоп культура та її особливості

Хіп-хоп- це культурний рух, основні аспекти якого МС (ті, хто читає реп), ді-ДЖЕЇ, урбанізоване образотворче мистецтво (графіті), брейк-данс та біт бокінг. Поезія репу заснована на ритміці, причому зміст іноді відходить на другий план. Частіше за все це розповіді в урбанізованому стилі про падіння суспільства або життя молоді робочого класу. на основі вмісту, іноді вишуканий ритм зникає в фоновому режимі. Часто буває історій в міському стилі щодо зниження суспільства або про життя молодих людей робітничого класу.

Намагаються зрозуміти популярність репу серед молоді не тільки батьки зрозуміти причини популярності серед молоді, не тільки батьки , педагоги, однолітки, але і психологи, які намагаються добратися до суті захоплення людини. Реп, які прийшли до нас з глибокої давнини, має набагато більший потенціал, ніж можна уявити. Популярність серед молоді пов'язана з тим, що він дозволяє виразити невиражене. Саме спосіб вираження ідеально підходить для молодих людей. У цей віковий період, який не обмежений віковими рамками і може тривати до старості, всі думки, які приходять в голову молодої людини, здаються їй неймовірно важливими. Неможливість донести свої думки до оточуючих породжує купу психологічних проблем.

РЄП - ритмічне приговорювання всіх думок в римованій формі та розбавленим особливим сленгом. Цей речитатив дозволяє розкласти всі думки по полицях. Думка, що репери не сама розумна молодь, повністю скасовується психологами. Щоб читати реп, а тим паче не завчений, імпровізований на ходу, треба володіти неабияким рівнем інтелекту.

Виявляється, що реп вибирається купою молодих людей як засіб вираження своїх думок і донесення їх до широкого кола людей. Користь від репу велика. Це і позбавлення від комплексів, і допомога в соціалізації, і розумовий розвиток. В деяких випадках молодій людині реп – терапія просто необхідна. Саме за поступовим входженням в реп культуру та спробами читати реп самостійно, психологи пропонують вирішувати характерні для молоді проблеми (невпевненість, страх, проблеми у спілкуванні, занижена самооцінка, тривожність тощо).

Висновки до розділу ІІ

Підліток стурбований пошуком значення «Я», визначенням свого призначення в житті, що направляє на шлях пошуку чогось незвичайного. Тож, об'єднання в музичні субкультури підлітків можна розглядати як засіб виходу внутрішньої активності, реалізації потреб. самоідентифікації, самоствердження, властивим не тільки підлітковому віку. Психічні стани молоді впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто , набуваючи стійкості, можуть включатися в структуру особистості в якості її специфічної якості. Психічні стани можуть легко відстежувати під впливом будь-якого фактору, в цьому випадку музика.

У центрі формування багатьох сучасних музичних субкультур виявляються різні стилі музики, наприклад, хіп-хоп культура виникла на базі реп-музики. Серед найбільш поширених музичних субкультур серед молоді є культура рок, рейв-культура та хіп-хоп культура.

Вплив рок - музики на людину часто визначають як негативний, бо вона викликає агресію, гнів, депресію, стан трансу, самогубства тощо. Під вливом рок-музики відмічається підвищення емоційного тонусу, що призводить до неможливості молоді виразити свої внутрішні емоції

Рок музика носить екстравертований характер. На рок-концертах музиканти-виконавці та слухачі безпосередньо беруть участь в колективних діях: розмахувати руками, відбивати такт ногами, співати.

Реп-музика сприяє збільшенню психічної активації, зниженню психічного стресу, підвищенню активності у молодих людей реперів. Збільшення психічної активності у реперів пов`язано із особливостями субкультури реперів. Не випадково пріоритетами субкультури, окрім музики, є брейк-данс як форма пластики тіла и танцю, экстремальні види спорту, стрітбол тощо. Музика репа завжди супроводжується активними рухами. Спостереження за реперами показало, що в процессі прослуховування музыки - вони здійснювали якісь рухи (притоптування ногами, рухи руками, головою).

Рэп музика для представників субкультури «репери» носить релаксаційний характер. Дійсно, цей вид музики може знімати напругу, оскільки музика реп - це ритмічий речитатив с чітко обумовленими рифмами. Проговорювання текста пісень дає можливість виливу емоцій, а якщо включити ще й активні рухи, то через деякий час настане і розслаблення.

Електронна музика захопл.є наші емоції і почуття, може служити як відмінний інструмент для зміни настрою. Говорячи про вплив, який має електронна музика на свідомість і поведінку (мається на увазі стилі і напрямки Break Beat, House, DnB тощо.), варто зазначити, що вона направляє і орієнтує молодих людей на той ритм життя, де вони хочуть жити сьогодні, щоб досягти реальних цілей і добитися успіху.

РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТИЛІВ МУЗИКИ НА ПСИХІЧНІ ТА ЕМОЦІЙНІ СТАНИ МОЛОДІ

3.1 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження

«Ставлення старшокласників до різних музичних жанрів»

Мета дослідження: виявити найбільш популярні музичні стилі у старшокласників, виявити ставлення старшокласників до різних музичних жанрах.

Методи дослідження:

1. Тест Люшера (короткий варіант).

Тест Люшера заснований на тому дослідному факт, що вибір кольору відображає нерідко спрямованість випробуваного на певну діяльність, настрій, функціональний стан і найстійкіші риси особистості. Короткий варіант колірного тесту Люшера представляє з себе набір (таблицю) 8-ми кольорів: - сірого (умовний номер - 0), темно-синього (1), синьо-зеленого (2), червоно-жовтого (3), жовто-червоного (4), червоно-синього або фіолетового (5), коричневого (6) і чорного (7).

2. Тест «Малюнок людини».

Методика «Тест-малюнок» дозволила визначити зміну ситуативного настрою випробовуваних до і після спеціального заняття

3. Методика САН.

Учаснику тренінгу пропонується заповнити опитувальник, причому закреслення нуля означає, що він не може визначити свій стан за даною шкалою, а відзначені одиниця, двійка і трійка означають ступінь вираженості стану. Анкета являє собою набір з 30 біполярному шкал.

При підрахунку:

крайня ступінь вираженості негативного полюсу оцінюється в 1 бал;
крайня ступінь вираженості позитивного полюсу пари - в 7 балів.
Самопочуття визначається як сума балів за шкалами 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26.
Активність визначається як сума балів за шкалами 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.
Настрій визначається за сумою балів шкал 5, 6, 11, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.

Опис дослідження: в експерименті взяли участь 10 старшокласників ( учні 10-11 класів), які відібрані методом випадкової вибірки.

Опис процедури дослідження: дане дослідження проводилося індивідуально з кожним учасником. Послідовно звучало 8 музичних уривків:

1- метал,

2- класика,

3- рок-н-рол,

4- сучасна естрадна музика (поп-музика),

5- реп,

6- панк-рок,

7- рейв,

8- джаз

Тривалість кожної музичної композиції становила 2 хвилини.

Після кожного уривка випробуваному за семибальною шкалою (-3 -2 -1 0 +1 +2 +3) пропонувалося визначити ставлення до даного твору і який настрій викликало звучання мелодії.

Після закінчення роботи задавалися питання:

Слухаєш музику?
Як часто?
Загальне відношення до музики?
Якій музиці віддаєш перевагу при слуханні?
Чи закінчував музичну школу?

Таким чином, показники, які фіксувалися в таблиці результатів: ставлення до музики (від -3 до +3), настрій від музики (від -3 до +3) і колір, що асоціюється з даною музикою (8 кольорів з тесту Люшера).

Результати дослідження: асоціативні зв'язки музичної композиції та кольору, простежені в ході експерименту представлені в таблиці

№з/п	Музичний стиль	Колір
1	метал	чорний
2	класика	жовтий, зелений, сірий
3	рок-н-рол	червоний, жовтий
4	поп-музика	зелений
5	реп	чорний, синій

Таблиця 1. Асоціативні зв'язку вибору кольору і музичної композиції

Для інтерпретації результатів наведемо семантичну характеристику квітів:

Жовтий колір - світлий, як сонячний день, - викликає веселий і радісний настрій, прагнення дивитися вперед і сподіватися.
Фіолетовий і сині кольори викликають невпевненість, похмурий настрій.
Блакитний колір сприймається як легкий, небесний колір.
Світла зелень здається легкою, повітряною, а болотно-зелений, навпаки м'яким і важким.
Зелений колір заспокоює хилить до сну, викликає бажання помріяти, прагнення до самоствердження, символ захисту, прихованості.
Чисто червоний колір, перш за все, виражає силу, активність, прагнення діяти і досягати успіху.
Чорний символізує заперечення яскравих барв життя і самого буття.
Коричневий відображає прагнення до комфорту, затишку.

Таким чином, можна зробити висновок, що простежується залежність вибору кольору від стилю музичної композиції. Так, «важкі» музичні стилі викликають асоціації з темними кольорами, а легкі музичні композиції - зі спокійними кольорами. Проте, не можна сказати, що дана залежність є однозначною по відношенню до всіх музичних жанрів. Так, з усіх музичних уривків виявилося лише два (рок-н-рол і джаз), які у всіх випробовуваних викликають позитивний емоційний стан (+2. +3) і поєднуються з теплими кольорами. У той же час інші сприймаються старшокласниками по-різному. Деякі музичні жанри сприймаються більш індивідуально (естрада, реп, рейв).

На наступному етапі досліджувалося ставлення випробуваних до прослуханих музичним уривків методом опитування.

У результаті проведення даного дослідження було встановлено, що ставлення близьке у всіх випробовуваних, а саме рок-н-рол (+2, +3), панк-рок (+1, +3), джаз (+1, +3).

Настрій від музики за семибальною системою розподілився наступним чином: рок-н-рол (+1, +3), джаз (+1, +3).

Більшість учасників взаємодії в ході усної рефлексії відзначили, що питання, які обговорювалися на занятті і звучання музики, змусили їх багато про що задуматися і не залишили байдужими. Відповідну зміну настрою в сторону задуму (з 10 до 23 виборів) було отримано після кількісної обробки результатів методики «Тест-малюнок».

До і після прослуховування учнями обраної музичної програми, за допомогою методики САН було визначено, що їх функціональні стани змінилися. Зміна стану відбулася у 26%; самопочуття покращилося на 11,7%; активність збільшилася на 21%; настрій піднявся на 28,9%.

За підсумками тестування зафіксована зміна емоційних станів випробовуваних після прослуховування музичної програми в бік поліпшення настрою і загального самопочуття. Разом з тим, емоційний стан шістьох учнів суб'єктивно не змінився, а ще шість учасників тестування відзначили зниження своїх емоційних показників. У ході бесіди з'ясувалося, що причинами тому стали втома (учні двічі вирішували завдання), неуспішність виконання окремих завдань, суб'єктивні чинники (особисті неприємності, хвороба).

Висновок: проведене практичне дослідження з виявлення впливу музики на емоційний стан людини, показало, що деяка залежність між кольором, музикою і емоційним станом існує, однак її важко однозначно виявити по відношенню до всіх музичних жанрів. З усіх музичних уривків виявилося лише два (рок-н-рол і джаз), які у всіх випробовуваних викликають позитивний емоційний стан (+2. +3) і поєднуються з теплими кольорами. У той же час інші сприймаються старшокласниками по-різному. Деякі музичні жанри, які сприймаються більш індивідуально (естрада, реп, рейв).

Таким чином, в ході проведення експерименту вплив на учнів музики був одноразовим і недовготривалим.

3.2 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження «Вплив музики на психіку людини»

Мета дослідження: виявити найбільш популярну музику, яку слухають старшокласники, визначити емоційний стан старшокласників під час прослуховування мелодій.

Для проведення дослідження було запрошено 20 учнів 8-9 класів. Досліджуваним по черзі, на протязі 3 хвилин вмикали музику різних стилів (класична музика, рок, народні українські мотиви, поп-музика). Групі роздали анкети, в яких потрібно було зазначити свій емоційний стан (емоційне піднесення, байдужість, дратівливість), під час прослуховування кожної з наведених мелодій.

Музика, яку вмикали підчас дослідження:

Антоніо Вівальді “Пори року”;
Guns’n’Roses “Sex, Drugs & Rock’n’Roll”;
українська народна пісня “Ой, на горі два дубки”;
Пара нормальних “Скандал”.

Результати дослідження:

Класика:

Емоційне піднесення – 17 учнів;
Байдужість – 1 учень;
Дратівливість – 2 учня.

Рок:

Емоційне піднесення – 7 учнів;
Байдужість – 5 учнів;
Дратівливість – 8 учнів.

Народні пісні:

Емоційне піднесення – 8 учнів;
Байдужість – 10 учнів;
Дратівливість – 3 учнів.

Поп-музика:

Емоційне піднесення – 13 учнів;
Байдужість – 5 учнів;
Дратівливість – 2 учнів.

Висновок:

Після проведення дослідження було встановлено, що музика має значний вплив на психіку, як позитивний так і негативний. Попри різні вподобання в музиці, найбільшу кількість балів, при інтерпретації результатів набрала класична музика, а найменшу – рок. Дійсно музика, має надзвичайно позитивний вплив на психіку людини. Як можна побачити в ході дослідження, музика викликала радість і емоційна піднесення, байдужість і навіть дратівливість.

Отже, якщо, слухати ту музику, яка вам імпонує, подобається, можна, покращити свій психічний стан. Розвіяти сум, відволіктись від проблем, підвищити свою активність. І навпаки, при прослухуванні того, що вам не подобається, можна зіпсувати собі настрій, розсіяти уваги і навіть розгніватись.

3.3 Опис експериментальної групи, процедури та результатів дослідження

«Вплив музики різних стилів на психоемоційний стан учнів»

Мета: дослідження психоемоційного стану учнів під час прослуховуванні музики різних стилів.

У тестуванні взяли участь 26 учнів 10-11 класів (15 дівчат і 11 юнаків), що навчаються в навчальному закладі.

Методи дослідження:

Тест-опитувальник Спілбергера-Ханіна (для встановлення рівня тривожності)
Опитувальник САН (для визначення емоційного стану)

Тестування проводили індивідуально в ізольованій кімнаті в один і той же час до і після прослуховування 4-х музичних фрагментів в навушниках. Тривалість одного музичного треку становила 1 хвилину і відокремлювалася від наступного 1 хвилиною паузи. Для оцінки впливу на психоемоційний стан випробовуваних були обрані наступні музичні стилі: класична музика (Л.В.Бетховен, Piano Sonata №8), рок-музика (Metallika), клубна - (Dear Mama) і поп-музика (М.Джексон, Blood On The Dance). Додатково провели анкетні опитування, метою яких було встановити особисте ставлення до сприйняття різних музичних творів як в цілому, так і конкретно запропонованих для експерименту.

Оскільки досліджувані характеристики психоемоційного стану відповідали нормальному розподілу (критерії Колмогорова-Смирнова і Лілліфорс), для аналізу використовували середні значення (M) і стандартне відхилення (SD). Внутрігруппове порівняння показників тривожності і САН до і після прослуховування виробляли за допомогою параметричного критерію Стьюдента (t), програма Statistica 6.0.

Результати:

За допомогою анкетного опитування встановили, що всі, хто приймав участь в експерименті, слухають музику щодня, в 50% через навушники. Пріоритети вибору музичних напрямків розподілилися наступним чином:

рок музику вибирають - 42% (11 учнів);
поп музику - 35% (9 учнів),
класичну - 19% (5 учнів),
клубну музику – 4 % (1 учень)

Результати тестування дозволили встановити, що до прослуховування музики у 70% учнів був помірний рівень особистісної та ситуаційної тривожності (СТ) - (40,1 ± 7,6) балів. Після прослуховування музики рівень СТ достовірно не змінився (40,6 ± 8,5) балів, виявивши лише тенденцію до збільшення. Тривожність не є споконвічно негативною рисою, її певний рівень - природна й обов'язкова особливість активної особистості. При цьому існує оптимальний індивідуальний рівень «корисної тривоги». Таким чином, у всіх учнів прослуховування музики не виявило змін у стані такої характеристики особистості як тривожність.

Аналіз стану тривожності, виконаний за статевою ознакою, показав деякі особливості. Так, до прослуховування музики стан СТ у юнаків був трохи нижче (38,6 ± 5,7) балів, ніж у дівчат (41,1 ± 8,8) балів, загалом відповідаючи поміркованому рівню. Після прослуховування музичних фрагментів рівень СТ незначно збільшився як у юнаків (39,4 ± 8,6), так і у дівчат (41,5 ± 8,5). Варто відзначити, що серед дівчат у 3-х випадках ми виявили збільшення рівня СТ до високих значень (45 lt; СТ lt; 59).

Показники емоційної сфери: самопочуття, активність і настрій, оцінені за допомогою САН виявили відсутність значимої реакції на прослуховування запропонованих музичних фрагментів. При цьому слід зазначити, що якщо бали за критеріями самопочуття (до - 5,1 ± 0,7/після - 5,0 ± 0,8), настрій (до - 5,6 ± 0,7/після - 5,7 ± 0,8) свідчили про сприятливий психоемоційний стан учнів, то показник їх активності був значно нижчим прийнятої умовної норми (до - 3,1 ± 0,8/після - 3,2 ± 1,1). Останнє може бути результатом інтенсивного навчального процесу.

Висновок: як показали результати цього дослідження прослуховування найбільш поширених серед молодих людей жанрів музики не робить негативного впливу на такі властивості особистості як тривожність і емоційні характеристики, але більшою мірою впливає на осіб жіночої статі.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В ході проведеного теоретичного та емпіричного досліджень та відповідно поставленим завданням на початку роботи можна зробити наступні висновки.

В психологічній науці відсутня загальноприйнята думка про методи визначення, структуру і функції, механізми і детермінанти, класифікації і методи дослідження психічних станів. Визначення психічного стану у літературі прямо чи опосередковано підкреслюють складність, багатокомпонентність, багаторівневість стану людини як психічного явища. Саме ці особливості психічного стану, які повністю захоплюють людину на якийсь проміжок часу, роблять його важкодоступним об`єктом наукового вивчення. Оскільки немає визначеного розуміння даного феномену, то існує багато підходів до класифікації психічних станів.

В літературі описані можливості впливу музики на психічний стан людини (на психофізіологічному та психологічному рівнях). Розкрите також питання про вплив сучасних стилів музики на дітей та підлітків (репа, електро, рока), але воно також є недостатньо дослідженим.

Важливість даної проблеми заклечається у тому, що на сучасному етапі більшість молодих людей захоплюються якимсь напрямком музики. Захоплення музикою доходе до того, що виникає ціла субкультура, що , безумовно, впливає на поведінку, цінності, світогляд, особистісні особливості молодого покоління.

У рамках роботи вивчений вплив різних стилів музики (рок, реп, електромузики) на психічний стан представників музичних субкультур. Розгляд емоційної сфери не випадковий, оскільки саме психічний стан впливає на протікання психічних процесів, і, повторюючись часто, набуваючи стійкості, може включатися в структуру особистості в якості її специфічної властивості. В центрі формування багатьох сучасних музичних субкультур є різні стилі музики, наприклад хіп-хоп культура виникла на основі репа. Серед найбільш розповсюджених субкультур є хіп-хоп культура, рок-культура, рейв-культура. Реп-музика сприяє збільшенню психічної активації, зниженню психічної напруги, підвищення активності у молодих людей-реперів. Рок - музика викликає підвищення емоційного тонусу, збільшення стану напруги, тривоги, активності і тривоги у рокерів. Електро-музика викликає зниження емоційного тонусу та енергійності, активності та тривожності у рейверів.

Досліджуючи вплив сучасних стилів музики на молодих людей за підібраним психодіагностичним інструментарієм, виявлено, що музика має значний вплив на психіку, як позитивний так і негативний.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Актуальность проблеми сучасної психології. Матеріали міжнародної конференції. - М.: МГУ, 1987.
Анохін П.К. Емоції / / Психологія емоцій: Тексти. - М., 1984. - с. 173.
Байметов А.К. Деякі обумовлені силою порушення фактори індивідуального стилю в навчальній діяльності старшокласників. / Типологічні дослідження з психології особистості (СБ під ред. В. С. Мерліна). - Перм, 1967, с.34 - 46.
Бернс Р. Розвиток "Я-концепції" і виховання. М.: Педагогіка, 1986.
Божович Л.І. Етапи формування особистості в онтогенезі. / / Питання психології, 1979, № 2, с.72-79.
Бугров М. Музыкальная психология
Вундт В. Психологія душевних хвилювань / / Психологія емоції: Тексти. - М., 1984. - С. 49-50.
Вершинин М., Макарова Е. Современные молодежные субкультуры: рэперы
Вілюнас В.К. Основні проблеми психологічної теорії емоцій. - М.: Педагогіка, 1988.
Габдреева Р.Х. Основи самоврядування психічним станом. / Проблеми самоврядування в системі психологічної служби ВНЗ .- Казань, 1983, с. 68-85.
Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека // Психические состояния / Под ред. Крылова А.А. -Л.: Изд-воЛГУ, 1981.
Додонов Б.І. У світі емоцій. - Київ, 1987. (Функції емоцій у житті людини: 7-18. Емоції і потреби: 18-22. Емоції й особистість: 22-25, 37-48, 79-116. Класифікація емоцій: 25-37. Почуття: 75-79.)
Захарова Н.Н. Функціональні зміни центральної нервової системи при сприйнятті музики/М.М. Захарова, В.М. Авдєєв//Журнал ВНД.- 1982. - Т. 32., №5.- С. 915-929.
Зальцингер Х. Власть рока, или насколько музыкальна революция? - Спб.: ИНТЕРЛАСТ, 1993. - 144 с.
Ізрад К. Емоції людини. - М.: МГУ, 1980.
4. Куликов Л.В. Диагностика психического состояния // Психология настроения. - СПб., 1997. - с. 46-53.
Кочубей Б.І., Новікова О. В. Емоційна стійкість школяра. - М.: Знання, 1996.
Любан-Плоцца Б. Музика і психіка: Слухати душею/Б. Любан-Плоцца, Г. Побережна, О. Бєлов.- К .: «АДЕФ-Україна», 2002. - 200 с.
Леонт'ев А.І. Потреби, мотиви, емоції / / Психологія емоцій Тексти. - М., 1984.
Матеріали і документи з історії музики. Т. 2, ХУIII століття. / Под ред. М. В. Іванова-Борецького. - М.. 1934
Музична естетика західноєвропейського середньовіччя і Відродження. - М.. 1966.
Методика самооценки эмоциональных состояний (А. Уэссман и Д. Рикс) / Сонин В.А. Психодиагностическое познание профессиональной деятельности. - СПб.: Питер, 2004. - 260 с.
Кращі психологічні тести. / Под ред. А. Ф. Кудряшова .- Петрозаводськ, 1992, с.62-67.
Немов Р.С. Загальні основи психології / Психологія. Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів у 3 кн .- Книга 1. - М.: ВЛАДОС, 1997.
Ольшанникова А.Є. До психологічної діагностики емоційності. / Проблеми загальної, вікової, педагогічної психології. - М.: Педагогіка, 1988, с.246-262.
Платон. Соч. в З т. - М., 1971. т. З.
Психічні стани. Експериментально-прикладна психологія / Міжвузівський збірник. - Л.: ЛДУ, 1991.
Райгородский Д.Я. Практична психодіагностика. Методики, тести/Д.Я. Райгородский.- Самара: Видавничий дім БАХРАХ-М, 2003. - 672 с.
Сулейманов Р.Ф. Музыка и психические состояния: влияние, взаимодействие или взаимосодействие // Психология психических состояний: теория и практика // Материалы Первой Всероссийской научно-практической конференции.
Сулейманов Р.Ф. Музыка и психические состояния: влияние, взаимодействие или взаимосодействие // Психология психических состояний: теория и практика // Материалы Первой Всероссийской научно-практической конференции. Казанский государственный университет, 13-15 ноября 2008 г. Часть II. - Казань.: ЗАО «Новое знание», 2008. - С. 329-332.
Казанский государственный университет, 13-15 ноября 2008 г. Часть II. - Казань.: ЗАО «Новое знание», 2008. - С. 329-332.
Якобсон П.М. Вивчення почуттів у дітей та підлітків. -М.: АПН, 1961.
Якобсон П.М. Емоційне життя школяра. - М., 1966. (Роль почуттів в житті особистості: 64 - 72.)
Что сейчас слушает молодежь? // #"justify">46. Шакуров Р.Х. Эмоция. Личность. Деятельность (механизмы психодинамики). - Казань: Центр инновационных технологий, 2001. - 240 с.
Шабанов Л.В. Социально-психологические характеристики молодежных субкультур: социальный протест или вынужденная маргинальность. - Томск:, 2005. - 399 с.
Халабузарь П., Попов В., Добровольська Н.. Методика музичного виховання, М.: - «Музика», 1990 р. ст. «Музичне мистецтво-засіб виховання дітей».

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни поширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки.

Емпіричні дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Музичний стиль — сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або творчого напрямку.

Позитивні емоції — породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).

Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, відраза і т. д.).

Психічний стан — цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність психічних процесів залежно від розкритих предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей.

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує).

Теорети́чні дослі́дження — висунення і розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, зіставлення різних гіпотез і теорій.

ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ

АНКЕТА

«Виззначення емоційного стану»

Шановний респонденте! Вам необхідно, після прослуховування музичного твору, зазначити свій емоційний стан (емоційне піднесення, байдужість, дратівливість). Виберіть, будь ласка , один із варіантів.

Антоніо Вівальді “Пори року”;
Guns’n’Roses “Sex, Drugs & Rock’n’Roll”;
українська народна пісня “Ой, на горі два дубки”;
Пара нормальних “Скандал”.

Класика. Музичний твір: Антоніо Вівальді «Пори року»

Емоційне піднесення;
Байдужість;
Дратівливість.

Рок. Музичний твір: Guns’n’Roses «Sex, Drugs & Rock’n’Roll»

Емоційне піднесення;
Байдужість;
Дратівливість.

Народні пісні. Музичний твір: українська народна пісня «Ой, на горі два дубки»

1) Емоційне піднесення;

2) Байдужість;

3) Дратівливість.

Поп-музика. Музичний твір: Пара нормальних «Скандал».

1) Емоційне піднесення;

2) Байдужість;

3) Дратівливість

ДЯКУЄМО ЗА УЧАСТЬ У АНКЕТУВАННІ!

ТЕСТ- ОПИТУВАЛЬНИК СПІЛБЕРГА – ХАНІНА

Мета: дослідження рівня тривожності в даний момент (реактивна тривожність) та рівня тривожності як стійкої характеристики (особистісна тривожність).

Тест може застосовуватися для осіб у віці від 16 років.

Обробка результатів. Реактивна та особистісна тривожність обраховуються окремо згідно з ключем. Знаходження реактивної тривожності: Σ1 = 14, Σ2 = 29 РT=Σ1-Σ2+35 = 14 – 29 + 35 = 20 Отже, показник реактивної тривожності має 20 балів, що відповідає низькому рівню тривожності. Цей показник вказує на тривожність у відповідь на конкретну дану ситуацію, даний момент. Низький рівень свідчить про те, що особистість знаходиться в комфортних, звичних для неї умовах, їй нічого не загрожує в даний момент і вона приблизно знає, що з нею має статися найближчим часом. Знаходження особистісної тривожності: Σ1 = 22, Σ2 = 22; ОТ=Σ1-Σ2+35 = 23 – 23 +35 = 36. Як бачимо, показник особистісної тривожності досяг рівня 36 балів, що вказує на помірну тривожність особистості. Це пов’язано можливо з тим, що особа на даний момент знаходиться в ситуації вибору подальшого життєвого шляху, занепокоєна власним майбутнім – своїм заняттям у тому майбутньому та людьми, які будуть її оточувати. У респондента адекватне ставлення до стресових ситуацій і така тривожність є нормою і не вимагає до нього особливої уваги.

МЕТОДИКА САН

Цель методики САН: Экспресс-оценка самочувствия, активности и настроения.

Описание методики САН. Опросник состоит из 30 пар противоположных характеристик, по которым испытуемого просят оценить свое состояние. Каждая пара представляет собой шкалу, на которой испытуемый отмечает степень выраженности той или иной характеристики своего состояния.

Инструкция методики САН. Вам предлагается описать свое состояние в данный момент с помощью таблицы, состоящей из 30 пар полярных признаков. Вы должны в каждой паре выбрать ту характеристику, которая наиболее точно описывает Ваше состояние, и отметить цифру, которая соответствует степени выраженности данной характеристики.

Обработка данных методики САН. При подсчете крайняя степень выраженности негативного полюса пары оценивается в 1 балл, а крайняя степень выраженности позитивного полюса пары — в 7 баллов. При этом нужно учитывать, что полюса шкал постоянно меняются, но положительные состояния всегда получают высокие баллы, а отрицательные — низкие. Полученные баллы группируются в соответствии с ключом в три категории, и подсчитывается количество баллов по каждой из них.

Самочувствие — сумма баллов по шкалам: 1, 2, 7, 8, 13, 14, 19, 20, 25, 26.

Активность — сумма баллов по шкалам: 3, 4, 9, 10, 15, 16, 21, 22, 27, 28.

Настроение — сумма баллов по шкалам: 5, 6, И, 12, 17, 18, 23, 24, 29, 30.

Полученные результаты по каждой категории делятся на 10. Средний балл шкалы равен 4. Оценки, превышающие 4 балла, свидетельствуют о благоприятном состоянии испытуемого, ниже 4 — о неблагоприятном состоянии. Нормальные оценки состояния располагаются в диапазоне 5,0—5,5 баллов. Следует учесть, что при анализе функционального состояния важны не только значения отдельных показателей, но и их соотношение.

Типовая карта методики САН

Фамилия, инициалы_______________________________ Пол____ Возраст____

Дата:

1	Самочувствие хорошее	3	2	1	1	2	3	Самочувствие плохое
2	Чувствую себя сильным	3	2	1	1	2	3	Чувствую себя слабым
3	Пассивный	3	2	1	1	2	3	Активный
4	Малоподвижный	3	2	1	1	2	3	Подвижный
5	Веселый	3	2	1	1	2	3	Грустный
6	Хорошее настроение	3	2	1	1	2	3	Плохое настроение
7	Работоспособный	3	2	1	1	2	3	Разбитый
8	Полный сил	3	2	1	1	2	3	Обессиленный
9	Медлительный	3	2	1	1	2	3	Быстрый
10	Бездеятельный	3	2	1	1	2	3	Деятельный
11	Счастливый	3	2	1	1	2	3	Несчастный
12	Жизнерадостный	3	2	1	1	2	3	Мрачный
13	Напряженный	3	2	1	1	2	3	Расслабленный
14	Здоровый	3	2	1	1	2	3	Больной
15	Безучастный	3	2	1	1	2	3	Увлеченный
16	Равнодушный	3	2	1	1	2	3	Взволнованный
17	Восторженный	3	2	1	1	2	3	Унылый
18	Радостный	3	2	1	1	2	3	Печальный
19	Отдохнувший	3	2	1	1	2	3	Усталый
20	Свежий	3	2	1	1	2	3	Изнуренный
21	Сонливый	3	2	1	1	2	3	Возбужденный
22	Желание отдохнуть	3	2	1	1	2	3	Желание работать
23	Спокойный	3	2	1	1	2	3	Озабоченный
24	Оптимистичный	3	2	1	1	2	3	Пессимистичный
25	Выносливый	3	2	1	1	2	3	Утомленный
26	Бодрый	3	2	1	1	2	3	Вялый
27	Соображать трудно	3	2	1	1	2	3	Соображать легко
28	Рассеянный	3	2	1	1	2	3	Внимательный
29	Полный надежд	3	2	1	1	2	3	Разочарованный
30	Довольный	3	2	1	1	2	3	Недовольный

ТЕСТ ЛЮШЕРА

Цветовой тест Люшера основан на экспериментально установленной зависимости между предпочтением человеком определенных цветов (оттенков) и его текущим психологическим состоянием. Тест Люшера также основан на предположении о том, что выбор цвета отражает нередко направленность испытуемого на определенную деятельность, настроение, функциональное состояние и наиболее устойчивые черты личности. Методика Люшера характерен тем, что может за короткое время (время проведения - меньше 10 мин.) дать глубокую и обширную, причем свободную от сознательного контроля испытуемого, характеристику его психологического состояния.

Инструкция.

Выберите, цвет, который сейчас наиболее Вам приятен. Просьба к Вам при этом не связывать цвет карточки с цветом Вашей одежды или машины,отвлечься от них. Затем из оставшихся семи цветов выберите наиболее приятный. Повторите процедуру с оставшимися шести цветами, затем пятью и так до конца. Записывайте цвета в том порядке, котором они были выбраны от наиболее приятного до наименее. Через 2-3 мин опять вернитесь к 8 цветовым карточкам и проделайте то же самое. При этом не нужно ориентироваться на порядок раскладки в первом выборе, выбирайте цвета, как будто а впервые.

Стимульный материал.

Ключ к тесту Люшера

Характеристика цветов (по Максу Люшеру) включает в себя 4 основных и 4 дополнительных цвета. Основные цвета:

1) синий — символизирует спокойствие, удовлетворенность;

2) сине-зеленый — чувство уверенности, настойчивость, иногда упрямство;

3) оранжево-красный — символизирует силу волевого усилия, агрессивность, наступательные тенденции, возбуждение;

4) светло-желтый — активность, стремление к общению, экспансивность, веселость. При отсутствии конфликта в оптимальном состоянии основные цвета должны занимать преимущественно первые пять позиций. Дополнительные цвета:

5) фиолетовый;

6) коричневый;

7) черный;

8) серый (0). Символизируют негативные тенденции: тревожность, стресс, переживание страха, огорчения. Значение этих цветов (как и основных) в наибольшей степени определяется их взаимным расположением, распределением по позициям, что будет показано ниже. Первый выбор в тесте Люшера характеризует желаемое состояние, второй — действительное. В зависимости от цели исследования можно интерпретировать результаты соответствующего тестирования». В результате тестирования получаем восемь позиций; первая и вторая — явное предпочтение (обозначаются + + ); третья и четвертая — предпочтение (обозначаются х х); пятая и шестая — безразличие к цвету (обозначаются = = ); седьмая и восьмая — антипатия к цвету (обозначаются — —) На основании анализа более 36 000 результатов исследований М. Люшер дал примерную характеристику выбранных позиций: 1-я позиция отражает средства достижения цели (например, выбор синего цвета говорит о намерении действовать спокойно, без излишнего напряжения); 2-я позиция показывает цель, к которой стремится испытуемый; 3-я и 4-я позиции характеризуют предпочтение цвету и отражают ощущение испытуемым истинной ситуации, в которой он находится, или же образ действий, который ему подсказывает ситуация; 5-я и 6-я позиции характеризуют безразличие к цвету, нейтральное к нему отношение. Они как бы свидетельствуют, что испытуемый не связывает свое состояние, настроение, мотивы с данными цветами. Однако в определенной ситуации эта позиция может содержать резервную трактовку цвета, например, синий цвет (цвет покоя) откладывается временно как неподходящий в данной ситуации; 7-я и 8-я позиции характеризуют негативное отношение к цвету, стремление подавить какую-либо потребность, мотив, настроение, отражаемые данным цветом. + + X X = = - - 3 4 1 0 2 5 6 7 Запись выбранных цветов осуществляется перечнем номеров в порядке предпочтения с указанием позиций. Например, при выборе красного, желтого, синего, серого, зеленого, фиолетового, коричневого и черного цветов записывается: Зоны (+ +; х х; = =; — —) образуют 4 функциональные группы.

Интерпретация результатов тестирования

Как отмечалось, одним из приемов трактовки результатов выбора является оценка положения основных цветов. Если они занимают позицию далее пятой, значит, характеризуемые ими свойства, потребности не удовлетворены, следовательно, имеют место тревожность, негативное состояние. Рассматривается взаимное положение основных цветов. Когда, например, № 1 и 2 (синий и желтый) находятся рядом (образуя функциональную группу), подчеркивается их общая черта — субъективная направленность «вовнутрь». Совместное положение цветов № 2 и 3 (зеленого и красного) указывает на автономность, самостоятельность в принятии решений, инициативность. Сочетание цветов № 3 и 4 (красного и желтого) подчеркивает направленность «вовне». Сочетание цветов № 1 и 4 (синего и желтого) усиливает представление зависимости испытуемых от cреды. При сочетании цветов № 1 и 3 (синего и красного) в одной функциональной группе подчеркивается благоприятный баланс зависимости от среды и субъективной направленности (синий цвет) и автономности, направленности «вовне» (красный цвет). Сочетание зеленого и желтого цветов (№ 2 и 4) рассматривается как противопоставление субъективного стремления «вовнутрь», автономности, упрямства стремлению «вовне», зависимости от среды. Основные цвета, по мнению Макса Люшера, символизируют следующие психологические потребности: № 1 (синий) — потребность в удовлетворении, спокойствии, устойчивой положительной привязанности; № 2 (зеленый) — потребность в самоутверждении; № 3 (красный) — потребность активно действовать и добиваться успеха; № 4 (желтый) — потребность в перспективе, надеждах на лучшее, мечтах. Если основные цвета находятся в 1-й — 5-й позициях, считается, что эти потребности в известной мере удовлетворяются, воспринимаются как удовлетворяемые; если они в 6-й — 8-й позициях, имеет место какой-либо конфликт, тревожность, неудовлетворенность из-за неблагоприятных обстоятельств. Отвергаемый цвет может рассматриваться как источник стресса. Например, отвергаемый синий цвет означает неудовлетворенность отсутствием покоя, привязанности. Возможности оценки работоспособности в ходе анализа выбора цветов Макс Люшер учитывал, исходя из следующих посылок. Зеленый цвет характеризует гибкость волевых проявлений в сложных условиях деятельности, чем обеспечивается поддержание работоспособности. Красный цвет характеризует силу воли и чувство удовлетворенности стремлением к достижению цели, что также содействует поддержанию работоспособности. Желтый цвет ограждает надежды на успех, спонтанное удовлетворение от участия в деятельности (иногда без четкого осознания ее деталей), ориентацию на дальнейшую работу. Если все эти три цвета стоят в начале ряда и все вместе, то вероятна более продуктивная деятельность, более высокая работоспособность. Если же они находятся во второй половине ряда и разделены друг от друга, прогноз менее благоприятный. Показатели тревоги. Если основной цвет стоит на 6-ом месте, он обозначается знаком —, и все остальные, что находятся за ним (7-я — 8-я позиции), обозначаются этим же знаком. Их следует рассматривать как отвергаемые цвета, как причину тревожности, негативного состояния. В тесте Люшера такие случаи дополнительно помечаются буквой А над номером цвета и знаком —, например: Показатели компенсации. При наличии источника стресса, тревоги (выражаемого каким-либо основным цветом, помещенным на 6-ю и 8-ю позиции) цвет, поставленный в 1-ю позицию, рассматривается как показатель компенсации (компенсирующим мотивом, настроением, поведением). В этом случае над цифрой, занимающией 1-е место, ставится буква С. Считается явлением более или менее нормальным, когда компенсация проходит за счет одного из основных цветов. В то же время сам факт наличия показателя стресса и компенсации всегда свидетельствует о недостаточной оптимальности состояния. В тех же случаях, когда компенсация проходит за счет дополнительных цветов, результаты теста трактуются как показатели негативного состояния, негативных мотивов, негативного отношения к окружающей ситуации. ! !! !!! А А А 2 1 4 Показатели интенсивности тревоги характеризуются позицией, занимаемой основными цветами. Если основной цвет на 6-м месте, фактор, вызывающий тревогу, считается относительно слабым (это отмечается одним восклицательным знаком); если цвет в 7— и позиции, ставятся два восклицательных знака (!!); если основной цвет в 8-й позиции, ставятся три знака (!!!). Таким образом может быть поставлено до 6 знаков, характеризующих источники стресса, тревоги, например: Подобным же образом в тесте Люшера оцениваются случаи неблагоприятной компенсации. Если компенсацией служит какой-либо из основных цветов или фиолетовый, не ставится никаких знаков. Если серый, коричневый или черный цвет занимают 3-ю позицию, ставится один восклицательный знак, если 2-ю позицию, ставится два знака (!!), если первую позицию, ставится три знака (!!!). Таким образом, их может быть 6, например: !!! !!! ! С С С + + + 6 0 7 Считается, что чем больше знаков «!», тем прогноз неблагоприятнее. С учетом полученных результатов тестирования целесообразно организовать мероприятия по регуляции и саморегуляции психических состояний, аутогенной тренировки. Повторное тестирование после таких мероприятий (в сочетании с другими методиками) может дать информацию о снижении тревожности, напряженности. Особо важное значение при интерпретации результатов тестирования имеет оценка цвета в последней 8-й позиции (или в 4-й функциональной группе при наличии двух цветов со знаком — ). Если цвета в этой позиции помечены восклицательными знаками, значит достаточно велика вероятность развития у испытуемого состояния тревожности. Обратите внимание на соотношение первой и восьмой позиций, имеет ли место компенсация, по нормальной ли схеме она построена? Может быть также проанализировано отношение цветов во второй и третьей позициях (желаемая цель и фактическая ситуация). Нет ли между ними конфликта? Например, красный цвет во второй и серый в третьей позициях символизируют конфликт между целью, мотивами и самооценкой реального своего состояния. Анализируя и интерпретируя результаты теста Люшера, полученную психодиагностическую информацию следует сопоставлять с материалами анкетирования, наблюдения, бесед, изучения документов об испытуемых. Только при таком разностороннем изучении личности можно делать какие-то серьезные заключения о чертах личности, ее психологических особенностях. То же самое следует сказать о перспективах использования результатов теста для оценки состояния, в частности эмоционального состояния, напряженности, тревожности. Однако совпадение показателей цветового теста (выбор цветов № 6, 7, 0 в первой позиции) и данных анкетирования и наблюдения позволяет с большей уверенностью судить о развитии у испытуемых различных негативных состояний. Интерпретация (расшифровка) цветных пар по Люшеру Позиции «+ +». Первый цвет синий +1+2 (синий и зеленый) — чувство удовлетворенности, спокойствия, стремление к спокойной обстановке, нежелание участвовать в конфликтах, стрессе. +1 +3 (синий и красный) — чувство целостности, активное и не всегда осознанное стремление к тесным отношениям. Потребность во внимании со стороны других. +1 +5 (синий и фиолетовый) — небольшое беспокойство, потребность в тонком окружении, стремление к эстетическому. +1 +6 (синий и коричневый) — чувство беспокойства, страх одиночества, стремление уйти от конфликтов, избежать стресса. +1 +7 (синий и черный) — негативное состояние, стремление к покою, отдыху, неудовлетворенность отношением к себе, негативное отношение к ситуации. +1 +0 (синий и серый) — негативное состояние, потребность освободиться от стресса, стремление к покою, отдыху. Первый цвет зеленый +2 +1 (зеленый и синий) — позитивное состояние, стремление к признанию, к деятельности, обеспечивающей успех. +2 +3 (зеленый и красный) — активное стремление к успеху, к самостоятельным решениям, преодолению преград в деятельности. +2 +4 (зеленый и желтый) — небольшое беспокойство, стремление к признанию, популярности, желание произвести впечатление. +2 +5 (зеленый и желтый) — небольшое беспокойство, стремление к признанию, популярности, желание супервпечатлений, повышенное внимание к реакциям окружающих на свои поступки. +2 +6 (зеленый и коричневый) — чувство неудовлетворенности, усталости, переоценка значимости отношения к себе со стороны окружающих. +2 +7 (зеленый и черный) — чувство обиды, злости, стремление к жесткости, авторитетности в отношениях. +2 +0 (зеленый и серый) — чувство неудовлетворенности, стремление к признанию, желание произвести впечатление. Первый цвет красный +3 +1 (красный и синий) — деловое возбуждение, активное стремление к деятельности, впечатлениям, удовольствиям. +3 +2 (красный и зеленый) — деловое возбуждение, активное стремление к цели, преодолению всех трудностей, стремление к высокой оценке своей деятельности. +3 +4 (красный и желтый) — деловое, слегка повышенное возбуждение, увлеченность, оптимизм, стремление контактам, расширение сферы деятельности. +3 +5 (красный и фиолетовый) — повышенное возбуждение, не всегда адекватная увлеченность, стремление произвести впечатление. +3 +6 (красный и коричневый) — негативное настроние, огорчение из-за неудачи, нежелание лишиться благ приятной ситуации. +3 +7 (красный и черный) — негативное настроение злость, стремление уйти из неблагоприятной ситуации. +3 +0 (красный и серый) — чувство неудовлетворенности, направленность на рискованное действие. Первый цвет желтый +4 +1 (желтый и синий) — настроение в общем положительное, стремление к позитивному эмоциональному состоянию, взаимовыдержке. +4 +2 (желтый и зеленый) — настроение в общем положительное, желание поиска первых путей решения стоящих задач, стремление к самоутверждению. +4 +3 (желтый и красный) — несколько повышенное деловое возбуждение, стремление к широкой активное +4 +5 (желтый и фиолетовый) — небольшая эйфория, стремление к ярким событиям, желание произвести впечатление. +4 +6 (желтый и коричневый) — негативное настроение, огорчение и потребность в эмоциональной разрядке и отдыхе. +4 +7 (желтый и черный) — весьма негативное настроение, стремление уйти от любых проблем, склонность к необходимым, малоадекватным решениям. +4 +0 (желтый и серый) — негативное угнетенное стояние, стремление выйти из неприятной ситуации, четкое представление о том, как это сделать. Первый цвет фиолетовый +5 +1 (фиолетовый и синий) — неопределенное настроение, стремление к согласию и гармонии. +5 +2 (фиолетовый и зеленый) — настороженность, желание произвести впечатление. +5 +3 (фиолетовый и красный) — некоторое возбуждение, увлеченность, активное стремление произвести впечатление. +5 +4 (фиолетовый и желтый) — возбуждение, фантазирование, стремление к ярким событиям. +5 +6 (фиолетовый и коричневый) — возбуждение, направленность на сильные эмоциональные переживания. +5 +7 (фиолетовый и черный) — негативное состояние. +5 +0 (фиолетовый и серый) — напряжение, стремление оградить себя от конфликтов, стресса. Первый цвет коричневый +6 +1 (коричневый и синий) — напряжение, страх одиночества, желание уйти из неблагоприятной ситуации. +6 +2 (коричневый и зеленый) — чувство беспокойства, стремление к строгому контролю над собой, чтобы избежать ошибки. +6 +3 (коричневый и красный) — активное стремление к эмоциональной разрядке. +6 +4 (коричневый и желтый) — утрата веры в положительные перспективы, вероятность необдуманных решений («мне все равно»). +6 +5 (коричневый и фиолетовый) — чувство неудовлетворенности, стремление к комфорту. +6 +7 (коричневый и черный) — негативное состояние, разочарованность, стремление к покою, желание уйти от активности. +6 +0 (коричневый и серый) — весьма негативное состояние, стремление уйти от сложных проблем, а не бороться с ними. Первый цвет черный +7 +1 (черный и синий) — весьма негативное состояние, стремление уйти от проблем («оставили бы в покое». +7 +2 (черный и зеленый) — возбуждение, гневное отношение к окружающим, не всегда адекватное упрямство. +7 +3 (черный и красный) — сильное возбуждение, возможны аффективные поступки. +7+4 (черный и желтый) — весьма негативное состояние, отчаяние, суицидные мысли. +7 +5 (черный и фиолетовый) — напряженность, мечты о гармонии. +7 +6 (черный и коричневый) — возбуждение, постановка нереальных задач, стремление уйти от беспокойных мыслей, неблагоприятных ситуаций. +7 +0 (черный и серый) — чувство безнадежности, обреченности, стремление сопротивляться всему, неадекватность. Первый цвет серый +0 +1 (серый и синий) — негативное состояние, желание спокойной ситуации. +0 +2 (серый и зеленый) — негативное состояние, ощущение враждебности окружающих и желание оградиться от среды. +0 +3 (серый и красный) — негативное состояние, возвышенные требования к окружающим, не всегда адекватная активность. +0 +4 (серый и желтый) — негативное состояние, стремление уйти от проблем, а не решать их. +0 +5 (серый и фиолетовый) — чувство беспокойства и настороженности, стремление скрыть это чувство. +0 +6 (серый и коричневый) — весьма негативное стояние, стремление уйти от всего сложного, трудного, от волнения. +0 +7 (серый и черный) — весьма негативное состояние, обида, чувство угнетенности, вероятность неадекватных решений. Позиции «— —». Первый цвет серый —О —1 (серый и синий) — чувство неудовлетворенности, эмоциональной напряженности. —О —2 (серый и зеленый) — эмоциональная напряженность, желание выйти из неблагоприятной ситуации. —О —3 (серый и красный) — раздраженность, чувство беспомощности. —О —4 (серый и желтый) — тревожность, неуверенность в своих силах. —О —5 (серый и фиолетовый) — небольшое контролируемое возбуждение. —О —6 (серый и коричневый) — тревожность, неуверенность в своих силах, но при этом завышенная требовательность, желание достичь признания своей личности. —0 —7 (серый и черный) — отрицание каких-либо ограничений своей личности, активное стремление к деятельности. Первый цвет синий —1 —2 (синий и зеленый) — сильное напряжение, стремление избавиться от негативного стрессового состояния. —1 —3(синий и красный) — сильное напряжение, чувство беспомощности, желание выйти из эмоциональной ситуации. —1 —4 (синий и желтый) — состояние, близкое к стрессу, эмоциональные негативные переживания, чувство беспомощности. —1 —5 (синий и фиолетовый) — состояние, близкое к стрессу, сложность взаимоотношений, чувство ограниченности в возможностях, нетерпеливость. —1 —6 (синий и коричневый) — эмоциональная неудовлетворенность, самоограничение, поиск поддержки. —1 —7 (синий и черный) — состояние, близкое к стрессу, эмоциональная неудовлетворенность, стремление уйти из психогенной ситуации. —1 —О (синий и серый) — несколько угнетенное состояние, тревожность, ощущение бесперспективности. Первый цвет зеленый —2 —1 (зеленый и синий) — угнетенное состояние неверие в свои силы, стремление уйти из неприятной ситуации. —2 —3 (зеленый и красный) — сильное возбуждение, тягостные переживания, отношения со средой считает для себя враждебными, возможны аффективные поступки. —2 —4 (зеленый и красный) — состояние, близкое к фрустрации, чувство разочарования, нерешительность. —2 —5 (зеленый и фиолетовый) — состояние, близкое к стрессовому, чувство оскорбленного достоинства, неверие в свои силы. —2 —6 (зеленый и коричневый) — состояние, близкое к стрессовому, неадекватно повышенный самоконтроль необоснованное стремление к признанию. —2 —7 (зеленый и черный) — состояние фрустрации за ограничения амбициозных требований, недостаточная целеустремленность. —2 —0 (зеленый и серый) — состояние фрустрации, раздраженность из-за ряда неудач, снижение волевых качеств: Первый цвет красный —3 —1 (красный и синий) — подавляемое возбуждение, раздражительность, нетерпеливость, поиск выхода из негативных отношений, сложившихся с близкими людьми —3 —2 (красный и зеленый) — состояние стресса из-за неадекватной самооценки. —3 —4 (красный и желтый) — мнительность, тревожность, неадекватная оценка среды, стремление к самооправданию. —3 —5 (красный и фиолетовый) — состояние стресса из-за за неудачных попыток достичь взаимопонимания, чувство неуверенности, беспомощности, желание сочувствия. —3 —6 (красный и коричневый) — сильное напряжение, вызванное иногда самоограничением либидо, отсутствие дружеских контактов, неуверенность в своих силах. —3 —7 (красный и черный) — состояние стресса из-за глубокого разочарования, фрустрация, чувство тревожности, бессилия решить конфликтную проблему, желание выйти из фрустрирующей ситуации любым путем, сомнение в том, что это удастся. —3 —0 (красный и серый) — сдерживаемое возбуждение, чувство утрачиваемой перспективы, вероятность нервного истощения. Первый цвет желтый —4 —1 (желтый и синий) — чувство разочарования, состояние, близкое к стрессу, стремление подавить негативные эмоции. —4 —2 (желтый и зеленый) — состояние нерешительности, тревожности, разочарования. —4 —3 (желтый и красный) — состояние стресса, сопровождаемое возбуждением, сомнения в успехе, претензии, не подкрепляемые реальными возможностями, самооправдание. —4 —5 (желтый и фиолетовый) — эмоциональное разочарование и чувство беспокойства, тревоги, разочарования. —4 —7 (желтый и черный) — напряженность, чувство неуверенности, настороженности, стремление избежать контроля извне. —4 —0 (желтый и серый) — напряженность, чувство боязни потерять что-то важное, упустить возможности, напряженное ожидание. Первый цвет фиолетовый —5 —1 (фиолетовый и синий) — чувство неудовлетворенности, стимулирующее к активности, стремление к сотрудничеству. —5 —2 (фиолетовый и зеленый) — стрессовые состояния из-за неосуществившегося самоутверждения. —5 —3 (фиолетовый и красный) — стрессовое состоя из-за неудач в активных, иногда необдуманных действ! —5 —4 (фиолетовый и желтый) — настороженность, подозрительность, разочарование, замкнутость. —5 —6 (фиолетовый и коричневый) — стресс, вызванный нарушением желательных взаимоотношений, повышенная взыскательность к другим. —5 —7 (фиолетовый и черный) — напряжение из-за ограничения в самостоятельных решениях, стремление к взаимопониманию, откровенному выражению мыслей. —5 —0 (фиолетовый и серый) — проявление нетерпения, но в то же время стремление к самоконтролю, вызывает некоторое эмоциональное возбуждение. Первый цвет коричневый —6 —1 (коричневый и синий) — негативное состояние, чувство неудовлетворенности из-за недостаточного признания заслуг (реальных и предполагаемых), стремление к самоограничению и самоконтролю. —6 —2 (коричневый и зеленый) — негативное состояние из-за чрезмерного самоконтроля, упрямое желание выделиться, сомнения в том, что это удастся. —6 —3 (коричневый и красный) — стрессовое состояние из-за подавленности эротических и других биологических потребностей, стремление к сотрудничеству для выхода из стресса. —6 —4 (коричневый и желтый) — напряженность стремления скрыть тревогу под маской уверенности и беспечности. —6 —5 (коричневый и фиолетовый) — негативное состояние из-за неудовлетворенного стремления к чувствственной гармонии. —6 —7 (коричневый и черный) — стремление уйти из подчинения, негативное отношение к различным запретам. —6 —0 (коричневый и серый) — стрессовое состояние из-за подавления биологических, потребностей либидо. Первый цвет черный —7 —1 (черный и синий) — состояние беспокойства в связи со скрываемым желанием получить помощь, поддержку. —7 —2 (черный и зеленый) — состояние, близкое к фрустрации из-за ограничения свободы желаемых действий, стремление избавиться от помех. —7 —3 (черный и красный) — стрессовое состояние, вызванное разочарованием в ожидаемой ситуации, эмоциональное возбуждение. —7 —4 (черный и желтый) — стрессовое состояние из-за боязни дальнейших неудач, отказ от разумных компромиссов. —7 —5 (черный и фиолетовый) — поиски идеализированной ситуации. —7 —6 (черный и коричневый) — стрессовое состояние из-за неприятных ограничений, запретов, стремление сопротивляться ограничениям, уйти от заурядности. —7 —0 (черный и серый) — стремление уйти из неблагоприятной ситуации. Первый цвет серый —0 —1 (серый и синий) — некоторое напряжение, стремление противостоять негативным чувствам. —0 —2 (серый и зеленый) — негативное состояние в связи с перенапряжением, переутомлением. —0 —3 (серый и красный) — подавляемое беспокойство, возможность аффективных действий, раздражительность. —0 —4 (серый и желтый) — чувства тревожности, неуверенности. —0 —5 (серый и фиолетовый) — напряжение в связи с подавлением чувственных переживаний. —0 —6 (серый и коричневый) — стремление выйти из неблагоприятной ситуации, несколько завышенная самооценка. —О —7 (серый и черный) — стремление выйти из неблагоприятной ситуации, надежда на хорошие перспективы в будущем. Макс Люшер составил специальную таблицу, в которой отмечены сочетания цветов в разных позициях, предполагающие отражение конфликтов, переживаемых испытуемыми (не касаясь причины, мотивов этих конфликтов). Две первые и две последние позиции с набором цветов, отражающие серьезные конфликты:

Позиции :

Позиции 1,2	Позиции 7,8
0 4 XX	0 1 XX
06 ХХ	0 2 XXX
07 ХХХ	0 3 XX
1 7 XX	0 4 XX
2 7 XX	1 2 XXX
3 7 XX	1 3 XXX
4 0 XX	1 4 XXX
4 6 XX	2 0 XX
4 7 XX	2 1 XXX
6 0 XX	2 3 XXX
6 4 XX	2 4 XXX
6 7 XXX	3 0 XX
7 0 XXX	3 1 XXX
7 1 XX	3 2 XXX
7 2 XX	3 4 XXX
7 3 XX	3 5 XX
7 4 XX	4 1 XXX
7 5 XX	4 2 XXX
7 6 XX	4 3 XXX
	5 3 X
	6 3 XX
	7 3 XX

МЕТОДИКА «МАЛЮНОК ЛЮДИНИ»

Цей тест був уперше запропонований Ф.Гуденаф для дослідження пізнавальної здатності. Далі К. Махове розробила систему критеріїв, що дає можливість оцінювати за допомогою цього тесту особистісні особливості. Відтоді оцінювання як пізнавального, так і особистісного розвитку переглядалися багато разів і вдосконалювалися різними авторами. Однак сам тест при цьому використовується як класичний діагностичний метод.

Історична довідка: тест розроблений в 1946 р. на основі тесту Ф. Гудинаф. Зараз ця методика використовується в декількох варіантах, залежно від цілей дослідження, і може бути використана як при індивідуальному, так і при проведенні групових досліджень.

Цілі та задачі: визначення індивідуальних рис особистості; встановлення орієнтовного рівня розумового та психічного розвитку дитини. Методика використовується як частина комплексного дослідження. Самостійного діагностичного значення тест не має.

Матеріали, обладнання: аркуш паперу А4, простий олівець (кольорові олівці), гумка.

Малюнок людини допомагає оцінювати як когнітивні особливості дитини (сприйняття, способи побудови цілісного зорового образу, координацію око-рука, сформованість загальних уявлень про будову тіла людини та інші), так і особливості особистісно-емоційної сфери.

Дані, отримані за допомогою тесту «Малюнок людини», не дуже надійні й потребують додаткової перевірки, але вони дають можливість одразу ж висунути розумні гіпотези про те, у яких саме сферах дитина має психологічні проблеми.

Інструкція. «Будь ласка, намалюй людину — усю, повністю. Спробуй намалювати якомога краще – так, як ти вмієш». Якщо дитина ставить додаткові запитання («Хлопчика чи дівчинку?», «А можна, щоб у нього в руці була кулька?» тощо), то їй кажуть: «Малюй, як хочеш». Якщо ж запитання суперечить інструкції, то варто повторити її (частково). Наприклад, якщо дитина питає: «А можна намалювати тільки обличчя?», то їй відповідають: «Ні, треба намалювати повністю». Якщо дитина пропонує намалювати замість людини щось інше (машину, будинок), то їй говорять: «Це потім. А зараз намалюй людину». Трапляється, що дитина відмовляється виконувати завдання, стверджуючи, що не вміє малювати. У цьому разі слід сказати їй, щоб вона малювала так, як уміє, навіть якщо вийде не дуже красиво; що вам (перевіряючому) цікаві будь-які дитячі малюнки; що не дуже досконалий малюнок – це краще, ніж ніякого.

Проводячи цю методику, слід звертати увагу на особливості поведінки дитини та дорослого, який супроводжує дитину: куди і як дитина дивиться, коли їй пояснюють завдання; яка в неї перша реакція (подих, поза покірності, пожвавлення); у якій позі вона працює, у які моменти розслабляється й поводиться природно, невимушено, а в які – напружується, насуплюється; коли і як намагається привернути до себе увагу дорослого; з яким виразом подає психологу закінчену роботу. Щоб усе це не забути, бажано робити відповідні нотатки у протоколах.

Показники особистісних особливостей

Показники тривожності, гострої тривоги, страхів.

Найпоширеніша ознака тривожності – численні самовиправлення. Особливо показовими є безглузді виправлення (тобто такі, які не ведуть до реального поліпшення результату). Виправлення можуть вноситися із стиранням старих ліній або ж без нього (в останньому випадку замість однієї лінії з’являється кілька).

Характерна ознака тривожності – лінія, яка складається з окремих дрібних штрихів, коли дитина побоюється, що коли вона проведе її зразу (за один рух), то лінія може піти не туди, куди треба. Для тривожних дітей типове штрихування всього малюнка або якоїсь його частини. За наявності гострої тривоги штрихування зазвичай буває розмашистим, неретельним.

При підвищеній тривожності, а особливо за наявності страхів часто зображуються очі збільшеного розміру. Особливо характерне загорнення (штрихування із сильним натисканням) райдужки або всього ока. У цьому випадку можна припустити, що в дитини присутня фобія (наприклад, страх темряви, висоти, тварин, замкнених приміщень тощо).

Для стану гострої тривоги типове різке збільшення розмірів малюнка, так, що він займає практично весь аркуш (а іноді навіть не вміщується на аркуші).

Для того щоб висунути припущення про підвищений рівень тривожності, достатньо наявності хоча б однієї з перелічених ознак.

Показники демонстративності.

Демонстративність має прояви насамперед у прикрашуванні, наявності необов’язкових деталей (наприклад, додаткових деталей одягу, аплікації на сукні, пір’їн на капелюсі). Необов’язкові деталі у малюнку людини не слід плутати з другорядними. Так, шия, вуха – деталі, які обов’язкові для кожної людини, хоча й другорядні порівняно з тулубом, ротом або очима; а от бантики на взутті – деталь суто факультативна. З другорядних (але обов’язкових) деталей демонстративні діти надають перевагу віям, зачісці, нерідко ретельно вимальовують губи.

Для демонстративних дітей типове зображення не «просто людини», а певного персонажа: короля, принцеси, лицаря, блазня, феї і т. ін. Порівняно з тенденцією до прикрашування ця ознака є другорядною.

Показники імпульсивності.

За підвищеної імпульсивності лінії часто не доводяться до кінця (контур залишається незамкнутим) або, навпаки, «проскакують» далі, ніж треба. Малюнок виконується дуже швидко. Низька деталізованість малюнка. При цьому, на відміну від низької деталізованості при астенізації, для імпульсивних дітей типовою є лінія із сильним натискуванням.

До ознак імпульсивності відносять також грубі порушення симетрії, «постать, що падає» (нахилена), невдале розміщення малюнка на аркуші (не вистачає місця для ніг або ж зображена людина впирається головою у обріз аркуша).

Показники агресивності та асоціальних тенденцій.

Припущення про агресивні тенденції може бути зроблене, якщо зображена людина справляє враження злої, агресивної. Крапки на обличчі, що зображують неголеність, великі кулаки, зброя (пістолет, шабля і т. ін.) також можуть свідчити про агресивність. Для хлопчиків у підлітковому віці всі ці ознаки цілком нормальні, оскільки цьому віку притаманне підвищення агресивності. Іноді вони свідчать про передчасний початок підліткової психологічної кризи.

Занадто великий рот, намальований з підвищеним натискуванням, зображення зубів (особливо якщо вони виділені натискуванням або намальовані ретельніше, ніж основні риси обличчя) – часті ознаки вербальної агресії. На асоціальні тенденції вказує порушення прийнятих норм зображення. Одним із частих проявів асоціальності є зображення статевих органів. Наприкінці молодшого шкільного віку на малюнках можуть проявлятися такі ознаки асоціальності, як зображення цигарки, келиха, пляшки тощо, зображення людини злодієм, бандитом і т. ін. (у цих випадках можна припустити поєднання асоціальності з демонстративністю).

Обробка результатів.

Звертають увагу не тільки на кількість деталей, декорування та правильність виконання малюнка. Результати за тестом мають ще й проективне значення. Особливості роботи з проективними техніками будуть розглянуті у наступних главах.

Інтерпретація.

Є декілька способів інтерпретації цього тесту.

Метод змістовної та формальної інтерпретації малюнка людини. Оцінка проводиться за 37 пунктами: змістовні, котрі пов’язані з характеристикою деталей, формальні стосуються пропорцій частин тіла. Кожне положення оцінюється 1 балом. Оцінка кількісна (за сумою набраних балів) і якісна.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

І. Змістовна частина

Вуха — мають бути ясно помітними, довільно зображені. Вони повинні приєднуватися до голови, а не бути намальованими біля неї.

Очі — можуть бути довільної форми, з різними деталями (брови, вії, зіниці) і без них.

Тулуб — може мати яке завгодно двовимірне зображення. Якщо з тулубом з’єднана голова, то повинна бути намальована лінія, що відокремлює голову від тулуба. Малювання «головонога» не оцінюється.

Шия — будь-яке ясне двовимірне зображення її як розрізнення голови і тулуба.

Рот — чіткий спосіб зображення. Рот повинен бути намальований горизонтально чи у вигляді кола, може бути двовимірним і одномірним.

Ніс — повинен бути чітким. Може бути довільної форми — у вигляді крапки, двовимірним, одномірним.

Деталі очей І — брови і вії. Прийнятний будь-який спосіб зображення. Позитивний бал ставиться тільки при наявності двох брів. Вії повинні бути зображені як ряд ліній, що виходять з контурів очей. Оцінюється позитивно при промальовуванні тільки на обох очах.

Деталі очей II — зіниця. Мазанина усередині ока, зафарбовування його оцінюється негативно. Повинні бути ясно позначені крапки чи кружок в обох очах, якщо обидва ока видно на малюнку. Якщо на малюнку видне одне око, оцінювання здійснюється за наявністю зіниці в ньому.

Волосся І — можливий довільний спосіб зображення, досить карлючок на тімені голови.

Волосся II — спосіб зображення повинен бути кращим, голова не повинна просвічувати, не повинно бути видно її контуру.

Рука — довільний спосіб малювання. Якщо малюнок зроблений анфас, повинні бути намальовані обидві руки — двовимірні чи одномірні. Якщо в профіль і другу руку не видно, але її наявність можна припустити, то ставиться позитивна оцінка.

Пальці І — довільний спосіб зображення. Повинні бути намальовані на обох руках, кількість не важлива. Малювання рукавиці оцінюється позитивно.

Пальці II — правильна кількість на обох руках чи лише на одній, якщо другу руку в малюнку не видно. Якщо намальовані обидві руки, а одна частково закрита — оцінка робиться за видимою рукою.

Ступні чи черевики — на обох ногах (якщо на малюнку видні обидві ноги). Позитивно оцінюється і двовимірна, і одномірна ступня, позначена рискою.

Одяг І — будь-яке ясне зображення наявності одягу. Зафарбований тулуб оцінюється позитивно. Ряд ґудзиків чи капелюх (нехай він навіть вище голови) оцінюється як наявність одягу. Зображення тільки пупка оцінюється негативно.

Одяг II — повинні бути зображені дві частини одягу — верхня і нижня. Головний убір повинен бути на голові, а не над головою. Одні ґудзики оцінюються негативно.

Одяг III — цілком одягнена людина, тіло не просвічує, що служить показником підвищеного рівня розумового розвитку дитини. Зорово зображені частини одягу — рукава, холоші, черевики. Якщо в п. 16 дитина одержала «—», то в п. 17 оцінювання не здійснюється.

II. Формальна частина

Пропорції голови — вимірювання здійснюється з урахуванням волосся; голова повинна бути менше половини тулуба і більше 1/10 тулуба.

Анфас і профіль фігури — зображення всіх частин тіла на малюнку людини має бути погодженим, тобто представленим відповідно анфас або в профіль. Неузгодженість оцінюється негативно. Зображення кінцівок може бути одномірним.

Ніс двовимірний — рівна лінія, коло, трикутник, риска оцінюються негативно.

Пропорції очей — горизонтальний розмір ока повинен бути більше, ніж вертикальний. Пропорції повинні зберігатися в обох очах, за винятком профілю, де одне око не намальоване — там оцінювання здійснюється по зображеному.

Приєднання рук І — вони можуть бути приєднані в будь-якому місці тулуба, шиї чи до місця з’єднання голови і тулуба. Приєднання рук до голови чи ніг оцінюється негативно.

Приєднання рук II — вони повинні бути приєднані у верхній третині тулуба, у точці, яку можна назвати плечем. Правильне приєднання лише однієї руки, приєднання рук посередині тулуба оцінюється негативно.

Руки — не повинні бути підняті вгору чи розведені в сторони. Кожна рука повинна утворювати з тулубом кут менше 90 градусів.

Плечі — повинні бути добре позначені. Овальні, кулясті, квадратні фігури оцінюються негативно.

Руки двовимірні — обидві руки повинні бути намальовані двовимірними, довжина повинна бути більше ширини.

Пропорції рук — обидві руки повинні бути приблизно однакової довжини з тулубом (вимірювання здійснюється від місця приєднання руки до тулуба. Руки можуть бути одномірними.

Симетрія рук — обидві руки повинні бути однакової довжини і ширини. Одномірні зображення автоматично оцінюються негативно.

Ліктьовий згин — явно помітний згин посередині руки. Для позитивного оцінювання досить зображення тільки однієї зігнутої руки.

Пальці двовимірні — довжина повинна бути більше ширини, якщо видна тільки одна рука — оцінювання здійснюється по ній. Усі видимі пальці повинні задовольняти даний критерій.

Тулуб — довжина повинна бути більше ширини, вимірювання здійснюється в місці найбільшої довжини і ширини. Якщо обидва параметри однакові — оцінка негативна. Трикутний тулуб оцінюється негативно. Довжина тулуба зорово повинна чітко перевершувати ширину.

Приєднання ніг до тулуба — оцінка позитивна, якщо приєднані обидві ноги. Приєднання ніг до голови оцінюється негативно.

Ноги двовимірні — обидві ноги повинні бути намальовані двовимірними, довжина повинна бути більше ширини. Ступня може бути зображена довільно.

Пропорції ніг — довжина обох ніг не повинна бути менше довжини тулуба і не повинна перевищувати довжину тулуба більше ніж у 2 рази. Ширина ніг повинна бути менше ширини тулуба. Зображення може бути одномірним.

Симетрія ніг — обидві ноги повинні бути приблизно однакової довжини і ширини. Одномірне зображення автоматично оцінюється негативно.

Пропорції ступнів — ступня повинна бути двовимірною, довжина більше ширини. Вона не повинна бути дуже довгою, максимум Б ноги. Критерію повинні відповідати обидві ноги. Одномірна ступня автоматично оцінюється негативно.

Ступня розділена — повинно бути зорове відділення каблука чи п’яти з підошвою. Оцінюватися повинні обидві ступні.

Інтерпретація результатів

Високий загальний бал, як правило, мають зрілі, інтелектуально розвинені діти; посидючі, акуратні, спокійні, з високою мотивацією до малювання. Особливо це характерно для дівчаток. Високий бал також часто одержують глухі діти.

Низький загальний бал характерний для дітей з органічними розладами та порушеннями, а також з низьким рівнем інтелектуальних здібностей, з порушенням зору. Звичайно, в цієї групи дітей (з дефектами зору) оцінка за поданим тестом нижча, ніж оцінка вербальних здібностей.

У дітей зі зниженим загальним інтелектом вербальні здібності виражені гірше, а невербальні (наприклад, малювання) — краще.

Більш висока змістовна оцінка в порівнянні з формальною вказує на ймовірність порушень нервової системи, зниження інтелекту, дефекти зору. Відзначено, що високий бал за змістовними пунктами характерний для глухих дітей.

Якщо, навпаки, формальна оцінка значно вища за змістовну, отже, або малюнки робилися при низькій мотивації їх авторів, або дітьми-невротиками, або дітьми із затримкою психічного розвитку (ЗПР). У дітей з ураженням ЦНС і ураженням зору ніколи не буває високої формальної оцінки.

завантаження...

Середня оцінка розробки

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

5.0

Відповідність темі

5.0

Загальна:

5.0

Всього відгуків: 1

Оцінки та відгуки

Сушко Оксана 17.11.2023 в 21:12

Дякую!

Загальна:

5.0

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

5.0

Відповідність темі

5.0

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Шимоліна Ольга Григорівна

Пов’язані теми

Психологія, Інші матеріали

Додано

5 вересня 2019

Переглядів

12141

Оцінка розробки

5.0 (1 відгук)