Я називаю ці тексти "покручені". Під час роботи з ними в дітей формую орфографічну та пунктуаційну пильність, виховую акуратність та зосередженість.
Ці тексти використовую у 8 - 11 класах. повторюємо орфографічні та пунктуаційні норми.
Можуть бути використані як для тренувальної роботи, так і для підсумкових занять.
«ЗАПЛУТАНІ ТЕКСТИ»
Сивоокові гаразд відоме було ві…чут…я(?) як/що (з/с) твор…не/ тобою здавалося зробл…не кимось ін…шим(?) на/багато здібнішим за тебе(?) коли сам д…вувався(?) і не/вірив(?) що то твоя праця(?) о/тоді й був справжній успіх.
Але не про / цей успіх дбав він(?) коли в…мірював свою Софіяю(?) не для прославлян…я (Х/х)р…стиянс…кого (Б/б)ога поклав тут так багато років свого ж…ття(?) йшлося йому про ін…ше(?) в…ликі мозаїки(?) хоч творив їх з усією напругою(?) і в їхні барви вкладав цілу свою душу(?) однаково (вв/в)ажав мов/би ви…купом за ті справжні хв…лини ро…кова(нн/н)ості і свободи(?) якими заздалегі…ь смакував(?) думаючи про здобл…ння веж пер…д собором.
Він і вежі ті задумав ніби в подарунок самому собі(?) (вв/в)ижал…ся вони йому (?) мабуть(?) давно(?) чув він їхній яскравий поган…с…кий покрик(?) о/там було його сер...це(?) не/спокійне(?) збол…не(?) змуч…не пон…віряннями в мандрах(?) і ті вежі назначували все його ж…т..я від мален…кого(?) ро…плакан…ого хлопч…ка по/серед темного(?) не/відомого шляху до зрілого майстра(?) за яким усі в…знають талант(?) але ні/хто не/питає його про щас…я.
Ж…т…я навчило його ні/з/чим не /згоджуват…ся(?) прот…стувати(?) обурюват…ся(?) і він розумів(?) тільк… ті(?) хто борют…ся(?) мають слушніс…т…(?) і не дос…ть помічати не/справ…дливіс…т…(?) треба знайти спосіб(?) як її усунути(?) подолати(?) і хай ці його мозаїки будуть оста(н/нн)ьою дан…ною колишньому(?) до якого більше не/поверн…т…ся.
(За Павлом Загребельним)
(Увага: у тексті двокрапок – 3, тире – 3)
Ще як була Ярослава мален…кою(?) дівч…ням була(?) тяжко пер…лякала її вода.
В…лика повіньнабл…жалася(?) долішнє насел…ння все вийшло на рятувальні роботи(?) батько її(?) шляховик(?) бульдоз…ром нагортав зах…сну дамбу (?) дон…ця була біля н…ого(?) д…вилася(?) як він працює(?) під боком у нього й заснула.
В/день це було(?) а прокинулась(?) уже в…чоріло(?) тиша була(?) ні/де ні/душі(?) скільк… глян…ш(?) аж під саме небо(?) вода(?) вода(?) вода. Вода рівнин(?) вода спокою(?) май/же сну(?) з якого де/не/де проз…рають колодяз…ні журавлі(?) і сер…д т…м…яного безміру вод стояли(?) як фантастичні якісь істоти(?) пр…знач…нням яких було напувати людей(?) а т…пер самі вони потонули в пов…ні(?) в її не/зрозумілій б…змежній тихос…ті.
Таке все страшне все було(?) цей в…сокий розлий/світ у загадковім мовчан…я(?) (з/с) червоніс…тю неба(?) і ртутним пол…ском якихось не/натуральних вод(?) що не/знайомо стояли під самий обрій(?) і смужка дамби(?) а вона не/була схожа на вранішню дамбу(?) і це самітнє залізо бульдоз…ра(?) загрузлого над потопом(?) і важ…лі якісь біля тебе.
Батько з…явився десь із/низу(?) з/під дамби(?) вхопив на руки(?) і заспокоював(?) а вона кр…чала(?) судорожно (с/з)хопивши руч…нятами за шию. То було нижче по ріці(?) в (Я/я)рослав…них рідних краях(?) і більше такої пов…ні вже не/бачила(?) але(?) навіть(?) студенткою ставши(?) часом к…далася вжахан…но(?) коли їй з…являлася уві/сні та не/охоплена зором пустеля вод із журавлями колодязів(?) в яких було щось майже і(рр/р)еальне(?) поза/земне(?) таке(?) що заставляло холонути душу.
(За Олесем Гончарем)
(Увага: у тексті тире – 2, двокрапок – 1)
3.МОЛОДА ВЕСНА
Блакитн…ми очима див…(тьс/ц)я м…ні в оч… в…сна. Вона ще молода(?) ніжна(?) ус…міхає(тьс/ц)я св…тково й чисто(?) в її ледь/чутному дихан…і(?) збудл…ва та…мниця свіжос…ті(?) краси пр…роди(?) що завжди відроджу…(тья/ц)я.
Ще так не/далеко бігла по (Д/д)ніпровс…ких кручах рудою л…сиц…ю осінь(?) бігла барвисто(?) холодним повівом несло від її пру(д/т)кого(?) бе…поворотного бігу. Та не/давно дихало в мої думки студен…им пахом зів…ялого лис…тя(?) а вже с…ьогодні(?) лагдне(?) шовковисте повітр…я в…сни купає мої очі(?) вся з…мля наче в…промінює благодатну снагу(?) що пом…гає ро(с/з)ти(?) нре/тільки траві(?) квітам(?) а й мріям люд(ць)ським.
Стоять верби(?) опуш…ні зел…неньким лис…тям(?) і(?) здає(тьс/ц)я(?) чують сплеск… журавли(н/нн)их сурем у/під/н…бессі(?) л…генький(?) б…нтежл…вий пер…дзвін(?) прозорий(?) кр…шталевий.
Протягом усієї м…нулої з..ми я ві…чував(?) щось має стат…сь у ц…ому с…віті(?) щось не/м…нуче стан…(тьс/ц)я(?) і т…пер(?) коли при…йшла в…сна(?) коли війнула м…ні в груди(?) тлумовиськом перших своїх(?) тонких таких пам…ятних запахів(?) коли в/мене все помолоділо(?) мов в…рбове пагін..я над (Д/д)ніпровс…кою водою(?) то я добре знаю(?) очікува(н/нн)е прийшло(?) наче народж…не силою мого бажа(н/нн)я(?) і найме(нн/н)я йому(?) синя та золота в…сна на (Д/д)ніпровс…ких кручах.
(За Євгеном Гуцалом)
(Увага: у тексті двокрапок – 2, тире – 4)
Пев…н(?) що всіх тих(?) хто не/оглух(?) і не/осліп душею(?) до/краю (з/с)хв…лює ця проблема.
За цією до канц…ляризму сухою фразою(?) Голодомор 1932 – 1933 рр.(?) постають міль…они наших бат…ків і мат…рів(?) братів(?) і с…стер(?)б…зн…винно пі(д/т)тятих косою голоду. Моторошний парадокс(?) вм…рали саме на вс…/плодючих ч…рноземах(?) шанова(нн/н)ої всім світом житн…ці(?) на довірл…вій нашій Україні(?) вм…рали у хатах(?) на шляхах(?) на холодних протягах промезлих во(к/г)залів(?) пом…рали по/одинці(?) сім…ями(?) в…лягали роди(?) і села.
Над/ними проср…готали грабарки(?) і зімкнулася з…мля(?) на/вік… пр…йнявши трудящ…х дітей своїх(?) сама здригнувш…сь о(т/д) того що творили на ній люди з людьми.
Але народ наш б…зсмертний(?) і він (с/з)к…дає з очей полуду ляку(?) знімає дран…тя б…змовної покори(?) ба бач…ть далеко(?) і в м…нувшину(?) і в грядуще.
Жменями і шапками(?) нас…пали наші пращ…ри(?) могили своїм побратимам(?) давайте ж і ми(?) насипл…мо курган скорботи(?) вічний(?) як сама з…мля(?) пам…ятник жертвам голоду(?) і хай він сягає безгомін…ого космосу(?) і вчить наща(д/т)ків(?) як треба по/совіс…ті жити в цьому трич… св…ятому і грішному с…віті.
Не/ві(д/т)співан…і і по/лю(ць/дсь)ки душі усо(п/б)ших не/впокоя(тьс/ц)я(?) док… світ(?) і важко стукат…муть у с…рця ж…вих(?) доки світ.
(За Борисом Олійником)
(Увага: у тексті двокрапок – 2, тире – 1)
Так самовід…ано в д…ржаві ро…шукували хіба/що не/б…зпечних злочин…ців(?) а з Харкова(?) де зуп…нилася зі своїм вел…тен…с…ким почтом (І/і)мп…ратриця(?) в усі кін…ці (С/с)лобожан…щ…ни пол…тіли на/шв…дку вершн…ки(?) і нарешті один із них(?) на змил…ному коні зуп…нився на окол…ці с…ла Гусинці.
При дорозі с…дів чоловік(?) якого назвали філософом(?) і грав на сопіл…ці а по/близу б…зтурботно(?) вона пощипувала соковиту траву(?) паслася вівця(?) яка зв…чайно/ж(?) ані/трохи не/підозрювала(?) що за знаме…нита особа її пастух(?) котрого жде в столицю (І/і)мперії августійна жінка.
Вкладаючи в свої слова най/вищу повагу до (Ц/ц)ариці(?) посланець Потьомкіна(?) а саме він пр…їж…ав туди(?) пер…казав Сковороді волю Кат…рини(?) а філософ вислухав уважно(?) ні/чого не/відповів(?) хіба/що заграв на сопілці в…селу м…лодію(?) і розгубл…ний посланець мус…в вислухати її до/кінця.
Потім філософ(?) за твердж…нням оч…видців(?) зд…вував його такими словами(?) Скажітть матін…ці/цариці(?) що м..ні моя сопілка і вівця доро(жч/щ)і царського вінця. Так і похав в…рхів…ць ні/з/чим.
В…льможам н…/всилки було зрозуміти логіку вчинку григорія Сковороди(?) як це людина може відмов…тися від теплого міс…ця під сонцем(?) від благ і поч…стей(?) бо(?) оч…видно(?) він в…давався їм н…ймовірним д…ваком(?) людиною не ві(д/т) с…віту цього(?) якими (с/з)поконвіку в…давал…ся(?) всі в…ликі філософи тим(?) хто не/годен поки/що осягнути знач…ння тих ці(н/нн)остей(?) про існування яких вони наві(т/д)ь не/підозрюють.
(За Михайлом Слабошпицьким)
(Увага: у тексті двокрапок – 1, вставних речень – 2)
Кожного разу(?) коли їду не/озорим ланом озимої пш…ниці(?) коло тел…графного стовпа з ро(з/с)піркою(?) завжди злітає пол…овий жайворонок(?) метрів з три…цять птах л…тить по/пер…д машини(?) аби я не/здогадався(?) що він десь тут помостив гніздо і т…пер відвод…ть м…не від н…ого.
(З/С) кабіни добре видно(?) жайвір намагає(тьс/ц)я втримати д…станцію(?) і лукаво косить оком(?) що/б пер…конат…сь(?) чи їду за ним(?) а пер…свідч…вшись(?) що все проход…ть за його сц…нарі…м(?) на м…жі своєї гніздової ділянки(?) щоб пол…шити м…не(?) поч…нає повільно(?) ніби/то його хтось тягне на н…/вид…мій ниточці в/гору(?) піднімат…ся в блакитну в…соч…ну(?) і чим вище сягає срібно/голосий співун(?) тим барвистіша дзв…нить над з…млею м…лодія.
В/полудень(?) коли пов…ртаюся до/дому все повторює(тьс/ця) знову(?) тіл…ки т…пер(?) жайвір намагає(тьс/ц)я відвести машину в прот…лежний бік. Швидко линуть в…сняні дні(?) ві(д/т)цвіли п…рвоц…віти(?) одяглися в зелені шапки д…рева(?) підростає пш…ниця(?) а на двадцять сьомий день(?) ві(д/т)коли ми зна…мо один/одного(?) польовий соловейко в/перше не/зустрів м…не(?) за цей час у/нього встигли вирости пташ…нята(?) а знач…ть(?) ві(д/т)пала потреба(?) ховат…ся з гніздом(?) і що/дня водити м…не за ніс.
(За Костянтином Наріжним)
(Увага: у тексті двокрапок – 3)
У тр…вожну пору ісп…тів на кожному кроці чу…мо побажа…я успіху(?) а частіше(?) жартівливе «ні пуху ні пера» (?) і не/кожний відає(?) що цей фраз…ологізм пр…н…сли нам м…сливці. Як їм хотілося на полюва…і дося(г/х)ти успіху й удачі! Але не/хотілося гнівити долю(?) і аби не/навроч…ти(?) м…сливці вдавал…ся до хитрощів(?) а діяли просто/простіс(е/і)нько(?) говорили прот…лежне тому(?) що бажалося(?) ні пуху ні п…ра!
Гадають(?) що тоді пух означав звіра(?) а п…ро(?) птаха(?) і з трад…ційної формули побажа…я успіху й удачі сполука «ні пуху ні п…ра» в м…сливців пер…йшла в образний вислів. Поступово його охоче пі(д/т)хопили ін…ші мовці й пон…сли далеко/далеко від м…сливс…кого люду(?) і вислів став виражати побажання успіху взагалі.
Багато чого бач…ли м…сливці на своєму віку(?) і звірів усіляких(?) і різні пр…годи. Були і птиці стріляні(?) яким вдавалося уникнути неб…(з/с)пеки(?) а з уст м…сливців(?) як птах пол…тів у світ вираз «стріляна птиця». У виразі зл…лися дос…від м…сливця і дос…від не/пі(д/т)битого(?) не/скор…ного птаха(?) а із двох дос…відів народилося узагальн…ння.
Фразеологізм «стріляна птиця» малює людину досвідч…ну(?) яка багато чого бач…ла(?) зазнала(?) навчилася.
Отож(?) ні пуху ну п…ра вам(?) стріляні птиці!
(За Іваном Вихованцем)
(Увага: у тексті тире – 3, двокрапок – 2)
Климко жив у/двох з дяд…ком Кирилом(?) ві(д/т)коли ос…ротів(?) і ж…ли вони в залізничному бараці при саміс(і/е)н…ких коліях(?) і коли мимо гуркотів важкий еш…лон(?) барак теж ніби/то зр…вався з місця(?) дви(г/х)тіли стіни(?) др…жала підлога(?) бря(жч/щ)али шиби у вікнах(?) а барак мчав і мчав(?) і потім(?) коли еш…лон дал…нів(?) гуркочучи т…хіше й т…хіше барак знову зуп…нявся і стояв(?) як і раніш(?) і під вікнами в нього знову цвірін…чали горобці.
Дяд…ко Кирило(?) а він був маш…ністом в…ликого паровоза(?) ходив на роботу коли/як(?) то в/ранці(?) то в/день(?) то по/сер…д ночі(?) коли Климко вже спав(?) а пов…ртався він завжди не/сподіва…о(?) з залізною скрин…кою в руці(?) змор…ний очима(?) і ус…міхн…ний до Климка.
Дяд…ко Кирило вм…вався на в…ликою мідною мискою(?) довго з хрускотом у пал…цях тручи руку об руку(?) хоч і сам він(?) і Климко знали(?) все/одно не/відмиваю(тьс/ц)я.
Це була най/біл…ша радіс…т… Климка(?) покластипер…д дяд…ком ч…пурно списані зош…ти(?) а самому заходит…ся порат…ся(?) вин…сти миску з дьо(г/х)тян…ою водою(?) вит…рти підлогу(?) де набри(з/с)кано(?) і тихо(?) покра(дь/ть)ки(?) що/б дяд…ко не/об…рнувся насипати йому юшки(?) якої сам наварив(?) гарячої і запашної.
(За Григором Тютюнником)
(Увага: у тексті двокрапок – 4, тире – 3, вставних речень – 1)
Старенький(?) пі(д/т)сліпуватий(?) іноді(?) навіть(?) горбати(?) але рідний(?) до/болю рідний(?) отчий дім.
Він може десять раз погоріти до/тла(?) але дос…ть якогось мален…кого паростка(?) як у нім знову тепл…(тьс/ц)я ж…ття(?) і знову пі(д/т)білюють(?) пі(д/т)фарбовують(?) р…ч…пурюють його(?) і знову чистими вікнами він див…(тьс/ц)я на сіл…с…ку вул…цю(?) в кін…ці якої ставлять та/й ставлять нові доми.
Але(?) якщо(?) навіть(?) і будують новий(?) то де/що б…руть зі старого дому(?) так бат…ко щось пер…дає синові(?) а син(?) своєму синові.
І не/хай ви жив…те в кам…яних палацах(?) не/хай люстри сяють над вами(?) але(?) якщо ви жив…те чес..но(?) і тому інколи буває вам трудно(?) то вам мило згадати осін…є бе(з/с)доріжж…(?) і то/й отчий дім(?) де поч…налося ваше ж…ття.
Шануйте те(?) що він(?) батько(?) зал…шив(?) труді(тьс/ц)я на більше(?) і якщо не/в…ходи…ть вам жити в отчому домі(?) може(?) тісно(?) не/зручно там(?) а(?) може(?) в…ликі діла в…рш…те в/дал..ні від нього(?) то хоч поїд…те(?) поглян..те(?) провідайте те подвір…я(?) де пройшли ваші перш… весни(?) це вам згоди(тьс/ц)я для сер…ця(?) і для душі(?) для вашої щоденної праці(?) бо(?) крім шаноби до людей(?) до простих людей(?) які породили вас(?) ви більшн ні/чого не вин…с…те з отчого дому.
(За Василем Земляком)
(Увага: у тексті вставних речень – 1, двокрапок – 1, тире – 1; одна позиція – або тире, або двокрапка)