“Впровадження інноваційних методів роботи, як умова підвищення ефективності навчання на уроках хімії”

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3-4

І. Теоретична частина

1.1 Сучасні інноваційні педагогічні технології

1.1.1  Інтерактивні технології……………………………………6-10

1.1.2 Проектні технології…………………………………………10-12

1.1.3 Комп’ютерно-інформаційні технології……………………13-18

ІІ. Практична частина

       2.1 З досвіду використання інноваційних технологій на уроках хімії…20-31

Висновки………………………………………………………………………32-33

Список використаних джерел ………………………………………………34

Додатки…………………………………………………………………………35-45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Для сучасної освіти України є важливим запровадження системних змін, оновлень у змісті, формах, методах освіти, зокрема загальної середньої. Інноваційна діяльність набирає значної сили і значення, про що йдеться у відповідних нормативно-правових документах, зокрема в Законах України «Про освіту», «Про загальноосвітній навчальний заклад», «Про інноваційну діяльність», у Положенні Міністерства освіти і науки України «Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України».

Кожен учитель замислюється над проблемою: яким має бути сучасний урок, як організувати і провести його, щоб отримати максимальну віддачу? Ще наприкінці 50-х років академік О.Несмєянов висловив думку, яка й дотепер залишається надзвичайно актуальною: «Мені здається, що загальним недоліком нашої загальної й вищої освіти є прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без належної турботи про якість цих знань. Тим часом обсяг цих знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосовувати. Будь-яку освіту – середню чи вищу – слід розглядати не як певний науко-накопичувач, що дає змогу збирати знання, а як тренування мозку».

Використання нових педагогічних технологій у навчально-виховному процесі дозволяє вчителям реалізувати свої педагогічні ідеї, а учням дає можливість самостійно вибирати освітню траєкторію-послідовність і темп вивчення тем, систему тренувальних завдань і задач, способи контролю знань. Так реалізується найважливіша вимога сучасної освіти – вироблення в суб'єктів освітнього процесу індивідуального стилю діяльності, культури самовизначення, відбувається їхній особистісний розвиток.

Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій організації процесу навчання.

При цьому можуть і повинні бути використані особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому повинні змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Від пояснювально-ілюстративного методу, від трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель повинен перейти до нових особистісно-зорієнтованих методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.

Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває перед шкільною освітою одне з головних завдань – формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Реалізація цього завдання неможлива без включення інформаційного компонента в систему хімічної освіти.

У сучасних умовах потрібно підготувати школяра до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Кінцевим результатом впровадження інформаційних технологій у процесі навчання хімії, є оволодіння учнями комп'ютером як засобом пізнання процесів і явищ, що відбуваються в природі і застосовуються у практичній діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Сучасні інноваційні педагогічні технології

Поняття інновація в перекладі з грецької означає «оновлення», «новизна», «зміна» з'явилося вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст., в техніці. В Україні на початку 90-х років XX ст. взято курс на розвиток інновацій.

Інновація в освіті – це:

• результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем;
•  процес оновлення чи вдосконалення теорії й практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Педагогічна технологія – це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки.

Нині існує безліч педагогічних технологій. Зупинюсь на декількох технологіях інноваційного навчання:

• інтерактивні технології;
• проектна технологія;
• комп'ютерно-інформаційні технології.

1.1.1  Інтерактивні технології

Конфуцій писав:

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю — я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю — я набуваю знань.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

Ефективність засвоєння інформації учнями зображено на схемі:

 

Ці слова є своєрідним поясненням інтерактивного навчання, з яким безпосередньо пов'язані педагогічні інновації. Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання, у якому і вчитель  і учні є суб'єктами.

Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Під час застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосовують рольові ігри.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

1. Безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує вчителя (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми;
2. Взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);
3. Особистісно-зорієнтоване навчання.

Застосування інтерактивних технологій потребує старанної підготовки вчителя та учнів. Вони мають навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й відповідати на них.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя:

• давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
• на одному занятті використовувати одну-дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
• здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.

 

 

 

Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів розрізняють такі інтерактивні методи навчання:

 

Основні переваги інтерактивних технологій навчання:

1. Інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Учитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними.
2. Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності.
3. Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань).
4. Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв'язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.
5. Учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль учителя та учня в ньому.

1.1.2  Проектна технологія

Проектну систему навчання розробили в 20-ті рр. XX ст. американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В. Кілпатрик. Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв'язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики.

Саме метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти. Проте суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань з прагматичними. Метод проектів стимулює інтерес школярів до певних проблем, а це передбачає оволодіння певною сумою знань і допомагає побачити практичну цінність набутих знань .

Метод проектів надає вчителеві широкі можливості для зміни традиційних підходів до змісту, форм і методів навчальної діяльності, піднімаючи на якісно новий рівень всю систему організації процесу навчання. Він може знайти застосування на будь-яких етапах навчання, у роботі з учнями різного віку, здібностей і під час вивчення матеріалу різного ступеня складності. Метод легко адаптується до особливостей викладання практично всіх навчальних дисциплін.

 

 

Отже, проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня.

Основні вимоги, які висуває проектна технологія:

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання;
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;
3. Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;
4. Використання дослідницьких методів;
5. Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми: її постановка, дослідження, пошук шляхів розв'язання, експертиза та апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, корекція та впровадження;
6. Самодіяльний характер творчої активності учнів.

Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.

Ефективність проектної технології залежить від підготовчої діяльності вчителя, який повинен:

• заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожного;
• створити умови для розвитку теоретичних,  дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;
• створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня.

 

 

 

 

Педагогічна література подає кілька типів проектів, які використовують у шкільному навчанні :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект може бути монопредметним, міжпредметним і надпредметним.

За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні, групові.

Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим, ніж навчальні завдання.

 

 

1.1.3 Комп'ютерно-інформаційна технологія

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, отримання та зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі.                  Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження й закріплення всіляких професійних навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Комп'ютер виконує в навчанні такі функції:

1. Техніко-педагогічні (навчальні програми та спрямовані на управління, діагностику, моделювання, експертизу, діалог, консультацію...);
2. Дидактичні (комп'ютер як тренажер, репетитор, асистент, як пристрій, що моделює певні ситуації, як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача, як засіб корекції, контролю та оцінки діяльності учнів, їх активізації й стимулювання).

     Завдання педагогіки полягає в тому, щоб визначити і забезпечити ті умови, за яких реалізуються всі зазначені функції:

• взаємозв'язок використання комп'ютера і мети, змісту, форм і методів навчання;
• поєднання слова вчителя і використання комп'ютера;
• дидактична структура комп'ютерного заняття;
• мотиваційне забезпечення роботи на комп'ютері;
• поєднання комп'ютера та інших засобів навчання.

Новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедія.

Арсенал мультимедія-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. Різноманітні інформаційні компоненти, які знаходяться під керуванням однієї чи декількох спеціальних програм, називаються мультимедія-системою.

Мультимедія-системи мають унікальну можливість надавати величезну кількість корисної і цікавої інформації в максимально зручній і доступній формі. Саме завдяки цьому вони знаходять все більш широке застосування в різних сферах діяльності: в науці, освіті, професійному навчанні тощо.

Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є усунення прогалин у наочності викладання хімії в середніх загальноосвітніх закладах.

Основні принципи створення відеоматеріалів з шкільного демонстраційного експерименту:

1. Ілюстративність (надають педагогу можливість ілюструвати урок, але не розкриваючи зміст теми замість учителя);
2. Фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями);
3. Методична інваріантність (відеофрагменти можна використовувати на розсуд учителя на різних етапах уроку, переслідуючи різні методичні цілі);
4. Лаконічність (викладення більшої кількості інформації за короткий час, але ефективніше; таким чином заощаджується дорогоцінний час уроку);
5. Евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем).

Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:

• мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;
• поясненні нового матеріалу як ілюстрації;
•  закріплення та узагальнення знань;
•  контролю знань.

Крім цього, маючи такі засоби навчання, можна проводити повноцінні уроки  з хімії поза кабінетом хімії або в кабінетах без спеціального обладнання: витяжної шафи, демонстраційного стола, водопроводу тощо, що дає змогу розширити можливості під час проведення уроків хімії в інших навчальних кабінетах, забезпечуючи «мобільність».

Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем умовно можна виокремити засоби, які є найбільш ефективними:

• комп’ютерні тренажери;
•  автоматизовані навчальні системи;
•  навчальні фільми;
•  мультимедія-презентації;
•  відеодемонстрації.

Комп’ютерні тренажери

Моделювання реальності – найважливіша перевага мультимедія-технологій. З їх допомогою можна не лише відтворити будь-який об’єкт, але й забезпечити його програмою, яка описує його поведінку в реальних умовах. Завдяки цій «віртуальній лабораторії» людина практикує операції, що максимально відповідають реальним, насправді маючи справу лише з їх електронним аналогом. Комп’ютерні тренажери можна використовувати для попереднього практичного відпрацювання навичок поводження з небезпечними речовинами або приладами.

Автоматизовані навчальні системи

Автоматизовані навчальні системи, побудовані на основі мультимедія-технологій є на сьогодні одним із найбільш ефективних засобів навчання. Саме тут повною мірою реалізується давній, але до сьогодні правильний принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути.

Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення, звуку, інших недійних засобів дає можливість зробити уроки хімії максимально наочними, а тому зрозумілими і доступними. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти велику кількість емоційно-нейтральної інформації, наприклад, біографії вчених, номенклатуру, правила техніки безпеки тощо.

Ще однією незаперечною перевагою автоматизованих систем навчання є інтерактивність, яка забезпечує діалоговий режим протягом усього процесу навчання. Завдяки цьому навчальні системи надають суттєву підтримку учням, полегшуючи процес навчання, а саме – вони  можуть самі задавати темп процесу і самостійно контролювати його.

Як правило, навчальні системи будуються за певними принципами: аудіовізуальні лекції розбиваються на тематичні розділи і добре структуровані. Система навігації дозволяє швидко знайти і перейти до нового вибраного фрагменту, зупинити відтворення, повторити або «полистати» екрани. Для комп’ютерів без звукових карт передбачається можливість виклику спеціального текстового вікна, що дублює дикторський голос.

Додатково навчальні системи можуть містити блоки перевірки знань учня, а також програмні додатки, що забезпечують реєстрацію користувача та ведення протоколу навчання.

Навчальні фільми

Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки.

Найчастіше навчальні фільми доцільніше використовувати як частину більш широких проектів – мультимедійних навчальних систем, але також вони можуть створюватися і як самостійний продукт.

Мультимедія-презентації

Мультимедія-презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних засобів під час проведення лекцій, наукових конференцій тощо.

Відеодемонстрації

Необхідно сказати декілька слів про місце наочних інтерактивних засобів у сучасному навчальному процесі. По-перше, відеодемонстрації та інші мультимедійні засоби зовсім не можуть замінити справжній, «живий» хімічний експеримент. Екран телевізора, як і екран монітора комп’ютера, є віртуальним світом. У той час як учням надзвичайно важливо, якщо не спробувати на дотик, то хоча б побачити своїми очима не на екрані, а в дійсності. Але в тих випадках, коли на уроці справжній експеримент із різних міркувань неможливий, то для безпосереднього спостереження на уроці (взаємодія натрію з водою, алюмінію тощо), цю недостатність інформації може замінити відеодемонстрація. Тому відеодемонстрації є не заміною реального експерименту, а новою складовою частиною засобів наочності й доповнення в системі навчального експерименту.

По-друге, відеозапис демонстрації не є відеофрагментом уроку з демонстрацією досліду. Будь-який фільм чи відеофрагмент уроку відрізняється логічною цілісністю, побудований на певній методиці викладання і відповідає конкретній програмі. Відеодемонстрація, навпаки, фрагментарна і не пов’язана з певною методикою викладення теми. Наприклад, учитель має можливість продемонструвати чи весь дослід, чи його фрагмент. Можна прокоментувати демонстрацію, повторити запис, призупинити те чи інше зображення тощо. Досліди можна демонструвати у будь-якому порядку, оскільки вони абсолютно самостійні. Відеодемонстрацію , як і реальний дослід, можна використовувати і як демонстрацію викладеного на уроці, і як мотивацію перед вивченням нової теми шляхом створення проблемної ситуації. Також відеоматеріали можна використовувати для перевірки знань учнів.

По-третє, відеодемонстрація не містить готових знань, що є яскравою відмінністю її від навчальних відеофільмів. Вона є лише об’єктивним науковим фактом, джерелом необхідної інформації, яку учень повинен і може здобути сам. Таким чином, такий метод подання навчального матеріалу є евристичним. Тобто, подати новий матеріал настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем. Учня необхідно впритул підвести до самостійного «відкриття» законів і взаємозв’язків, але саме відкриття учень повинен зробити сам.

Комп'ютер на будь-якому уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації, виведеної на екран. Структура уроку з використанням комп'ютера є багатоваріантною, однак такий урок має бути полі функціональним – не тільки формувати знання а й розвивати учнів, вводити їх у сферу психічної діяльності.

Отже, ми з'ясували суть деяких інноваційних технологій навчання. Зрозуміло, що використовувати їх на уроці слід тільки в тому разі, якщо вони є методично виправданими.

Застосування всіх видів інтерактивних, аудіовізуальних і екранно-звукових засобів навчання спрямовано на підвищення позитивної мотивації учнів до вивчення предметів. Це веде до активації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх мислення, формуванню активної позиції особистості в сучасному інформатизованому суспільстві. Використання вказаних засобів забезпечує розвиток творчих здібностей учнів і бажання продовжити самостійну роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. З досвіду використання інноваційних технологій на уроках хімії

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки і шкільної практики, коли формується нове розуміння освіченості, моральності, професійної майстерності, підприємництва, особливого значення набуває проблема організації навчальної діяльності школярів. Підготовка молоді до нових умов життя вимагає впровадження нових технологій навчання з використанням комп’ютерної техніки.

Практика показує, що найефективнішим навчання стає тоді, коли учень виявляє  максимальну активність, а вчитель виконує роль консультанта та фасилітатора - допомагає їм самостійно робити висновки та узагальнення, спираючись на їхній життєвий досвід і ніколи не « замикає» навчання на собі.

Існує багато нових форм і методів навчання. На своїх уроках я намагаюся поєднати традиційні та інноваційні методи навчання. При цьому враховую основні дидактичні принципи : науковість, цілісність, послідовність, наочність, доступність.

З метою підвищення ефективності навчання використовую метод проблемного навчання, форми колективної, індивідуальної та самостійної роботи учнів, надаю перевагу розв'язуванню задач логічного, навчального, пошукового характеру.

Розвитку пізнавальної активності учнів на уроках хімії сприяють лабораторні досліди, практичні роботи, семінарські заняття.

Інтерактивні методи:

1.  Метод «Мікрофон» застосовую на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу. Він дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.            Наприклад:

 9 клас. Тема «Насичені вуглеводні». Запитую  учнів: «Як ви вважаєте, зрозумівши будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активні речовини чи ні? Відповідь мотивуйте».

Передаючи «символічний мікрофон», учні обґрунтовують власну відповідь.

9 клас. Тема «Етилен – представник ненасичених вуглеводів. Фізичні та хімічні властивості етилену». Ставлю питання до учнів: «Які реакції є спільними для насичених і ненасичених вуглеводнів?  Обґрунтуйте власну відповідь».

11 клас. Тема «Фенол». Питання: «До якого класу речовин за будовою молекули ви б віднесли фенол?» - (етап вивчення нового матеріалу). На етапі закріплення вивченого ставлю питання: «Чим подібний фенол за властивостями до аренів, чим відрізняється від них? Чим подібний за хімічними властивостями фенол до одноатомних спиртів, чим відрізняється від них?». Провівши попередньо дослідження , учні дають обґрунтовані відповіді на ці питання.

11 клас. Тема «Глюкоза як представник моносахаридів». « Формула глюкози C₆H₁₂O₆. Які, на вашу думку, відомі функціональні групи характерні для глюкози, скільки їх може бути і, відповідно, властивості яких речовин вона може проявляти?»

1. Метод «Мозковий штурм» застосовую на різних етапах уроку. Цей метод базується на використанні знань учнів, здобутих на попередніх уроках, він потребує від них короткої, швидкої точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.

На етапі вивчення нового матеріалу:

9 клас. Тема «Розчинність, її залежність від різних чинників. Насичені і ненасичені розчини».

Формулюю проблему за допомогою таких питань до учнів:

1. «Чи може розведений розчин бути насиченим?
2. Чи обов’язково концентрований розчин є насиченим?
3. Від яких чинників залежить розчинність?
4. Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не може розчинятися?…»

Учні висловлюють свої ідеї,  записують на дошці і обґрунтовують їх.

Проводиться загальна дискусія навколо висловлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.

Підсумкове обґрунтування вибраної ідеї.

На етапі   актуалізації опорних знань:

9клас. Тема «Етилен - представник ненасичених вуглеводнів. Фізичні та хімічні властивості вуглеводнів».

Формулюю проблему за допомогою таких питань до учнів:

1. «Які вуглеводні називають алканами?
2. Наведіть загальну формулу гомологічного ряду алканів?
3. Які хімічні зв’язки існують у молекулах алканів?
4. Складіть електронну і структурну формули для таких речовин: С₂Н₄, С₃Н₆ . Які хімічні зв’язки існують у даних молекулах?»

2. «Метод-прес»  використовую на етапі вивчення нового матеріалу,коли виникають суперечливі питання і необхідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті.

 Учні дають відповіді на поставлені питання, аргументуючи позицію з проблеми за таким алгоритмом :

Виступ має бути чітким і включати:

• Позицію - «Я вважаю,що…» (висловлення думки, пояснення точки зору);
• Обґрунтування: «…тому що …» (наводяться причини появи цієї думки докази на підтримку думки, позиції). Приклади та факти, що підтверджують думку, позицію.
• Висновки : «Отже, я вважаю …»

Етап узагальнення та систематизації знань:

8 клас. Тема «Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток».

Питання:

«Які типи хімічних зв’язків існують у речовинах з кристалічними  ґратками?

 а) атомними, б) йонними, в) молекулярними?

Наведіть конкретні приклади.

Питання:

 «Якими хімічними зв’язками утримуються:

а) атоми у молекулі;

б) молекули в молекулярному кристалі;

в) йони в йонному кристалі;

г) атоми в атомному кристалі?».

9 клас. Тема «Електроліти і неелектроліти» - демонструю досліди з електропровідності розчинів: дистильованої, водопровідної води, твердої кухонної солі, її розчину, розчину хлоридної кислоти.

Питання: «Чому одні з цих розчинів проводять електричний струм, інші – ні?». Відповідь обґрунтуйте.

3. «Метод групового дослідження» використовую на етапі вивчення нового матеріалу. Наприклад:

8 клас. Тема «Будова речовини».

Клас ділиться на 5 малих груп (4 навчальні і 1 група експертів). У кожній групі обирається старший. Групам надаються тексти з навчальною інформацією, що стосується характеристик певного типу кристалічних ґраток та завдання. Група експертів працює з підручником та додатковою літературою і готує узагальнюючу інформацію. На роботу відводиться 10 хвилин.

Завдання для груп:

1. Які частинки розміщені у вузлах кристалічної ґратки, яку ви вивчаєте?
2. Назвіть вид хімічного зв’язку та тип хімічних елементів що утворюють даний тип  кристалічної ґратки.
3. Вкажіть характерні фізичні властивості речовин з даним типом кристалічної ґратки.
4. Наведіть приклади речовин.

Тексти для груп  (Додаток 1)

Після закінчення роботи, кожна група звітує і записує на дошці отриману інформацію в  таблицю:

Порівняльні ознаки	Типи кристалічних ґраток
	атомна	молекулярна	йонна	металічна
Типи частинок у вузлах ґратки
Вид хімічного зв’язку
Природа хімічних елементів
Приклади речовин
Фізичні властивості

 

Учні заповнюють таблицю в зошитах. Група експертів аналізує заповнену таблицю співставляючи її із власною інформацією і робить висновки щодо залежності властивостей речовин від типу кристалічних ґраток.

7 клас. Тема «Корозія металів». Заздалегідь приготовлені п'ять дослідів, які демонструють корозію залізного цвяха в присутності різних реагентів. Групи, переміщаючись по класу, аналізують отримані результати, потім обговорюють їх.

На етапі уроку узагальнення та систематизації знань використовую інтерактивну технологію «Незакінчене речення». Наприклад:

9 клас. Тема. «Вода як розчинник. Фізико-хімічна суть процесу розчинення.»

1. Сьогодні на уроці ми познайомилися з…(будовою молекули води, поняттями «диполь», «водневий зв’язок»).

2. Молекула води утворена за допомогою…(двох неспарених р-електронів атома  Оксигену  і s-електронів двох атомів Гідрогену).

3. Вода – полярний  розчинник, тому що…(утворена полярними ковалентними зв’язками).

4. Ця інформація дозволяє зробити висновок про…(розчинність речовин різної будови).

5. Добре  розчиняються у воді  речовини…(з полярними ковалентними зв’язками).

6. Нерозчинні або мало розчинні у воді ті  речовини , які утворені…(неполярними та мало полярними ковалентними зв’язками).

7. Диполь-це…(система, яка має два різнойменно заряджені полюси).

8. Водневий зв'язок – це…(електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену).

Інтерактивні вправи  «Незакінчене  речення» спонукають учнів бути уважними на уроці, щоб дати правильні відповіді.

Таким чином, інтерактивне навчання – це така форма пізнавальної діяльності, яка створює комфортні умови для навчання учня, за яких учень відчуває свою необхідність, розвиває свої здібності і нахили, набуває впевненості, виробляє навички спільної роботи в групі, колективі, формує комунікативні компетентності.

         5. «Метод  проектів» - для творчої організації роботи учнів на уроках хімії використовую метод проектів, основні цілі якого відповідають розвитку творчої особистості учня, а освітнім продуктом є проект, виконаний у співпраці з однокласниками. Використання дослідницької технології в проектуванні розвиває пізнавальну активність школярів, вміння творчо мислити, сприяє здобуттю більш глибоких знань. Уроки стають більш пізнавальними, емоційно насиченими, практично значущими .

Методика розробки творчого проекту передбачає:

•      ґрунтовне вивчення теми учнями;
•      підготовку відповідних презентацій.

Така робота може бути досить тривалою, що дає змогу учням успішно здійснювати пошукові та дослідницькі завдання з використанням різних джерел інформації, в тому числі й Інтернету.

Учні з високим рівнем пізнавальної активності, використовуючи Інтернет, одержують розширений доступ до інформації. Вони самостійно розшукують повідомлення про проведення конкурсів, олімпіад, конференцій, тестування і т.д.

Найчастіше використовую такі види проектів як інформаційні, дослідницькі, творчі. Вибір виду проекту залежить від нахилів учнів і теми. Результати роботи над проектами оформляються у вигляді презентацій за допомогою програми PowerPoint.

Застосування цієї програми дає можливість учителеві та учням складати презентації для організації інформаційної підтримки під час підготовки і проведення уроків хімії і в позакласній роботі. Ця методика передбачає використання на уроках хімії мультимедійного проектора.

 Наприклад, на уроці у 9 класі з теми «Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками» ( тип уроку -  узагальнення та систематизація знань ) використовую метод проектів із застосуванням мультимедійних презентацій.   Демонстрація слайдів (Додаток 2)

Під час підготовки й організації цього проекту учні активно співпрацюють із учителем та разом освоюють інформаційно-комунікаційні технології. Використання презентації розвиває в учнів пізнавальну активність, забезпечує ефективну роботу зі створення проекту. Учні використовують можливості PowerPoint для наочного подання результатів своєї проектної діяльності.

Технічний потенціал програми PowerPoint можна використовувати для створення мультимедійних лекцій. Це робить лекцію змістовною, цікавою, наочною, інтерактивною. До процесу підготовки такої лекції залучаю  учнів.

Для вивчення теми у 9 класі «Спільні і відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук» заздалегідь пропоную учням створити презентацію для мультимедійної лекції. (Додаток 3)

Використання презентації під час уроку забезпечує візуалізацію розглянутого навчального матеріалу й активне залучення в його обговорення всіх учнів класу .

Практика показує, що методи і прийоми, які використовуються під час вивчення навчального матеріалу з хімії у формі презентацій сприяють розширенню дидактичних можливостей уроку; більш наочному поданню навчального матеріалу; ефективному засвоєнню теоретичних основ хімії і практичному їх застосуванню, підвищенню інтересу до предмету через активізацію пізнавальної діяльності учнів ; самореалізації учнів; розвитку прийомів мислення: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; розвитку практичних вмінь здійснювати обробку інформації; у стислій формі відтворювати інформацію; формуванню інформаційної культури; естетичному вихованню за рахунок використання комп'ютерної графіки, технології мультимедія; надбанню досвіду використання інформаційних технологій в індивідуальній та колективній навчально-пізнавальній діяльності.

Комп’ютерно-інформаційні технології

Відомо, що нині основним джерелом інформації є всесвітня мережа Інтернет та електронні носії (комп’ютерні програми ). Сучасні діти повинні отримувати повний обсяг знань з усіх предметів. Для цього треба використовувати як традиційні форми і методи проведення уроків, так і програмні засоби навчання для використання в кабінеті інформатики, за допомогою проекторів та інтерактивних дощок.

Сучасні медіа-посібники створені на допомогу вчителю у проведенні уроків. Вони частково доповнюють матеріально-технічне забезпечення хімічного кабінету, дають змогу використати матеріал на певному етапі уроку, показати досліди в динаміці, повторити демонстрації, повторно звернутися до навчального матеріалу, візуалізувати досліди, які є небезпечними.

Способи використання інформаційно-комунікаційних технологій різноманітні: робота всім класом і групами, парами або індивідуально. Вони обумовлені не тільки наявністю чи відсутністю достатньої кількості апаратних засобів, але й дидактичними цілями. У навчальному процесі вибір способу використання комп’ютера слід здійснювати в прямій залежності від дидактичної мети конкретного уроку.

Використовую інформаційні технології на різних етапах уроку:  перевірки домашнього завдання ; вивчення нового матеріалу; закріплення знань.

Наприклад, якщо в класі є в наявності тільки один комп’ютер або якщо стоїть завдання організації колективної роботи з пошуку шляхів розв’язання завдань, постановки проблеми, організовую роботу класу за допомогою мультимедійного проектора. Такий підхід у ряді випадків виявляється більш продуктивним, ніж індивідуальна робота учнів з комп’ютером.

Аналізуючи навчальну комп’ютерну програму звертаю увагу на такі аспекти:

• Психологічний – як вплине ця програма на мотивацію навчання учнів;
• Педагогічний – наскільки програма відповідає загальній спрямованості шкільного курсу й сприяє формуванню в учнів наукового уявлення про навколишній світ, хімічні процеси;
• Методичний – чи сприяє навчальна програма кращому засвоєнню матеріалу, чи доцільним є підбір завдань, що пропонуються учням, чи методично правильно викладено матеріал;
• Організаційний – чи раціонально сплановані уроки з використанням комп’ютера та нових інформаційних технологій, чи достатньо учням виділяється часу для самостійної роботи на комп’ютері.

З цією метою конструюю уроки з елементів бібліотеки,  що дає змогу  унаочнити такі питання:

1. Історичні спроби класифікації хімічних елементів (ілюстрація різних підходів до систематизації елементів);

2. Відкриття Д.І.Менделєєва (історична довідка, ілюстрації перших авторських спроб періодичної системи, підручника "Основи хімії") ;

3. Суть періодичного закону, структура періодичної системи ;

4. Сучасна інтерпретація періодичного закону (фізичний зміст закону, коротка і довга форми періодичної системи);

5. Життєвий і творчий шлях Д.І.Менделєєва (біографічна довідка з ілюстраціями, портрети).

Використання порівняльної хронологічної таблиці дає змогу учням усвідомити місце і значення періодичного закону в історії науки.

Наприклад:

Під час вивчення та закріплення знань у 7 класі з теми  «Правила техніки безпеки під час роботи у хімічному кабінеті» використовую навчальний програмний засіб «Хімія 7 клас». Він містить відеофрагменти, які показують учням як правильно нагрівати, нюхати, наливати речовини. Також вони можуть побачити за допомогою відеофрагментів наслідки недотримання правил техніки безпеки при роботі у хімічному кабінеті. (Додаток 4)

Використання цього посібника на уроках доцільно при  вивченні нового матеріалу, підготовці до практичних робіт, повторенні вивченого та самостійному опрацюванні матеріалу учнями.

Повторення та закріплення засвоєних знань, умінь і навичок в процесі інтерактивної взаємодії учня з комп’ютером - один із найпродуктивніших сучасних дидактичних прийомів. Використання тестових завдань дає можливість суттєво підвищити ефективність роботи, відкриває шлях до оперативного зворотного зв’язку, під час якого отримується інформація про особливості засвоєння учнями нового матеріалу.

Перевіривши тестові завдання, (Додаток 5) можна вчасно відкоригувати навчальний матеріал наступного уроку, приділивши увагу більш складному, зосередити увагу школярів на інформації, яку необхідно запам’ятати, виявити прогалини у знаннях.

Практичний досвід свідчить, що за умови поєднання з іншими видами перевірки, використання тестових завдань є досить ефективним інструментом, що стимулює підготовку учнів до кожного уроку й підвищує мотивацію до навчальної діяльності на уроці.

 

 

Використання інформаційно-комунікаційних технологій розв’язує такі проблеми:

1. Адаптивність навчального матеріалу (залежно від індивідуальних особливостей учнів);

2.  Одночасна робота групи учнів за комп’ютером;

3. Інтерактивність ( взаємодія ЕОМ і учня, що імітує певною мірою реальне спілкування);

4. Контроль індивідуальної роботи учнів в позаурочний час.

Отже, використання у навчальному процесі мультимедії за умов наявності комп’ютерного забезпечення створює сприятливі умови для розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищення якості знань, урізноманітнення і насичення процесу навчання, істотно підвищує мотивацію, допомагає розкрити творчі здібності учнів і вчителів.

Педагогічна доцільність використання комп'ютера в навчальному процесі визначається педагогічними цілями, досягнення яких можливо тільки за допомогою  комп'ютера, тобто завдяки його можливостям.

При вивченні хімії, найбільш природним є використання комп'ютера, виходячи з особливостей хімії як науки. Наприклад, для моделювання хімічних процесів і явищ, комп'ютерної підтримки процесу викладу навчального матеріалу і контролю його засвоєння.

 

Висновок

На життя сучасного учня впливають нові інформаційні технології. Комп'ютерна грамотність та комунікативна освіченість школярів є компетенціями, що формуються тільки в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій і забезпечують успішний результат у широкому спектрі освітньої діяльності.

Досвід застосування комп'ютерних технологій на уроках хімії в школі  стверджує, що для одержання високого навчального ефекту важливо їхнє систематичне використання, на всіх етапах уроків:

• актуалізації  опорних знань;
• мотивації навчальної діяльності;
• вивченні нового матеріалу;
• узагальнення та закріплення знань;
• контролю засвоєння знань.

Для цього необхідний різноманітний асортимент педагогічних програмних засобів (ППЗ). Нові можливості використання ППЗ, дозволяють значно поліпшити навчально-виховний процес.

Хімії – природнича  наука, вивчення її зв'язане з процесами, схованими від безпосереднього спостереження і тому важко сприймаються дітьми. ППЗ дає можливість  візуалізувати такі процеси, надаючи одночасно з цим можливість багаторазового повторення і просування в навчанні зі швидкістю, сприятливою для кожної дитини в досягненні розуміння того чи іншого навчального матеріалу. Педагогічні програмні засоби, які є частиною програмних засобів навчального призначення, забезпечують можливість використання сучасних методів роботи з інформацією, інтелектуалізацію навчальної діяльності.

 

Використання  педагогічних програмних засобів у навчанні хімії дає можливість:

1. Індивідуалізувати і диференціювати процес навчання за рахунок можливості вивчення з індивідуальною швидкістю засвоєння матеріалу;

2. Здійснювати контроль зі зворотним зв'язком, з діагностикою помилок і оцінкою результатів навчальної діяльності;

3. Здійснювати самоконтроль і самокорекцію знань;

4. Здійснювати тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу і самопідготовку учнів;

5. Візуалізувати навчальну інформацію за допомогою наочного представлення на екрані ЕОМ даного процесу, у тому числі схованого в реальному світі;

6. Проводити лабораторні роботи в умовах імітації в комп'ютерній програмі реального чи досвіду експерименту;

7. Формувати культуру навчальної діяльності.

Вдале використання інноваційних технологій у поєднанні з традиційними методами навчання  підвищує інтерес учнів до вивчення хімії, зростає їх активність, посилює у них прагнення здобувати знання самостійно. На уроці створюється атмосфера співробітництва, розуміння і доброзичливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бабанський Ю.К. Оптимізація навчально-виховного процесу. – М., 1982. -192с.

2. Безрукова Н.П., Козлова Л.Я., Изместьева Н.Д., Комп'ютерні технології у викладанні хімії в школі.

3. Буджак Г. Метод проектів як педагогічна технологія// Біологія і хімія в школі – 2001 -№1

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) – К.: Райдуга -1994.

5. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко, О. Каретникова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.

6. Корсакова О.К., Трубачова С.Е. До проблеми змісту сучасної шкільної освіти // Біологія і хімія в школі. – 2002. – №6. – С. 8-11.

7.  Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. – К.: Просвіта; 2000.-368с.

8. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

9. Селевко Г.К. Сучасні освітні технології.-М: Народне утворення, 1998р.-255с.

10. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К.: Вид-во «К.І.С.», 2003. – С. 25-26.

11.Химинець В.В., Інноваційна освітня діяльність. – У.: Інформаіно-видавничий центр ЗІППО,  2007. – 364с.

 

Додаток 1

Тема: «Типи кристалічних ґраток»

Тексти для роботи в групах «»

Група 1

Металічні кристалічні ґратки

Атоми металічних елементів досить легко віддають електрони, тому у вузлах кристалічної ґратки металів перебувають йони металів, у просторі між якими вільно пересуваються електрони, що утворюють так званий електронний газ. Розміри всіх йонів однакові, тому йони в металах упаковані максимально щільно і утворюють найпростіші кристалічні структури. Металічні структури утворюють як метали, так і деякі сполуки з металічним зв'язком, наприклад нітриди Титану та Хрому.

У металічних структурах електрони можуть вільно пересуватися по всьому кристалу і таким чином обумовлюють зв'язок між всіма позитивними йонами в кристалі. Завдяки такій поведінці електронів метали виявляють добру електропровідність та теплопровідність. Окремі шари йонів можна без наслідків пересувати один відносно одного, тому що у всіх вузлах кристалічної комірки містяться позитивні йони, що утримуються разом завдяки притяганню до електронного газу. Цим обумовлюється пластичність (ковкість) металів.

Група 2

Йонні кристалічні ґратки

Якщо у вузлах кристалічної ґратки розташовані йони, таку ґратку називають йонною. Різнойменні йони, з яких складаються йонні кристали, утримуються разом електростатичними силами. Тому структура йонної кристалічної ґратки повинна забезпечувати їхню електричну нейтральність. Навколо кожного йона в йонній кристалічній ґратці перебуває певна кількість інших (протилежних за знаком). Так, у кристалічній ґратці натрій хлориду кожний йон Na+ оточений шістьома йонами СГ. Аналогічно кожний йон СГ оточений шістьома йонами Na⁺. Йонні кристалічні ґратки характерні для речовин з йонним  зв'язком.

Оскільки число зв'язків в йонних кристалах величезне, то всі йони міцно зв'язані один з одним. Для того щоб їх зруйнувати, необхідно надати велику кількість енергії. Не дивно, що йонні сполуки за кімнатної температури є твердими, а плавляться і киплять лише при сильному нагріванні. Наприклад, температура плавлення кухонної .солі (натрій хлориду) NaCl дорівнює 801 °С. Рекордсмен по тугоплавкості серед йонних сполук — магній оксид MgO, що плавиться при 2800 °С і кипить при 3600 °С.

Речовини з йонними кристалічними ґратками мають порівняно високу твердість. Вони нелеткі, тому не мають запаху. Але, на відміну від металічних структур, йонні кристали є крихкими, оскільки навіть невеликий зсув шарів у кристалі наближає один до одного однойменно заряджені йони, відштовхування між якими призводить до розриву йонних зв'язків і, як результат, до появи тріщин у кристалі або навіть до його руйнування.

Хоча в йонних кристалах є готові носії електричного заряду (катіони та аніони), у твердому стані йонні сполуки не проводять електричного струму, тому що всі йони жорстко закріплені на своєму місці і не можуть вільно пересуватися по кристалу. Але якщо нагріти і перевести йонну сполуку у рідкий стан (розплавити), то всі йони стають рухливими, і тому розплави йонних сполук добре проводять електричний струм. Електричний струм проводять не тільки їхні розплави, але і розчини, багато йонних сполук легко розчиняються у воді.

Група 3

Молекулярні кристалічні ґратки

У вузлах молекулярних кристалічних ґраток розташовані молекули, що зв'язані між собою слабкими міжмолекулярними силами. Наприклад, лід складається з молекул води, що утримуються разом у кристалічній ґратці водневими зв'язками. Йод також існує у вигляді молекулярних кристалів. Вузли кристалічної ґратки кристалів йоду зайняті двохатомними молекулами йоду І₂. Хлор і бром утворюють подібні структури за більш низьких температур (за звичайних умов хлор — газ, а бром — рідина). Таку саму структуру має твердий карбон діоксид («сухий лід»). Молекулярну структуру має ще ряд неорганічних сполук (наприклад, твердий амоніак), а також більшість органічних сполук (наприклад, тверді метан, етиловий спирт, фенол, нафталін тощо). Молекулярні структури можуть утворювати речовини тільки з ковалентними зв'язками.

Окремі молекули, що розташовані у вузлах кристалічної ґратки,  зв'язані між собою слабкими силами. Значно слабкішими, ніж хімічні зв'язки в молекулі. Їх легко зруйнувати, тому речовини з молекулярною ґраткою є крихкими і мають невелике значення температур плавлення і кипіння. Велике число речовин з молекулярною структурою за звичайних умов містяться у рідкому або газуватому стані (хлор,  хлороводень, кисень — гази, вода, фтороводень, сульфатна кислота, органічні розчинники — рідини). Деякі з молекулярних речовин при нагріванні навіть переходять з твердого у газуватий стан, минаючи рідкий (піддаються сублімації), наприклад йод, вуглекислий газ, нафталін.

Розчинність таких речовин у воді залежить від типу зв'язку в їх молекулах. Речовини з ковалентним неполярним або слабо-полярним зв'язком у воді не розчиняються, а більшість речовин ковалентним  полярним розчиняються у воді різною мірою. Молекули речовин не містять вільних носіїв електричного заряду, тому ані в рідкому ані  в твердому стані молекулярні структури електричний струм не проводять.

 

Група 4

Атомні кристалічні ґратки

На відміну від йонних і металічних кристалів, які складаються з йонів, а також на відміну від молекулярних кристалів, які складаються з молекул, атомні кристали мають ґратку, побудовану з атомів, що з'єднані один з одним міцними ковалентними зв'язками. В таких структурах неможливо виділити структурну одиницю, яку можна називати молекулою, кожний кристал являє собою одну велику молекулу. Саме тому такі кристали називають ще надмолекулярними.

Всі атоми в атомних структурах міцно зв'язані один з одним ковалентними зв'язками. Щоб їх зруйнувати, необхідна дуже велика кількість енергії. Саме тому речовини з атомною кристалічною ґраткою мають дуже високі температури плавлення і кипіння. Вони не розчинні у воді та в інших розчинниках. Як ви пам'ятаєте, ковалентні зв’язки  чітко спрямовані по певних напрямках, тому атоми в кристалічній ґратці мають розташовуватися тільки у чітко визначених місцях і на певній відстані один від одного. Зсув атома зі свого місця призводить до руйнування ковалентного зв'язку, а для цього необхідно багато  енергії. Тому речовини з атомною ґраткою дуже тверді, не пластичні і не крихкі.

Поширеним прикладом речовини з атомною кристалічною ґраткою є алмаз — найтвердіша речовина із всіх відомих. Атоми Карбону утворюють чотири одинарні ковалентні зв'язки, спрямовані до вершин правильного тетраедра, у центрі якого розташовується атом Карбону. Таким чином, із цим центральним атомом можуть бути зв'язані чотири інші атоми Карбону. Кожний з них зв'язується ще з трьома іншими атомами Карбону тощо. У такий спосіб будується тривимірна ґратка, складена винятково з атомів Карбону. Завдяки цьому алмаз є найтвердішою речовиною, а її температура плавлення становить приблизно 3500 °С.

Подібну ґратку утворюють атоми Силіцію і Оксигену у кварці. Графіт також має атомну кристалічну ґратку, але, на відміну від алмазу і кварцу, в графіті кожен атом Карбону утворює три ковалентні зв’язки із трьома іншими атомами Карбону; при цьому утворюється плоска  «сітка із шестикутників». Кожний з шарів, утворених атомами Карбону, характеризується ковалентними зв'язками усередині кожного шару, а шари один з одним зв'язані слабкими зв'язками. Завдяки цьому шари легко зсунути один відносно одного, якщо прикласти навіть невелике зусилля. Цим пояснюються, наприклад, «пишучі» властивості графіту. На відміну від алмаза графіт добре проводить електричний струм, але електрони можуть пересуватися тільки в одному напрямку: уздовж площини шестикутників, а навпаки — у перпендикулярному напрямку — графіт практично не проводить електричний струм.

 

 

 

 Додаток 2

 

Слайд 1

 

Слайд 2

 

 

Слайд 3

 

         

Слайд 4

 

         Слайд 5

 

         Слайд 6

 

         

 

 

Слайд 7

         Слайд 8

 

         Слайд 9

           

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Додаток 4

 

 

          

 

 

Додаток 5

Тести для самоконтролю

1. Напиши рівняння реакцій і зазнач, чи оборотною буде реакція між

□ Na₂SiO₃ і H₂SO₄

□ CaO і HCl

□ NaOH і Zn(OH)₂

□ N₂ і O₂

2. Із названих нижче чинників на стан хімічної рівноваги не впливає

□ температура

□ тиск

□ концентрація реагуючих речовин

□ збільшення площі поверхні реагуючих речовин

3. Рівновага термохімічної реакції

Fe₃O₄ + 4 CO   3 Fe + 4 CO₂;   Н  = +43,7 кДж зміщується вліво в разі:

□ зниження температури

□ підвищення температури

□ зменшення тиску

□ збільшення тиску

4. Збільшення тиску в системі спричинить підвищення виходу продукту в реакції

□ 2H₂O (г) 2 Н₂ (г) + О₂ (г)

□ N₂ (г) + ЗН₂ (г) 2 NH₃ (г)

□ CaCO₃ (тв) CaO (тв) + CO₂ (г)

□ СО (г) + H₂O (г) CO₂ (г) + Н₂ (г)

5. Зменшення тиску в системі спричинить підвищення виходу продукту в реакції

□ 2 NO₂ (г) N₂O₄ (г)

□ 2 SO₂ (г) + O₂ (г) 2SO₃ (г)

□ Fe₃O₄ (тв) + 4 CO (г) 3 Fe (тв) + 4 CO₂ (г)

□ CaCO₃ (тв) CaO (тв) + CO₂ (г)