ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Інтерактивне навчання — це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожний учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивне навчання — .це певний різновид активного, який, проте, має свої закономірності та особливості. Навчальний процес завдяки вищезгаданій технології відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне групове, навчання у співпраці), коли учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами уроку.

Розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В.О.Сухомлинського, учителів-новаторів 70—80-х років (Ш. Амонашвілі,

В. Шаталова, Є.Ільїна, С. Лисенкової та ін.), теорії розвивального навчання. У Західній Європі та СІЛА групові форми навчальної діяльності активно розвивалися і удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують при викладанні різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (СІЛА, штат Меріленд) у 1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю, дії і практику.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Власний досвід переконує в тому, що починати необхідно з поступового використання технологій — і вчителеві та учням треба звикнути до них. Доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтер­активних технологій, краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри".

Спочатку проводжу з учнями особливе організаційне заняття і розробляю разом з ними правила роботи в класі. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовую спочатку прості інтерактивні технології: — роботу в парах; — роботу в малих групах; — “мозковий штурм» тощо.

Досвід подібної роботи показує, що такі заняття проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що настає розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, у них виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали. Використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того, щоб охопити увесь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки — прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Наводжу для прикладу урок читання у 4 класі. Вивчаючи тему "Ніколи не завдавай природі лиха" (М. Думич, Тніздо"), учні готували розповіді про лелек, енциклопедичні відомості про цих птахів, складали вірші, ребуси, кросворди, "заглянули" до народознавчих знань наших пращурів, робили малюнки... За виконання завдань діти бралися, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих гру пах — по 3 учні. Отже, що зрозуміти авторський задум, учні здобули додаткові знання, виконали ряд творчих завдань, і їм легко було визначити головну думку твору. Організована таким чином робота над сприйманням художнього тексту веде до покращення навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності. Водночас розвиваються в учнів морально-естетичні відчуття, їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра має бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.

На одному занятті можна використовувати одну — дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс,. Дібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до засвоєння теми. Під час цих вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його вдумливо, а не механічно або "граючись". Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися:

— глибоко вивчити і обміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;

— ретельно планувати й розробляти заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття;

— заохочувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;

— оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів; — передбачати різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

Використання інтерактивних методів навчання веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, сама атмосфера в класі, що послужить додатковим стимулом роботи за інтерактивними технологіями.

Серед інтерактивних методів навчання віддаю перевагу побудові "асоціативного куща", читанню із зупинками, грі "так — ні".

Зупинимося на методі, який має назву "Побудова асоціативного куща". Фактично вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова.

Спочатку виникають^найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного "куща", який поступово "розростається". Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.

Інформаційна група

1. Інформаційна група дає відомості різних назв птаха, беручи інформацію з тематичного словника.

2. Фольклорна група підготувала розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.

3. Художники намалювали цього птаха на оселі господаря.

4. Літературознавці підготували відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про лелек.

5. Читці — вміння виразно читати вірші про лелек.

6. Екологи — Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.

7. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.

8. Секретар фіксує найцікавіші думки.

Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий "кущ", на "гілках" якого знаходяться відомості про птаха.

Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.

Використання методу "асоціативного куща" будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж. Ж.Руссо,

И. Г. Песталоцці,  Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність — це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

У вищезгаданій навчальній діяльності впроваджую на уроках читання: роботу в парах ("Обличчям до обличчя"); "один — удвох — усі разом , "думати, працювати в парі, обмінюватись думками"; ротаційні (змінювані) трійки; "два — чотири — усі разом"; карусель роботу в малих групах.

Методику застосування групової форми навчання молодших школярів впроваджую поетапно.

І етап — привчаю дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає "вчителя";

б)у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;

в)вводяться прийоми безсловесного спілкування:

•        позначки "+" — згоден;"-" — не згоден;"!" — хочу додати,"?" — не зрозумів; використовуються жести, міміка;
•        використовуються дидактичні ігри? які розвивають уміння слухати одне одного;

ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

II етап — переходити до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:

— залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

— аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;

— використання завдань, які дають змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи.

Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга — парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання — розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали інші учні. Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше;

— поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих,

проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

Часто активізувати учнів мені допомагає така форма, як "мозковий штурм" (як у фронтальній, так і в груповій роботі). Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовую для узагальнення вивченого матеріалу, для актуалізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Особливо цінним у роботі групи вважаю те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі, а саме:

— партнерів, що вчаться співробітництва учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

— мислителів, що аналізують взаємозв'язки між явищами;

— співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;

• експертів, що аналізують проблему;
• друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

На уроках читання обговорюємо з дітьми кожен текст. Діти вчаться робити висновки, мотивувати їх, прислухатися до думки інших, вести дискусію. їхні висновки, зауваження, припущення, а іноді і помилки вражають своєю зрілістю. . Щоб вести дискусію, висловлювати думки, школярам мало працювати з даним текстом підручника. Тому мої учні читають художні книжки, журнали, газети, енциклопедичну літературу і багато іншого. Таким чином я одночасно розв'язую і проблему покращення навичок читання, і всіх його складових. У деяких учнів темп читання за норми 70—80 слів за хвилину на кінець І семестру досягає до 120—130—140 слів за 1 хв. Вважаю, що вчитель має виховувати в дітей такі риси, які будуть необхідні майбутньому демократичному суспільству: вміння самостійно і критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх.

Майстерність навчання вчителя полягає в тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, в умінні дати "відчути їй радість успіху в розумовій праці" .            Як цінний дороговказ у своїй роботі, використовую практичні здобутки В.О.Сухомлинського у галузі розумового виховання учнів, який прагнув, щоб початкова школа стала школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів. Щоб дитина в початковій школі була передусім думаючою, активним здобувачем знань, допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання.