Впровадження медіаосвіти в практику роботи учителів основ здоров’я

Впровадження медіаосвіти

в практику роботи учителів основ здоров’я

Навколишня нас реальність знаходиться в постійному розвитку, нові інформаційні технології, нововведення в комп’ютерній сфері, прогресивний розвиток науково-технічної бази – все це залишає своєрідний відбиток на розвиток сучасної людини. Мільйони газетних смуг щодня потрапляють до рук читачів, хвилі сотень радіостанцій пронизують сьогодні ефір, доносячи до слухачів новини з будь якого куточка нашої планети. Тисячі телевеж, десятки космічних супутників роблять нас свідками подій в різних місцях світу. Значення масмедіа в сучасному світі переоцінити просто неможливо. Воно перетворилося на потужній інструмент впливу, охоплюючи безпрецедентну в історії найбільшу кількість людей.

Кожен із нас сьогодні є людиною медіа-суспільства та набуває нові знання для розширення свого соціального повсякдення.

Правильне сприйняття величезного потоку інформації, формування культури споживання її – не проста задача для освітян.

В Україні поки що медіаосвіта не є системною і здійснюється стихійно з ініціативи педагогів-новаторів. З метою виправлення ситуації державою була розроблена Концепція впровадження медіаосвіти в Україні, яка розрахована до 2020 року.

Сьогодні ми знаходимося на етапі поступового укорінення медіаосвіти та стандартизації вимог, який включає:

• організацію широкого громадського обговорення результатів експериментального впровадження медіаосвіти в педагогічну практику, врахування виявлених ризиків і ресурсів, подальше формування позитивної громадської думки;
• розроблення та затвердження державних стандартів фахової підготовки  медіапедагогів, що встановлюють вимоги до її змісту, обсягу та якості ,
• започаткування масової підготовки медіапедагогів у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної педагогічної освіти;
• підготовку інформаційно-методичних матеріалів, програмного інформаційно-комунікаційного забезпечення, відеотек, фонотек, інформаційних баз шкільних бібліотек;
• запровадження інтегрованої медіаосвіти в початковій та основній школі, факультативних медіаосвітніх курсів, активізація роботи шкільних медіаосвітніх студій різного профілю, гурткової роботи;
• розроблення та апробація варіантів курсу медіакультури для старшокласників з урахуванням переходу до профільного навчання;
• організацію систематичного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з питань викладання курсів медіакультури.

Сучасні школярі у своїй більшості - це далеко не та молодь, яка захоплена поезією, літературою, космосом. Педагоги залучають учнів у пізнавальний процес, останні все частіше ведуть сидячий, самотній спосіб життя, весь вільний час «з’їдає» гра на комп’ютері і блукання в соціальних мережах.

Медіаосвіта виконує важливу роль у захисті дітей від негативного впливу засобів масової комунікації, сприяє усвідомленому участі дітей і підлітків в медіасередовищі і медіакультури, що є однією з необхідних умов ефективного розвитку громадянського суспільства.

З усіх завдань, що стоять перед вчителями, основним є активація навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Тому дуже важливо викликати у них інтерес до навчального предмета, перетворити клас з пасивних спостерігачів на активних учасників заняття. Вирішити це важливе завдання можна лише в тому разі, якщо викладач у своїй роботі використовує активні форми та методи навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи у учнів.

У Національній доктрині зазначено що, найважливішим завданням сучасної шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я людини. Школа має навчити школярів використовувати резервні сили свого організму, оволодіти життєвими навичками здорової та безпечної поведінки, спілкуватись з людьми, передбачати наслідки своєї поведінки та вміти приймати своєчасні рішення, а також формувати цінності і переконання, які сприяють свідомому вибору здорової поведінки та наміру дотримуватись її протягом життя.

У сучасному суспільстві предмету «Основи здоров’я » належить особлива роль, оскільки в процесі його вивчення відбувається формування  здоров’язбережувальної компетентності учнів на основі оволодіння знаннями про здоров’я та безпеку, практичними навичками здорового способу життя і безпечної поведінки, виховання ціннісного ставлення до життя і здоров’я та сприяння всебічному розвитку дітей.

 Саме предмет основи здоров’я  формує особистість школяра, готує його до життя, навчає його сучасних форм спілкування, розвиває здатність до правильного сприйняття інформації та прийняття зважених рішень. Як відомо, навички набуваються в діяльності, через прийняття рішень та відпрацювання моделей поведінки. Тому на відміну від традиційних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають, на заняттях з основ здоров’я слід використовувати інтерактивні методи навчання, що базуються на активній участі самих учнів у процесі набуття знань. Інтерактивне навчання має багато спільного з ідеями гуманно-особистісною парадигмою Ш.О.Амонашвілі, де і учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. При інтерактивному навчанні не може бути домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою, а учні вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати продумані рішення, спілкуватися з іншими людьми. Роль медіаосвіти  на уроках основ здоров’я продиктована самим життям і є дуже актуальною.

Урок – це основна форма отримання знань учнями. Провести урок на сучасному етапі стало набагато складніше і важче, ніж це було раніше. Великою підмогою в підвищенні ефективності навчального  процесу, його оптимізації є  дидактичний принцип навчання – наочність.  Мова йде про таку наочність, яка мала б великий простір для творчої самостійної діяльності  учнів на всіх етапах засвоєння знань, яка була б із багатьма невідомими, які необхідно розпізнати, розкрити і засвоїти. Наочність повинна бути і такою, щоб вона без примусу будила внутрішній стимул до пізнання, щоб запропонований зміст навчального матеріалу, його розкриття і його засвоєння знаходилося б у тісному зв’язку з раніше засвоєними знаннями. Наочність повинна не тільки  демонструватися, до неї повинні бути проблемно-пізнавальні запитання і завдання. Ілюстративний і дидактичний матеріал має велике значення в підвищенні ефективності уроку: наочність своїм змістом і завданнями створює пізнавальний інтерес, пробуджує активну розумову  діяльність учнів; завдяки наочності складається певна конкретність і образність в абстрактному мисленні учнів. Вони намагаються шукати і знаходити спільне в різних явищах і процесах.

Медіаурок передбачає використання програмних засобів і комп’ютера, які стали невід’ємними компонентами сучасного навчання. Програмні засоби дозволяють ефективно подавати інформацію у вигляді наочних зображень, схем, малюнків, анімаційних моделей, відеофрагментів. При цьому має бути присутній органічний взаємозв’язок використовуваних компонентів з іншими важливими складовими процесу навчання: цілями, змістом, формами і методами. Медіаурок має свої методичні можливості та переваги:

• підвищення ефективності освітнього процесу за рахунок одночасного викладання вчителем теоретичних відомостей і показу демонстраційного матеріалу з високим ступенем наочності; появи можливості моделювати об’єкти і явища; автоматизації рутинних операцій тощо,

• можливість навчити школярів застосовувати комп’ютерну техніку для вирішення навчальних і трудових завдань, за рахунок практичної обробки навчальної інформації на комп’ютері,

• організація індивідуальної роботи школярів, розвиток їх пізнавальної самостійності і творчості,

• підвищення мотивації до навчання за рахунок привабливості комп’ютера, яка зростає за рахунок мультимедійних ефектів,

• розвиток наочно-образного мислення, моторних і вербальних комунікативних навичок учнів,

• формування навичок роботи з інформацією (проводити пошук, відбір, переробку, упорядкування та виділення смислових груп, вибудовування логічних зв’язків тощо), Сприяючи тим самим формуванню інформаційної культури школярів.

Медіаурок повинен відповідати критеріям доступності поданого матеріалу, логічності структури та до індивідуальних особливостей учнів. Велике значення також має естетичне оформлення наочних матеріалів: використовувана колірна гамма і ефекти, оптимальний розподіл і темп подання інформації на екрані.

Головне завдання вчителя полягає не тільки в забезпеченні засвоєння кожною дитиною наукових знань, а й у тому, щоб кожна з них оволоділа самою навчальною діяльністю.

Засоби медіаосвіти допомагають зробити уроки насиченими, яскравими, які можуть надовго запам’ятовуватися, і навчити дітей творчо працювати й давати оцінку роботам інших.

На кожному уроці слід давати учням багато прикладів. Дітям постійно потрібна наочність. Тому на своїх уроках вчителі основ здоров’я показують документальні фільми, новини, життєві ситуації, презентації, мультфільми, фрагменти навчальних відеофільмів,  демонструють ілюстровані плакати, схеми, графіки. Використовують типові методи медіаосвіти - словесні (розповідь, лекція, бесіда, діалог, обговорення, аналіз, дискусія тощо.); наочні (перегляд аудіовізуального матеріалу), репродуктивні, дослідницькі, евристичні, проблемні, ігрові (моделювання художньо-творчої діяльності створювачів медіатексту, імпровізація тощо).

Сучасні інформаційні технології дозволяють повно і цікаво проілюструвати зміст навчального матеріалу за допомогою засобів медіаосвіти.

Але, подивитися на уроці навчальний фільм, телепередачу або новинний сюжет, цього недостатньо! Потрібно вміти також правильно готувати школярів до перегляду і сприйняття медіаматеріалу. Вміти частково, дозовано давати дітям інформацію, розумно маніпулювати інформацією, організовувати естетично врівноважене і психологічно безпечне наповнення уроку, грамотно транспонувати вилучені з всесвітньої мережі матеріали в пізнавально-освітнє русло.

Не варто звужувати хід обговорення переглянутого матеріалу до елементарного: «це добре, а це погано». Доцільно показати драматургію інформаційного сюжету через фактичні, реальні випадки недотримання основ безпеки життєдіяльності та наслідків цього. Вийти на особистості, на тему «Герої нашого часу», розглянути приклади про школярів, грамотно діяти в деяких надзвичайних ситуаціях, завдяки знанням і навичкам, отриманим на уроках основ здоров’я.

Безумовно, подібні педагогічні ходи більше застосовні для учнів основної та середньої школи. Для молодших школярів більш підійдуть мультиплікаційні, пізнавально-ігрові фільми і телепередачі, які не нав’язують правила, а через приховані нюанси сценарію і гру персонажів, занурюють дитину в світ життєвих перипетій і показують, що насправді добре, а що погано.

Виконуючи творчі завдання на уроках основ здоров’я, такі як: виступ агітбригад; суд над цигаркою, сірником; лист другу, рольові ігри, сюжетні ситуації, їх можна розділити на  «літературно-імітаційні» (написання міні-сценаріїв медіатекстів та ін.); «театралізовано-ситуативні» (інсценізування тих чи інших епізодів медіатексту, процесу створення медіатексту.); «зображувально-імітаційні» (створення афіш, фотоколажів, малюнків на теми надбань медіакультури тощо).

Зрозуміло, кожному такому заняттю передує вступне слово педагога (про цілі, задачі, процес виконання завдань). У ході роботи над тими чи іншими завданнями педагог виступає в ролі консультанта. При цьому всі вищенаведені завдання повинні сприйматись учнями не просто як абстрактні вправи, а мати реальну перспективу практичного втілення в серії навчальних завдань, що, безсумнівно, буде сприяти зацікавленості, кращій «включеності» аудиторії в медіаосвітній процес. Написані міні-сценарії, сценарні розробки епізодів, структурно-тематичні плани гіпотетичних журналів і газет, радіо/телепередач, інтернетних сайтів виносяться на колективні обговорення, кращі з них відбираються для наступної роботи.

Безумовно, працюючи над завданнями, учні повинні уявляти собі, що, наприклад, за допомогою відео можуть бути реалізовані тільки ті сюжети, що не вимагають громіздких аксесуарів, складних декорацій, костюмів, гриму тощо. Однак сценарна фантазія аудиторії не обмежується, на папері (та й за допомогою сучасного мультимедійного комп’ютера, інтернетних сайтів) можна розробити будь-які найфантастичніші, неймовірні сюжети й теми.

Так крок за кроком учні на власному досвіді починають усвідомлювати роль автора-сценариста у створенні медіатекстів, основи структури творів медіакультури. На базі креативної практичної діяльності осягаються ази побудови медіатекстів, розвиваються творчі потенції, фантазія, уява. Основний показник виконання творчих завдань на уроках основи здоров’я — здатність учня коротко сформулювати свої сценарні задуми, що вербально розкривають аудіовізуальний, просторово-часовий образ гіпотетичного медіатексту. У результаті в аудиторії розвивається індивідуальне, творче мислення, що відповідає «понятійному» та «креативному» показникам художнього розвитку особистості в галузі медіакультури.

Методика реалізації «театралізовано-ситуативних» творчих завдань ґрунтується на рольовій (діловій) грі: між учнями розподіляються ролі «режисерів», «операторів», «дизайнерів», «акторів» міні-сценаріїв і сценарних епізодів, ведучих та учасників «телепередач», журналістів та ін. Після репетиційного періоду «команда» приступає до практичного створення медіатексту (знімається короткий відеофільм або телепередача, готується інтернетний сайт, газета і т. п.). При цьому з метою творчого змагання той самий міні-сценарій чи план-макет інтернетної газети може втілюватись кількома «авторськими» командами. Їхні трактування порівнюються, обговорюються достоїнства й недоліки.

Роль педагога у процесі виконання учнями подібних завдань зводиться до вступної демонстрації азів функціонування медіатехніки (відеозйомки, відеозапису та відеопроекції, роботи з комп’ютером), до тактовної корекції ходу виконання завдань та участі в обговоренні отриманих результатів. Інакше кажучи, аудиторії надається якомога більший простір для фантазії, уяви, формальних пошуків, вираження індивідуальності свого мислення, творчості.

Методика медіаосвіти школярів, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Теоретичний аналіз їх елементів, розробка й застосування їх у практиці навчання дозволяють виділити такі основні функції: навчальні, адаптаційні, розвивальні та керуючі.

Використовуються творчі, ігрові, евристичні та проблемні завдання, що істотно підвищують активність і зацікавленість учнів. Евристична форма проведення заняття, у ході якої діти пропонується кілька помилкових і вірних суджень, істотно полегшує учням аналітичні задачі і служить як би першою сходинкою до наступних ігрових і проблемних форм обговорення медіатекстів. Подібна евристична форма проведення занять особливо ефективна для учнів зі слабкою початковою підготовкою, із гнітючою відсутністю особистісного начала, незалежного, самостійного мислення. Такій аудиторії, безсумнівно, потрібні «опорні» тези, на базі яких (плюс власні доповнення й т. д.) можна сформулювати те чи інше аналітичне судження.

У процесі дослідження шляхів створення пізнавально-освітнього медіасередовища ми прийшли до наступних висновків:

1. Не вчителю слід шукати медіаматеріал до уроку, а учні самі повинні підбирати його відповідно до теми.

2. Навчання повинно проходити через гру, яка формується за допомогою освітньо-пізнавальних та художньо-творчих діяльних конструкцій. Принцип театральної психодрами: маленькі постановочні сценки за ролями. Старшокласники готують постановки для середньої та молодшої шкільної аудиторії і навпаки!

3. Готуючись до уроку, ініціювати і організовувати створення медіаматеріалів самими школярами: маленьких мультиплікаційних фільмів, телерепортажів, новинних теле- і радіосюжетів за тематичними напрямками предмета.

4. Варто проводити аналітичний розбір на корисні та шкідливі для підлітка теми. Обговорення організовувати виключно при добрих відносинах із усіма однокласниками.

5. Відстоювати свою точку зору, наводити відповідні аргументи і контраргументи. Паралельно все в групі (класі) шукають точки дотику інтересів, шляхи досягнення згоди, толерантності.

5. Використовувати при вивченні основ здоров’я різноформатні медіаматеріали. Інакше кажучи, конкретна тема розглядається шляхом погляду на неї через різні медіаформатние джерела.

6. Використовувати всі доступні медіатехнології для протистояння агресивному натиску бездуховності й розвитку патріотичних почуттів як на індивідуальному,  так і на колективному рівнях. З цією метою слід популяризувати на уроках основ здоров’я кінофільми військово-патріотичної тематики.