"Все починається в житті з любові..."

Про матеріал
Урок позакласного читання присвячений вічній життєвій темі - Любові Всевишній (як писав Г. Тютюнник). Адже на дорозі між життям і смертю повинна бути Любов: до коханої чи коханого, до жінки, до мами, до рідної землі.
Перегляд файлу

Тема:      « Усе починається в житті з любові»

 

 Мета: засобами художнього слова привернути увагу учнів до  перлин української та світової любовної лірики;

розвивати навички виразного читання;

виховувати повагу до дівчини, до матері, до жінки, до України.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Обладнання: видання поетичних творів різних поетів про любов; ілюстрації до творів; вишиваний рушник, на ньому символічне серце; фотографії матерів, закоханих, наречених; плакати з висловами відомих людей: «Владна над люблячими тільки любов» (И. В. Гете), «О дух любові, свіжий і нестримний!» (В. Шекспір).

Випереджувальне завдання:

1. Підготувати вислови  видатних людей про любов.        

2.Підготувати   поетичні   твори   будь-яких письменників   про любов

а) до матері; б) до жінки; в) до людей; г) до України; ґ) до дівчини; д) до природи.

Перебіг уроку

  1. Повідомлення теми і мети уроку.

Дорогі учні! Подивіться, будь ласка, одне на одного і подаруйте посмішку, щоб доля вам усміхалася і любов не обминала ваші серця.

Ви стоїте на порозі дорослого життя, і мені б дуже хотілося, щоб про шкільні роки і про уроки української літератури у вас залишилися найсвітліші спогади.

Я невипадково обрала темою нашого уроку любов. Адже, справді, із чого починається людське життя? Авжеж, з любові...

Всьому початок є любов...

А твердять: « Спершу було слово...»

 А я кажу вам знов і знов:

 «Всьому початок є любов!»

 

Учениця. Всьому початок є любов:

І осяванню, і сумлінню,

Очам жоржини і дитини –

 Всьому початок є любов.

Любов! Я достеменно знаю

Усе. Зненависть теж, гадаю.

Сестра твоя навік, любов.

Всьому початок є любов:

Замрія, жах, вино і порох,

Трагедія, і сум, і подвиг –

То все діла твої, любов...  

Весна тобі: «Живи ізнов...»

 І ти від шепоту хитнешся,

І випростаєшся, й почнешся 

Всьому початок є любов.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель: На мою думку, немає більшого щастя, ніж любити і бути на сьомому небі від радості, і який це жах відчувати, що починаєш падати з цих високих небес. Отже, любов – це висота. Висота моральна, духовна. Саме тому говорити про любов – це  передусім говорити про людину, про її характер, смаки, погляди, принципи, вимоги до життя.

 Інтерактивний метод «Мікрофон».

? А чим вважали любов видатні люди всіх народів і часів? (Учні наводять вислови про любов).

? А з чого розпочинається любов для кожного з вас, починаючи з перших хвилин життя ? (Відповіді учнів.)

III. Сприймання і засвоєння знань.

Учитель: Так, для кожного з нас любов починається саме з материнської любові, з її доброго серця, з її ласкавої усмішки і ніжних рук.

? Пригадайте зараз поетичні рядки, присвячені материнській любові.

Учитель: Багато   письменників   у   своїх   віршах   оспівали безкорисливу материнську любов. Та чи завжди ми в змозі оцінити це високе прекрасне почуття ? Мабуть, що ні. Іноді ми буваємо   жорстокими   й   неуважними   до   тих,   хто   нас   так самовіддано любить. І насамперед до матері. ? Хто з вас чув легенду про материнське серце? (Хай розкаже хтось).   Я  впевнена,   що  ця  історія  зворушила  ваші  серця, змусила  замислитися   над   ставленням   до   матері,   до  жінки взагалі.

Учень читає вірш.

Жінка - неповторна і чарівна,

Жінка - вічно мудра й молода.

М'яка і владна,

Віддана і вільна,

Близька й далека,

Світла й потайна.

Жінка - це жінка-мати і дружина,

Безмежне море доброти й тепла.

Слабка і сильна,

Ліки і отрута,

Земна й небесна,

Горда і проста.

Жінка - це королева, берегиня,

Мінлива, непізнанна, дорога.

Учитель: Сьогоднішнє життя - справжня круговерть, суцільні проблеми. А мені спадають на думку слова нашого великого співвітчизника Миколи Реріха: «Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть верх, тоді кличуть жінку».

Таємничості слід шукати у справжньому покликанні жінки. Послухайте легенду про жінку.

Учень: Після того, як до Бога звернувся чоловік і заявив про свою нудьгу, Бог замислився: із чого зробити жінку, якщо весь людський   матеріал   пішов   на   чоловіка.   Але   не бажаючи відмовити своєму улюбленцю, після нетривалих роздумів став створювати жінку з кількох яскравих променів сонця, усіх чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граціозності газелі, ласкавого тепла хутра, притягальної сили магніту.

Він змішав усе разом, а потім додав холодного мерехтіння зірок, упертості віслюка, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п'явки, отруйності змії, дурману опію, нещадності стихії.

Ось таку жінку Бог передав чоловікові, при цьому промовивши: «Бери її такою, якою вона вийшла, і не намагайся її переробити. Зазнавай щастя з нею впродовж життя і терпи муки від неї до самої смерті».

Учитель: Ця легенда – жарт, але в ній є доля істини. Жінка - це ніжність і природність, чутливість і материнська любов, уміє бути у себе вдома директором і завгоспом, начальником (а часто і постачальником) цеху харчування, завідувачка дитячого сектору, міністр освіти і фінансів. І при цьому залишатися шанованою, кмітливою, веселою, ласкавою, милою, розумною, загадковою... А ще якою? Подовжте самі.

Гра «Мамине ім 'я».

Кожен із вас називає мамине ім'я і добирає прикметник, що починається тою ж літерою, що й ім'я мами. Напр.: Наталія - надійна, незвична...; Марія – мудра, мрійлива, мила...

Учитель: Із любові й поваги до матері народжується любов до рідної хати, природи, землі, батьківщини. Людина назавжди пов'язана душею і серцем із тим місцем, де народилася, де пройшли її дитячі і юнацькі роки.

Учениця:    Мені природа - друга мати.

Я трепетно її люблю,

Люблю і ранок зустрічати,

І проводжать нічну зорю.

Люблю я верби, що над ставом

Розкішні коси розплели.

Мене теж ваблять своїм станом

Стрімкі казкові береги.

Люблю помандрувати полем,

Послухать співи солов'я.

Люблю сердечним, щемним болем,

Бо це усе – моя земля.

Учитель: Одна-єдина мати у кожного з нас, і одна-єдина – Батьківщина. Давайте пригадаємо разом знамениту поезію Василя Симоненка «Лебеді материнства». (Учні ланцюжком, кожен по 1 рядку читають поезію «Лебеді материнства»)

Учитель:   Любити людину – це велике щастя і відповідальність, це постійне очікування та жертовність, це безмірне розуміння та бажання принести коханим трепетну мить радості.

Інтерактивний метод «Мікрофон».

? Що ж мав на увазі В.Симоненко, пишучи поетичні   рядки:

«Вона прийшла негадано, неждано...»? (Відповіді учнів.)

Учениця: Вона приходить, коли в шаленому галопі час раптом зупиняється, коли терези почуттів миттєво виходять із рівноваги і починають швидко-швидко коливатись в очікуванні незвіданого, коли в калюжах життя відбиваються промені невловимої трепетної радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти.

Учень: Вона приходить, коли однієї неповторної миті тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдино. Тоді їх погляди зустрінуться, а серця, уражені стрілою Амура, зронять краплями крові, що виведуть на сторінки життя те звичне і неповторне водночас «кохаю».

Учитель: Вона – це Любов. Кришталева чаша життя, наповнена краплинами радощів і страждання, злетів і падінь, надій і розчарувань. Та найголовніше те, що стрілися двоє...

Інсценізація пісні «Стрілися двоє...»

 Учениця:  Стрілися двоє, що долею схожі,

   Може, десь тут, або, може, десь там?

   Дивляться в очі, чи вірити можна

                        Теплій руці і привітним словам?

              Берег любові в далекім тумані,

              І допливеш, коли тільки удвох,

              І допливеш, коли спільне бажання...

             Берег любові і хвилі тривог.

 Учень:     Стрілися двоє в життєвому морі,

              Може, сьогодні, а, може, колись...

              В серця питаються:  йти далі поруч,

              Чи, постоявши, навік розійтись?

              Стрілися двоє - так просто і звично,

              Хочеться радісне слово сказать...

              Чому у тебе печаль на обличчі?

              Чом на щоці в тебе тиха печаль?

Учитель: Мудрі  люди кажуть: горіх без зерняти - ніщо, так і людина  без  серця.   Кохання - це  найсвітліше  почуття,  що народжується в серці людському.

Поетична хвилинка.

Учні читають підготовлені поезії (або уривки із них) української та світової  лірики про любов, які їм найбільше сподобалися, запам 'яталися.

IV. Підведення підсумків уроку.

 Запитання для бесіди «Я так думаю».

? Чим вважається кохання, любов на землі? Що ж про нього говорять поети, учені, філософи і звичайні люди? (Учні наводять вислови видатних  людей.)

? Який же він, ідеал кохання, взагалі і для кожного з вас? Якою (яким) би ви хотіли бачити свою кохану (коханого)?

? Яке почуття, на вашу думку, є справжнім коханням?

? Чи може бути перше кохання єдиним? Наведіть приклади з життя чи  з літературних творів.

? Чому любов приносить не тільки радість, але й сльози?

? Кохання без взаємності – як з ним бути? Чи відійти вбік, чи намагатися завоювати?

V.Домашнє завдання.

Написати есе  «Усе починається в житті з любові...»

 

docx
Додано
31 жовтня 2022
Переглядів
680
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку