"Всесвітній день Землі"

Всесвітній день Землі

   

Наша планета Земля - наш рідний дім, в якому створені для нас особливі сприятливі умови, що сприяють нашому існуванню і життєдіяльності, що відкривають для нас досталь можливостей й достатній простір для їх реалізації. Далеко не кожна планета наділена таким унікальним потенціалом і розташована в таких унікальних умовах, які дозволили б такий бурхливий розквіт життя і її форм на такому, здавалося б обмеженому просторі у всесвіті. А адже вона така одна у всьому всесвіті.

Теоретики звичайно ж допускають, що десь у надрах інших систем і галактик може бути ще щось подібне, будують найпотужніші телескопи, запускають в космос всілякі дослідні апарати, намагаючись знайти хоча б віддалену подібність такого унікального поєднання в просторі, яке представляє наша матінка Земля.

Акція, котра пройшла 22-го квітня 1970-го року і була організована відомим американським активістом і політиком, сенатором Конгресу Сполучених Штатів Америки Гейлордом Нельсоном і групою студентів Гарвардського університету під керівництвом Денніса Хайеса, метою якої було привернення уваги широкої громадськості до крихкості екосистеми нашої планети. Акція мала несподіваний успіх на хвилі численних студентських рухів тих років, переросла в щорічну популярну подію і поширилася по всій Землі.

У 1988-му році Всесвітній день Землі дійшов і до Країни Рад. Це популярне міжнародне свято стало гарною відправною точкою, на хвилі якої у багатьох країнах стали прийматися відповідні закони і державні акти, котрі безпосередньо стосуються вирішенню екологічних проблем та охорони навколишнього середовища. Надалі до Дня Землі була приурочена ще одна щорічна подія - голос Дзвонів Миру, який вперше був встановлений в Нью-Йорку, в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у 1954-му році. «Хай живе загальний мир у всьому світі», засвідчує напис на ціх дзвонах, відлитих із зібраних монет, які пожертвувані дітьми з усіх континентів нашої планети і нагородних знаків - почесних орденів і медалей багатьох країн світу.

Ми всі відповідальні за мир і гармонію, без якої життя на нашій планеті знаходиться під великим питанням. Добра воля і добрий дух в силах зупинити всякий наш помилковий напрямок і не будемо забувати про це. Будемо використовувати цю можливість, щоб зберегти перспективу життя! З Днем Землі!

Характеристика планети Земля

 

Форма Землі

Земля — третя від Сонця і п'ята за величиною планета Сонячної системи.  Її вік становить близько 4,6 млрд. років.

За різними підрахунками вчених в нашій галактиці Чумацький Шлях є понад 2 мільярди планет, схожих на Землю, це дає надію сподіватись, що можливо ми не самотні у безмежному Всесвіті.

Поверхня нашої планети має форму геоїда. Земля не повністю кулястої форми, Земля дещо випукла на екваторі та трішки сплюснута на полюсах.

Земля обертається навколо Сонця із середньою швидкістю понад 107 000 кілометрів на годину по еліптичній орбіті, середній радіус якої 149,6 млн. км.

За точними підрахунками повний оберт навколо осі наша планета здійснює за 23 години та 56 хвилин, тобто насправді доба дещо коротша ніш загальноприйняті 24 години. Це стосується і тривалості року, оскільки оберт навколо Сонця триває понад 365 днів і 6 годин. Саме тому кожні чотири роки додається ще один день у календарі (29 лютого) і такий рік ми називаємо високосний.

Відстань від Землі до Сонця становить понад 149,6 мільйона кілометрів, а сонячне світло доходить до Землі за 8,3 хвилини. Це означає, що якби Сонце раптово згасло, на Землі ми б це помітили лише через понад вісім хвилин.

Земля — єдина планета Сонячної системи, яка має гідросферу (на якій вода існує в рідкому стані). 70,8% поверхні нашої планети (361 млн. км2) покриті водою. Середня глибина Світового океану дорівнює 3900 км.

Величезна кількість води, питома теплоємкість якої висока, запобігає різким добовим та сезонним перепадам температури на планеті. Світовий океан є колискою життя на Землі.

Структура Землі

149 млн. км (29,2% поверхні Землі) займає суходіл. На Землі є 6 материків і значна кількість островів.

Євразія — найбільший материк (37% суходолу), Австралія — найменший, Африка  -найспекотніший, Північна Америка - найдовший, Південна Америка - найвологіший, Антарктида - найхолодніший.

Домінуючим видом рельєфу материків є рівнини. Гори займають незначну частину поверхні планети.

Материк Антарктида повністю вкритий льодовиком. У льодовику сконцентрована більша частина прісної води Землі. Якби лід повністю розтанув, рівень Світового океану піднявся б на 60 м.

Безпосереднє вивчення надр планети неможливе, бо навіть найглибші свердловини завглибшки близько 15 км, що в 425 разів менші за радіус Землі.

Використовуючи сейсмічні методи, а також вивчаючи вулканічні викиди, вдалося зазирнути у глибини нашої планети. Встановлено, що Земля має шарувату будову і складається з ядра, мантії та літосфери.

Оболонки Землі

Зовнішні оболонки землі.

Магнітосфера – ділянка чи навколопланетного простору, простягається на відстань у кілька разів більшу за радіус Землі. Фізичні властивості магнітосфера визначаються магнітним полем планети та його взаємодією з потоками заряджених частинок.

Атмосфера — це газова оболонка Землі. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця. 78% маси атмосфери складає азот, 21% кисень, а вміст решти газів малий. Вуглекислого газу в атмосфері зараз 0,03%, але він відіграє дуже важливу роль, підтримуючи парниковий ефект.

    Розрізняють кілька шарів атмосфери Землі. Найнижчий шар називають тропосферою. Тут зосереджено понад 80% усієї маси повітряної оболонки Землі.

У стратосфері на висоті 20-30 км над поверхнею планети є шар озону (О3). Озон поглинає шкідливе короткохвильове (λ < 3-10-7 м ) випромінювання Сонця. Результатом недбайливої діяльності людини є інтенсивне руйнування озонового шару.

Гідросфера — водяна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, сніговий покрив і льодовики. Океани, моря, озера, річки, підземні води та льодові покриви вкривають майже 71% земної поверхні.

       Внутрішні оболонки Землі.

• земна кора (товщина змінюється від 5-8 км під океанами до 35-70 км під материками);
• мантія (товщина дорівнює 2900 км, складається переважно з Силіцію та Оксигену, температура перебуває в межах 1000-2500 °С);
• ядро (радіус 3500 км, складається переважно із заліза, температура близько 7000 °С, надзвичайно високий тиск, за таких умов усі речовини ядра в твердому стані).

       Земна кора – це тверду оболонка Землі, яку називають літосферою (від грецького літос — камінь).

 Літосфера складається з 8 величезних літосферних плит, які дуже повільно переміщуються. Найбільша — Тихоокеанська плита — рухається найшвидше — 9,3 см/рік. Межі плит є областями підвищеної сейсмічної та вулканічної активності.

Мантія залягає під корою. На глибині 120-250 км під материками та 60-400 км під океанами розташований шар мантії, який називають астеносферою (від грецького астенес — слабкий). Речовина астеносфери, як і усієї мантії, близька до плавлення, але в'язкість її низька. Літосферні плити ніби плавають в астеносфері.

Зовнішнє ядро починається на глибині 2900 км, де виявлений різкий стрибок густини речовини від 5560 кг/м3 до 10100 кг/м3. Його речовина електропровідна, дуже розжарена і перебуває під величезним тиском у стані дуже в'язкої рідини.

Всередині зовнішнього ядра розташоване тверде внутрішнє ядро. Його радіус приблизно 1250 км. Ядро, імовірно, складається в основному із заліза та нікелю. Існує досить золота в ядрі Землі, щоб покрити її повністю шаром понад 45 см.

Основними хімічними елементами, з яких складається наша планета є Fe, O, So і Mg. Усі вони важкі, тому Земля має найбільшу середню густину в Сонячній системі — 5517 кг/м3, що приблизно дорівнює густині мантії.

 

Магнітне поле Землі

Навколо Землі існує магнітне поле. Якщо б у Землі не було б постійного сильного магнітного поля, нас би всіх підсмажили космічна радіація і сонячні шторми.

Електропровідна речовина зовнішнього ядра безперервно рухається. Потоки плазми у надрах планети і є тими струмами, навколо яких виникає земне магнітне поле. Його полюси з часом зміщуються. Простір навколо планети, у якому проявляється дія її магнітного поля, називають магнітосферою. З космічного простору у магнітосферу потрапляє значна кількість заряджених частинок (протонів, електронів, а-частинок). Рухаючись по спіралях уздовж магнітних ліній поля, частинки утворюють радіаційний пояс.

Потік частинок із Сонця (сонячний вітер) дуже впливає на форму магнітосфери. Під час сонячної активності у простір викидається значна кількість заряджених частинок із високими енергіями. Раптове посилення сонячного вітру спричиняє збурення магнітного поля Землі. Ви­никають так звані магнітні бурі, під час яких погіршується радіозв'язок.

Факти про Землю

Якщо просвердлити тунель крізь Землю, а після цього стрибнути в нього, то вам знадобиться близько 42 хвилин, щоб дістатись до іншої сторони.

За словами відомого винахідника з США Реймонда Курцвейла навіть 0.01% від сонячного світла, яке падає на Землю кожен день, здатні задовольнити енергетичні потреби всього світу.

Від 10 до 20 вулканів вивергається десь на Землі кожного дня.

Практично весь час, десь на Землі можна спостерігати грозу. Вчені підрахували що кожного дня на нашій планеті вирує понад 750 гроз.

Блискавки у поверхню Землі влучають по 100 раз в секунду або понад 8.5 мільйона разів в день.

Кожного року вчені виявляють до пів мільйона землетрусів, сто тисяч з яких можна відчути навіть без спеціальних приладів. Практично кожні 5 днів на Землі відбувається землетрус здатний призвести до різного рівня руйнувань.

За даними WWF (Всесвітнього фонду дикої природи ) за останні сорок років на Землі зникло 40% дикої природи.

Українці завжди цінували рідну землю. У чайній ложці родючого українського чорнозему є більше живих організмів ніж всіх людей на Землі.

Надра землі

    Земля багата корисними копалинами – гірськими породи, які люди видобувають із землі і використовують у    своєму житті.

 

 

Головними екологічними глобальними наслідками забруднення атмосфери є:

 

                                -Парниковий ефект;

                                -Озонова діра;

                                -Кислотні дощі;

                                -Смог.

 

Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі та інших планет, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні, не може повернутися у космос, оскільки затримується молекулами різних газів, що призводить до підвищення температури поверхні.

Посилення парникового ефекту в першу чергу пов'язано зі зростанням вмісту в атмосфері техногенного діоксиду вуглецю за рахунок спалювання викопних видів органічного палива підприємствами енергетики, металургійними заводами, автомобільними двигунами.

  

Озонова діра — це зменшення концентрації озону у верхньому шарі атмосфери (в стратосфері) на 10—40 %. До зменшення концентрації озону в атмосфері веде сукупність чинників, головним з яких є руйнування молекул озону в реакціях з різними речовинами антропогенного і природного походження, а також відсутність сонячного випромінювання протягом полярної зими.

Де знаходяться озонові діри

Перша озонова діра в історії була виявлена в 1985 році над Антарктидою. Пізніше інша озонова діра, правда, менших розмірів, була виявлена вже над Арктикою. У наш же час є безліч дрібних озонових дір виявлено в різних місцях.

Як утворюються озонові діри

Озонові діри на полюсах внаслідок низької тамтешньої температури утворюються стратосферні хмари, які містять в собі крижані кристали. Коли ці хмари стикаються з молекулярним хлором, що потрапляє в атмосферу, відбувається ціла серія хімічних реакцій, результатом яких є руйнування молекул озону, відбувається скорочення його кількості в атмосфері. І як результат утворюється озонова діра.

Причини озонових дір

Безліч фабрик, заводів, димових газових ТЕЦ викидають в атмосферу, в тому числі, і згадуваний хлор, і той вже вступаючи в хімічні реакції, робить бум в атмосфері.

Реактивні літаки, що літають в хмарах, також сприяють появі озонових дір, оскільки кожен їх політ супроводжується викидом в атмосферу того ж окису азоту, згубного для нашого захисного озонового шару.

Появі озонових дір сприяли ядерні випробування, що проводилися в минулому столітті. При ядерних вибухах в атмосферу потрапляють окиси азоту, які вступаючи в хімічні реакції з озоном, також руйнують його.

Наслідки озонових дір

Внаслідок утворення озонових дір відбувається посилення ультрафіолетового випромінювання, яке може збільшиться кількість людей із захворюванням на рак шкіри. Крім цього падає загальний імунітет людини, що приводить і до багатьох інших хвороб. Втім, від посиленого ультрафіолетового випромінювання, що проходить крізь озонову діру, можуть страждати і не тільки люди, а й, наприклад, жителі верхніх шарів океану: креветки, краби, водорості.

   

 

 

 

    Кисло́тні дощі — це всі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, кислотність яких вища від нормальної. Мірою кислотності є значення рН (водневий показник). Нормальне pH у чистих дощах — 6,6.

Як утворюється кислотний дощ

Кислотний дощ утворюється в результаті реакції між водою і такими забруднюючими речовинами, як діоксид сірки (SO2) і різних оксидів азоту (NOx). Ці речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, у результаті діяльності металургійних підприємств і електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини. Вступаючи в реакцію з водою атмосфери, вони перетворюються в розчини кислот: сірчаної, сірчистої, азотистої й азотної. Потім, разом із снігом чи дощем, вони випадають на землю.

Причини кислотних дощів

Причинами кислотних дощів є антропогенні і природні чинники.

Природні причини появи кислотних дощів відбуваються внаслідок вивержень вулканів і пожежі лісів.

Антропогенні причини виникнення кислотних дощів пов’язані з дією людини, а саме: викиди заводами і фабриками різних оксидів нітрогену та сульфуру, вихлопні гази автомобілів. Потрапляючи в атмосферу, ці речовини вони взаємодіють з парами води, в результаті утворюється сірчана кислота, яка випадає кислотними дощами.

Наслідки кислотних дощів

При контакті з кислотними дощами підвищується ризик виникнення таких хвороб як астма, алергія, онкологічні захворювання.

У водяних екосистемах кислотні опади викликають загибель риб та інших водяних мешканців. Підкислення води рік і озер серйозно впливає і на тварин суходолу.

Кислоти порушують захисний восковий покрив листя, роблячи рослини уразливішими для комах, грибів і інших патогенних мікроорганізмів. Під час посухи через ушкоджені листи випаровується більше вологи.

Вилуджування біогенів із ґрунту і вивільнення токсичних елементів сприяє уповільненню росту і загибелі дерев. Якщо руйнується лісова екосистема, починається ерозія ґрунту, засмічення водоймищ, повінь і погіршення запасів води стають катастрофічними.

У результаті закислення в ґрунті відбувається розчинення живильних речовин, життєво необхідних рослинам; ці речовини виносяться дощами в ґрунтові води. Одночасно вилуджуються з ґрунту і важкі метали, що потім засвоюються рослинами, викликаючи в них серйозні ушкодження. Використовуючи такі рослини в їжу, людина також одержує разом з ними підвищену дозу важких металів.

Коли деградує ґрунтова фауна, знижуються врожаї, погіршується якість сільськогосподарської продукції, а це, як ми знаємо, спричиняє погіршення здоров'я населення.

Під дією кислот з гірських порід і мінералів вивільняється алюміній, а також ртуть і свинець, що потім потрапляють у поверхневі і ґрунтові води.

 

 

 

 

     Смог (димовий тума) — аерозоль, що складається з диму, туману і пилу, один з видів забруднення повітря у великих містах і промислових центрах.

Причини утворення смогу можуть бути наступними: вихлопні гази автомобілів; діяльність електростанцій і заводів; природні і торф’яні пожежі; горіння вугілля; куріння; шкідливі випари від багатьох споживчих товарів, включаючи хімічні розчинники, фарбу або навіть лак для волосся.

Коли сонячне світло і тепло вступають в реакцію з шкідливими газами і частинками в атмосфері, тоді і виникає шкідливий туман.

Інтенсивний смог викликає алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, приступи бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд.

Види смогу

Фотохімічний смог утворюється в ясну сонячну погоду за низької вологості повітря, температури +30 °C, повної відсутності вітру, високої забрудненості атмосфери. У випадку фотохімічного смогу з'являється блакитна димка або білуватий туман і через це погіршується видимість. Фотохімічні смоги — це сильне забруднення атмосферного повітря продуктами фотохімічних реакцій, які утворюються внаслідок взаємодії різноманітних інгредієнтів викидів автотранспорту та промисловості при їхньому опроміненні ультрафіолетовою радіацією

    Димовий смог (лондонського типу) формується при вологості повітря близько 100 %, температурі 0°С, тривалій штильовій погоді та високій концентрації продуктів спалювання твердого і рідкого палива (SO2, СО, сажа). Спостерігається частіше за все у осіннє-зимовий період, характерний для помірних широт з вологим морським кліматом.

Техногенні викиди, що містять розчинні гази (наприклад сірчистий) і гігроскопічні аерозолі, розчиняються у тумані, який має велику токсичність.

    Крижаний смог характерний для міст північних широт. Він утворюється при антициклонах, температурах нижче -30 °C, повному штилю, високій вологості повітря й наявності потужних джерел забруднення атмосфери. При низькій температурі краплини водяної пари перетворюються в кришталики льоду розміром 5-10 мкм й зависають у повітрі у вигляді густого білого туману, видимість зменшується до 8-10 м. На кришталиках льоду адсорбуються частинки і молекули пилових викидів і аерозолів. Під дією сили гравітації кришталики льоду опускаються в приземні шари. Дихання в такому тумані стає неможливим. Для України такий смог не характерний.