Всесвітня історія 8 клас (підручник Гісем) Тема заняття: "Міжнародні відносини XVIII століття".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ

уроку

здобувача освіти Карпенка Артема Миколайовича

_____ групи ______-

Тема заняття: Міжнародні відносини XVIII століття

 

 

 

 

 

 

Консультації:  

                            1. Учитель  школи ______________________

                                                                            дата, підпис

 

                            2. Методист практики ___________________

                                                                            дата, підпис

 

Предмет: Всесвітня історія

Клас: восьмий

Провів: Карпенко Артем Миколайович

Тема:  «Міжнародні відносини XVIII століття»

Мета:

• Сформувати в учнів уявлення про характер міжнародних відносин, розкрити їх особливості в XVIII ст.;
• Сформувати уявлення про події  та наслідки основних війн в Європі;
• Розвивати вміння роботи з історичними  текстами, з історичними документами;
• Сформувати вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки;
• Виховувати в учнів інтерес до історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Підручник для 8 класу «Всесвітня історія», 2016 рік видання (Гісем О. В., Мартинюк О. О.); електронна презентація, додаткове п’ятихвилинне відео з теми уроку.

Основні  поняття:  «Семилітня війна»,  «система рівноваги».

Основні дати:

•  1701–1714 рр. — війна за іспанську спадщину;

•  1756-1763 рр.— «Семилітня війна»;

•  1768-1774 рр., 1787-1791 рр. – російсько-турецькі війни.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• Називати основні дати, пов'язані з міжнародними відносинами у XVIII столітті;
• Показувати на карті перебіг війн, які були наявні протягом всього періоду
  XVIII ст.;
• Застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни;
• Характеризувати полководців, які брали активну участь у війнах XVIII ст.;
• Наводити приклади розв'язання міжнародних проблем різними шляхами;
• Порівнювати держави, які брали участь у поділах Речі Посполитої;
• Висловлювати власну думку про значення війн в історії людства.

Хід уроку:

1. Організація класу.

1.1. Повідомлення теми і мети заняття.

Доброго дня, діти. Сьогодні ми з вами будемо ознайомлюватись з характеристикою міжнародних відносин XVIII століття, їх основними етапами і засадами. Поговоримо як про європейський континент, так і загалом про світові міжнародні відносини. Перш ніж перейти до вивчення нового матеріалу, я пропоную вам перевірити: що ж ви пам’ятаєте з теми минулого уроку.

1.2. Актуалізація опорних знань.

Запитання за темою минулого уроку:

1.Марія-Терезія та Йосип ІІ проводили реформи в дусі:

1.      Релігійного втручання
2.     Освіченого абсолютизму (+)
3.      Політичного реалізму

2.Австрійською імперією правила династія:

1.      Габсбургів (+)
2.     Палеологів
3.      Рюріковичей

 3.Прагматична санкція – це…

1.      Термін, який започаткував Йосип ІІ у 1777 році, за часів свого правління;
2.     Закон про спадкування престолу, який встановив неподільність усіх спадкових земель Габсбургів, ухвалений імператором Священної Римської імперії Карлом VI 19 квітня 1713 року; (+)
3.      Політичний аспект зовнішніх відносин.

4. Значною подією у Російській імперії стало скасування  у 1753—1754  рр.:

1.      Внутрішних митних кордонів; +
2.     Податків на фінансування армії
3.      Повинностей перед поміщиком.

Діти, ви великі молодці, гарно відповіли на запитання. Тож переходимо саме до нової теми.

2.  Мотивація навчальної діяльності.

Перша чверть XVIII ст. відзначилася серією війн, які значно змінили політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Це війна за іспанську спадщину 1701—1714 рр., Північна війна 1700—1721 рр., іспано-австрійська війна 1715—1717 рр. Дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус. Тож зараз з вами ми проаналізуємо становище провідних світових держав у XVIII столітті.

3. Основна частина.

3.1. Перегляд відеоролику з теми заняття.

Діти, зараз ми з вами маємо змогу подивитись цікавий відеоролик з теми урока, після якого перейдемо саме до обговорення теми уроку.

3.2. Вивчення нового матеріалу.

Війни першої третини XVIII ст.

У результаті Північної війни Швеції довелося поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». Важливу роль у європейській політиці почала відігравати нова імперія — Російська.

На початку XVIII ст. спалахнув конфлікт навколо іспанської спадщини. Він розпочався в 1701 р. після смерті іспанського імператора Карла II, який, не маючи спадкоємців по чоловічій лінії, заповів трон Філіппу Анжуйському — внуку французького короля Людовіка XІV. Це викликало невдоволення представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда І.

Він спробував  захистити  свої  права  на  володіння  іспанських  Габсбургів.  Таким  чином,  на  початку  конфлікт  розвивався  як  традиційне  протистояння  між  Францією  та  Священною  Римською  імперією.  Проте  ситуація кардинально  змінилася, коли Людовік XIV  спробував  заволодіти Фландрією, що  зачіпало  інтереси  Англії  та  Голландської  республіки.  У  результаті  утворилася  коаліція,  метою  якої  було  не  допустити  посилення  Франції.  Війна  охопила  не  лише  землі  Європи,  а  й  Північної  Америки. Спочатку  основним  театром  бойових  дій  стала Північна  Італія,  де  французи  зазнали  нищівної  поразки  під  Турином  (1706  р.).  Італія  опинилася  під  повним  контролем  австрійців.  Потім  австрійські  війська  висадилися  в  Іспанії.  Іспанці  визнали  владу  Габсбургів.  Англійці,  скориставшись  ситуацією,  захопили  острів  Менорка  та  півострів  Гібралтар,  який  досьогодні  залишається  під  владою  англійської  корони. Найзапекліша  битва  війни  відбулася  у  1709 р.  біля  селища  Мальплаке  у  Фландрії.  Французи  знову  зазнали  поразки.  Вони  були  настільки  виснажені,  що  для  англійців  і  голландців  тепер  більш  небезпечним  здавалося  можливе  посилення  Австрії  в  разі  її  об’єднання  з  Іспанією.  Війна  завершилася  підписанням  Утрехтського (1713 р.)  та Раштадтського (1714 р.) мирних договорів.  У  результаті  Філіпп  отримав  право  успадкувати  іспанський  престол  під  іменем  Філіппа  V,  проте  втратив право на успадкування французького престолу. Це перекреслювало династичний союз між Францією та Іспанією. Австрійці отримали більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла за собою свої заморські володіння. У той самий час монопольне право на завезення негрів-рабів до іспанських колоній отримала Англія. Крім того, Англія закріпила за собою Гібралтар, Менорку та деякі французькі острівні колоніальні володіння в Америці. Австрія стала найбільш могутньою державою континентальної Європи, а Англія зміцнила свої позиції на морях.

Контрольні питання:

1.Які держави втратили свої позиції у міжнародній політиці на початку

XVIIІ ст.? (Іспанія, Франція)

2.Які держави посилили свою могутність у XVIIІ ст.? (Англія, Австрія)

Формування системи рівноваги в міжнародних відносинах.

За підсумками війн у Європі першої чверті XVIII ст. остаточно склалася система держав, у межах якої в ролі провідних гравців виступали п’ять основних країн — Франція, Англія, Австрія, Пруссія і Росія, які намагалися не допустити посилення однієї за рахунок іншої. Основними сферами їх військової і дипломатичної активності на континенті стали території Італії, Німеччини, Польщі та володінь Османської імперії. Основними були англо-французькі суперечності в боротьбі за домінування в Індії та Північній Америці, за контроль над південними Нідерландами і питання європейської торгівлі. Інше коло проблем становило протистояння Австрії та Пруссії, що боролися за панування в Центральній Європі. До цього всього додавалися прагнення Росії стати провідним гравцем у європейській політиці та розширити свій вплив у балтійському та чорноморському регіонах.

Усі війни, дипломатичні конфлікти XVIII ст. так чи інакше були пов’язані із взаємним переплетенням згаданих суперечностей. Переважна більшість війн і конфліктів у XVIII ст. мала коаліційний характер. Тобто у протистояння вступали ситуативні об’єднання держав. У той самий час кожна держава відстоювала і власні інтереси.  Так, Пруссія часів Фрідріха II Великого вступала у різні союзи і коаліції. Король казав: «Якщо сталося так, що треба обдурювати, то це буду робити я». Фактично всі війни і союзи були покликані зберегти баланс сил, щоб жодна держава не здобула перевагу. Нарешті, більш важливе місце в протистоянні європейських держав стало відводитися боротьбі за колонії. Військові кампанії за океанами набули не меншого значення, ніж розподіл сил безпосередньо у Європі. Усі ці події призвели до низки війн (війни за польську та австрійську спадщину 1733—1735 і 1740—1748 рр., війни з Туреччиною 1735—1739 рр.), які зрештою створили передумови до вибуху Семилітньої війни, що стала ще однією загальноєвропейською війною.

Допоміжна таблиця:

Франція	Англія	Австрія	Пруссія	Росія
Домінування в Індії, Північній Америці	Домінування в Індії, Північній Америці	Панування в центральній Європі	Панування в центральній Європі	Посилення впливу в балтійському та чорноморському регіонах

Семилітня війна (1756—1763).

Після війн другої третини XVIII ст. позначилася нова коаліція європейських держав. Основними суперниками на континенті стали Пруссія та Австрія. Цей конфлікт активізував дипломатичні зусилля сторін. Австрія здійснила, здавалося б, неможливе: був укладений союз із Францією та Росією. Пруссія фактично опинилася в ізоляції. Вона могла розраховувати лише на Англію, і то тільки на її фінансові ресурси. У цій ситуації прусський король Фрідріх II у 1756 р. без оголошення війни напав на Саксонію. Австрійську армію, яка йшла на допомогу саксонцям, було розбито. Потім Фрідріх II завдав поразки французам. Проте над росіянами, які вступили до Східної Пруссії, швидкої перемоги здобути не вдалося. Битва біля містечка Гросс-Єгерсдорф у 1757 р. переможця не визначила. У 1758 р. російська армія захопила могутню фортецю Кенігсберг і всю Східну Пруссію. Важлива битва відбулася біля містечка Цорндорф, але знову не було виявлено переможця. Вирішальна битва біля Кунерсдорфа (1759 р.) завершилася розгромом армії Фрідріха II, а сам король ледве уникнув полону. У вересні 1760 р. російські війська вступили до Берліна, а у 1761 р. здобули добре укріплену фортецю Кольберг. Фрідріх II навіть думав про зречення. У цей час померла імператриця Єлизавета і на російський престол зійшов Петро III — фанатичний прихильник Фрідріха II і прусських порядків. Він негайно припинив війну і в 1762 р. уклав мир із Пруссією, навіть запропонував союз. Росія повернула Пруссії всі завойовані землі. Вихід Росії з війни сприяв і укладенню Францією та Австрією миру з Пруссією в 1763 р. на принципах повернення до   довоєнного стану. Участь у Семилітній війні виявила Росію як вагомий чинник європейської політики.

На тлі війни у Європі відбувалася англо-французька боротьба за колонії. Англія намагалася оволодіти французькими колоніями в Північній Америці та Індії, Франція — захопити англійські володіння в Європі й тим самим домогтися поступок Англії в колоніальному питанні. Перемога схилялася на користь Англії, яка до 1761 р. захопила Канаду і французькі володіння в Індії. Занепокоєна Іспанія відновила династичний союз із Францією та вступила у Семилітню війну. Проте іспанська армія була слабкою і швидко зазнала поразки. У результаті Англія приєднала до своїх володінь частину іспанських колоній. 10 лютого 1763 р. був підписаний Паризький мирний договір. Згідно з його умовами Англія закріпила за собою Канаду й більшість придбань в Індії, а також іспанську Флориду. Франція повернула собі Мартініку і Гваделупу; Іспанія — Кубу, Філіппіни. У результаті Семилітньої війни політична карта Європи не змінилася. Після Паризького миру аж до кінця XVIII ст. на європейському континенті не було воєн між провідними державами. Це пояснювалося низкою причин:

1. По-перше, формуванням своєрідної «досконалої рівноваги сил», у межах якої переважаючим стало уявлення про те, що війна не виправдовує тих величезних коштів, які на неї витрачалися.
2. По-друге, збереженням австро-французького союзу.
3. По-третє, зближенням Росії, Пруссії та Австрії, що ґрунтувалося на загальних інтересах щодо розподілу Польщі.
4. По-четверте, відсутністю непримиренних суперечностей між усіма провідними континентальними державами.
5. По-п’яте, розвитком міжнародного права і пануванням моральних принципів епохи Просвітництва, що ускладнювало обґрунтування необхідності військових дій.

Робота з документом:

Фрідріх II про одну з битв Семилітньої війни : «Я нещасний від того, що досі живий. Із армії в 48 тис. воїнів у мене не залишається і 3 тисяч. Коли я кажу це, все втікає, її у мене немає, вже немає більше влади над цими людьми… У мене немає більше ніяких засобів, і, щиро кажучи, я вважаю все втраченим.»

Питання:

1.      Коли ці слова були сказані Фрідріхом II?  (Після вирішальної битви біля Кунерсдорфа (1759 р.))
2.      Чим був викликаний такий відчай? (Повним розгромом армії Фрідріха ІІ)

Поділи Речі Посполитої.

У другій половині XVIII ст. ослаблена постійними шляхетськими чварами Польська держава стала об’єктом втручання могутніх сусідів — Австрії, Пруссії та Росії. Остання  погодилася  на  розподіл  Польщі  разом  з  Австрією  та  Пруссією. У  1772 р.  ці  держави  здійснили  перший  поділ Польщі.  Галичина  відійшла  до  Австрії,  Східна  Білорусія  —  до  Росії,  Західна  Пруссія —  до  Прусського  королівства.  За  другим  поділом  Польщі  1793 р. Правобережна  Україна  відійшла  до  Росії.  Третій  поділ  Польщі  відбувся  в  1795 р.  Росія  отримала  Західну  Білорусію,  Західну  Волинь,  Литву  й  Курляндію;  Австрія  —  Краківську,  Сандомирську  та  Люблінську  області,  а  Пруссія  —  інші  землі  разом  із  Варшавою.  Унаслідок  трьох  поділів  державну  самостійність Польщі  було  ліквідовано.  Більшу  частину  її  земель  отримала  Росія. Поділи  спричинили  в  1794 р. національно-визвольне повстання Тадеуша Костюшка.  Проте  воно  було  жорстоко  придушено  російськими  і  прусськими  військами.

Допоміжна таблиця:

Назва	Дата	Результати	Наслідки
І-а група	1772 р.	Австрія відійшла до Галичини;Східна Білорусія – до Росії,Західна Прусія – до Прусського королівства	Унаслідок  трьох  поділів  державну  самостійність Польщі  було  ліквідовано
ІІ-а група	1793 р.	Правобережна Україна відійшла до Росії
ІІІ-я група	1795 р.	Росія  отримала  Західну  Білорусію,  Західну  Волинь, Литву  й  Курляндію;  Австрія  —  Краківську,  Сандомирську  та  Люблінську  області,  а  Пруссія  —  інші  землі  разом  із  Варшавою.

Війни з Османською імперією.

У  XVIII  ст.  Османська  імперія  залишалася  грізною  силою  і  в  першій  половині  століття  здобула  низку  перемог  над  своїми  сусідами.  Проте  у  другій  половині  століття  стали  більш  відчутними  кризові  явища  імперії.  Європейські  правителі  почали  розглядати Османську  імперію  як  об’єкт  своїх  колоніальних  зазіхань.  У  свою  чергу,  турецькі  султани,  збагнувши  європейську  систему  противаг,  намагалися  скористатися  нею  на  свою  користь.  На  тривалий  час  головним  союзником  османів  стала  Франція,  яка  розуміла  небезпеку  посилення  Росії  для  Європи. 

Російсько-турецька  війна 1768—1774  рр. стала результатом  дипломатичних  інтриг Франції  і прагненням Барської конфедерації знайти  союзника  в  боротьбі  проти  Росії. Скориставшись  тим,  що  гайдамаки  здійснили  напад  на  місто  Балта,  що  було  в  турецьких  володіннях,  турецький  султан  оголосив  війну  Росії.  Восени  1768  р.  війська  кримського  хана  спустошили  деякі  райони  України.  Наступного  року  воєнні  дії  розгорнулись  у  Причорноморських  степах,  на  Балканах  і  Кавказі.  У  1769  р.  російська  армія  розгромила  турків  під  Хотином  і  зайняла  Хотин,  Ясси,  Бухарест,  Таганрог.  У  1770  р.  вона  здобула  дві  блискучі  перемоги  (на  берегах  річок  Ларга  і  Кагул).  Тим  часом  російський  флот,  обігнувши  Європу,  увійшов  у  Середземне  море  та  розгромив  турецькі  кораблі  у  Чесменській  бухті.  Також  російський  флот  підтримав  повстання  греків  проти  турецького  панування.  У  1771  р.  повстання  спалахнули  в  Єгипті  та  Сирії. У  1774 р.  війна  завершилася  вигідним  для  Росії  Кючук-Кайнарджийським миром.  До  Росії  відійшли  території  між  Бугом  і  Дніпром  включно  з  морським  узбережжям,  фортеці  в  Криму  —  Керч  і  Єнікале,  а  також  землі  до  Кубані.  Крим  і  Кубань  стали  незалежними  від  Туреччини.  Росія  здобула  право  контролю  за  ситуацією  в  дунайських князівствах Молдавії  та Валахії, що  були на  той  час  васалами  Туреччини.  Російські  судна  тепер  могли  вільно  плавати  Чорним  морем. 

Скориставшись  цим, Австрія  в  1775  р.  приєднала  до  своїх  володінь  Буковину. У  квітні  1783  р.  Катерина  II  видала  маніфест  про  приєднання  Криму.  Влітку  того  ж  року  розпочалося  будівництво  бази  російського  Чорноморського  флоту  —  міста  Севастополя.

У  відповідь  Туреччина  почала  готуватися  до  нової  війни,  яка  почалася  в  1787  р.  Туреччину  підтримували  Англія  та  Франція. Союзником Росії була Австрія. У 1788 р. росіяни штурмом  оволоділи  турецькою фортецею  Очаків.  У  1789  р.  біля  річки  Римнік (притока Дунаю) об’єднаний російсько-австрійський корпус (7 тис. росіян під командуванням О. Суворова і 18 тис. австрійців) перекрив шлях 100-тисячній турецькій армії та 11 вересня здобув блискучу перемогу «не числом, а вмінням». У грудні 1790 р. О. Суворов узяв неприступну турецьку фортецю Ізмаїл у гирлі Дунаю. Перемоги росіян вирішили долю війни. У 1791 р. в Яссах було укладено мирний договір. Росія отримала землі між Південним Бугом і Дністром. Туреччина відмовилася від своїх претензій на Крим і визнала його володінням Російської імперії. Усе Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму опинилося в межах Російської імперії.

4. Закріплення знань учнів (Рефлексія).

Бесіда за запитаннями:

1. Які колись могутні держави Європи на початок XVIII ст. втратили свій політичний вплив? (Іспанія, Франція)

2. Коли було підписано Утрехтський договір? (1713)

3. Протистояння між якими державами Європи зберігало баланс сил у продовж XVIII ст.? (Англія–Франція - Австрія - Пруссія – Росія)

4. Яка війна перетворила Росію на вагомий чинник європейської політики? (Семилітня війна (1756—1763)).

5. Скільки поділів Речі Посполитої відбулося у XVIII ст.? (Три поділи)

6. Які держави у війнах з Османською імперією збільшили свої територіальні володіння? (Російська імперія, Австрія)

7. Чому міжнародні відносини XVIII ст. називають балансом сил? (Через політичні коливання в різні сторони у кожній країні)

8. Яких головних цілей прагнула досягти Англія у війнах XVIII ст.? (Колонізація Австрії, розширення контролю над Індією, намагання зберегти свої старі колонії)

9. Що врятувало короля Пруссії Фрідріха II від повної поразки в Семилітній війні? (На російський престол в цей час зійшов Петро III — фанатичний прихильник Фрідріха II і прусських порядків, який допоміг пруському королю)

4.2. Підсумки уроку.

Діти, я дякую вам за активну участь у процесі проведення уроку, ми з вами зуміли багато обговорити стосовно міжнародних відносин у різних країнах світу, їх основних етапів, зробили певні висновки.

5. Домашнє завдання.

Вдома вам потрібно буде:

1.Допрацювати параграф відповідно до теми та повторити те, про що говорили на уроці;

2.Виконати запитання та завдання наприкінці теми;

3.Скласти хронологічну таблицю «Російсько-турецькі війни XVIII ст. » за такою структурою: Перша колонка- дата і подія, друга колонка- характеристика;

Ще раз дякую вам за урок, на все добре!