Всеукраїнська експедиція учнівської молоді Моя Батьківщина Україна "Пам*ятки природи с.Китайгорода.Гора Калитва"

Комунальний заклад

« Середня загальноосвітня школа № 31 з вечірніми класами навчання Кам'янської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напрямок : " Географія рідного краю"

Пам’ятки природи с.Китайгорода

Гора Калитва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам'янське

 

 

 

Керівник експедиції:

Доброгорська Людмила Василівна

Вчитель географії , спеціаліст 1 категорії

Керівник гуртка « Краєзнавчий»

Тел.: 0679739153

Учасники експедиції: учні 10 класу

Костюк Сурен, учень 10 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ _______________________________________________________4

Розділ 1.Короткі відомості про село Китайгород__________________ 5

Розділ 2. Гляціологічна пам`ятка природи_______________________ 8

2.1. Гора Калитва_____________________________________________ 8

2.3.Топонімія гори Калитва____________________________________ 9

2.4. Легенди гори Калитви_____________________________________10

2.5.Обліснення гори. Бутенко Панас Трохимович. _______________ 13

Висновки.___________________________________________________ 14

Література___________________________________________________15

Додаток_____________________________________________________ 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми визначається необхідністю проведення комплексних вивчень та пізнання гляціологічну  пам’ятку природи с. Китайгорода . Необхідність складання карти гляціологічної пам’ятки природи виступає одним з важливих цілей сучасних фізико-географічних досліджень. Підвищення інтересу та рівня знань за рахунок введення теми в «краєзнавчий» гурток, створення оптимальних умов для цього процесу. Дослідження легенд про гору Калитву.

Предметом дослідження – гляціологічна форма рельєфу ,її територіальна структура, генезис та розвиток, легенди ,  методика застосування на уроках географії.

Мета: вивчити історію виникнення гляціологічних форм рельєфу, використовувати це місце для проведення екскурсій.

Завдання :

1. Здійснити аналіз існуючих науково-теоретичних основ дослідження.
2. Скласти карту гляціологічної форми рельєфу. Здійснення краєзнавчих принципів у процесі закріплення та поглиблення навчального матеріалу під час проведення гурткової роботи.
3. Знайти цікаві об’єкти для відвідування туристів.
4. Знайти цікаві легенди про гору Калитву.
5. Використовувати інформацію на уроках географії, рідного краю та «Краєзнавчого» гуртка.

Основні методи дослідження: аналіз, узагальнення, спостереження, експедиція.

Практичне значення одержаних результатів: дослідження дало можливість всебічно проаналізувати специфіку територіальної основи та генезис геологічних пам’яток, використання матеріалу на уроках географії та гурткової роботи, виявлення цікавих міст для туристів.

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КИТАЙГОРОД

 Кита́йгород — село в Україні, в Царичанському районі Дніпропетровської області, центр Китайгородської сільської ради. Розташоване на березі річки Орелі, за 7 км на північний захід від районного центру і за 50 км від залізничної станції Балівки. Населення — 2 384 особи. ( 1)

Село Китайгород знаходиться на правому березі річки Оріль, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване смт Царичанка, нижче за течією примикає село Єгорине, на протилежному березі – село Могилів. Примикає до села Рудка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село проходить автомобільна дорога. ( додаток , фото № 4)

Перша згадка про Китайгород в писемних джерелах відноситься до 1667 року. Ще в часи монгольської навали на крутому березі річки Орелі збудували укріплення, обгороджене дубовим палісадом та земляним валом. В середині було містечко, де при наближенні ворога переховувалося населення. В разі небезпеки червоне полотнище («китайку»), що майоріло над містечком, знімали. Тому це укріплене містечко так і називали Китай-город.

У 18 сторіччі село входило Протовчанської паланки Запорозької Січі. У жовтні 1769 року у селі спалахнуло повстання пікінерів, яке було жорстоко придушене, найбільш активні його учасники заарештовані, а пікінерний гарнізон розформовано.

Радянська влада в селі встановлена ​​в грудні 1917 року. Першийпартійний осередок в селі створений в 1923 році, комсомольський — в1919 році. У 1928 році тут створено колгосп імені Петровського.

На фронтах німецько-радянської війни билися з нацистами 823 місцевих жителя, 386 з них нагороджені бойовими орденами і медалями, 542 — загинули. Радянським воїнам, полеглим у боротьбі з нацистами, споруджено пам'ятник.

До історичних пам'яток на території села відноситься земляний вал, що залишився від укріплення, стоянка людей мезолітичного часу та кургани скіфської доби.

По вулиці Музейній знаходяться три архітектурні пам'ятки національного значення:

•                  муровані Миколаївська церква 1757 року. Високий барабан увінчаний невеличкою главкою. На поверхні стін присутні пілястри, також декоративні наличники.;
•                  Успенська церква 1754 року;
•                  Церква-дзвіниця Святої Варвари 1756 року.

Варто вийти на околицю села, і ви потрапите ... в казку. Адже саме тут, на горі Калитві, за переказами, колись стояв замшілий камінь, на якому було написано: "Прямо підеш - смерть знайдеш, направо підеш - коня втратиш, наліво підеш - одруженим будеш". А все тому, що в цьому місці розходяться три гілки великого Шовкового шляху, які ведуть до Приазов'я, Криму та Кавказу.

1.        Подробиці з історії Китайгорода

Цікавою пам’яткою козацької доби є Китайгородський культовий комплекс ХVІІІ ст. Державний реєстр національного культурного надбання констатує, що по вулиці Музейній с. Китайгород Царичанського району Дніпропетровської області розташовані три козацькі церкви: Миколаївська, Успенська та церква-дзвіниця Св. Варвари, збудовані відповідно у 1751, 1754 і 1756 роках. Щодо походження назви цього населеного пункту існує дві версії, які наводить у своїй історичній довідці архітектор О. Андреєва Згідно першої у княжу добу на місці сучасного села існувало укріплення, над яким майоріло червоне полотнище з китайки, яке знімалося під час небезпеки. Друга версія говорить, що ”кити” – це в’язанки хмизу, які скріплювали глиною, будуючи укріплення.

Описи Азовської губернії (14 лютого 1775 р., 1776 р., липень 1781 р.) засвідчують, що Китайгород був заснований у 1677 році і у ньому на кінець XVIIIстоліття було дві церкви (дзвіницю Святої Варвари, напевно, не зарахували). За іншими джерелами, перша письмова згадка про цей населений пункт відноситься до 1667 р. [Православна церква на півдні України (1775-1781). Полтавський вчений В. Мокляк зазначає, що Китайгородська сотня «з часу свого створення в 1674 р. не міняла свого підпорядкування до ліквідації в 1764 р.», а її виникнення пов’язане з міграційними процесами під час Руїни. Можна припустити більш раннє існування культових споруд у Китайгороді. Місцеві жителі згадують про Троїцьку церкву, спалену невідомо коли і чому. Очевидна також потреба китайгородців справляти релігійні обряди між 1667 та1751 роками, коли була збудована перша, Миколаївська церква, враховуючи те, що у сусідніх селах церков не було.

Комплекс козацьких церков у Китайгороді унікальний тим, що усі три церкви розташовані неподалік одна від одної. Місцеві жителі пояснюють цей факт так: навколо Китайгорода було багато сіл і кожне село ходило до своєї церкви. Успенська, Миколаївська церкви та церква-дзвіниця Св. Варвари були побудовані на кошти Китайгородського сотника  Павла Єфремовича Семенова, а також на кошти прихожан Китайгорода. Усі три споруди виконано в стилі українського бароко. Будівельний матеріал частково доставляли з Кременчука, Полтави, Києва, хоча  використано і місцевий.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Гляціологічна пам`ятка природи

2.1.ГОРА КАЛИТВА

Кали́тва — пагорб, геологічне утворення в межах Царичанський району Дніпропетровської області. Розташований на південний захід від смт Царичанка, серед правобережної тераси річки Оріль. ( 3 )

Гора Калитва має охоронний статус — заповідне урочище місцевого значення. Створений рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 14.10.1982 р. за № 654. Гора є льодовиковим фронтом дніпровського льодовика провінції геосайтів Причорноморської височини. Утворилося у четвертинний період. Гора Калитва являє собою геологічне утворення, яке виникло внаслідок складчасто-лускуватих деформацій у периферійній частині льодовика під час дніпровського зледеніння. Гора складається з численних відторженців палеогенових та неогенових порід серед моренних відкладів. У верствуватих піщано-глинястих породах. Розміщені у вигляді складок. Морена містить брили гранітів, габро, базальтів, гнейсів розміром до 4 м. Крім морених відкладів у складі гори помітну роль відіграють озерні та озерно-болотні залишки викопних рослин. У південно-західній частині гори зустрічаються рештки скам`янілої деревини з гарними декоративними властивостями . ( додаток , фото № 1, 2)

Підняття неправильної форми заввишки 81 м над рівнем довколишньої місцевості. Довжина Калитви до 5 км, висота над рівнем моря — 145 м. Круто обривається до тераси Орелі. Північно-західний схил пологіший, східний та південний розчленовані густою мережею ярів завглибшки до 17 м.

Підняття виникло внаслідок складчасто-лускуватих деформацій у периферійній частині льодовика під часдніпровського зледеніння.

Гора побудована численними відслоненнями палеогенових та неогенових порід серед моренних відкладів. У верствуватих піщано-глинистих породах відбиті наслідки гляціодислокацій у вигляді різних за формою та розмірами складок. Морена містить брили гранітів, габро, базальтів, гнейсів та інших порід розміром до 4 м; є залишки мікротеріофауни. Крім моренних відкладів помітну роль відіграють флювіогляціальні, трапляються озерні та озерно-болотні із залишками вуглефікованих викопних рослин. У південно-західній частині гори трапляються рештки скам'янілої деревини з гарними декоративними властивостями.

2.2. Топонімія гори Калитва

Перша назва гори — Замок. Вона була захисним валом для запорізьких козаків. Місце, де був встановлений козацький прапор, називали «калитка». З цього часу люди почали називати її Калитвою. ( 4)

Караул-гора, гора, з якої видно все місто, як на долоні. Назва ця прийшла з тих давніх часів, коли, оселившись тут, козаки виставляли на найвищій горі своїх спостерігачів.

Гора названа татарами як «литовське місто» («calla» та «litva»).

В літописах Калитву часто називали Половецьким валом, курганом. Вважалося, що гора зберігає в себе стародавні  клади та залишки доісторичних тварин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Легенди про гору Калитву

Караул-гора, гора, з якої видно все місто, як на долоні. Назва ця прийшла з тих давніх часів, коли, оселившись тут, козаки виставляли на найвищій горі своїх спостерігачів. Зорко вдивлялися вони вдалину, чи не здасться де вража орда, чи не пора розвести на вершині варти багаття, щоб  помітивши димок, піднімалися козаки на ворога.  ( 4, 5)

Легенди говорять проте, що на вершині цієї гори, на краю поля і стояв камінь з казковим написом: "Прямо підеш – смерть знайдеш, направо підеш – коня втратиш, ліворуч підеш –женату бути". Місце це називалось в літописах половецьким валом, або курганом, на річці Угол (Оріль),тут же проходила стежка "Трояня" – військова дорога до Причорномор`я по сказанням "Слово о полку Ігоревім" і одна з гілок шовкового шляху. Збереглись і залишки Української фортець, що мали довжину 300км і являли суцільний земляний вал від Дніпра до р. Сіверський Донець з фортецями.

Як кажуть вчені-дослідники, саме в наших місцях проходила історична битва князя Ігоря з половцями, оспівана Баяном в «Слові о полку Ігоревім». По історичній довідці шлях війська Ігоревого, походивший через сучасний Донбас, завершується на лівобережжі Сіверського Дінця.

 16 травня 1970 на вершині Караул-гори відкрили єдиний у світі пам'ятник: «Воїнам Ігоревій раті - хоробрим русичам 1185» З липня 1975 гора Карула взята під охорону, як державний пам'ятник.

У стародавній легенді мовиться, що стояв на краю поля Половецького врослий в землю покритий мохом камінь із надписом-попередженням для руських витязів: «Прямо підеш – смерть знайдеш, направо підеш – коня згубиш, наліво підеш – женату бути». Місце це називалося в літописах Половецьким валом, або курганом, на річці Угол(Орель). Багато хто пов'язує цей переказ з горою Калитвою. Саме тут починається так звана «стежка Трояня», тобто розходяться в різні сторони, а потім сходяться, три гілки (а точніше – відгалуження)
Великого Шовкового шляху. І приводять вони в «землю Трояню»: Приазов'я, Крим і Північний Кавказ. До наших днів камінь не зберігся (принаймні, на поверхні землі). Є думки, що назва гори утворилася від того, що до цих місць дійшли в 1395–98 рр. литовські війська під командуванням князя Вітовта. Деякі дослідники вважають, що саме в ці роки і відбулося початкове заселення місцевості. Тоді литовці тут потіснили татар. Однак гора названа саме татарами як «литовське місто» («calla» та «litva»). Але є й інша версія походження назви гори. Гора була захисним валом для запорозьких козаків. Місце, де був встановлений козацький прапор, називали «калитка». З цього часу люди почали називати її Калитвою. В XVII–XVIII ст. на г. Калитві існував спостережний «маяк», з якого козаки оглядали околиці, щоб не пропустити моменту нападу кримських татар, які часто чинили набіги на приорільські землі, у тому числі і з метою захоплення в полон людей і худобу  села Китайгород

В літописах Калитву часто називали Половецьким валом, курганом. Вважалося, що гора зберігає в себе стародавні  клади та залишки доісторичних тварин. Але шукати їх  немає смислу – клады легко «уходят» (повзуть) від шукачів в глинистому грунті.

До XIII століття  на цій землі жили половці. Периодично їх витісняли звідти російські дружини,після половці повертались. Одного дня хан одній із орд,  залишившись на ночівлю у гои Калитви, образив місцевого камами (шамана). До XIII століття в цій землі жили половці. Періодично їх витісняли звідти російські дружини, потім половці знову поверталися. От них до наших днів дійшли ряд легенд. Одна з них свідчить наступне. Одного дня хан однієї з орд, що зупинилася під час кочовища в Калітви, образив місцевого камамі (шамана). За законами кочівників хан зажадав у нього його дочку, вирішивши приєднати її до інших заручниць і почитавши це як знак великої честі для шамана. Але камамі відповів різкою відмовою. Опісля декілька днів дочка його зникла, хоча хан і заперечував свою причетність до її пропажі. Шаман не повірив  і в гніві прокляв місце, де зупинилися половці. До тих пір, поки до нього не повернеться дочка,  ніхто з них не зможе вибратися за межі того, що оточував гору Калитву. Йшли дні, а дочка так і не поверталася. Тоді шаман застосував останній засіб. За допомогою заклинань, що остаточно знесилили його, він викликав віщу грозу. Блискавка, що ударила в горб, розколола землю, від чого впоперек горба протягнулася глибока балка. А коли гроза утихла, на дні міжгір'я виявили труп дівчини. Так розкрився злочин підступного хана. Як з'ясувалося, він таки добився свого, а коли шаманська дочка, що не перенесла ганьби, наклала на себе руки, велів зарити її на схилі глинистого горба Легенда стверджує, що місце, з якого так і не змогли вийти половці, існує до цих пір, а старе шаманське закляття все ще в силі, оскільки дочка так і не повернулася до свого батька. І тому, хто наткнеться на зачаровану ділянку, назад не вибратися.  Він так і бродитиме кругами, шукаючи виходу. А що буде потім, одному Богу відомо. Пропажі людей і худоби, які ні-ні та і зустрічаються в тих місцях, пояснюють старовинним закляттям..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Бутенко Панас Трохимович. Заліснення гори.

У голодному повоєнному 1934 році, ще й дощі навесні такі розпочалися, що вода завирувала, зробилася страшна повінь і розмивала гору Калитву, а брудні потоки полилися в село. Люди гатилися, чим могли, але скажена течія затоплювала хати. Старий Трохим Бутенко сказав синові: «Роби, що хочеш, а рятуй село, бо загинемо». Панас Трохимович уважно оглянув гору, і помітив, що рослини, зелені насадження місцями затримують стихію. Тож пішов із лантухом у ліс, і заходився збирати насіння білої акації. Скликав людей, і вони засіяли насінням й засадили пагінцями Калитву. Відтоді вона щовесни буяє білим цвітом, а встановлена стела нагадує людям, хто село врятував, і хто, як у нас кажуть, «зупинив гору».  ( 2, 3)

Таким чином у 1934 році під керівництвом Панаса Трохимовича Бутенко гора була обсаджена акацією, дубом, ясенем щоб запобігти її розмиванню. Перед радянсько-німецькою війною молоді саджанці вкрили близько 100 га гори.

В районі був затверджений приз імені Бутенка. У знак пам'яті і глибокої поваги до організатора збереження природи гори Калитви при її підніжжі встановлений пам'ятник у вигляді гранітної глиби, на якій вирізьблено слова: «Бутенку Панасу Трохимовичу вдячні потомки за обліснення гори Калитви в 1934–1937 р.» ( додаток ., фото № 3)

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

• Перші географічні відомості про Україну належать стародавнім грекам.
• Кита́йгород — село в Україні, в Царичанському районі Дніпропетровської області, центр Китайгородської сільської ради. Розташоване на березі річки Орелі.
• Гора Калитва - сама по собі унікальний пам'ятник природи, адже утворилася вона в результаті танення льодовика.
• Гора Калитва має охоронний статус — заповідне урочище місцевого значення.
• Існує цікава легенда про гору Калитву – Караул-гора,  шамана с. Китайгорода.
• У 1934 році під керівництвом Панаса Трохимовича Бутенко гора Калитва була обсаджена акацією, дубом, ясенем щоб запобігти її розмиванню.
• Матеріал звіту можна використовувати на уроках географії, під час екскурсій.  (додаток , фото № 5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.
2. https://uk.wikipedia.org
3. Манюк В. В. Природно-заповідний фонд Дніпропетровщини (станом на 1 грудня 2010 року) навчальний довідник / Вад. В.Манюк, Вол. В.Манюк. — Д., 2010. — Вип.1. — 116 с.
4. Газета Дніпро Вечірній. Закляття Шамана.
5. forum.genova.nerma.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Фото № 1. 2. Гора Калитва. Глиняна гора. Вид зверху та снизу. Власні фото.

 

Фото №3. Пам`ятник Бутенку Панасу Трохимовичу.  Заліснення гори. Власні фото.

Фото №4. Їдемо додому обробляти інформацію.

 

Фото №5. Учасники експедиції. Костюк Сурен редактор звіту експедиції « Моя Батьківщина –Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Китайгород
2.  гора Калитва _ пам'ятка природи