Вступ до курсу тактичної медицини. Причини превентивних смертей унаслідок бойових травм. Вміст індивідуальної військової аптечки. Етапи надання домедичної допомоги.

Тема: Вступ до курсу тактичної медицини. Причини превентивних  смертей унаслідок бойових травм. Вміст індивідуальної військової аптечки. Етапи надання домедичної допомоги.

Мата: Дати поняття про тактичну медицину, превентивні смерті, зони допомоги та їх класифікацію. Ознайомити з вмістом індивідуальної військової аптечки та способами надання домедичної допомоги в зонах допомоги. Формувати в учнів поняття домедичної допомоги в умовах бойових дій.

Розвивати в учнів логічне мислення, почуття координації і співпраці при виконанні обов’язків в умовах складної обстановки.

Виховувати в учнів почуття любові до рідної землі, формувати гармонійно розвинену особистість, продовжувати виховувати високі моральні-психологічні якості само- та взаємодопомоги.

Обладнання: підручник, військова аптечка, джгут Есмарха, турнікет, презентація, тощо.

Тип уроку: Комбінований.

Методи: бесіда, розповідь, демонстрація

Хід уроку:

1. Організація класу до уроку.

Привітання.

2.Актуалізація опорних знань. Перевірка д.з.

Бесіда

• Який алгоритм допомоги при втраті свідомості?
•  Які причини порушення прохідності дихальних шляхів?
• Як звільнити дихальні шляхи від сторонніх предметів?
• Як надати потерпілому стабільне положення на боці?

3.Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку  тихо запалю,

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня  благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом  стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю,

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

 На Сході України тривають бойові дії. Різні джерела масової інформації повідомляють нам про те, що кожного дня гинуть воїни. І перше завдання на полі бою - виконання бойового завдання та надання швидкої та ефективної  допомоги пораненому.

Отже, тема нашого уроку: «Вступ до курсу тактичної медицини. Причини превентивних  смертей унаслідок бойових травм. Вміст індивідуальної військової аптечки. Етапи надання домедичної допомоги».

4. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь з елементами бесіди.

Тактична медицина – це надання медичної допомоги під час військових дій.

Впровадження цього курсу для кожного бійця в західних арміях призвело до гарних результатів – кількість загиблих від поранень в армії США зараз є найнижчою за всю історію. Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини в яких надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від звичних лікарень, салону карети швидкої допомоги або, навіть, тротуару серед міста.

Актуальність  вивчення тактичної  медицини.

    Тактична медицина це спеціальний розділ медицини, що передбачає дії  з надання домедичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій у зонах активного конфлікту  та їх евакуацію у  безпечну зону. Тому кожен військовослужбовець  має бути навчений самодопомозі  і взаємодопомозі. Такі знання  також необхідні  всім учням , які вивчають  медико-санітарну піднотовку  в процесі вивчення курсу  «Захист України». Особливо це актуально  на даний час, в умовах агресії Росії  на Україні,  коли знання з тактичної медицини  можуть знадобитись  і  цивільним людям.  

    Ще на початку  конфлікту з РФ, близько 30% поранених, які могли бути врятовані, гинули.Тому виникла необхідність перейти на НАТОвську програму  медичної підготовки  і в Україні, оскільки у військових конфліктах, де беруть участь країни НАТО, гине не більше 3% поранених.

    Причому, якщо в ЗСУ головне завдання  - не дати загинути тим, кого можна врятувати, то медицина Альянсу вже успішно вирішує завдання вищого рівня- порятунку тих, хто завжди вважався безнадійним і гинув у 100% випадків. Британські  військові медики повідомляють, що їм тепер вдається врятувати 25%   таких безнадійно уражених.

     Науковці США та Великої Британії провели спеціальні дослідження,  щоб розробити стандарти для надання допомоги в бойових умовах. Було встановлено, що до 90 % усіх поранених помирали або на полі бою, або на етапі транспортування до медичного закладу.

• Як ви думаєте яка основна причина загибелі поранених?

     Це низька ефективність надання домедичної допомоги на полі бою та низький рівень підготовки тих, хто її надає, - самих бійців, які рятують життя шляхом само- і взаємодопомоги.

Всіх поранених на полі бою можна об'єднати в три категорії:
а) поранені, які помруть, незалежно від надання медичної допомоги;
б) поранені, які будуть жити, незалежно від отримання медичної допомоги;
в) поранені, що можуть померти, якщо не вжити негайні заходи домедичної допомоги.

Серед основних причин смерті третьої категорії поранених є:
- масивні кровотечі (91,0 %);
- непрохідність верхніх дихальних шляхів (7,9 %);
- напружений пневмоторакс  - проникне поранення грудної клітки, унаслідок якого невпинно з кожним вдихом збільшується об'єм повітря, що виключає легеню з процесу дихання і може призвести до зупинки серця (1,1 %).

1.Масивні кровотечі. Зупинка такої кровотечі вимагає тугого тампонування рани з посиленням на неї тиску протягом кількох хвилин. В 13,5 % поранені помирали від кровотечі з кінцівок, які можна було б зупинити шляхом своєчасного накладання джгута. За кровотечі з магістральних артерій кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине протягом 2 хв (локалізація рани - ділянка плеча (пахвова ямка) або стегна (пахвинна ділянка)). Причина смерті - швидка втрата значної кількості крові, розвиток шоку.Під час кровотечі з судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв (локалізація рани - ділянка шиї). Причини смерті - швидка втрата значної кількості крові.

Демонстрація джгутів

2. Виникнення непрохідності верхніх дихальних шляхів  через западання язика за умов втрати свідомості (травма голови, шок) у положенні на спині поранений гине  протягом  5-ти хв. Причина смерті - зупинка серця внаслідок недостатнього надходження кисню.

3. Проникне поранення грудної клітки (відкритий або напружений пневмоторакс) смерть настає протягом однієї години (локалізація рани - ділянка грудної клітки). Причини смерті — виключення легені з боку поранення з акту дихання, втрата значної кількості крові.

     Смерті, яких можна було б уникнути в умовах бойових дій шляхом надання домедичної допомоги, називають превентивними. Частка поранених, яких можна було б врятувати в такий спосіб, становить 15-27 %. Отже , результатом дослідження у1966р стали настанови щодо надання домедичної допомоги «Тактична допомога пораненим в умовах бойових дій», які щорічно переглядаються.

Умови запобігання превентивним смертям.

 Критичним моментом для виживання  поранених   є фактор часу. Існує поняття «золотої години» – часу необхідного для того, щоби поранененому почав надаватися необхідний обсяг лікарської допомоги.

 Тобто швидка евакуація з поля бою в польовий чи спеціалізований госпіталь має вирішальне значення для порятунку поранених.

 Ця задача повинна вирішуватись низкою організаційних заходів та відповідним технічним забезпеченням військових та медичних підрозділів.

 Але першочергове значення має вчасність, обсяг та правильність допомоги, що надається пораненому протягом цієї «золотої години».

Так, при пораненні крупних артерій (наприклад стегнової) людина може загинути протягом 2-3 хвилин від втрати крові, також протягом 5 хвилин людина може загинути від обструкції дихальних шляхів чи дихальної недостатності. Тому останнім часом все більше значення надають так званим «платиновим 10 хвилинам» — першим хвилинам після поранення. Ці 10 хвилин є найкритичнішими і саме заходи, вжиті протягом цього часу, найбільше впливають на прогноз виживання та на перебіг подальшого відновлення.

 В ці хвилини кваліфікована медична допомога навряд чи буде доступна, тому все буде залежати від здатності та вміння пораненого надати самодопомогу, а також від готовності та вміння надати першу долікарську допомогу його товаришами та/або медиками підрозділу.

Значення  знань з тактичної  медицини

Тактична медицина   вплітається в самі бойові дії, в тактику виконання бойового завдання у разі, якщо з’являються поранені.

Сама тактична медицина – це збірник чітких алгоритмів, де на кожне «якщо», є «то». Такі алгоритми надання допомоги в ідеалі боєць має знати і практично володіти ними настільки добре, щоб бути в стані зробити все за інструкцією навіть у дуже стресовій ситуації і\чи напівпритомному стані.

 Знання з тактичної медицини призначені не для лікарів, їх немає на полі бою. Наші бійці і мають вміти надати допомогу під час бою собі і своєму товаришу.

 Саме тому у протоколах надання допомоги медичні маніпуляції переплітаються з суто військовими діями – придушенням ворога вогнем, правильним переміщенням, прикриванням, відбиранням зброї, роботою з евакуаційним спорядженням, пересуванням, залученням саперів  і змінами у плані бойового завдання.
- Яка відмінність  між цивільною та тактичною медициною?

Між цивільною та тактичною медициною існують істотні відмінності. Бойові умови диктують інший алгоритм дій, які необхідно виконати, щоб життя було врятоване.

Такі знання  також необхідні  всім учням , які вивчають  медико-санітарну піднотовку  в процесі вивчення курсу  «Захист України». Особливо це актуально  на даний час, в умовах агресії Росії  на Україні,  коли знання з тактичної медицини  можуть знадобитись  і  цивільним людям.  

 Ще на початку  конфлікту з РФ, близько 30% поранених, які могли бути врятовані, гинули.Тому виникла необхідність перейти на НАТОвську програму  медичної підготовки  і в Україні, оскільки у військових конфліктах, де беруть участь країни НАТО, гине не більше 3% поранених.

 Причому, якщо в ЗСУ головне завдання  - не дати загинути тим, кого можна врятувати, то медицина Альянсу вже успішно вирішує завдання вищого рівня- порятунку тих, хто завжди вважався безнадійним і гинув у 100% випадків. Британські  військові медики повідомляють, що їм тепер вдається врятувати 25%   таких безнадійно уражених.

Сама тактична медицина – це збірник чітких алгоритмів, де на кожне «якщо», є «то». Такі алгоритми надання допомоги в ідеалі боєць має знати і практично володіти ними настільки добре, щоб бути в стані зробити все за інструкцією навіть у дуже стресовій ситуації і\чи напівпритомному стані.

 Знання з тактичної медицини призначені не для лікарів, їх немає на полі бою. Наші бійці і мають вміти надати допомогу під час бою собі і своєму товаришу.

 Саме тому у протоколах надання допомоги медичні маніпуляції переплітаються з суто військовими діями – придушенням ворога вогнем, правильним переміщенням, прикриванням, відбиранням зброї, роботою з евакуаційним спорядженням, пересуванням, залученням саперів  і змінами у плані бойового завдання.

Сама тактична медицина – це збірник чітких алгоритмів, де на кожне «якщо», є «то». Такі алгоритми надання допомоги в ідеалі боєць має знати і практично володіти ними настільки добре, щоб бути в стані зробити все за інструкцією навіть у дуже стресовій ситуації і\чи напівпритомному стані.

 Знання з тактичної медицини призначені не для лікарів, їх немає на полі бою. Наші бійці і мають вміти надати допомогу під час бою собі і своєму товаришу.

 Саме тому у протоколах надання допомоги медичні маніпуляції переплітаються з суто військовими діями – придушенням ворога вогнем, правильним переміщенням, прикриванням, відбиранням зброї, роботою з евакуаційним спорядженням, пересуванням, залученням саперів  і змінами у плані бойового завдання.

Завдання тактичної медицини:

• Виконання бойового завдання.
• Запобігання  більшій кількості жертв.
•  Збереження життя пораненого.

Розрізняють   три  місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій:

а) безпосередньо в секторі обстрілу- червона зона;

б) в зоні  тактичних умов  секторі укриття- жовта зона

в) допомога впід час тактичної евакуації –зелена зона;

При наданні допомоги пораненому на будь-якому етапі    в будь якій зоні застосовується правило C-A-B-C.

 Стандартна практика визначення ознак життя та порядку надання першої допомоги, відома як A-B-C (airway, breathing, circulation – дихальні (повітряні) шляхи, дихання, кровообіг) в тактичній медицині змінена на C-A-B-C, де додана перша „C” означає катастрофічну кровотечу (catastrophic haemorrhage), яку необхідно припинити в першу чергу.

 Специфіка бойових уражень та методи ефективної першої допомоги потребують спеціального оснащення для порятунку поранених під час бойових дій. З цією метою застосовуються тактичні індивідуальні аптечки (IFAK), якими мають бути забезпечені всі військовослужбовці.

 Додаткове оснащення для першої допомоги мають бійці-рятувальники та медики (парамедики) військових підрозділів.  

Види допомоги пораненим

Військова медична доктрина в військах НАТО передбачає, що в умовах поля бою можливості військових лікарів та іншого професійного медичного персоналу щодо негайного надання першої допомоги є значно обмеженими. У зв’язку з цим запроваджено план для надання пораненим бійцям першої домедичної допомоги. План передбачає надання першої допомоги:

•                 в порядку самодопомоги самим пораненим;
•                 в порядку взаємодопомоги іншим бійцем;
•                 бійцем-рятувальником (санітар в ЗСУ);
•                 парамедиком (санінструктор роти в ЗСУ).

 Всі солдати обов’язково проходять базовий вишкіл — тренінги із навчання прийомам самодопомоги/взаємодопомоги.

  Зазвичай одного з членів кожного найменшого тактичного підрозділу (відділення, екіпажу, розрахунку або іншої еквівалентної одиниці) готують як бійця-рятувальника. Бійцем–рятувальником в НАТО може стати солдат, що пройшов відповідний вишкіл та успішно виконав усі практичні, письмово-практичні і письмові завдання.

 Боєць-рятувальник - це солдат-немедик, який здійснює заходи із збереження життя, як вторинну місію, після виконання своєї основної місії — бійця. Боєць-рятувальник також може допомагати    парамедику,    або військовому лікарю в наданні допомоги, або при підготовці потерпілих до евакуації, якщо у нього немає невиконаних обов’язків бійця.

 Основною перевагою наявності бійця-рятувальника є те, що він буде поруч, якщо хто-небудь з членів команди, або екіпажу постраждає. Парамедик може з’явитися поряд з потерпілим через кілька хвилин, або і пізніше, особливо, якщо потерпілих декілька та/або вони знаходяться на різних локаціях. Боєць-рятувальник навчений надавати негайну допомогу, яка може врятувати життя потерпілому. Парамедик-це рятувальник, який має медичну освіту і пройшов курс екстенної медицини.

Зони  надання допомоги пораненим.

 Перший етап – допомога в «червоній зоні» CUF (англ. Care Under Fire – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги під вогнем», в зоні обстрілу).

 Другий етап – допомога в «жовтій зоні» TFC (англ. Tactical Field Care – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги на полі бою», «надання допомоги в зоні укриття»).

 Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні заклади «зеленої зони» ТЕС– мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).

Допомога під вогнем (червона зона) -  CUF

У червоній зоні необхідно:

• Виконання бойового завдання й насамперед подавити вогонь супротивника.
•  Надати домедичну допомогу пораненому: зупинити критичну кровотечу з кінцівок шляхом накладання джгута;
•  Швидко евакуювати в безпечну зону;
• Якщо швидка евакуація неможлива, варто забезпечити прохідність дихальних шляхів пораненого, перевернувши, за потреби, його в стабільне положення на боці або на животі.
   За цих умов використовують ресурси аптечки пораненого. Джгут у кожного бійця має бути в найбільш доступному і видному місці.

Допомога в тактичних умовах - (жовта зона) – TFC.

•        Починається цей    етап  після того, як рятувальник і поранений більше не знаходяться під прямим вогнем противника. На цьому етапі є більше часу для надання допомоги.
•         При наданні медичної допомоги у військово-польових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені тими, які були принесені на поле бою бійцем-рятувальником або окремими солдатами. процедури при наданні медичної допомоги у військово-польових умовах
•         В зеленій зоні надають постраждалому  медичні працівники взводу або роти, які перевіряють, доповнюють або усувають недоліки того, що зроблено до них.
•         За наявності транспортного засобу для евакуації, таку ж допомогу надає персонал цього засобу з використанням наявного табельного обладнання.

Допомога під час тактичної евакуації (зелена зона)-ТЕС.

В зеленій зоні надають постраждалому  медичні працівники взводу або роти, які перевіряють, доповнюють або усувають недоліки того, що зроблено до них. За наявності транспортного засобу для евакуації, таку ж допомогу надає персонал цього засобу з використанням наявного табельного обладнання. Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації.

 Розрізняють немедичну та медичну евакуацію.

1) Немедична евакуація потерпілого відноситься до переміщення потерпілих з використанням немедичного транспортного засобу або літального апарату. Під час такої евакуації рятувальник може перебувати з потерпілим для надання йому допомоги під час транспортування.

      2) Медична евакуація  відноситься до евакуації потерпілих з використанням спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака. На медичних транспортних засобах для евакуації (наземних і повітряних) присутній медичний персонал для надання потерпілим допомоги під час евакуації.

5.Узагальнення і систематизація знань.

1.Ситуативна задача.

1. Поле бою. Червона зона. У пораненого кровотеча з нижньої кінцівки ваші дії.

2. Поле бою. Зона укриття. У пораненого незначна кровотеча.   Підозра на перелом нижньої кінцівки. Ваші дії.

6. Підсумок уроку. Д.З.

Встановіть відповідність

Червона зона  - допомога під вогнем

Жовта зона – допомога в тактичних умовах, сетор укриття

Зелена зона – допомога під час тактичної евакуації.

 Д.з.  параграф 14

Червона зона

допомога під вогнем

Жовта зона

                       допомога втактичних умовах, сектор укриття

Зелена зона  

                      допомога під час тактичної евакуації.

Правило

C -   критична 

        кровотеча

A -дихальні шляхи

B - дихання

C - циркуляція