Втілення в образі Айвенго найкращих рицарських чеснот

Тема: Втілення в образі Айвенго найкращих рицарських чеснот.

Мета: Вчити учнів аналізувати художній образ, давати оцінку вчинкам героїв, порівнювати образи за критеріями; удосконалювати вміння складати план характеристики героя та формувати соціально ціннісні риси в учня-читача, розвивати навички виразного читання та критичного мислення; виховувати шляхетні почуття в учнів.

Обладнання: портрет В. Скотта, тексти роману «Айвенго», пісні В.С. Висоцького до кінофільму «Балада про доблесного рицаря Айвенго».

Тип уроку: Урок вивчення аналізу художнього твору.

Різновид уроку: Духовно-естетичне сприйняття твору.

Епіграф:

Лицарство!.. Воно є джерелом найчистіших

і найшляхетніших прихильностей…

В. Скотт

Сюжетна канва уроку

1. Зачин уроку.

1.1. Слово-звернення вчителя до учнів.

Шановні діти! Давайте, будь ласка, розпочнемо наш урок із гри «Самопрезентація». Учні представляють себе, говорячи:

•                  не хочу хвалитися, але я зацікавився життєписом і творчістю В. Скотта;
•                  не хочу хвалитися, але я з великим задоволенням прочитав роман «Айвенго»;
•                  не хочу хвалитися, але мужній лицар Айвенго став для мене зразком для наслідування;
•                  не хочу хвалитися, але я дізналася багато нового, читаючи роман;
•                  не хочу хвалитися, але я полюбила творчість В. Скотта.

1.2. Визначення особистісно важливих цілей діяльності на уроці.

Приємно чути ваші зізнання, відрадно, що більшість серед вас справжні читачі, цінителі художнього слова і мали змогу познайомитися з В. Скоттом, чия творчість яскравими сторінками ввійшла у світову літературну скарбницю, то ж попрошу вас заповнити «Літературний паспорт письменника».

Літературний паспорт письменника

1.3. Забезпечення ефекту присутності автора.

Вальтер Скотт: «Дізнався я, що про мене тут говорять семикласники, тож вирішив завітати в гості. Можливо, вам цікаво почути дещо з моїх уст.»

Учениця: Чи правда те, що вас вважали знаменитим поетом Великобританії ?

Вальтер Скотт:Так, звісно. Але я вирішив, що на поетичному олімпі досить багато яскравих імен:Бернс, Байрон і вирішив піти в прозу.

Учень:Як вам вдалося так достовірно зобразити історичний колорит Середньовіччя?

Вальтер Скотт: В 1812 році я купив у мальовничій місцевості, на березі ріки Твід, шматочок землі, і вирішив побудувати замок у середньовічному дусі. Разом з дружиною Шарлоттою, чотирма нашими дітьми перебрався туди, тимчасово поселився в старому фермерському будинку і почав будівництво замку «Абботсфорд»(Монахський брід). На 24 возах привіз із собою колекції зброї, старовинного посуду та інших реліквій середньовіччя. Замок будувався 12 років, за цей час колекції все поповнювалися, і Абботсфорд перетворився у свого роду музей середньовічного побуту. Минувшину зображати дуже складно, тому я боявся неточності і намагався глибоко зануритися в середні віки, я ніби там жив, щоб створити достовірні, правдиві образи лицарів

1.4. Скринька очікувань.

На сьогоднішньому уроці, шановні діти, ми повинні проаналізувати історію і долю Айвенго, давати оцінку вчинкам героїв, ведучи цільове спостереження над художнім текстом, виховувати в собі найшляхетніші, найчистіші почуття.

2. Основна частина

2.1. Позитивна настанова на виконання літературно – мистецьких завдань.

Спіч про письменника.

Учитель: Я думаю, що ви, слухаючи письменника, відзначили основні риси характеру В.Скотта: скромність, працелюбність, життєрадісність. Ця людина написала 28 романів, повістей, історичні поеми, балади, праці з історії. Головним для автора було зобразити на історичному тлі долю людини.

2.2. А ось до нас хтось завітав. Прийом «Маска».

Хто це? Як виглядає?

«Наскільки можна було судити про людину заковану в бойові обладунки, новий боєць був трохи вищим середнього зросту і видався скоріше тендітним, аніж міцної статури. На ньому був сталевий панцир з багатою, золотою насічкою, девіз на його щиті зображав молодий дуб, вирваний з коренем; під ним був напис іспанською мовою «Desolichado», що значить «Позбавлений спадку». Їхав він на прекрасному вороному жеребці. Проїжджаючи вздовж галерей,він вишуканим рухом схилив списа,вітаючи принца і дам.

2.3. Повідомлення учня-історика про середньовічне лицарство та його закони.

Так, правильно. Це – Айвенго, чий образ не один десяток років приваблює читачів.

Учень: Лицар – західноєвропейський середньовічний феодал,який належав до військово-дворянського стану, воїн з важким озброєнням і спорядженням.

Вихована, чемна людина. Лицар серця чийогось – чий-небудь коханий.

Лицарями у 12 ст. були представники всіх верств феодалів,бо бідні не мали грошей на дороге спорядження і зброю, доброго коня.

Щоб бути гідним пригод і випробувань, треба було посвятитися в лицарі . Посвячення було важливою подією в його житті і відбувалося в урочистій обстановці. Перед посвяченням майбутній лицар мав провести ніч у каплиці перед лицем Бога. Передаючи,наприклад,молодому лицареві спис,старий лицар,гідний того,говорив: «Цей довгий спис є прямим,як правда,його залізний наконечник свідчить про перевагу правди перед неправдою , а прапорець на його верхів’ї – про те, що правда не повинна ховатися,а має бути у всіх на виду».

Лицар у 12 ст. виглядав так:важкі залізні лати або кольчуга поверх шкіряного одягу,все це покривало тіло від шиї до п’ят, шолом з пір’ям,спис,меч,щит,на якому обов’язково герб і девіз.

Архангела Михаїла вважають засновником лицарства за його бойовий подвиг. Існує думка,що лицарство є земним образом ангельського війська,що оточує престол Господній.

Лицарі жили і діяли за певними писаними і неписаними законами,що укладалися у поняття «лицарського кодексу».

Лицар мав бути шляхетним і водночас сильним у захисті честі,твердим у бою і м’яким з жінкою – суперечливими інколи були їх риси. Темне і світле було у їх житті.

З часом лицарський кодекс честі доповнили правилами,які визначають поняттям куртуазність – від фр. слова ввічливий, люб’язний.

Тобто, кодекс доповнився вимогами привітності, толерантності,вмінням поводитися в товаристві,особливо в оточенні жінок.

Лицар мав бути галантним. Думаю ,вам відомо,що лицар завершував подвиги на честь своєї дами серця.

2.4. Бесіда за змістом художнього тексту.

1. Де відбувався турнір?

«Місце турніру було надзвичайно живописним. Біля галявини великого лісу, на відстані одної милі від міста Ашбі ,розстелялась вкрита прекрасним зеленим дерном широка галявина, окаймована з одного боку густим лісом, а з другого – поодинокими старими дибами. Вологі схили її утворювали в середині широку і рівну площадку,обнесену міцною загорожею. зручності глядачів кутами».

2. Хто забезпечував його проведення?

«Для в’їзду бійців на арену в північній і південній стінах загорожі були зроблені ворота, настільки широкі,що двоє вершників могли проїхати в них поряд. Біля кожних воріт стояли два герольди,шість горністів і шість вісників і , окрім того,сильний загін солдатів для підтримання порядку. Герольди зобов’язані були перевіряти звання кожного з рицарів, хто бажав брати участь у турнірі».

«Місце очікуваних змагань являло собою тепер прегарне видовище. Опадисті галереї були заповнені всім,що було породистого,знатного,красивого на півночі Англії і в середніх її частинах….

Герольди закінчили читання правил звучними вигуками: «Щедрість,щедрість,доблесні рицарі!» У відповідь на їх заклик зі віх галерей линули золоті і срібні монети. Герольди вели літописи турнірів, і рицарі не жаліли грошей для істориків своїх подвигів. В подяку за одержані дарунки герольди вигукували: «Любов до Дам! Смерть супротивниками ! Честь великодушному! Слава хороброму!»

2.5. Пояснення незрозумілих слів.

Герольд (нім.) – у країнах Західної Європи за середніх віків оповісник, парламентер, церемоній ний майстер при дворах королів, розпорядник на святах, лицарських турнірах.

До їхніх численних обов’язків входило вміння складати і читати герби.

Звідси назва науки геральдики – науки складання і читання гербів.

2.6. Вибіркове читання тексту за ролями.

«Чи були ви сьогодні на сповіді, братику? – сказав він, – клянусь честю, вони тобі знадобляться.

- Хто переміг?

Яке право виборов собі Айвенго?

- І кого ж він обрав? Зверніться до тексту.

«Чи то з нерішучості, чи то в силу якихось інших причин переможець з хвилину стояв непорушно……»

3. Ціннісно зорієнтоване осмислення образу Айвенго.

- стійкий у захисті честі;

- бачив у людині людину;

- людина високих моральних якостей;

- безстрашний доблесний воїн;

- передбачливий у вчинках;

- непримиренний до ворогів;

- самовідданий у військовій справі;

- людина великої сили волі;

- галантний кавалер;

- шляхетний і волелюбний;

- щедрий, здатний на ніжні почуття;

- звеличує даму.

3.1. Стоп – кадр.

Перегляд і коментар заключного епізоду кінофільму «Визволення Ребеки».

(Звучить пісня В. Висоцького)

3.2. Творчий переказ

Розкажіть від імені Ребеки про долю Айвенго в подальшому (від кінця турніру до моменту, коли герой опритомнів у замку Фрон де Бефа).

3.3. Тепер складімо портфоліо головного героя роману

4. Рефлективно корективна лінія контролю читацького досвіду учнів.

4.1 «Я духовно й естетично багата особистість, бо хочу бути таким, як Айвенго – чесним і безкомпромісним;

…бо Айвенго вчить мене бути байдужим до багатства;

…Бо вчусь, як він, берегти святиню (Частину хреста Господа, привезеного із Монт-Кармельського монастиря)

…Бо розумію, що в будь-які віки слід дотримуватися законів лицарства;

…Вальтер Скотт устами Вілфреда Айвенго вчить бути розсудливим у своїх вчинках, мати ніжні почуття, звеличувати даму, бути галантним кавалером, обороняти слабких.

5. Розв’язка уроку.

5.1. Слово – епілог учителя.

Герой роману справді дотримується лицарського кодексу, але найпривабливіший він усе ж тоді, коли діє за законами людяності, слухається свого доброго серця і діє подекуди всупереч жорстким нормам його стану, до якого належить за походженням і долею.

Історична правда спонукає письменника показати суперечливу діалектику лицарства, його шляхетні і не зовсім сторони. Саме в уста Айвенго автор вкладає монолог про лицарський дух. Це дуже важливий момент у творі, що дає краще пізнати і зрозуміти лицарство взагалі і образ Айвенго зокрема. Без нього дворянська честь була б пустопорожніми балачками. І сама воля знаходить найкращих покровителів у лицарських списах і мечах.

5.2. Місце особи письменника

Учень: І справді, що «ніколи ще вінець лицарства не належав більш достойному переможцю».

Учениця: Роман «Айвенго» незвичний, він великий за обсягом, розповідає про історичні події минувшини. Водночас важкий для нашого віку, але й цікавий, має глибокий виховний зміст.

Учень: А я згоден з англійським поетом Байроном, який відзначив, що не знав більш захоплюючого читання, аніж твори В. Скотта, бо всі його романи перечитав не менш як 50 разів.

5.3. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

5.4. Домашнє завдання

Порівняти Айвенго і Бріана де Буагільбера, дібравши цитатну доріжку, скласти усне оповідання «Два лицарі – дві долі»