Взаємодія форм та змісту при викладанні предметів фізкультурно-оздоровчого циклу

Доповідь на тему:

«Взаємодія форм та змісту при викладанні предметів фізкультурно-оздоровчого циклу.»

Вчитель вищої категорії

фізичного виховання

Станіславської гімназії

Зборовський М.В.

2015 р.

У контексті Концепції «Нової української школи» школа має навчити дітей використовувати знання і вміння, отримані в процесі навчання, для вирішення повсякденних проблем і життєвих ситуацій, що відповідає Державному стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України № 1392 від 23 листопада 2011 р.), тому заняття фізичною культурою повинні увійти до звички учня. Рух, змагання, самоствердження – природна суть фізичної культури і спорту.

Випускник основної школи – це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Фізична культура як складова загальної культури, закладає основи збереження здоров’я та розвитку всіх його складових, використовує комплексний підхід до формування розумових та фізичних якостей і навичок, удосконалює фізичну та психологічну підготовку до активної життєдіяльності, формує пріоритети оздоровчої спрямованості фізичних вправ та забезпечує загальний культурний розвиток особистості.

Навчання – це продукт кількості, можливостей і якості викладання. Якщо вчитель змінить якість викладання, то зможе змінити і результат. Важливо навчати школярів як навчатись, поєднувати нові знання зі старими.

Фізичне виховання сьогодення потребує орієнтації на:

– вироблення і реалізацію якісно нової, особистісно і компетентісно обґрунтованої основи до підходу збереження і підтримки інтелектуальної та фізичної індивідуальності школярів та молоді на всіх етапах навчання врахуванням особливостей їх рухового і психофізичного розвитку;

– створення освітнього середовища, яке стимулює фізично рухову активність особистості та її організацію відповідно до вікової та психофізичної специфіки розвитку організму;

– інтенсивне включення в освітній процес школи можливостей для додаткових форм фізичного виховання;

– створення умов і механізмів фізичного виховання для занять різної спрямованості за інтересами;

– формування стійкості до асоціальних впливів щодо виникнення шкідливих звичок і неадекватних видів поведінки.

Опанування змісту фізичної культури як базового навчального предмета здійснюється за навчальними програмами, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Структура оновлених програм є максимально інформативною для вчителя. Дана структура дозволяє вчителю більш об’єктивно оцінити досягнення учня. У програмі чітко висвітлені знаннєвий, діяльнісний та ціннісний компоненти. Виокремлено такі наскрізні змістові лінії: «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість та фінансова грамотність».

Наскрізні змістові лінії відбивають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання і виховання учнів, та є засобом інтеграції навчального змісту, корелюються з ключовими компетентностями, опанування яких забезпечує формування ціннісних і світоглядних орієнтацій учнів, що визначають їхню поведінку в життєвих ситуаціях.

Урок фізичної культури має проводитися із забезпеченням загальнопедагогічних вимог: санітарно-гігієнічних, психолого-фізіологічних, дидактичних, виховних. Вибудовуючи урок, необхідно визначити, яка навчальна інформація чи способи дії та на якому рівні мають бути засвоєні. На кожному уроці основний його зміст може бути засвоєний на всіх трьох рівнях: – сприйняття, осмислення й запам'ятовування; – застосування знань, вмінь, навичок за зразком; – застосування знань, вмінь, навичок у новій ситуації. На уроці фізичної культури реалізуються як загальнопедагогічні принципи навчання: науковості, систематичності й послідовності, свідомості, активності та самостійності у навчанні, наочності, ґрунтовності, зв’язку навчання з практичною діяльністю, доступності навчання та врахування індивідуальних особливостей учнів, емоційності навчання, так і специфічні принципи фізичного виховання: принцип безперервності процесу фізичного виховання, системної послідовності навантажень і відпочинку, поступового підвищення розвиваючотренувальних впливів, адаптивного збалансування динаміки навантажень, циклічності побудови занять, віковій адекватності напрямків фізичного виховання. При плануванні уроку слід визначити види навчальної діяльності учнів з використанням компетентнісного і діяльнісного підходів. Вимоги до уроку, які необхідно враховувати:

1. Урок повинен передбачати не тільки виклад матеріалу, змісту, але й завдання, що передбачають засвоєння, застосування навчальної інформації на практиці.

2. Частина знань і вмінь повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач та опанування способів діяльності у процесі пошуку.

3. Виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним.

В одних випадках викладається готова інформація у формі пояснення, практичного показу і виконання вправ. В інших випадках матеріал вивчається шляхом постановки вчителем проблеми та розкриття шляхів і видів навчальної діяльності учнів для її доказового рішення. Зміні підлягає традиційна методика проведення уроку, за якої, діями вчителя, регламентує все: кількість повторень, темп, частоту, амплітуду рухів, техніку виконання тощо, що вже давно не мотивує дітей до навчання. Натомісць, слід переходити до реальної індивідуалізації навчання. Цьому сприяють можливості індивідуального вибору засобів навчання (варіативних модулів) на кожному уроці, використання навчального матеріалу різного ступеня складності за змістом, самостійний вибір учнями/ученицями кількості повторень, амплітуди, темпу виконання тощо, відповідно їх інтересам та можливостям. Зміна методичних прийомів сприятиме формуванню компетентностей та здатностей їх застосовувати в різних життєвих ситуаціях і вимагає від вчителя застосування компетентнісного, проблемного, діяльнісного підходів, відповідних педагогічних методик використання засобів фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та ігрової діяльності.

На уроці здійснюються формування і розвиток компетентностей учнів за допомогою відтворення знань, вправ, вмінь, навичок, шляхом виконання завдань на їх застосування у нестандартних ситуаціях. Складний матеріал, ступінь навантаження тощо можуть виявитись не під силу деяким учням для активного засвоєння і виконання. Доручення учням завдань для самостійного виконання, передбачає щоби учні могли поступово переходити від менш важких завдань до більш складних. Урок відрізняється цілісністю, внутрішнім взаємозв'язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності вчителя й учнів/учениць, кроків, що обумовлюють рух до мети уроку. В уроці доцільно застосовувати класну, групову, індивідуальну форми організації, цілеспрямовану розмаїтість структури і форм проведення уроку, практико-орієнтовані завдання, раціональні форми зворотного зв'язку «учитель-учень», відсутність шаблону, високу моторну щільність уроку (без невиправданих пауз і витрачання надмірного часу на пояснення тощо), економія часу.

Відповідно до Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом МОЗ та МОН від 20.07.2009 р. за № 518/674 учні/учениці розподіляються на основну, підготовчу та спеціальну медичні групи. Для основної медичної групи навчання проводиться в повному обсязі згідно з навчальними програмами з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини. Учні/учениці, які за станом здоров’я віднесені до підготовчої медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури та опановують навчальний матеріал відповідно до вимог цієї навчальної програми. Участь у змаганнях – за додатковим дозволом лікаря. Учні/учениці, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані. Учні/учениці, незалежно від рівня фізичного розвитку та медичної групи, а також тимчасово звільнені від фізичних навантажень, повинні бути обов’язково присутніми на уроках фізичної культури. Допустиме навантаження для учнів/учениць, які за станом здоров’я належать до підготовчої та спеціальної медичних груп, встановлює учитель фізичної культури. Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні/учениці отримують на уроках фізичної культури. Вони мають бути спрямовані на формування компетентностей, підвищення рухового режиму у вільний час, досягнення рекреаційно-оздоровчого ефекту. Учні/учениці можуть узгоджувати із вчителем індивідуальну програму самостійних занять в поза навчальний час з різних варіативних модулів чи інших, безпечних видів рухової активності. У разі відставання у функціональних можливостях організму і фізичному розвитку учитель складає індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять, де вказується завдання занять, фізичні вправи, послідовність їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку, засоби самоконтролю, відмітки про виконання завдання. Самостійні заняття за індивідуальною програмою надають учневі/учениці додаткові бонуси при оцінюванні освітніх досягнень. Враховуючи вікові особливості учнів/учениць 5-6 класу та сенситивні періоди розвитку – сприяти зростанню рівня їх функціонального стану та фізичної підготовленості є важливим завданням вчителя. Обмеження часу шкільного уроку потребує особливої уваги до так званого «перенесення» фізичних якостей. При використанні на уроці широкого спектру різноспрямованих фізичних вправ, засобів інваріантного і варіативних модулів, доцільно враховувати позитивне і негативне перенесення фізичних якостей; позитивний вплив одних вправ для розвитку певної фізичної якості на виконання інших вправ тощо. Ефективне наскрізне проведення фізичної підготовки спирається на застосування вправ для розвитку різних фізичних якостей в кожному уроці протягом навчального року. При цьому, темп виконання, амплітуду, кількість повторень учні та учениці регламентують самостійно у відповідності до свого поточного стану. Доцільним є тільки визначати час скільки буде тривати рухове завдання. Таким чином, на розвиток основних фізичних якостей буде здійснюватися постійний систематичний вплив із поступовим зростанням навантаження.

Однією з першочергових проблем нашого життя, коли час ставить високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини, є проблема здоров’я нації. Надзвичайну роль у її розв’язанні відіграє фізичне виховання і спорт. Всебічний розвиток рухових здібностей людей, професійно-прикладна і фізична підготовка стає необхідною умовою ефективності у трудовій діяльності.

Сьогодні необхідно вдосконалювати традиційні й упроваджувати нові форми і методи проведення спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи, виходячи з об’єктивного та раціонального мислення суспільства про засоби та чинні дії фізичного виховання і спорту.

Ураховуючи цей аспект характеристики роботи, її технологію слід визначати як систему науково обґрунтованих та органічно взаємопов’язаних способів досягнення поставленої мети, що застосовуються за визначеними принципами і правилами з використанням адекватних, раціональних, ефективних і надійних засобів. Виходячи з вищезазначеного, технології спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи, розв’язують такі завдання:

• формування чіткого уявлення про особливості, специфіку організації і методики проведення спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи, у різних напрямах діяльності;

• формування вмінь і навичок використання традиційних і нетрадиційних методик фізичного виховання і спорту, чинників здорового способу життя різних верств населення з метою підвищення їх рівня фізичної підготовки, ураховуючи також людей з обмеженими особливостями (інваліди);

• створення уявлення про основний напрям і зміст організаторської діяльності із залучення різноманітних груп населення до систематичних занять фізичного виховання і спорту;

• надання порівняльної характеристики особливостей проведення спортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи у спеціалізованих спортивних колективах і спортивних товариствах за місцем проживання, у різних системах освіти, під час організації реабілітаційних заходів, а також вивчення досвіду організаторської діяльності спортивно-масової роботи в зарубіжних країнах;

• складання моделі підготовки фахівців на основі організаційно-методичної теорії розвитку фізичного виховання і спорту в Україні.

Вибирати засоби фізичного виховання і регулювати фізичні навантаження треба відповідно до принципу фізичної спрямованості, тому однією з обов’язкових умов фізичного виховання і спорту є контроль за станом здоров’я тих, хто займається, учителем фізичної культури, викладачем, тренером, інструктором, лікарем.

Виховні завдання:

• виховання важливих моральних якостей (працелюбність, цілеспрямованість, обов’язок перед командою, уболівальниками);

• розвиток естетичних смаків (навчати краси рухів, прагнути еталона – ідеалу з використанням музичних творів під час проведення занять, зовнішній вигляд як викладача, так і тих, хто займається);

• виховання потреби в систематичних заняттях фізичними вправами (пропаганда фізичної культури і спорту, різні агітаційні матеріали);

• виховання прагнення до здорового способу життя (харчування, гігієна, медичне обстеження в тісному зв’язку з фізичними вправами).

Освітні завдання:

• необхідно надавати знання з галузі медицини, біології, педагогіки та інших наук у тісному зв’язку з теорією і методикою ФВіС;

• навчати практичних умінь і навичок, різних методик техніки фізичних вправ, методик розвитку та вдосконалення рухових здібностей;

• формувати і закріплювати на практичних навчальних заняттях, у спортивних секціях, оздоровчих групах, під час фізкультурних і спортивних заходів, а також спортивних змагань рухову активність, рухові здібності, вміння і навички.

З усіх засобів, які використовують у фізичному вихованні і спорті, можна виділити такі напрями: гігієнічний, оздоровчо-рекреаційний (відновлювальний), загально-підготовчий, спортивний, професійно-прикладний і лікувальний.

Гігієнічний. Ранкова гігієнічна гімнастика, загартування (водою, повітрям), режим (праці, відпочинку і харчування), оздоровчі прогулянки (біг, плавання, ходьба на лижах та ін.).

Оздоровчо-рекреаційний. Передбачає використання засобів фізичного виховання і спорту в колективній організації відпочинку з метою відновлення, зміцнення здоров’я після робочого дня.

Загально-підготовчий. Це всебічна фізична підготовка та її підтримка протягом багатьох років. Використовуються різні вправи практично з усіх видів спорту. З цього напряму можна організовувати спеціальні секції і проводити спортивні змагання (поліатлон, триатлон та ін.).

Спортивний. Припускає систематизоване спеціалізоване заняття одним з видів спорту в навчальних групах спортивного вдосконалення. Участь у змаганнях, робота у спортивних секціях, клубах та індивідуальна спортивна діяльність.

Професійно-прикладний. Обумовлює використання засобів фізичного виховання і спорту для підготовки до роботи з обраної спеціальності з урахуванням особливостей професії, що отримується, а також для якісної підготовки допризовників.

Лікувальний. Використовує фізичні вправи, загартовування, гігієнічні заходи, реабілітацію. Засобами вважаються раціональний режим життєдіяльності, природні чинники, загартувальні процедури, лікувальний масаж, механотерапія (використання спеціальних тренажерів для відновлення рухової функції), а також велика кількість різноманітних вправ. Використання цих засобів має супроводжуватися лікувальним контролем з чітким урахуванням індивідуальних особливостей тих, хто займається.

Зміст фізкультурно-оздоровчого циклу включає:

Фізичну підготовку: Розвиток витривалості, сили, гнучкості, швидкості.

Теоретичні знання: Основи анатомії, фізіології, принципів тренувань та здорового способу життя.

Навички командної роботи: Вміння взаємодіяти з іншими під час спортивних ігор.

Особистісний розвиток: Формування дисципліни, самоконтролю та мотивації до фізичної активності.

Залежно від цілей і змісту навчання використовуються різні форми:

Традиційні форми:

Уроки фізичної культури.

Спортивні ігри (футбол, баскетбол, волейбол тощо).

Гімнастичні вправи та рухливі ігри.

Інноваційні форми:

Фітнес-тренування (йога, пілатес, аеробіка).

Інтерактивні уроки з використанням цифрових технологій (відео-інструкції, мобільні додатки).

Квести та тематичні спортивні змагання.

Позакласна діяльність:

Спортивні секції та клуби.

Змагання між класами чи школами.

Туристичні походи та активний відпочинок.

Ефективне поєднання форм і змісту допомагає забезпечити:

Різноманітність: Наприклад, навчання основ здорового способу життя через цікаві квести.

Практичну спрямованість: Використання теоретичних знань про харчування під час підготовки спортивного меню.

Залучення учнів: Інтерактивні методи мотивують учнів і підтримують інтерес до фізичної активності.

Диференціацію: Підбір завдань та форм занять відповідно до рівня фізичної підготовки учнів.

Приклади взаємодії.

Зміст: Навчання техніці правильного дихання під час бігу.

Форма: Проведення практичного заняття з бігу на відкритому повітрі.

Зміст: Теоретичне навчання про важливість водного балансу.

Форма: Проведення рольової гри, де учні розробляють план здорового способу життя.

Зміст: Ознайомлення з основами командної гри у баскетбол.

Форма: Проведення навчально-тренувального матчу.

Переваги гармонійної взаємодії.

Забезпечення цілісного підходу до фізичного, психічного та соціального розвитку учнів.

Збільшення мотивації до занять фізичною культурою.

Створення умов для формування життєво важливих навичок та здорових звичок.

Взаємодія форм та змісту при викладанні предметів фізкультурно-оздоровчого циклу є важливою складовою створення ефективного та різноманітного навчального процесу. Це дозволяє не тільки підвищувати фізичну активність учнів, але й формувати у них цінності здорового способу життя.

Гармонійна взаємодія форм та змісту при викладанні предметів фізкультурно-оздоровчого циклу сприяє підвищенню ефективності навчання, зміцненню здоров'я учнів та формуванню культури здорового способу життя. Використання різноманітних форм роботи допомагає забезпечити індивідуальний підхід та зробити навчання цікавим і змістовним.