Яким має бути педагог у сучасній системі освіти?Сучасні педагоги мають: • володіти фаховими, культурними і здоров'язбережувальними знаннями; • відповідати євроінтеграційному процесу українського суспільства; • творчо розв'язувати проблеми; • брати на себе роль лідерів і вести за собою.
Учителі, які перестають самовдосконалюватись у професійному і моральному планах, не здатні розвивати учнів. їх функція звужується до повідомлення формул і знань, доведення до відома дітей того, що їм слід вивчити. Вони лише формально виконують обов'язок, у них відсутнє справжнє педагогічне покликання. Такі педагоги часто є самовдоволеними особистостями, які вважають себе обізнаними у всьому, освіченими, розвиненими, що дає їм право зневажливо ставитися до учнів. Свої міркування вони презентують як єдиноправильні, бездоганні, не контролюють власних розмов, безтактно втручаються в чужі справи. Усе це свідчить про їх обмеженості, малоосвіченість, лінощі.
Професійна діяльність педагога передбачає активну взаємодію з учнями, їх батьками, колегами та іншими людьми. Характер взаємодії, її спрямованість на утвердження гуманних відносин та позитивного морального клімату в колективі; спонукання свідомості особистості до досягнення результату, значення для неї процесу діяльності, співробітництва, виявлення пріоритетів (лідерство чи підпорядкування, соціальне схвалення чи самосхвалення в ситуації вибору певної цінності) становлять сенс взаємодії педагога і його діяльності загалом.
Відсутність внутрішньої мотивації у учнів тісно пов’язана з її відсутністю у вчителя! Відсутність між внутрішньою мотивацією вчителів та мотивацією учнів зв’язку – це дійсно неочікуваний результат. Ми звикли думати, що коли людина внутрішньо мотивована, захоплена справою, творчо її робить, то ця мотивація і захоплення автоматично поширюється на її колег, учнів тощо. Виявляється, що це не завжди так! Можливо це спрацьовує в інших видах діяльності, але не в навчальній – однієї лише внутрішньої мотивації вчителя недостатньо для пробудження будь-якої мотивації у учнів. Очевидно, необхідні ще якісь проміжні ланки, через які ця мотивація могла б передаватися – ще не розроблені педагогічні прийоми та техніки, психологічні закономірності.
Ступінь мотивації і результат діяльності педагога значною мірою залежать від стимулювання його праці (матеріальне, психологічне, педагогічне, соціальне, моральне). Матеріальне стимулювання не обмежується тільки підвищенням заробітної плати, також практикують присвоєння звань учителям, категорій викладачам, майстрам виробничого навчання, преміювання, пільгове кредитування на спорудження житла тощо. Позитивних змін можна досягти за умов об'єктивного підходу до оцінювання праці педагога, оскільки суб'єктивний здатний знизити рівень мотивації діяльності суб'єкта.
Прийоми і методи мотивації навчання:комунікативна атака: ефектна цитата, розповідь казки, історичного анекдоту чи притчі, цікаве запитання, опис ситуації з власного життя;доведення та переконання: пояснення необхідності навчального матеріалу для життєдіяльності;метод долання перешкод: обмеженість в часі, удавана недовіра до слухачів;метод делегування: сумісне планування навчання, звертання за порадою до класу;метод закріплення позитивного враження: комплімент слухачам чи подяка, викликання сміху;«метод Шахеризади»
Мотиватори. Особистісний розвиток. Одержання різного досвіду. Можливість навчатися. Готовність керівництва підтримувати. Своєчасний і конструктивний зворотній зв'язок Можливість творити. Відчуття причетностіСпільно прийняті рішення. Налагоджені організаційні комунікаціїВолодіння інформацією, розуміння мети. Спільні для всього колективу цілі та цінностіВизнання й схвалення результатів роботи колегами та керівництвомІнтерес і виклик. Складні й цікаві проекти Можливість вільно обирати способи діїМожливість самостійно розв’язувати завдання. Винагорода пов’язана з результатами діяльностіМожливість проявити себе по новому. Робоче середовище. Не укомплектоване групове приміщення. Незадовільні умови праці: шумно, холодно, душно тощо. Проблеми транспортного сполучення до роботи тощо. Винагорода Низька заробітна плата. Непрозора система преміювання. Неоплачувана додаткова робота, що не входить до функціональних обов’язків Безпека Невчасна виплата заробітної плати. Авторитарний стиль керівництва. Недовіра до керівництва і колег, надмірний контроль тощо. Демотиватори*
Основні компетенції сучасного вчителя: Вміти вчитися разом зі своїми учнями; Вміти планувати і організовувати самостійну діяльність учнів; Вміти мотивувати учнів, включаючи їх в різноманітні види діяльності, що дозволяють напрацювати їм необхідні компетенції; Вміти інсценувати навчальний процес, використовуючи різноманітні форми організації діяльності і включаючи різних учнів в різні види роботи і діяльності, враховуючи їх індивідуальні особливості і інтереси; Вміти займати експертну позицію щодо демонстрованих учням компетенцій в різних видах діяльності і оцінювати їх за допомогою відповідних критеріїв; Вміти помічати схильності учня і відповідно до них визначати найбільш відповідний для нього навчальний матеріал або діяльність; Володіти проектним мисленням і вміти організувати і керувати груповою проектною діяльністю учнів. Володіти дослідницьким мисленням, уміючи організувати дослідницьку роботу учнів і керувати нею. Вміти здійснювати рефлексію своєї діяльності і своєї поведінки і вміти організувати її в учнів в процесі навчальних занять. Вміти вести заняття в режимі діалогу і дискусії, створюючи атмосферу, в якій учні хотіли б висловлювати свої сумніви, думки і точки зору на обговорюваний предмет; Володіти комп'ютерними технологіями і використовувати їх в навчальному процесі.
Висновки: Результати аналізу причин низької успішності у навчанні показали, що і серед невстигаючих учнів є такі, що мають високий рівень інтелекту та загальних здібностей. Оскільки здібності – не константне утворення, вони розвиваються в діяльності і є її функцією. Учень включений у діяльність – здібності розвиваються. Не приділяє достатньої уваги навчанню – здібності деградують. Очевидно, причина низького рівня успішності полягає не у відсутності здібностей, а у ставленні до навчання, у мотивації.
Моральна мотивація в навчальній діяльності вчителя може бути не лише стабільною, зростати, а й мати тенденцію до зниження і навіть її втрати. Якщо організація навчального процесу, моральний клімат у колективі не відповідають цілям і потребам викладача, мотивація починає знижуватися. Комфортна ситуація в колективі, налагодженість навчально-виховного процесу сприяють зростанню мотивації діяльності.
Теорія моральної доброти вимагає від педагога бути таким взірцем для учнів, який утверджує їх віру в людину. Вона не допускає егоїстичних бажань, меркантилізму, дріб'язковості, зверхнього ставлення до вихованців, колег тощо. В. Сухомлинський наголошував на тому, що відсутність віри в людину нівелює педагогічну систему взагалі. Якщо в процесі навчання і виховання відсутні віра педагога та учня один в одного, сам навчально-виховний процес не відбудеться.
Список використаної літератури:1. Галузінська М. Самоосвіта – один із шляхів підвищення професійної майстерності педагога : навчально-методичний посібник / М. Галузінська. – Чернівці : Зелена Буковина, 2004. – 92 с. 7. Проблеми підготовки сучасного вчителя № 6 (Ч. 2), 2012 - 133 2. Зязюн І. Педагогіка добра: ідеали і реалії : науково-методичний посібник / І. Зязюн. – К. : МАУП, 2000. – 312 с. 3. Мистецтво у розвитку особистості : монографія / за ред., передмова та післямова Н. Ничкало. – Чернівці : Зелена Буковина, 2006. – 224 с.4. Олексюк О. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва : навч. посіб. / О. Олексюк, М. Ткач. – К. : Знання України, 2004. – 264 с. 5. Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посібник / О. Рудницька. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2005. – 360 с. 6. Самовиховання і саморегуляція особистості : навчальний посібник / уклад.: О. Шевчук. – Умань : ПП Жовтий, 2010. – 160 с.