Як діяти, або поміж людьми меншало бар'єрів?

Як діяти, аби поміж людьми меншало бар'єрів?1. Яким є настрій зображених на малюнку людей? Чи всі вони мають однакові можливості, щоб рухатися, бачити, чути?2. Як зображені люди долають свої обмежені можливості? Хто їм допомагає?3. На яких цінностях ґрунтуються взаємини зображених людей?4. Як ці цінності допомагають людям долати перешкоди, з якими вони стикаються в повсякденному житті?

Чому важливо долати суспільні бар'єри?Словом інклюзія, запозиченим з англійської мови, позначають заходи із залучення до активного суспільного життя якомога більшої кількості людей, зокрема тих, хто має особливі потреби чи обмежені можливості. Наприклад, інклюзивна освіта передбачає рівні можливості в залученні до якісного навчання всіх без винятку дітей. Через різні життєві обставини деякі діти не мають змоги тривалий час відвідувати школу, тож потребують особливих умов, аби реалізувати своє право на освіту. Інклюзивні заходи мають на меті подолати різні вияви дискримінації, тобто будь-які відмінності, обмеження або переваги, що заперечують або зменшують рівність у реалізації прав. ДО СКАРБНИЧКИ СЛІВІнклюзія - процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільстві.

Прикладом інклюзії є паралімпійські ігри. Зародженням паралімпійського руху вважають змагання поранених солдатів Другої світової війни у лікарні містечка Стоук-Мандевіль у 1944 р. У день відкриття Лондонської 14-ї Олімпіади 1948 р. відбулися демонстраційні змагання зі стрільби з лука, у яких брали участь 16 учасників у колісних візках. Статус міжнародних змагання набули 1952 р. і відбуваються щороку. Перші ж паралімпійські ігри відбулися 1964 р. Зараз вони включають близько 20 видів спорту. На зимовій Паралімпіаді 2022 р. в Пекіні українські спортсмени посіли друге місце, завоювавши 29 медалей. Проведення паралімпіад утверджує ідею побудови безбар’єрного суспільства, тобто суспільства необмежених можливостей, у якому немає місця дискримінації та враховуються інтереси кожного. Проте спорт - не єдина царина, де люди стикаються з обмеженнями в реалізації своїх прав. Наприклад, впровадження засобів, що дають можливість усім людям незалежно від можливостей мати доступ до інформації, називають інформаційною безбар’єрністю. Забезпечення інформаційної безбар’єрності досягають використанням шрифту Брайля та великошрифтового друку (для людей з порушеннями зору). До таких засобів належить і переклад жестовою мовою, субтитрування тощо.

НЕПОХИТНИЙ ОЛОВ'ЯНИЙ СОЛДАТИКЖили колись двадцять п’ять олов’яних солдатиків. Усі солдатики були подібні один до одного, лише двадцять п’ятий відрізнявся від своїх братів: у нього була тільки одна нога. Його виливали останнім, і олова не вистачило. Але і на своїй одній нозі він стояв рівно і твердо, як решта на своїх двох. На столі, де поставили солдатиків, було багато інших іграшок, а найбільше впадавв око чудовий палац із паперу. Наймилішою там була маленька панна, яка стояла на порозі відчинених дверей палацу. Панна була балериною. Вона стояла на одній нозі, простягнувши руки вперед, а другу свою ногу підняла так високо, щоолов’яний солдатик не міг її побачити і подумав, що в панни, як і в нього, тільки одна нога. «От дружина для мене, - подумав він. - Я повинен з нею познайомитися!». І він сховався за табакеркою, звідти міг спостерігати.

Коли настав вечір, іграшки почали гратися... Зчинився такий галас! Тільки двоє не рушили з місця - це були олов’яний солдатик і балерина. Вона трималась рівно на пальчиках, розкинувши обидві руки. Він був теж непохитний на своїй одній нозі, і його очі й на мить не відривалися від неї. Годинник пробив дванадцять - і раптом із табакерки вистрибнув маленький чорний гном.- Олов’яний солдатику! - промовив гном. - Не дивися на те, що тебе не стосується!Але олов’яний солдатик удав, ніби нічого й не чує.- Ну, добре ж, почекай до ранку! - лиховісно промовив гном. Зранку олов’яного солдатика поставили коло вікна. І чи то гном зробив, чи протяг, але раптом вікно відчинилося - і солдатик полетів униз... Служниця і маленький хлопчик одразу побігли його шукати, проте не знайшли. Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами...

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами... Почувся страшенний шум: то рівчак спадав у великий канал. Це для солдатика було так страшно, як для нас кинутися у водоспад. Він був так близько, що човна уже ніщо не могло зупинити. Бідний олов’яний солдатик тримався непохитно, як міг. Човен закрутився, наповнився водою по вінця і став тонути. Олов’яний солдатик стояв по шию у воді. Він згадав маленьку чарівну балерину... І в цю мить його проковтнула велика риба. Ох, як темно було в риб’ячому животі! Але олов’яний солдатик лишався непохитним і рівно лежав із рушницею в руках. Риба металася на всі боки, виробляла жахливі стрибки. Нарешті, вона зовсім затихла. І раптом ніби блискавка майнула. Стало несподівано світло, і хтось закричав голосно: «Олов’яний солдатик!».

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами... Річ у тім, що рибу впіймали, понесли на базар, продали, звідти вона потрапила на кухню. Отак і виявили солдатика. Тепер він став знаменитим! Але не загордився. Олов’яний солдатик опинився в тій самій кімнаті, де був раніш; він бачив тих самих дітей, і ті самі іграшки стояли на столі і розкішний палац із чарівною маленькою балериною. Вона так само трималася на одній нозі, а другу підняла високо в повітря. Вона також була непохитна. Це зворушило олов’яного солдатика, він мало не заплакав оловом, а це ж йому не личило... Ганс Крістіан Андерсен. Подано зі скороченнями Проаналізуйте текст за запитаннями та підготуйте повідомлення для обговорення в загальному колі.1. Хто автор казки? Які інші казки цього письменника читали? Чи подобаються вони вам? Чим саме?2. Хто є головним героєм казки? Як ви думаєте, чому письменник саме цього солдатика зробив основним персонажем?3. Що вирізняло непохитного олов'яного солдатика серед його братів у зовнішності? А в рисах характеру?4. Як вважаєте, що саме спричинило пригоди непохитного олов'яного солдатика?

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами...5. Чому чорний гном із табакерки заявив, що солдатикові не гоже задивлятися на балерину? Чи вважаєте таке ставлення справедливим?6. Як ви думаєте, чи легко було солдатикові виявляти непохитність?7. Чому впродовж оповіді автор постійно наголошує на непохитності свого героя?8. Чого навчає казка про непохитного олов'яного солдатика? Чи знаєте інші казки Г. К. Андерсена, які утверджують ту саму або схожу ідею?9. Які загальнолюдські цінності, на вашу думку, утверджує казка? Чи вважаєте такі цінності важливими для себе?Придумайте своє завершення історії про непохитного олов'яного солдатика.

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами... Про які правила спілкувального етикету не варто забувати?На уроках етики ви не раз обговорювали думку про те, що всі люди народжуються для радості. Проте на долю кожного випадає чимало випробувань і смутку. Багато горя принесла в Україну війна. І хоч народне прислів’я каже, що горе нікому не мед, але часто саме в тяжку годину людина виявляє найкращі свої риси. Адже, якою б великою не була печаль, вона відлягає від серця, коли ще хтось переймається нею, підтримує та втішає, бере на себе бодай крихту переживань. Тож загальнолюдським моральним правилом є настанова: «Не будь байдужим до чужого горя». Щоправда, чуйність потрібно вміти виявляти тактовно, з відчуттям міри - так, щоб не завдати зайвого болю, не образити людину, не створити їй незручностей. Цього допомагають досягти правила етикету. Серйозним випробуванням є хвороба. Часом ми нездужаємо самі, часом - наші близькі та друзі. Етикет рекомендує певні правила для цих ситуацій. Зокрема, неввічливо говорити про своє нездоров’я в товаристві. Так само неввічливо вимагати від інших турботливого та поблажливого ставлення через нежить чи застуду. Не вважають вихованою людину, яка надмірно розпитує про здоров’я, цікавиться подробицями лікування (це можуть дозволити собі лише найближчі люди). Доброзичливість і тактовність - риси, що допомагають у спілкуванні з будь-ким. Виявляйте ці риси завжди, і тоді вам не доведеться ніяковіти через те, що неуважністю сприкрили людину з особливими потребами. Пам’ятайте про принцип суспільної та громадянської безбар’єрності. Він передбачає дотримання умов для рівних можливостей участі всіх людей у житті громад і держави, рівного доступу до культурного життя, створення сприятливого середовища для фізичного розвитку та самореалізації.

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами... Деякі люди мають долати проблеми, що супроводжують їх усе життя. Це, приміром, вади зору чи слуху, пологові травми, що ускладнюють рух, різні травми. Сучасні норми спілкувального етикету передбачають обмеження в уживанні на людях слів, які стосуються фізичних характеристик (рудий, старий, клишоногий, огрядний, гаркавий, шульга тощо). Порадники з культури мови пропонують коректні вислови, якими варто замінювати ті, що можуть сприйматися як дискримінаційні: замість слова дальтонік радять уживати фразу людина з порушенням сприйняття кольору, замість слова пенсіонер - людина старшого віку. ДО СКАРБНИЧКИ СЛІВТакт - почуття міри, що підказує правильне розуміння або оцінку явищ життя. Тактовний - який володіє почуттям міри, такту, делікатний, ввічливий.

Після дощу двоє хлопчаків знайшли солдатика, зробили з газети човника, поставили посередині солдатика, і він поплив униз рівчаком. Паперовий кораблик гойдався, нахилявся і кружляв так швидко, що олов’яний солдатик аж тремтів, та лишався непохитним. Раптом човник спинився під довгим містком. І ось уже великий водяний пацюк, що мешкав там, клацає зубами...1. Що називають інклюзією, безбар'єрністю?2. Чи пов'язані ці поняття? Поясніть, у чому ви вбачаєте цей зв'язок.3. Як ви думаєте, що потрібно, аби принципи інклюзії та безбар'єрності набули поширення в усіх сферах життя?4. Доведіть, що опрацьовані на уроці поняття постали з розвитком моралі.5. Завершіть речення прикладом, який уважаєте найпереконливішим: Для мене суспільство рівних можливостей - це суспільство, у якому... Домашнє завдання: Опанувати §19, с 118-125 Виконати письмово: Скориставшись додатковими джерелами інформації, підготуйте повідомлення про людину, життєвий приклад якої переконує у здатності долати найскладніші перешкоди.