Із появою людей поняття минулого зазнавало великого впливу з боку релігійних уявлень, а виникнення письма надало можливість довше зберігати історичні факти і відокремити реальні події від легенд і міфів. Перші записи подій здійснювали жерці на камені і папірусах, як, наприклад, у Стародавньому Єгипті.
«Батьком історії» вважаютьгрека Геродота, який жив у V ст.до н. е. Створюючи свою історичну працю «Історії» в дев’яти книгах, Геродот багато подорожував, описував події на основі власних спостережень, свідчень багатьох людей. Достовірність описаного в «Історіях» підтверджують дані археології та мовознавчі дослідження тих регіонів, про які писав Геродот.
Вчений Плутарх творцями історії вважав історичні постаті, про яких розповів у творі «Порівняльні життєписи». Натомість римський історик Публій Корнелій Тацит розмірковував про діяльність добрих і поганих правителів. Автор переконаний, що погані звички можна подолати шляхом виховання. Плутарх. Публій Корнелій Тацит
Діємо: практичні завдання. Прочитайте речення. Яких правил написання історії прагнули дотримуватися давньогрецькі вчені.1. «Я поставив собі завдання розглядати лише ті події, при яких мені довелося самому бути присутнім» (Фукідід).2. «Я зобов’язаний передавати все те, що мені розповідають, але вірити всьому не зобов’язаний» (Геродот).3. «Істина — сутність історії, і той, хто збирається її писати, повинен служити істині, а на все інше не звертати уваги» (Лукіан).
Середньовічні історики пояснювали причини подій втручання у божественних сил. Відтак хід історії, на їхню думку, був наперед визначеним волею Божого провидіння. Авторитет Біблії став для авторів визначальним. За нею вони складали хронологію подій. До прикладу, єпископ Аврелій Августин представляв історію як процес послідовних подій, що заплановані і передбачені Творцем. Необхідною умовою для дослідження є віра, а його кінцевою метою — пізнання Бога і душі. Аврелій Августин
Набули поширення аннали — короткі записи подій за роками; хроніки, в яких фіксували найважливіші епізоди релігійного і політичного життя країни, міста; історії — описи сучасних подій з коментарями, житія святих. Тогочасні автори вважали історію зібранням прикладів, які спонукають наслідувати добрі вчинки й остерігатися поганих. Водночас учені дбали про цікавий виклад розповіді, хороше художнє оформлення своїх творів.
У добу Гуманізму відбулася зміна тематики історичних творів. У центрі світобачення була Людина. Дослідники писали також про становлення, занепад і загибель держав. Пояснення причин історичного розвитку вони шукали не на небесах, а в людській природі. До прикладу, італійський учений Пікколо Макіавеллі в праці «Історія Флоренції» закликав робити висновки з історичного досвіду і прагнути не повторювати помилок. Мислителі цієї доби звернули також увагу на критичне ставлення до джерел, розробили прийоми відновлення початкового тексту історичних документів. Пікколо Макіавеллі
Літописці ретельно збирали й досліджували всі доступні джерела: твори своїх попередників-літописців, зарубіжні хроніки, Святе Письмо, житія святих, усні перекази та легенди, робили власні спостереження. Саме тому літописи є дуже цінним джерелом для вивчення історії тих часів. Особливо цінним є те, що автори літописів уміщували в тексти історичні документи, що не дійшли до нашого часу.
Історичні подробиціНайдавнішим літописним твором, що зберігся до нашого часу, вважають «Повість минулих літ». Роботу над текстом літопису в 1113 р. завершив легендарний монах Києво-Печерського монастиря Нестор. Протягом тривалого часу автор здійснив ретельну пошукову роботу. У літописі знаходимо оповіді про діяння князів, життя різних верств суспільства, історію відносин Русі-України з іншими країнами і захисту держави від ворогів.
Мовою документів. В Іпатіївському літописі, при розповіді про загибель князя Володимира Глібовича, вперше під 1187 роком вжито назву «Україна». Автор записав: «... I плакали по нім усі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Галицько-Волинський літопис повідомляє про правління короля Данила Галицького та волинських князів. Він складається з різних оповідань історичного змісту періоду 1201-1292 років.
У «Слові про закон і благодать» митрополит Іларіон позитивно оцінив запровадження християнства на Русі. Київський князь Володимир Мономах у «Повчанні дітям» закликав вчитися, пізнавати історію і враховувати минулий досвід. У центрі оповіді «Києво-Печерського патерика» — факти, події, імена будівничих, живописців, розповіді про життя і чудеса ченців. Одними із давніх рукописних книг є «Ізборники» князя Святослава, в яких вміщені матеріали із граматики, риторики, стверджується користь читання книжок.
Діємо: практичні завдання. Чи знаєте ви, що в творі «Повчання дітям» київський князь Володимир Мономах записав правила поведінки для своїх дітей? Прочитайте їх. Висловте своє відношення до цих правил. Чи є вони актуальними сьогодні?«…не давайте сильним погубити людину. Старих шануйте як отця, а молодих – як братів. А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітеся»
Діємо: практичні завдання. Підсумуйте здобуту на уроці інформацію. За допомогою кольорових маркерів створіть на аркуші паперу або, за наявності, у ґаджеті яскраву хмаринку слів «Як описували історичні події в давнину» — доберіть ключові слова до теми. Сервіс хмаринок слів https://wordart.com Сайт для інтерактивної взаємодіїhttps://www.mentimeter.com