Які назви навколо Вас зберігають пам’ять про минуле.

 Практичне заняття.

 Тема. Які назви навколо Вас зберігають пам’ять про минуле.

Мета. Визначити просторове територіальне розташування історико-етнографічного регіону, області, Вашого села на карті; проаналізувати і дослідити історичні назви найближчого міста, села, навколишніх сіл, вулиці, на якій Ви проживаєте; виховувати зацікавленість до вивчення предмету.

Хід роботи.

Історична топоніміка – це наука яка вивчає походження, значення та історичний розвиток географічних назв.

Людина поєднувала все, що її оточувало із своїм способом життя, тому географічні назви допомагають отримати важливу інформацію про історичні події, заняття людей на цій території. Історична топоніміка вивчає географічні назви пов’язані з історією.

Це назви пов’язані із розташуванням, іменами людей та подій, заняттями населення.

  Слобожанщина – територія (назва історико-етнографічного регіону), де жителі в XVII столітті засновували «слободи» - поселення. Переселенців на деякий час звільняли  від податків, заохочуючи переселення.

Суми - місто на Слобожанщині, засноване в 1655 році козаками-переселенцями під керівництвом Герасима Кондратьєва. За легендою на місці поселення знайшли 3 сумки із золотом. Є й інше пояснення назви – поряд протікає річка Сумка.

І. Завдання.  В атласі та на контурній карті знайди: Слобожанщину, Сумську область, м. Суми

ІІ. Завдання. Назва та історія мого села.

Пам’ятка. Як працювати з історико-географічною назвою.

1. Знайдіть на карті своє  село.
2. Дослідіть за допомогою дорослих і додаткових джерел походження і назву вашого населеного пункту:

• час заснування;
• від якого слова походить назва;
• визначте з чим саме, або із якими історичними особами чи подіями пов’язані назви.

3. З’ясуйте, чи змінювалась у минулому назва вашого населеного пункту

й у зв’язку з чим?

 

Пригадайте назви 5-6 населених пунктів рідного краю – малої батьківщини.

Об’єднайтесь в групи. Опрацюйте інформацію щодо назв та історії населених пунктів.

Виступіть із розповіддю про назву свого села та його історію.

 

ІІІ. Завдання. Історія назви вулиць, де Ви живете.

1. Бесіда з учнями класу  «На якій вулиці ти живеш» з метою обрати для дослідження назву вулицю  та історію жителів, які проживали (проживають) на вулиці.
2. Для дослідження скористайтесь алгоритмом:

 назва – розташування – історія – відомі жителі.

3. За можливості проілюструйте розповідь про вулицю фото, презентацією. Дотримуйтесь розповіді в хронологічному порядку.

4.  Обговоріть результати роботи в класі.

Запитання:

Що нового ви дізнались про історію вашого села?

    Які нові назви населених пунктів рідного краю ви запам’ятали?

    Звідки вони походять?

         Що Ви розкажете вашим близьким та друзям про історію своєї малої батьківщини?

Матеріали до практичного заняття.

Село Косівщина.

«Косівщина (хут. Косовцовщина) виникає в межиріччі річки Сума(нині Сумка) та річки Ближня Ільма (нині – річка Сухоносівка) на куплених землях писарем Сумського полку Романом Матвійовичем Косовцовим. Ймовірно, висока посада в полку дала можливість Косовцову в 50-х роках ХVIII століття придбати землю і заснувати хутір… Косовцови  1779 року мали на хуторі 28 душ (чоловіки)» (Охріменко М.Л. Витоки наші. Голос Кліо з теренів літописного Псла. Суми: Триторія, 2018.)

 

 Село Криничне.

«На невеличкій лівій притоці річки Дальня Ільма виникає хутір Криничний (хут. Никихорівка, Клюшникове), що знаходитьсяв межах села Солідарне. 1779 року хутір належить канцеляристу Ключникову… . Спершу поселення мало назву хутір Криничанка, бо виникло поряд з криницею, води якої текли в річку Дальня Ільма. З ХІХ століття хутір носить назву Никифорівка, Клюшникове – ім’я та прізвище власників визначили його назву.» (Там же с.153).

Село Малі Вільми.

 «Північніше хутора Криничанка на лівому березі річки Дальня Ільма виникає хутір Малі Вільми … (хутір Савичів), який, ймовірно, на придбаних землях, заснував відставний ротмістр Андрій Васильович Савич… . 1854 року село Малі Вільми належить поміщику Савичу. В ньому  - 146 залежних селян.» (Там же с. 153).

Село Надточієво.

 «На правому березі річки Дальня Ільма, десь за 3 км від її впадання в річку  Суму (нині – Сумка), представниками роду Надточієвих, козацького роду Надточієвих, козацького роду дрібної старшини Сумського полку, осаджений хутір Надточієво. Поселення отримало назву від прізвища власників. Родоначальник Надточієвих, ймовірно, Василь Надточей, який у Нижньосироватській сотні Сумського полку … обіймав посаду осавула. 1779 року реєстратор Василь Надточієв володів хутором  з 19 ревізькими душами.» (Там же с. 154).

Село Чернецьке.

 «(Хутір Монастирський, Чернець-Вільмівський) в переписі майора Хрущова 1732 року називається як хутір Сумського Успенського монастиря і «поселен 3 года назад», тобто 1729 року.

Сотник Нижньосироватської сотні Григорій Калинович Левченко … пожертвував «по обещанию отцовскую  и дедовскую землю – на Успенский монастир за поминовение родителей.  На цих землях ченці … заснували хутір Вільмівський…» (Там же с.156).

 

 

 

Віталій Крикуненко.

Криничне.

Балада про втрачену назву.

Де асфальтна стрічка

Чорна, ніби креп,

Я шукав Криничне,

Обійшовши степ.

 

Я спитав зустрічних

Пастушків з ярів:

-Де тепер Криничне?

Де криничарі?

 

І на ту загадку

Морщили чоло…

-Ні не чули, дядьку

Про таке село.

 

Сивий, аж правічний,

Дід ішов згори

-Де тепер Криничне?

Де криничарі?

 

Я спитав у нього,

І здригнувся дід,

Мов не чув те слово

Вже півсотні літ.

 

На ціпок опершись,

Показав туди,

Де цвіли не вперше

Молоді сади.

 

Де жмурились вікна

Кам’яниць нових.

І дорога бігла

В ХХІ вік.

 

« Та шукать намарне

Там криничарів.

Зватись Солідарним

Хтось нам повелів.

 

Щось у тому слові?

Й сам не доберу,

Тільки ж зроду солі

Не було в яру.

 

Кажуть ще про дружбу

Із робітником…

Та було. Капусту

Рвали за селом».

 

Внуки виростають,

Мов на пустирі.

Бо того й не знають,

Що – Криничарі.

 

Що село -  прадавнє,

В назві тій – життя,

…З чим ти солідарне,

 Вбивче забуття?!

 

Світлі кам’яниці…

Ліс телеантен…

Збайдужілі лиця…

Урочистий день.

 

Те чого не стало.

Пустка вироста.

Де сльозою впало

Слово-сирота.

 

І відлуння кличем

Журавлі вгорі.

Де тепер Криничне?

Де криничарі?

 

І здригнеться поле,

Затремтить спориш…

Слово несхололе,

Ти в землі лежиш,

 

Як зеренце вічне

З відблиском зорі…

Тут повік – Криничне.

Тут криничарі.