Яким повинен бути сучасний педагог?

Яким повинен бути сучасний педагог

Професійні  якості сучасного педагога

Необхідно звернути увагу на ті якості педагога, які перш за все впливають на його професійну діяльність. Насьогодні саме вони є значущим інструментарієм  в професійній діяльності, про що свідчать діагностичні методики.

1. Емоційність

• Інтенсивність емоцій, їх стійкість, глибина почуттів.
• Адекватність емоційної реакції вчителя на діяльність учнів.
• Доброзичливість реакції вчителя на порушення.
• Упевненість у своїх педагогічних думках  та діях.
• Задоволеність від результату своєї праці.

 2. Виразність мовлення

Найкраще цю якість характеризують:  змістовність, яскравість, образність і переконливість. Завдяки образності, логічності мовлення можна розв’язати багато важливих педагогічних завдань. На жаль, майже всі вчителі набувають «професійної» забарвленості голосу — нервової монотонності із елементами металу. Ця властивість, як з’ясували психологи, дратує, пригнічує учнів. Для постановки голосу, опанування засобів зовнішньої виразності необхідно використовувати рефлексію своєї поведінки й спеціальні вправи для ораторського мистецтва, а для збагачення лексики, образності дієвим стане правило:

• з гарною літературою, мистецтвом, природою;
• із цікавими людьми, які викликають почуття любові, дружбу;
• із самим собою — саморозвиток (час суму, творчості, міркувань).

 3. Творча особистість

Педагог, як і письменник, повинен будувати свою зовнішню і внутрішню біографію.

Начебто б просто: думати, писати, читати, заучувати, розв’язувати, робити самому, експериментувати щодня. Але якщо це виконувати без творчого підходу, без гумору, то не буде ані оригінальних суджень, ані чудових уроків, ані дотепних жартів, ані позапредметних інтересів. Як наслідок — учням із учителем нецікаво. І вирок: «На уроці нудно!».

 4. Організаторські здібності

Для забезпечення роботи самого педагога, так і для створення гарного учнівського колективу необхідні організаторські вміння.

 5. Почуття гумору

В. О. Сухомлинський стверджував:  «Відсутність у педагога  почуття гумору споруджує стіну взаємного непорозуміння: учитель не розуміє дітей, діти не розуміють учителя. Усвідомлення того, що діти тебе не розуміють, дратує, і це роздратування — той стан, з якого вчитель часто не знаходить виходу». Дітям подобаються різні вчителі, але найбільше — веселі. Значної частини конфліктів між учнями й учителями можна було б уникнути, якби вчитель умів із гумором ставитися до причини протистояння, повертати все на жарт.

 6. Наполегливість, дисциплінованість

Дві ці якості характеризують розвиток волі вчителя.

Наполегливість - здатність досягати поставленої мети й доводити ухвалені рішення до кінця.

Дисциплінованість — це свідоме підпорядкування своєї поведінки суспільним правилам.

Не менш значущими є інші фактори, що впливають на успішну роботу вчителя:

• раціональна організація праці;
• добрі взаємини з адміністрацією, батьками й учнями;
• можливість прояву й реалізації професійних якостей.

Педагогічні здібності (за В. А. Крутецьким)

Дидактичні здібності — здатність передавати навчальний матеріал, перетворюючи його на доступний для вихованців. Викладати навчальний матеріал чітко й зрозуміло. Викликати інтерес до предмета. Збуджувати у вихованців активну самостійну думку.

Академічні здібності — здібності до відповідної галузі наук (математики, історії, мови, мистецтва та ін.)

Перцептивні здібності — здатність проникати у внутрішній світ вихованця. Психологічна спостережливість, пов’язана з тонким розумінням особистості вихованця та його тимчасових психічних станів.

Мовні здібності — здатність чітко висловлювати свої думки й передавати почуття за допомогою мовлення, а також міміки й пантоміміки. Мовлення талановитого педагога на заняттях завжди звернено до вихованців.

Організаторські здібності — це здатність організувати колектив вихованців, згуртувати його, надихнути на розв’язання важливих завдань; здатність правильно організувати свою педагогічну роботу.

Авторитарні здібності — здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на вихованців.

Комунікативні здібності — здатність спілкуватися з дітьми, уміння знайти правильний підхід до вихованців, установити з ними доцільні з педагогічної точки зору взаємини; наявність педагогічного такту.

Педагогічна уява (прогностичні здібності) — здатність передбачити наслідки своїх дій у виховному проектуванні особистості вихованця. Уміння прогнозувати розвиток певних якостей вихованця.

Здатність розподіляти увагу водночас між декількома видами діяльності має особливе значення для роботи педагога.

Психологічне налаштування на проведення уроку

1. Необхідно подолати свій тривожний настрій перед уроком?

Для цього виконайте вправу: кілька разів промовте подумки такі твердження:

2. Я ґрунтовно підготувався до заняття.

3. Я спокійний.

4. Настрій у мене хороший, бадьорий.

5. Я продумав усі компоненти уроку.

6. Добре знаю всіх учнів, вони дисципліновані, уважні, з повагою ставляться до мене.

7. Я дібрав цікавий матеріал і зможу захопити школярів.

8. Мені легко з учнями.

9. Я цілком володію собою.

Корисні поради для педагога

1.              Умійте радіти маленьким успіхам своїх учнів і співпереживати їх невдачам.
2.              Ви дуже близька людина для свого учня. Намагайтеся, щоб він був завжди відкритий для вас. Станьте йому другом і наставником.
3.              Не бійтеся зізнатися у своєму незнанні якогось питання. Разом із учнем перебувайте у постійному пошуку. Допоможіть учневі повірити в себе, у його успіх. Завдяки цьому він багато що зможе подолати.
4.              Не вимагайте на уроці ідеальної дисципліни. Не будьте авторитарним! Пам’ятайте: урок — це частина життя дитини, яка не повинна бути скутою і затисненою. Формуйте в учневі особистість — відкриту, захоплену, розкуту, здатну творити, усебічно розвинену.
5.              Прагніть до того, щоб ваші уроки не стали шаблонними, проведеними за трафаретом. Нехай на уроках здійснюються відкриття, народжуються істини, підкоряються вершини, тривають пошуки.
6.              Кожна зустріч з учителем повинна стати для батьків корисною і результативною, кожні батьківські збори — озброїти їх новими знаннями з педагогіки, психології, процесу навчання.
7.              Заходьте до класу з посмішкою. Зустрічаючись, зазирніть кожному в очі, дізнайтеся його настрій і підтримайте, якщо йому сумно.
8.              Несіть дітям добру енергію і завжди пам’ятайте, що «учень — це не ємність, яку необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити».
9.              Пам’ятайте: низькі оцінки дуже шкідливі для формування характеру. Не захоплюйтеся ними. Шукайте можливість знайти шляхи подолання невдачі.
10.         Кожен ваш урок повинен бути нехай маленьким, але кроком уперед, до пізнавання нового, невідомого.
11.         Учень в навчанні завжди повинен долати труднощі — тільки труднощі розвивають здібності, необхідні для їх подолання. Не передайте куті меду у визначенні планки труднощів для учнів: вона не повинна бути завищеною або заниженою.
12.         Навчайте своїх учнів трудитися. Не шукайте легкого шляху в навчанні, але пам’ятайте, як важливо підтримати, підбадьорити, опинитися поруч у важкій ситуації. Відчувайте, де необхідні ваше плече, ваші знання, ваш досвід.
13.         Якщо з-поміж двох балів думаєте, який обрати,— не сумнівайтеся, поставте вищий! Повірте в дитину! Окриліть її та обнадійте!
14.         Не приховуйте від дітей своїх добрих почуттів, але пам’ятайте: ніколи не повинно бути особливого місця для «мазунчиків».
15.         Намагайтеся в кожній дитині побачити призначене їй, відкрийте її для неї самої та розвиньте у ній те приховане, про що вона й не підозрює.
16.         Пам’ятайте: дитиніповинно бути цікаво на уроці. Тільки за цих умов дитина стає уважною.
17.         У спілкуванні з батьками своїх учнів пам’ятайте, що їх діти — найдорожче для них у житті. Будьте розумними й тактовними. Знаходьте потрібні слова. Намагайтеся не образити і не принизити їх гідності.
18.         Не бійтеся вибачитися, якщо були неправі. Ваш авторитет в очах учнів тільки підвищиться. Будьте терплячими також до їх помилок.
19.         Живіть із дітьми повним життям. Радійте й засмучуйтеся разом із ними. Захоплюйтеся і дивуйтеся. Жартуйте і наставляйте. Учіть бути нетерплячими до брехні й насильства. Учіть справедливості, завзятості, правдивості.
20.         Будьте завжди витриманими, терплячими, урівноваженими.

Найважливіші принципи роботи педагога

1.              Постійна дисципліна — основна складова керування класом.
2.              Успішні педагоги протягом усіх уроків гармонійно поєднують плавні перерви під час викладання матеріалу й підтримку мотивації кожного учня.
3.              Уміння працювати в режимі багатьох завдань — стан успішного уроку.
4.              Навички керування класом містять уміння використовувати простір класної кімнати (заплановане переміщення класом у певні моменти уроку, для того щоб привернути увагу учнів до важливого висновку, проблеми, підсумку вивчення теми).
5.              Високопрофесійний учитель запобігає найменшій проблемі, перш ніж вона стане значним ускладненням.
6.              Гарантією успіху також є здатність учителя підвищити залученість учнів до процесу навчання та отримати користь із кожного моменту навчання.
7.              Про успішного вчителя говорять, що «в нього є очі на потилиці».

Найкорисніші пам’ятки успішного педагога

/на всі випадки педагогічної діяльності/

Пам’ятка  перша.

1.              Я не джерело знань на уроці — я організатор уроку й помічник дітей.
2.              Жодних монологів на уроці! Тільки живий діалог, у якому беруть участь усі.
3.              Дитина повинна знати, навіщо їй це, тому  обов’язково формулюйте мету уроку.
4.              Позбавтеся у своєму лексиконі слів: «помилкова відповідь»; «неправильно». Замість цього постійно звертайтеся до всіх: «Пропоную обговорити…», «А як ви вважаєте?..», «Я вважаю, що… але, можливо, я помиляюся…».
5.              Навчаємося спілкуватися, сперечатися, відстоювати свою думку, просити про допомогу або пропонувати її.
6.              Найголовніше — моє емоційне налаштування: «Я вмію володіти своїми емоціями і навчаю цього дітей».
7.              Якщо після твого уроку в дитини не залишилося жодних запитань, їй нема про що поговорити з товаришами, вона нічого не прагне розповісти тим, хто не був присутнім на уроці,— отже, навіть якщо урок і був гарним, то в дитини він не залишив сліду.

Пам’ятка друга

1.              Не будьте лицеміром, цю рису характеру учні відчувають відразу .
2.              Не обманюйте своїх учнів, вони цього не прощають.
3.              Слухайте кожну дитину всім серцем.
4.              Співпереживайте дітям, адже їх людські проблеми такі самі, як і ваші, тільки пропорційно віку.
5.              Не чіпляйтеся до учнів через дрібниці, тому що будь-яка людина, зокрема й дитина, недосконала, і не потрібно в її застереженнях шукати вражих підступів.
6.              Виконуйте самі все те, що вимагаєте від дітей:
   якщо просите дітей не запізнюватися, зустрічайте їх на порозі школи;
7.              Якщо не любите запізнень на урок, починайте організаційний момент водночас із дзвінком;  
   якщо вимагаєте регулярного виконання домашніх завдань, то щодня перевіряйте їх.
8.              Не бійтеся розмовляти з батьками учнів, розповідайте їм як про досягнення своїх підопічних, так і про їх недоопрацювання.

9. Сміливо відстоюйте свою позицію, якщо впевнені у правоті. Навчіться прощати своїм колегам і, звісно ж, учням.

10. Завжди заходьте до класу у доброму гуморі. Спробуйте позбутися образ і роздратування з попереднього уроку.

Пам’ятка третя

1.              Культивуйте у собі спокійне, доброзичливе, неупереджене ставлення до дитини.
2.              Використовуйте позитивне оцінювання: помічайте у дитині позитивні якості, звертайте увагу на найменші зміни на краще.
3.              Ставте перед дитиною реальні завдання, зважаючи на її можливості.
4.              Будьте послідовними і систематичними у своїх вимогах.
5.              Оцінюйте дії, а не особистість.
6.              Порівнюйте людину, її успіхи тільки із самою собою, а не з іншими.
7.              Критикуючи, надавайте можливість реабілітуватися: демонструйте варіанти бажаної поведінки.
8.              Критикуючи, не згадуйте колишніх помилок (їх можна тільки аналізувати, а не засуджувати).
9.              Пам’ятайте: карати — не означає сварити (утримуйтеся від негативних емоцій).
10.         Умійте визнавати свої помилки перед дитиною, не загладжуючи провину потураннями й поступками.

Пам’ятка четверта

1.              Дорожіть довірою та любов’ю дитини до вас, адже це найдорожче, що є в дитині для вас.
2.              Найбільшим вашим подарунком для дитини може стати той час вашого життя, що ви приділяєте їй.
3.              Слухайте дитину серцем — це найчуйніше, що є у вас.
4.              Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, адже вона має право бути іншою, вона єдина й неповторна на всій землі.
5.              Більше думайте про те, що відчуває дитина, аніж про те, як вона поводиться. Часто поведінка дитини залежить від емоційного стану.
6.              Почуття дитини, як і ваші, не вічні. Вона, як і ви, не може злитися, ненавидіти й засмучуватися постійно. Це минеться.
7.              Дитина має право приймати рішення самостійно.
8.              Не руйнуйте душу дитини образами й зневагою.
9.              Узгоджуйте вимоги, які висуваєте до дитини, із її віковими особливостями.
10.         Надайте дитині право на помилку. Хіба ви ніколи не помиляєтеся?
11.         Допоможіть дитині усвідомити, чим її поведінка шкодить їй і оточуючим, а не намагайтеся з’ясувати причину цієї поведінки — часто вона й сама не знає, що її спричиняє.
12.         Знайдіть час і вислухайте дитину. Іноді їй хочеться розповісти про себе й свої проблеми.
13.         Пам’ятайте, що дитина не відповідає за проблеми дорослих.
14.         Пам’ятайте, що дитина вчиться у вас і намагається вас наслідувати.
15.         Будьте щирими із дитиною завжди й у всьому: коли виражаєте свої почуття, коли слухаєте її, коли робите зауваження та ін. Якщо схвалюєте — схвалюйте щиро! Радійте щиро! Якщо ви говорите і думаєте одне, а відчуваєте зовсім інше, дитина це бачить і страждає від сум’яття та непевності в усьому.
16.         Будьте готовими сприймати дитину як особистість, окрему від вас і не схожу на вас.
17.         Якщо дитина виявляє почуття — не хваліть і не сваріть її за це. Цим ви допоможете їй усвідомити, що почуття просто є і відчувати їх може кожний, що почуватися певним чином не заборонено і не соромно.
18.         Не робіть дитині зауважень у присутності інших людей. Поговоріть із нею про це наодинці.

Пам’ятка п’ята

1. Постійно пам’ятайте про те, що учень, який сидить у класі перед вами,— особистість, що ви цю людину повинні навчити.

2. Визначте для себе кілька важливих моментів і неухильно їх виконуйте:

• починайте урок завжди вчасно;
• завжди будьте готовими до уроку, чого б це вам не коштувало;
• приходьте у клас хоча б за 15 хв до дзвінка, щоб устигнути перевірити стан кабінету, готовність дошки, учнів, зробити записи в журналі, відповісти на можливі запитання учнів, самім щось сказати тощо;
• обов’язково записуйте на дошці тему уроку й домашнє завдання, простежте, щоб усі учні записали його в щоденники.

3. Научіться розподіляти увагу, щоб на будь-якому етапі уроку тримати в полі зору весь клас, встигнути запитати учня, якщо він відволікається або розмірковує про щось своє.

4. Не зневажайте записи на дошці, навіть простенькі креслення, малюнки, тому що учень, яким би неуважним він не був, обов’язково перепише з дошки в зошит.

5. У будь-який спосіб намагайтеся привернути увагу учнів на уроці:

• цікавим поясненням, досвідом, запитанням (працює мимовільна увага);
• коментуванням розв’язання завдання з місця, без запису на дошці;
• уміло застосовуйте на уроці слово «Увага!», але не зловживайте ним. Учням потрібно обов’язково спочатку сказати, яку важливу роль на уроці відіграє це слово: якщо вчитель вимовив: «Увага!» —отже, учень повинен звернути увагу на вчителя, чим би він не займався до цього.

6. Не бійтеся вчитися у своїх колег та учнів, на семінарах та курсах, за книгами і журналами. Не жалійте себе!

7. Відвідуйте уроки своїх колег, особливо в тих класах, де справи найгірші. Ви отримаєте відповіді на багато питань, що турбують також і вас.

8. Візьміть собі за правило: до підготовки кожного уроку ставитися творчо, вносячи родзинку. Не так уже це й важко, варто тільки виявити бажання. Психологічні дослідження свідчать, що полонити серця дітей можуть тільки ті вчителі, які працюють творчо та з захопленням. Творчість учителя повинна бути постійною, щоденною, невичерпною. І це не подвиг, а норма педагогічної праці.

9. Розробіть дуже докладно конспект одного або кількох уроків. Нехай вони відрізнятимуться від звичайних: формою уроку, методами, просто насиченістю, цікавою інформацією, дослідами тощо.

10. Запам’ятайте: обіцяв — зроби!

11. Готуючись до кожного уроку, приготуйте мінімальний обсяг найголовніших запитань і понять, тримайте їх у полі зору учнів весь урок. Аналогічно в кожній темі визначте основні поняття й багаторазово їх повторюйте протягом всієї теми.

12. Використовуйте на уроках принцип Ходжі Насреддіна: «Нехай ті, які знають, розкажуть тим, які не знають».