Його імя носить наша вулиця

                                                                 Л. Ю. Галунка ,

                                                вчитель історії

                                                Ганнівського НВК

                                                           «ЗНЗ І-ІІ ступенів – ДНЗ»

                                                       Долинської районної державної адміністрації

                   

                          Його ім’я носить наша вулиця.

                            (Виховний захід для учнів 8-9 класів)   

                 

Мета і завдання: 

Розвивати та вдосконалювати знання з історичного минулого нашого краю, свого села.

Сприяти формуванню  умінь та навичок здобувати і аналізувати набуті знання.

На прикладах окремих видатних особистостей продовжувати виховувати в учнів почуття патріотизму та людської гідності, поваги до героїчного минулого свого села.

 

Обладнання:  Портрет Героя Радянського Союзу Шкапенко В.Ю., архівні документи та                  світлини, книжкова виставка, презентація.

 

 

Епіграф до заходу:   « Без совісті немає пам’яті , без пам’яті немає майбутнього.»

                                                                                   М.Т.Рильський.

 

Підготовча робота.

           (  Учитель  заздалегідь,  в даному випадку, в кінці навчального року, як завдання на літні канікули , оголошує учням тему майбутнього заходу та порядок його проведення у формі написання  довідково-історичної статті до книги « Життєпис Володимира Шкапенко» про «ганнівський період « життя героя, який є досі ніким не вивчений та не описаний, а тому вважається « білою плямою» його біографії.  Учитель дає учням орієнтовані  напрямки роботи :  бесіди з однокласниками Володимира,з місцевими старожилами села, відвідини села Грузьке, де залишилися родичі героя,Долинського райвійськкомату, звідки юнак призивався до війська, а також, телефонний зв'язок з племінником , який проживає в місті Кривий Ріг. )      

 

 

 

 

                                                         Хід заходу.

І.   Організаційний момент.

   ( привітання з  учасниками, організація та психологічно – емоційне налаштування учнів до сприйняття важливої інформації).

 Оголошення теми, порядок його проведення у формі написання довідково-історичної статті до книги «Життєпис В.Ю.Шкапенко»

(Для виконання роботи учні об’єднуються  в групи по дві – три особи в кожній, усього 3 групи. Представники груп розподіляють доручення таким  чином: збирач матеріалів, редактор, доповідач. Групи працюють в чіткому регламенті до 8-10 хвилин.)

Завдання для  груп:

Напрацювати матеріал за темами: « Шкільні передвоєнні роки.»( І-а група)

                                                                    «Життя в окупованій Ганнівці.»(І І-а група)

                                                                    « Жива пам’ять односельців « (ІІІ – а група)   

 Також учитель зазначає, що юні дослідники можуть скористатися довідковою літературою щодо вірного граматичного та стилістичного оформлення робіт.

 

Учень:( читає поезію власного авторства)

Пам’ять про земляка.

 

Був земляк у нас - Шкапенко Володимир,

Кмітливий, життєрадісний юнак.

Надійний друг і гарний всім товариш

А ще – улюбленець всіх ганнівських дівчат.

Рік 1939-й. Парта. Школа.

Новий Володін 6-й клас!

Хлопчача юність!

 Ніби на нову сходинку зійшов,

Лиш піднявся , захитався,

Упоперек ударила війна.

В 44-м, на хлопця шинелю сіру одягла

Тривожна вісімнадцята весна.

Гвинтівку в руки й в бій послала.

Миколаїв,Одеса,Молдова,Дністрова переправа,

Шлях до Берліну...

Там чашу горя випив він до дна!

Але, знаходив час,щоб написати листа.

І знову в бій, і знову переправа.

Берег лівий, берег правий,

О, Пилице, широкая ріка!

Та, за тобою – Варшава і 61-а,

Така важлива висота!

Гармати, вибухи, ворожі дзоти

Шкапенко летить на них, мов звір!

Смертельна мить…

Зітхнув полегшено солдат

15 ять німців – мертві вже лежать!

І знов Володя молодець,

Від командира йому вінець!

Позаду стомлені дороги,

Вже дві солдатські перемоги!

Нарешті Одер, за ним – Берлін,

Залишився лиш крок один.

І, ось вона, бажана Перемога!

Раптом, Володимиру випала смертельна доза…

Там, на Одері, від куль поліг,

Упав, здригнувся і пішов під лід.

Такий, безжалісно короткий, в хлопця вік!

А земляки і досі, носять в серцях пам’ять ,

Мов, занозу.

Давно минули ті воєнні грози,

Звання Героя з ним тепер повік,

А пам’ять знов, чомусь, верта до тих доріг

І через 20, і через 40, і через 70 довгих літ

ІІ. Інформаційна довідка вчителя.

Ви  щойно прослухали вірш про нашого земляка, ім’ям якого названо одну із вулиць   села, в якому ми живемо. Це - вулиця імені Володимира Шкапенко, сміливого, вольового хлопчини , який прожив коротке, але яскраве життя. На цій вулиці він гуляв з однолітками у футбол, « козаків – розбійників». На цій вулиці він вперше побачив фашистів. Саме ця вулиця його проводжала на фронт, з якого він вже не повернувся.

То ж ми, з гордістю в серцях, маємо повне право вважати його своїм земляком, хоч народився він в селі Грузькому на Криворіжжі.

Відкриваємо   біографію В.Ю.Шкапенко, написану Уфаркіним Миколою Васильовичем, шукаємо  щось про » Ганнівський  період»  життя майбутнього героя, не знаходимо жодного слова. Можливо, в книзі « І генерал, і рядовий…», серед сторінок присвячених саме Шкапенкові, нам трапиться бажана інформація? Знову, нічогісінько! Ще й ще проглядаємо довідники, книжки, інформація про період з 1938 по 1944 роки життя героя в селі Ганнівка Долинського району Кіровоградської області, або неповна , або зовсім відсутня.

 

 

Саме тому, перед нами постало це складне, але дуже цікаве і важливе завдання: вписати в життєпис Володимира Юхимовича Шкапенко « Ганнівський період» його життя, цим самим заповнити «білу пляму» біографії героя.

Над вирішенням цього завдання тривалий час працювали наші учні, члени гуртка «Юний патріот України» і настав час , коли вони можуть презентувати нам результати своєї дослідницької  роботи.

Учениця:

 

Відсутність опису життя Володимира з 1939 по 1944 роки на території нашого села це: недосконале вивчення біографії людьми,які цим займалися в різні часи ,чи «біла пляма» історії? Як ви гадаєте?

 

Метод « Займи позицію»

( на дошці накреслена таблиця на два стовпчики з такими підписами:

 1. Недостатнє вивчення біографії земляка.

2. « Біла пляма історії життя» В.Ю. Шкапенка.

 Учні  один за одним підходять до таблички, щоб поставити відмітку «так» навпроти власної позиції. В кінці уроку переглядається позиція учнів з даного питання.)

 

ІІІ. Презентація написаних статей.

Доповідач І групи:

                    Шкільні передвоєнні  роки.

В далекому 39-му році батьки Володі Шкапенко, через сімейні чвари , розлучаються.

Мама , Параска Гнатівна з двома дітками – Володею та Поліною переїхала з села Грузького до села Нові Обитоки ( довоєнна назва села Ганнівка), що в ті роки входило до Гурівської сільської ради, Долинського району, Кіровоградської області. Ось так, за волею долі, майбутній герой опинився в нашому селі, де й проходила його юність, зустрів своє перше кохання, вперше побачив німецьких окупантів, звідки й пішов до лав Червоної Армії. В тому ж 1939 році сім’я поселилася в Мажарівці(давня назва вулиці),мама влаштувала дітей до місцевої 7-ми річної школи, а сама пішла працювати до колгоспу «Спільне життя» різноробочою.

« В нашій школі  Володя Шкапенко навчався в 6 та 7 класах. Він був гарний парубок, круглолиций, червонощокий, коренастої статури, дуже рухливий і швидкий, саме такими народжуються справжні герої.» - згадує про новенького однокласника Гобельченко Лариса Миколаївна, 1925 року народження. В 1941 році Шкапенко закінчив випускний клас Ганнівської семирічки. На згадку про школу, випускники вирішили зробити світлину (додаток 3). На світлині Володя в першому ряді другий зліва. По закінченню школи Шкапенко мріяв вивчитися на водія і працювати в рідному колгоспі, але його мрії не вдалося здійснитися, на заваді стала війна.

Доповідач ІІ групи:

                                            Життя в окупованій Ганнівці.

Війна застала  Володю 17-ти річним юнаком. Він з заздрістю дивився на старших хлопців, які вступали до лав Червоної Армії, поривався слідом за ними, але йому постійно нагадували: « Ти ще малий воювати, краще вчися і допомагай колгоспникам збирати врожай». Сестра Поліна пізніше згадуватиме: « Мама помічала, що брат нерідко десь зникав з дому. Не знала матуся тоді, що син їздив до Долинського райвійськкомату і просився на фронт. Йому відмовляли, а він знову просився.» Бажання піти на фронт поділяв з Володимиром і Тітов Василь Іванович, 1927 р. народження, єдиний, на сьогоднішній день, живий ветеран Великої Вітчизняної війни нашого села.

Василь Іванович дуже добре товаришував з Володимиром ще з шкільних часів, багато знає про нього та розповідає прийдешньому поколінню. Саме від нього ми дізналися про ці неодноразові візити юнаків до військкомату.

Майже 4 роки юнак прожив на окупованій землі. Бачив усі звірства фашистів, які запровадили « новий порядок». Період гітлерівської окупації став для юнака величезним душевним та фізичним випробуванням, він зненавидів ворогів і був готовий в будь-який час взятися за зброю та націлити ії проти них. Порядки, що запровадили німці на окупованій Ганнівці, зобов’язували людей перебувати в постійному страху та напруженні, щоб залишитися живими чи не бути вивезеними до Німеччини. Володимир дуже переймався долею своєї сестри Полі, якій вже виповнилося 14 років, адже фашистські прихвосні, старости з місцевих жителів, час від часу, влаштовували облави на молодих дівчат. Про один з таких випадків розповів Тітов Василь Іванович при зустрічі з нашими шкільними краєзнавцями. Ось його спогади: « Молодь є молодь, в усі часи, чи то мирні,чи то воєнні, їй хотілося погуляти, розважитися, повеселитися. Навесні та влітку ми збиралися на Ковінці(місцева назва майдану в Ганнівці) на танці. Приходила молодь з сусідніх сіл – Бокової, Гурівки. Володя Шкапенко гарно грав на гармошці, всі танцювали, сміялися, як раптом, почувся звук сирени

« поліцаєвих» машин, почали линути крики « облава», всі кинулися тікати, хто куди бачив: в дерезу, в балочки, якби тільки не потрапити до рук поліцаїв, а потім, до німецького полону. Я тікав щосили, не оглядаючись назад,але відчував , що мене хтось наздоганяє, незабаром я вскочив в глибоку яму, прикидану хмизом. Тільки тепер я міг роздивитися, що разом зі мною бігли ще троє хлопців і дівчина, серед них був і Володя разом з сестричкою, так він хвилювався за неї. То була моя остання зустріч із Шкапенком. Пізніше до мене дійшли чутки, що Володя загинув на війні, повторивши подвиг Олександра Матросова.»

Доповідач ІІІ групи:              На війні

  Терплячи постійні тортури та приниження людської гідності з боку окупантів майбутній герой не міг дочекатися, коли нарешті настане довгоочікувана мить, що він таки надіне солдатську шинель та візьме до рук автомат, а потім – покаже цім  клятим німцям, де раки зимують, ой покаже!

    Весна 1944 року принесла радісну звістку про початок визволення радянськими військами завойованих територій нашої Батьківщини, а в березні Володя отримав увідомлення з Долинського військкомату  про призив його до лав Червоної Армії. Першим пунктом мобілізації для солдата Володимира Шкапенка  стала Одещина(с.Доманівка ), саме в цьому місці відбувалося формування  військових сил для поповнення діючих військових частин українських фронтів. Володимир потрапляє до ІІ Українського фронту і в його складі бере участь у визволенні Одещини, Миколаївщини та країн Європи.

Учень:                  

                                          Жива пам’ять односельців.

А вулиця пам’ятає… На кожному з 55-ти будинків велично красуються адресатні таблички з написами  імені героя, ніби нагадуючи  зобов’язують нас, сьогоднішнє  покоління, бути гідними свого славетного земляка. Пам’ять  про Володимира живе в серцях  мешканців нашого села, а увічнюється вона в думках, добрих справах та поезіях, які присвячують своєму герою вдячні ганнівчани . Ось деякі з цих творів:

Між квітучих садків

І охайних будинків,

В’ється вулиця

Героя Шкапенка.

Добрі й працьовиті

Люди на ній проживають

І про героя – земляка не забувають.

Розповідь про подвиг його

З покоління в покоління передається,

Пам’ять про Володимира

В наших серцях буде жити вічно!( МаріяТимчур - жителька с. Ганнівка.)

 

 

 

 

                   

 

 

Перегляд презентації « Його ім’я носить наша вулиця»

 

Вчитель: Нажаль, і на нашу долю випали військові випробування, пов’язані з російською агресією. Наша країна вимушена воювати, захищаючи свої території на сході. І знову, наші земляки: Амбарцумян Євген, Касян Олег, Власенко Віктор, проявивши почуття патріотизму та громадянської гідності, стали учасниками АТО.

Ми радіємо з того, що вони повернулися живими. Учні нашого НВК тримали з ними постійний зв'язок, писали листи, малювали малюнки, передавали прапор, проводили ярмарки, кошти з яких передавали своїм землякам на передову. Намагалися підтримувати їх бойовий дух задля єдиної мети всіх українців – відновлення миру на нашій рідній землі.

 Перегляд відеоролика « Наші»

 

Вчитель:

 

Дорогі гості,учні,класні керівники,ми бажаємо вам великого щастя та мирного неба над головою!

Учень:

Я хочу лиш,щоб чоловічі руки

Не зброю обіймали,а коханих.

І щоб вони не танки вели в поле,

А борозну до щастя прокладали.

Хай дужі руки чоловічі,

Не порохом пропахнуть,а колоссям,

Хай у труді шукають щастя вічне,

Так в нашому народі повелося.

9-й учень:

Повертайтеся,будь ласка живими,

Я прошу не багато,й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя Вас не спіткало.

Щоби Янгол закрив від біди,

І щоб куля лихої орди

Не побачила,не зачепила.

Ясним ранком,та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайтесь,будь ласка живими,

Більш нічого нам і не треба.

Учитель:

Дякую всім,хто прийшов на наш захід!До побачення!

 

 

 

Список використаної літератури:

Антонов В.С. Шлях до Берліну. М,: Наука, 1975.

Герої Радянського Союзу. Короткий біографічний словник.Т.2.М.,1988

Золоті Зірки. Дніпропетровськ: Промінь,1967

І генерал, і рядовий. Дніпропетровськ: Промінь,1983

Копії документів  з Державного Воєнного та історичного архівів, що зберігаються в краєзнавчому музеї міста Кривий Ріг.

Свідчення місцевих очевидців: Гобельченко Л.М., 1925 р.н., Ремес М.І.,1928р.н.,  Тітов В.І., 1927 р.н.

Краєзнавчі  матеріали Грузького НВЗ Криворізького району Дніпропетровської області

Соціальний проект ролику «Наші» - http//24tv.ua/top5_natsionalnih_simvoliv_ukrayini_n606607