Ювілейна зустріч «Славний син тейсарівської землі»

Ювілейна зустріч «Славний син тейсарівської землі»

Благословіння отця ( слово)

Ведучий 1: Шановна громадо, Всечесний отче Василю, дорогі гості, усі присутні! Вітаємо вас на ювілейній зустрічі  з нагоди 185-ї річниці від дня народження нашого земляка — Омеляна Партицького.  Цей травневий день зібрав нас у рідному селі Партицького, щоб популяризувати  постать, яка залишила глибокий слід в історії нашого народу, в його культурі, духовності та національному поступі. 

Ведучий 2:    Омелян Партицький — це приклад гідного служіння Богу, народу і правді. Його життя і творчість — це дороговказ для нас, сучасників, у прагненні до справедливості, просвітництва та збереження національної ідентичності. Тож нехай ця зустріч стане щирою даниною пам’яті і вдячності людині, яка жила для України, творила для її майбутнього і вірила в силу духу свого народу.

Ведучий 1:    Слава Героям! Вічна пам'ять полеглим Захисникам України! Їхній подвиг, жертовність назавжди закарбуються в історії нашої держави як символ незламності духу та безмежної любові до Батьківщини.

Ведучий 2: Хвилиною мовчання вшануємо пам'ять полеглих Захисників України. Нехай їхні душі знайдуть вічний спокій.

(Хвилина мовчання, Державний Гімн України)                                                              Пісня                                                                                                                                Ведучий 1:    З нагоди  185-річчя з дня народження Омеляна Партицького для вітального слова та вшанування постаті  нашого земляка  запрошуємо __________

Ведучий 1: Довгою і тернистою, крізь бурі і негоди, забуття і злети, муки і страждання, була дорога на рідну землю відомого діяча Галичини другої половини ХІХ ст. – педагога, автора шкільних підручників, редактора і видавця часописів,  філолога й історика, дослідника і перекладача, етнографа і краєзнавця, громадського діяча, одного з перших шевченкознавців.

Ведучий 2: Омелян Партицький — символ духовної сили, любові до рідного краю та віри в українську ідею. І хоча минуло вже 185 років від його народження, його справа живе і надихає нові покоління. Дякуючи Богові, завдяки таланту Партицького, його праці, відданості та любові  село зберігає свою унікальність та прославляється за його межами.

 Ведучий: 2 лютого 2025 року в Жидачівській міській публічній бібліотеці відбулася презентація книги «Омелян Партицький: постать на тлі епохи». Автор книги-кандидат історичних наук,  директор Жидачівського закладу загальної середньої освіти №3 імені Омеляна Партицького-Василь Благий вже давно цікавиться історією національно-духовного відродження українського народу, розвитком просвітницького руху.  У літературній вітальні  панувала неповторна атмосфера, яка наповнювала серця і душі учасників зустрічі прагненням пізнати більше про постать видатного уродженця Тейсарова Омеляна Партицького, ім’я якого було під забороною російської імперської та радянської колоніальної системи, адже тривалий період його вважали представником «українського буржуазного націоналізму». Отримавши цінні подарунки від автора праці - книги, ми в освітньому процесі вже використовуємо думки, тези, ідеї, погляди, сенси Партицького, описані в цьому виданні для втілення в сьогодення.  До уваги уривки, осмислення праці Василя Богдановича.

Ведучий 1: Серед мальовничих сільських пагорбів, де вечори напоєні запахом сіна, а народна пісня звучить, мов тиха молитва, народився той, кому судилося стати провідником знань і культури. У селі Тейсарів, 28 травня 1840 року, в родині місцевого греко-католицького священника Йосипа Партицького та його дружини Марії з роду Абрисовських, з’явився на світ Омелян Партицький. Зростаючи в багатодітній сім’ї, він з ранніх літ увібрав духовні засади, притаманні родині сільського душпастиря. Саме тут, у колі рідної природи, народної пісні й родинного тепла, формувалися перші риси характеру майбутнього педагога й громадського діяча.

Ведучий 2: З раннього дитинства Омелян Партицький зростав у глибоко національному середовищі, де панувала українська мова, а любов до рідної культури й традицій передавалася природно — через слово, пісню, спілкування. Домашня атмосфера — затишна світлиця, де лунали українські народні пісні з вуст матері й селянських жінок, розповіді слуги Гриця — відіграла важливу роль у формуванні його світогляду. Вже змалку він вирізнявся допитливістю, мисленням і працьовитістю, мав щиру любов до природи та рідного краю. Щоліта, поки був живий батько, Партицький приїздив у село — до батьківської оселі, де ще дужче відчував зв’язок із народом, з його піснею, мовою й духом. Саме ці дитячі враження стали підґрунтям його патріотичного виховання та подальшої діяльності.

Ведучий 3: Освітній шлях Омеляна Партицького розпочався з дев’яти років, після смерті матері, він почав навчання в початковій школі у Стрию, а згодом продовжив його у Львові. Старанний і допитливий юнак здобував знання у бернардинській гімназії, навчався у Львівській духовній семінарії, а згодом — на філософському факультеті Львівського університету. Після завершення університетських студій Партицький обрав шлях учителя, присвятивши себе педагогічній праці. Він викладав у гімназіях Чернівців, Тернополя, Львова, зокрема в Академічній гімназії, а також у чоловічій та жіночій учительських семінаріях, закладаючи міцний фундамент для розвитку української освіти.

Ведучий 4: Діяльність професора Омеляна Партицького у Львові вирізнялася надзвичайною широтою й різнобічністю, охоплюючи як наукову, так і громадсько-просвітницьку сферу. Він був одним із засновників товариства «Просвіта» та його активним діячем, а також очолював редакцію газети «Правда», заснував «Газету школьну», де не лише редагував матеріали, а й сам публікував статті про виховання, методичні поради та розробки для вчителів української мови і літератури. Як укладач підручників, Партицький зробив вагомий внесок у формування термінології української граматики — саме він уперше ввів і закріпив такі нині загальноприйняті назви частин мови, як «іменник», «прийменник», «прислівник». Його праця у Львові стала важливою віхою в розбудові української освіти та національного відродження.

Ведучий 5: Наш земляк Омелян Партицький заслуговує на повагу та є джерелом натхнення. Варто відзначити його працю як перекладача, дослідника та поета. Викликає інтерес зроблений ним у 1884 році переклад давньоруської пам'ятки «Слово о полку Ігоревім». Багато часу О.П. досліджував цей твір: аналізував  його стилістичні особливості, вивчав «темні місця» у «Слові», незрозумілі слова і фрази, намагаючись донести до читача поетику давнього тексту.  Вагоме місце в багатогранній діяльності О. Партицького займає і вивчення творчості Тараса Шевченка, що засвідчує повагу до його   спадщини та прагнення наблизити її до народу.   Поезія Пророка стала для нього дороговказом у житті, живила енергією, давала наснагу. Партицький вивчав твори Кобзаря,  увів їх до шкільних читанок, друкував на сторінках «Газети школьної», видав два томи поезій Шевченка в журналі «Зоря». Потреба висловити наболіле, доторкнутися до душі читача, донести власне бачення правди — усе це спонукало Омеляна Партицького взятися за перо. У своїх поезіях, які друкувалися  на сторінках  «Зорі» під псевдонімом Омелян Один, він відкриває  перед читачем світ людини, яка  вболіває за свій народ, прагне істини. Його поезії пройняті ідеями Святого Письма, закликають до справедливості, добра, національної єдності. Це слова, які промовляють крізь час - з болем, вірою і надією.

Омелян Партицький    

  До Руси

До тебе, Руси, я іду, 

і мир, і віру тобі несу,

Благословіння  небес 

На руський край, на нарід весь.

Най Бог помстить усяку грудь, 

Що гріє злобу на твій люд, 

Що на минувшість клятву шле, 

А на будучність хреста кладе.

Нехай ті образи князів,

Минулі постаті віків,

Нехай їх гроби і весь люд 

Тебе вогнем любові натхнуть.

Най слово матері-отця 

Не вмре у грудях до кінця, 

Нехай життя твоє красить

І на синів іде в завіт.

Най праця розуму, праця рук

На терню жизні серед мук

 Одну лиш ціль, один кінець 

Для руських визначить сердець.

А я до тебе, Руси, йду 

І мир, і віру тобі несу, 

Благословіння небес 

На руський край, на нарід весь. 

Пісня Тараса
Як буде серце унивати,

Надія стратиться тобі,

Згадай про Тараса, про брата,

Як він за тебе гинув у тюрмі.

Читай завіт, його глаголи -

На кожне слово затремти,

І пісню пророка-апостола

У серце-кров свою греби.

Та пісня жива і чудотворна,

Вона лунала по степах,

Відбилася від Бескиду гірського,

Весь люд будила по землях.

А я прозрів ту піснь душею.

Живе, як жив той руський люд.

Між небом звисла і землею

І ангели її співають.

І бачив – стелиться перед Богом

В далекім раю, в небесах.

А Бог ті пісні благословив

І розпустив по хмарах.

Світи же, пісне, моєму роду –

Як сонце люд мій освіти,

Як зоря з далекого всходу,

Мій люд до життя приверни.

Пісня

Ведучий 6: Омелян Партицький — дослідник історії, його праця залишила вагомий слід у розвитку української історичної думки. У своїх наукових розвідках - «Червона Русь в часах передісторичних», «Скандинавщина в давній Русі», «Старинна історія Галичини» він прагнув не лише зібрати факти, а й розкрити велич і значущість минулого українського народу. За словами Партицького, «у старинній нашій історії маємо величні картини, які принесли велику славу нашому народу». Такий підхід робить його постать важливою для розуміння  історії,  формування національної свідомості. Омелян Партицький  поєднував в собі глибокі знання, педагогічний хист і організаторські здібності, вивчав історію,  географію, знав кілька європейських мов — латинську, грецьку, німецьку, польську — які він успішно викладав, здобувши авторитет серед мовознавців і освітян. Як блискучий промовець і активний громадський діяч, Партицький був членом-кореспондентом Краківського наукового товариства,  співзасновником і президентом Товариства педагогічного, що стало важливою платформою для розвитку національної освіти.

Ведучий 7: У період полонізації Галичини питання збереження національної ідентичності ставало особливо актуальним, і одним із ключових напрямів цієї боротьби було шкільництво. Омелян Партицький — не лише історик, а й активний громадський діяч —  відстоював права українського народу на освіту рідною мовою. Він виступав за впровадження української мови в школах, проведення освітніх реформ в інтересах українців, підготовку кваліфікованих учителів української мови і літератури, а також за створення й поширення українських підручників і навчальних посібників.

Педагогічна діяльність Омеляна Партицького була покликанням, що визначило значну частину його життя та наукової праці. Як викладач, автор підручників, новатор у сфері педагогічних ідей, він активно формував українське освітнє середовище. Саме праця з учнями надихала Партицького на глибше осмислення освітніх потреб, дослідження педагогічних проблем, впровадження новітніх методів навчання і виховання. Його діяльність включала також краєзнавчі подорожі, публікації й заснування «Газети школьної», яка стала важливим джерелом педагогічної думки того часу.

Пісня

Ведучий 8: Педагогічні погляди Омеляна Партицького були тісно пов’язаними з тогочасними суспільними потребами. Вони формувалися під впливом провідних європейських педагогічних шкіл, а також завдяки його власному викладацькому досвіду й глибокому розумінню реалій галицького шкільництва. Особливу увагу Партицький приділяв родинному та національному вихованню, вважаючи сім’ю первинним і найважливішим осередком формування особистості.

О. Партицький вважав, що для цілісності виховного процесу має бути міцний зв'язок між школою, родиною і церквою. Результатом виховання бачив національно свідомого громадянина України зі сформованими ідейними переконаннями. Спираючись на фундамент, закладений у сім'ї, школа “вводить дитину в світ грамоти,  наукових знань,  у царство книг,  освіти,  культури”,  має ознайомити її з історією та духовним надбанням свого народу,  щоб вона  “не була чужою в рідному краї,  почувала себе в ньому щасливою,  як удома”. 

Шкільне середовище має бути “приємне і миле”, щоби дитина переконалася,  що школа - “добрий приятель дитини і не треба її боятися”.

У результаті спільної діяльності сім'ї та школи дитина повинна під керівництвом родичів,  опікунів   та вчителів прийти до пізнання,  що вона є “руська, що край наш руський…”

Ведучий 9: Не залишилась поза увагою О. Партицького і роль вчителя у процесі навчання. Пропонує:

•        використовувати дидактичні прийоми при першому знайомстві з вихованцями, при роботі над розвитком зв'язного мовлення, над описом предметів;
•        застосовувати гру, “обов'язково потрібну для розвитку дітей, бо оживляє їх тіло і думку”;
•        уживати казку для логічного і послідовного викладу думки;
•        використовувати різнобарвні малюнки тварин для розвитку образного мовлення;
•        заохочувати дітей малювати окремі предмети зі своєї розповіді, бо “таке оповідання з рисунками підносить увагу дитини і справляє їй несказане задоволення”; 
•        залучати дитину “до праці в саду доглядати за деревцем, квітами і тоді побачите невсипущий труд дитини, -  труд, котрий благотворно вплине на заохочення до подальшої праці, на потребу порядку і чистоти”; 
•        дбати про здоров'я учнів;
•        слідкувати за “за поставою тіла при рисованю і писаню”;
•        запобігати “тілесного каліцтва, блудів грудних і серцевих”. 

Педагогічні ідеї Омеляна Партицького застосовуються в сучасних реаліях нашої гімназії.

Пісня

Ведучий 10.  Книга Василя Благого «Омелян Партицький: постать на тлі епохи», присвячена видатному українському діячеві, нашому землякові - Омеляну Партицькому, є науково-популярним дослідженням життя та діяльності цієї визначної постаті в історії українського національного руху ХІХ століття. Автор  простежує шлях Партицького як історика, публіциста, педагога, громадського діяча та одного з провідників народовського руху в Галичині. Цінною є робота  тим, що вона ґрунтується на багатьох архівних матеріалах, маловідомих джерелах, що дозволяє краще зрозуміти  політичні, культурні орієнтири Партицького,  його людську суть, переконання. Автор подає Партицького  як  людину, глибоко занурену у проблеми свого часу.

Ведучий 11.  Ця праця Василя Богдановича є вагомим внеском у вивчення українського національного відродження в Галичині. Цінність книга має для учителів,   учнів, працівників культури,    для всіх, хто цікавиться історією України та розвитком національної свідомості. Мова викладу - доступна, науково виважена -  робить книгу корисною як для навчальних цілей, так і для особистого ознайомлення з маловідомими сторінками нашої історії. Шановне товариство!
Маємо  честь  вітати Благого Василя Богдановича -  автора книги «Омелян Партицький: постать на тлі епохи», яка вже встигла зацікавити широке коло читачів і стала вагомим внеском у спадщину рідного краю.
Поділіться з нами історією її народження, задумами, роздумами й натхненням.
Просимо вас до слова!

Виступ історика - Благого В.Б.            

Пісня

Ведучий 1: Історія — це не лише дати й імена. Це — люди, які жили з вірою в краще, творили, вчили, захищали. Сьогодні ми ще раз переконалися, що ім’я  Омеляна  Партицького має  звучати гучно і з гордістю. Нехай його приклад буде для нас дороговказом. Бо світло просвітництва не згасає — воно лише передається далі.

Ведучий 2: Омелян Партицький — душа української нації. І ми — його продовження. Бережімо  пам’ять про тейсарівського сина, галицького діяча, українського пророка,  продовжуймо розпочаті Омеляном Партицьким важливі й сьогодні справи з формування згуртованої української нації через піднесення рівня освіти, науки та культури українського народу.

Ведучий 1: Омелян Партицький — це постать, що уособлює боротьбу за українську національну ідею, за правду, мову, культуру і гідність нашого народу. Його праця, його слово, його приклад і сьогодні надихають нас зберігати історичну пам’ять, боронити справедливість та розвивати українську державу.    О. Партицький належав до постатей, які творили інтелектуальну основу для перетворення українців у модерну націю. Його здобутки за майже тридцятирічний період педагогічної, викладацької, просвітницької, наукової і літературно-журналістської діяльності є вагомою підставою зачислити його ім'я до когорти визначних представників національної еліти як Галичини, так і всієї України.

Ведучий 2: Ми схиляємо голови перед його жертовністю, його щирою вірою в силу українського духу. Нехай ці квіти стануть символом нашої вдячності,  поваги, незламної пам’яті та продовження справи, якій він присвятив своє життя.

(Фінальна пісня — “Ой у лузі червона калина” )