Г. Сковорода, про якого ми мало знаємо

Про матеріал

Презентація містить 17 слайдів із цікавими фактами з життя філософа та з фото.

Перегляд файлу

Був загадковим від народження

Про більш-менш точну дату народження Григорія

Варсавича (Савовича) Сковороди (1722 рік) стало відомо лише через 200 років після цієї події – саме тоді дослідники віднайшли в

одному із його листів згадку

про святкування власного дня народження (датами й

святкуваннями він взагалі не дуже переймався). Мандрівний філософ походив із родини спадкових козаків з Полтавщини.

Григорій Савич Сковорода

(1722–1794) — український філософ, поет, педагог і

композитор. Він народився у

селі Чорнухи на Полтавщині, навчався у Києво-

Могилянській академії, подорожував Європою та

працював учителем. Останні десятиліття життя він

провів як мандрівний філософ, помер у селі Пан-Іванівка

(нині Сковородинівка) на

Хата батьків Г.Сковороди, с. Чорнухи ^{Харківщині}

Не мав вищої освіти, але був розумакою

Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-

Могилянської академії, першого вишу в Україні, де вивчав

Києво-Могилянська академія (ХІІІст. і

_{сучасний вигляд)} церковнослов’янську й латину.

Проте вищої освіти він так і не здобув (хоча й згодом не раз намагався у кращих

університетах Будапешта, Відня,

Братислави), але сам досконало оволодів багатьма мовами,

такими, як єврейська, грецька,

польська, німецька, італійська та французька.

Сковорода мав ще й музичний талант –

гарно грав на сопілці,

флейті, органі, скрипці, гуслях, лірі, бандурі. З

Придворна капела у Петербурзі — це хорова 1742 по 1744 рік служив

капела при царському дворі, яка брала участь удвірцевих богослужіннях та була заснована в співаком у придворній

1713 році. Вона комплектувалася з найкращих капелі в Петербурзі співаків, яких набирали по всій Російській імперії, зокрема й талановитих хлопчиків.

Перебував у країнах Європи протягом приблизно п'яти років (1750-1753 рр.) з метою вдосконалення освіти, знайомства з культурами різних народів та

продовження навчання. Він відвідував Будапешт,

Братиславу, Відень, Італію та інші міста, що збагатило його досвід і знання.

Сковорода використовував цю можливість для поглиблення знань, що отримав у Києво-Могилянській академії.

Мандрівка дала йому шанс безпосередньо познайомитися з життям і культурою інших європейських країн.

Перебуваючи за кордоном, він спілкувався з багатьма освіченими людьми, що сприяло його інтелектуальному розвитку.

Після повернення викладав у Переясла вському колегіумі, а з 1754 по 1759 рік працював

домашнім учителем у поміщика Степана Томари. 1759 р. працював у Харківському колегіумі, де викладав поетику .

За часів вчителювання у Харківському колегіумі

Сковорода мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав таке: «туповат», «вельми туп»,

«туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят»,

«весьма понят», «напевно понят», «возможно не понят». Або ж: «остр», «вельми остр», «зверок

вострой», тобто той, що знання хапає на льоту.

Потім він відмовився від стезі учителя – не ходив по хатах, не вчив селянських дітей. Це міф. Він був тим, кого запрошували для бесід, адже розмова заміняла у ті часи сучасні інтернет, телебачення, радіо.

З 1769 року став мандрівним філософом, не маючи постійного місця проживання

Сковороду часто зображують таким бродягою, що жив, де приймуть. Але це не так. Він дійсно любив ходити пішки та

влітку жив у лісах-полях, а взимку – по хатах та монастирях. Спав не більше

чотирьох годин на добу й був бадьорий. Але при цьому він полюбляв вишукані й дорогі речі. Так, наприклад, його заможні друзі

висилали йому окуляри, які було непросто дістати в ті часи, дорогі музичні

інструменти, виконані на замовлення за кордоном, сир пармезан, привезений з Європи. В торбинці Сковороди завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка доброго

вина

Є автором численних філософських творів,

написаних у формі діалогів, притч, байок, зокрема:

«Байка про багатство»,

«Байка про насіння»,

«Байка про солодкий запах» та «Байка про ситого та голодного».

Збірки «Сад божественних пісень»:

Збірка з 30 віршів, написаних у різні роки, включає пейзажні вірші, романси, панегірики, оди та пісні.

«Байки харківські»:

Збірка з 30 байок, написаних російською мовою. Була видана посмертно. Філософські твори

Трактати та діалоги: «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу», «De libertate», «Вдячного Еродія», «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».

Притчі: «Бджола та Шершень».

Окремі твори Вірші:

«Всякому місту – звичай і права», «Ой ти, птичко жовтобоко», «Все лице морщиш, журний завсігди ти...», «Похвала бідності».

Листи:

Твори, які збереглися у вигляді листування

Існує версія, що вмів передбачати долю

На підтвердження цього є дві бувальщини. Перша – про його гостини у Києві, коли він приїхав до друга

Іустина. Пішов прогулятися Подолом, аж раптом відчув трупний запах. Тоді Сковорода зібрав речі й

поїхав геть, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми. Друга – про відчуття своєї смерті. 9

листопада 1794 року по обіді він узяв лопату, викопав собі могилу, уславши її дубовим листям. Зайшов до хати, перевдягнувся у чисте, поклав торбу під очі й

заснув вічним сном. А щоб померти, він навмисно прийшов у своє улюблене село Іванівка, що на Харківщині.

Помер 9 листопада 1794 року, за переказами,

Дуб Сковороди.Ріс у селі Сковоро [1 ]д инівка Золочівського викопавши собі могилу та заповівши поховати себе район у Харківської області . Під дубом любив

відпочивати відомий філософ Григорій Сковоро д а , він без хреста, залишивши лише напис на камені: «Світ же й був похований неподалік від дуба. ловив мене, але не спіймав».

Достеменно не відомо, чи вірив