ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ

 В УЧНІВ НА МАТЕРІАЛАХ ПОШУКОВОЇ  ТА  КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ У ШКІЛЬНОМУ МУЗЕЇ

.

Кальницька ЗОШ І-ІІІ ступенів

 ім. Ярослава Івашкевича

Дашівської селищної ради  

 Іллінецького району  Вінницької області

 Штовбонько Антоніна Миколаївна

 керівник краєзнавчого

гуртка «Богунівець»

2021 рік

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ В УЧНІВ НА МАТЕРІАЛАХ ПОШУКОВОЇ ТА КРАЄЗНАВЧОЇ РОБОТИ У ШКІЛЬНОМУ МУЗЕЇ

Національно-патріотичне виховання  у сучасній школі включає спільну діяльність вчителів і учнів по збереженню споконвічних цінностей, а саме: любов до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження звичаїв та традицій,  прагнення до зміцнення  своєї держави, любов до рідного краю,  готовність захищати Батьківщину, дружби з іншими народами.

       Вже близько десяти років поєдную роботу заступника директора з навчально-виховної роботи Кальницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Я. Івашкевича, керівника Музейного комплексу при ЗОШ та краєзнавчого гуртка. Саме це  дає унікальну можливість охоплювати краєзнавством більшість учнів школи, продовжувати урочні краєзнавчі проєкти в гуртковій роботі й висвітлювати їх результати на уроках та під час проведення шкільних заходів.

Роботу керівника гуртка здійснюю в таких напрямках:

- пошуково-дослідницький

- інформаційно-просвітницький

- екскурсійний

«МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА»

      Велике значення в системі освітньо-виховної роботи Кальницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Я.Івашкевича щодо формування патріотизму у підростаючого поколінням має музейний комплекс «Мій рідний край – моя історія жива».

Музейний комплекс представлений:

• Дерево дружби, посаджене польськими та українськими письменниками - 1980 р.
• Краєзнавчий музей - 1983 р.
• Пам’ятник польському письменнику Ярославу Івашкевичу  - 1994 р.
• Парк Козацької слави - 2009 р.
• Етнографічний музей «Подільська світлиця»  - 2009 р.
• Меморіальна дошка  Володимиру Антонтоновичу українському історику,  археологу, етнографу, археографу - 2010 р.

  Мета діяльності музейного комплексу полягає у залученні учнів школи до ознайомлення з  історією рідного краю,  вихованні глибокої поваги до вікових народних традицій, історико-культурної спадщини. Завдяки вивченню та використанню місцевого матеріалу, учні мають змогу вийти за межі шкільної програми, доторкнутись до історичних  подій минулого.

Основний фонд експонатів музеїв складають:

• історично-побутові предмети
• предмети з нумізматики: монети, ордени, медалі
• зразки народної творчості: лозоплетіння, живопис, вишиванки, ткацтво, гончарство, теслярство
• фотографії, які відображають важливі факти, події в житті людей Кальника
• рукописні книги, стародруки
• особисті речі  людей села

Раритетними експонатами музеїв є:

• прикраси, знаряддя праці  часів неоліту
• зброя  часів козацтва
• предмети побуту ХVІІІ- ХІХ ст.
• ордени та медалі - нагороди ветеранів Другої Світової  війни
• листи польової пошти
• залишки зброї, каски вояків
• фотоматеріали часів Другої Світової  війни

Предметом вивчення  є історія Кальника з давніх часів до сьогодення, його історико-культурна спадщина.

Екскурсії та музейні уроки дають змогу   учням поповнити свої знання  з предметів:   історії, географії, мистецтва, етики, трудового навчання, образотворчого мистецтва, української та зарубіжної літератури.

МУЗЕЙНИЙ КОМПЛЕКС  -  ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

УЧНІВ ШКОЛИ, ЦЕНТР ДУХОВНОСТІ ТА КУЛЬТУРИ СЕЛА.

У системі діяльності шкільного музейного комплексу використовуються різні форми роботи:

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШЛЯХОМ   ПОПОВНЕННЯ  ФОНДІВ МУЗЕЇВ В ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕДИЦІЙ, ПОХОДІВ. 

Найбільш масовою формою краєзнавчої роботи є екскурсії, які  допомагають створити правильне відображення минулого, безпосередньо пов’язати з конкретними історичними  подіями.

Меморіал на місці

битви під Батогом

 с. Четвертинівка

Тростянецького

району

Вінницької області

       Національний історико-меморіальний

  заповідник «Поле Берестецької битви»

в с. Пляшева  Рівненської  області

Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» в Черкаській області.

Істо́рико-культу́рний

запові́дник «Буша́»

Ямпільський район

Вінницької області

У  краєзнавчому музеї діють 6 експозиційних розділів:

• Історія Кальника прадавня
• Кальник  козацької доби
• Період розвитку феодалізму. Розвиток капіталізму
• Ярослав Івашкевич — наш земляк
• Історія краю міжвоєнної доби в умовах більшовицького режиму та в роки Другої світової війни
• Сучасний Кальник

1. Історія Кальника прадавня

 Кальник багатий на визначні місця, на території  котрого,  є чимало прекрасних куточків природи, історичних місць,  пам’ятників, які увінчують імена видатних людей. Перша  відома  згадка про Кальник  в історичних документах, датується  1448 роком.

Скіфські  кургани

Ще в кінці ХІХ на початку ХХ століття археологи виявили курганний могильник, який налічує 27 курганів.     В одному з цих курганів (що під Сорокою) був дерев’яний склеп (поховальна камера знатного скіфа),  споруджений з грубих дубових стовпів, рейок, дошок. Таких поховальних камер (або гробниць) не було знайдено в інших місцях України, за винятком курганів біля с. Глевахи на Київщині.

2. Кальник  козацької доби

Іван Богун  - полковник Кальницький
   (1651, 1653–57) У Кальнику жили й боролися легендарні козацькі ватажки, полковники Кальницького козацького полку Іван Богун,  Іван Сірко, Остап Гоголь. У 1651 р. полковником  Кальницького  полку став Іван Богун  -   народний герой, сподвижник Богдана Хмельницького, котрому  у 2003 році в селі встановлено пам’ятник. 

3. Період розвитку феодалізму. Розвиток капіталізму

Кальницька  цукроварня

         «8 березня 1857 року Товариство заорендувало в селі Кальник частку землі у графа Володимира Потоцького, кожний засновник вклав по 20 тисяч рублів і на ці скромні кошти приступили до спорудження першого цукрового заводу в Липовецькому повіті». В осінь 1858 року завод почав діяти. Події в Росії і промислових центрах України впливали на зростання революційної свідомості робітників Присоб’я. У 1922 році Кальницький цукровий  завод спалили  місцеві жителі. Вціліло 7 будівель  -  житловий будинок, кузня,  дизельний цех, прохідна цукроварні, складське приміщення, погріб, службове приміщення .  На  території   колишньої  Кальницької  цукроварні   на сьогоднішній день працюють  підприємства: приватне акціонерне товариство «Кальницьке спеціалізоване підприємство «Агромаш», СТОВ «Славутич», поштове відділення, олійня, аптека, магазини.    

Володимир Боніфатійович Антонович

     Відкривав у кінці 90-х років ХІХ ст. історичну славу села професор Імператорського університету Св. Володимира у м. Києві -  Володимир Антонович.    У 1891 році він проводив археологічні розкопки у Кальнику.  Дослідив три великі скіфські кургани, які отримали назву Непромаха,  Пракседа, Перепелиця. Знайшов залишки  поселень Черняхівської та Трипільської  культур.

 Результати його розкопок скіфських могил біля с. Кальника були оприлюднені у низці ґрунтовних наукових статтях та археологічних звітах.

Історія Кальницької освіти

     Сільське училище, тобто церковноприходська школа, відкрилась при церкві Різдва Пресвятої Богородиці в селі Кальник у 1860 р. Спочатку вона займала селянську хату, а з 1867 р. розміщувалась  «у будинку при Волосному правлінні». У перший рік  її діяльності навчалось «первоначальной грамоте» 16 хлопчиків і 6 дівчаток. У «Кліровій відомості» за 1861 р. записано, що при церкві є «приходське училище. У ньому навчається 20 хлопчиків і 4 дівчинки».

    У 1909 році на кошти товариства Кальницької цукроварні було побудовано двохкласне церковно-приходське училище. У 1910 р. на Різдво учні-кальничани  розпочали навчання у новому шкільному приміщенні, побудованому через дорогу від «старої школи». Ця будівля збереглася й до сьогодення,  у приміщенні котрої  навчається 120 учнів і працює 21 педагог.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

    На місці п’ятикупольної дерев’яної  церкви 1700 року, яка згоріла у 1914 році, була побудована кам`янна  у 1911- 1917 роках старанням прихожан, субсидією від держави і Товариства Кальницького цукрового заводу та  зруйнована за часів радянської влади. На фундаменті церкви збудовано сільський будинок культури  та спортивний  комплекс.

4. Ярослав Івашкевич  - наш земляк

    19 лютого 1894 року у Кальнику народився й провів дитячі роки майбутній польський прозаїк,  поет,  драматург,  видатний громадський діяч  Ярослав (Леон) Івашкевич (1894-1980). Він усе своє життя присвятив зміцненню дружби між двома сусідніми народами -  українським і польським, бо вважав себе сином двох держав - України, де народився і провів дитячі та юнацькі роки, і Польщі, де жив і працював опісля. Його ім’я 15 лютого 1984 року було присвоєно нашій школі.

5. Історія краю міжвоєнної доби в умовах більшовицького режиму та в роки Другої світової війни

         Кальник на початку 1920-х років, як і вся країна, опинився в стані жорстокої суспільно-політичної кризи, спричиненої провалом політики «воєнного комунізму» й катастрофічними наслідками світової та громадянської воєн. Військові дії, що точились майже безперервно протягом семи років (1914-1921рр.), завдали величезної шкоди господарському комплексу села. Завмерло життя.   Робітники  цукроварні змушені були масово покидати свої робочі місця та домівки й перебиратися в міста у пошуках засобів існування. Багато з них загинуло на фронтах, померло від хвороб, мігрувало в села, рятуючись від голоду. Усе це привело до зростання чисельності дітей-сиріт. У 1922 році, з російського  Поволжя, зокрема з Самарської губернії, привезли 30 дітей, для яких у Кальнику створили перший в районі притулок-патронат.

      Відродження економіки повільно позначалось на позитивних зрушеннях у повсякденному житті селян. Завдяки  НЕПу  вже до середини 20-х р. вдалося стабілізувати ситуацію на селі, заспокоїти селян, відновити довоєнні посівні площі. Але вже невдовзі цей підхід кардинально змінився. Опинившись у лещатах глибокої хлібозаготівельної кризи взимку 1931 року, тотального викачування хліба обернулось страшною трагедією - «радянським» голодомором 1932-1933 рр. Село було приречене, люди вмирали десятками тисяч... Було відрапортовано: «повністю завершена колективізація, відбулось організаційне і політичне зміцнення колгоспу, створені міцні і стабільні кадри організаторів й стаханівців соціалістичного сільського господарства...»

    Репресії та масовий терор 1937 не оминули і Кальника. Були арештовані та розстріляні  директор  Пилявець Д.І., вчителі: Тарнавський К.С., Лукашик В., Русецький І.В., Булахівський.

    Уже до середини 30-х років у селі повністю ліквідовано одну з найтяжчих спадщин минулого - неграмотність. Ішов інтенсивний процес  створення семирічного навчання. Працюють машино-тракторна станція, колгосп,  середня школа, клуб, бібліотека, тублікарня. Видається колгоспна багатотиражна газета «За високий урожай».

Партійна і комсомольська організації засновані в 1923 році. В 1940 році вони об’єднують 48 комуністів і 107 комсомольців.

Кальницький мартиролог

Близько шести десятиліть заборонялося говорити правду, заборонялось пом’янути замучених, доглядати могили померлих, згадувати невинних. Нині прийшла пора віддати належне безвинно вбитим - розповісти нащадкам правду, щоб застерегти їх від повторення лиха назавжди.   Прийшов час повернути історичну правду, коли ще живі учасники цієї жахливої політики -  геноциду. Дослідження краєзнавця Мацька  Віктора  Васильовича  дали можливість відтворити Кальницький мартиролог  - жертвам голодомору 1932-1933 років.

Партизан Іван Калашник

     Командир партизанського загону ім. Івана Чапаєва, першого   на подільській землі в роки ІІ Світової війни. Його  подвиги переростали в легенду, які поширювалися  швидко по всій Україні та за її межами. Керований ним партизанський загін  діяв на території  Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської та Київської областей. Народився Іван Калашник  у 1913 році в с.Кальник. Загинув  під час бойової операції 28 лютого 1943 року в с. Кантелина. Похований в селищі Дашів. У селах Кантелина (1983), Кальнику (2008) та в селищі Дашів (2013),  встановлені погруддя Івану Калашнику.

Вулиця Братів Западинських

       Названа на честь шести братів Западинських. Троє з них -

Павло, Петро та Іван поклали своє життя на полях битви за свободу в роки ІІ Світової війни. Повернулися - Андрій, Григорій, Олександр. Олександру Западинському присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1978 році вулиці, на якій народилися брати Западинські, було присвоєно ім`я братів Западинських.   

 9 травня 2007 року було встановлено погруддя Герою Радянського Союзу О. С. Западинському.

6. Сучасний Кальник.

    Кальник свого часу був містом, осідком Кальницького полку, центром кальницької протопопії та  містечком у кінці ХVІІІ ст., волосним центром у ХІХ ст., а за радянської доби - центром сільської ради, куди свого часу входили три села (Жадани, Шабельня й Кальник), пізніше – два: Кальник і Шабельня.

        В селі  є загальноосвітня школа І-ІІІ ст.,  дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, спортивний комплекс, бібліотека, Будинок культури, три церкви різних віросповідань. Працюють  підприємства : приватне акціонерне товариство «Кальницьке спеціалізоване підприємство «Агромаш», СТОВ «Славутич», асфальтний завод, лісомисливське господарство, поштове відділення, перукарня, 6 торгівельних об’єктів, кафе, 2 олійні.

   В  2016 році Кальник та Шабельня  увійшли до Дашівської  об’єднаної територіальної громади.

Етнографічний музей  «Подільська світлиця» має 4 експозиційні  розділи

-  «Українське народне житло ХІХ-ХХ ст.»

-  «Український національний  одяг»

-  «Декоративно-ужиткове мистецтво в побуті»

-  «Українська народна вишивка»

  Розділ «Українське народне житло ХІХ-ХХ ст.»

       «Подільська світлиця» відображає  інтер’єр давньої  сільської  хати , розділеної на дві частини: світлиця та комора. Відтворена українська піч з лежанкою,  зібрано  старовинні  меблі: різноманітні скрині,  дерев’яне ліжко, мисник,  дитяча колиска, столи, лави.  Також є цікаві експонати із Закарпаття та Полісся.

   Гордістю музею є покуть. Це місце для образів,  яких  у «Подільській світлиці» є три.  Вони відображають національний етнос  Кальника  середини ХVІІІ початку ХХ століття  -  православна, католицька та ікона  старообрядців.   Вони прикрашені  давніми вишитими  рушниками(божниками),  цілющим зіллям та квітами.

Розділ «Український національний  одяг»

Експозиція знайомить із народним святковим  та повсякденним одягом. У світлиці зібраний український національний одяг ХVІІІ - ХІХ століть  - жіночий: вишиті  полотняні сорочки, плахти, спідниці, фартухи, намітки, очіпки, хустки, кожух кінця ХІХ ст.; чоловічий  -  чумарка, брилі із трави та соломи, домоткані штани, вишиті сорочки, пояси. Зібрано оригінальне стародавнє взуття: личаки(липове лико), чоловічі(юхтові) та жіночі(з козячої шкіри) чоботи.

Розділ «Декоративно – ужиткове мистецтво в побуті» представляє невеликі за кількістю, але багаті й різноманітні за змістом етнографічні колекції: ткацтво, вишивка, бортництво, різьбярство, гончарство, лозоплетіння.

    В колекції зібрано  вироби гончарів  з червоної  глини: тарілки,  друшляки, глечики, горнята, дзбани, куманці, макітри.

        В експозиції представлені примітивні знаряддя праці селян -  ціп, серп, рублі, рогачі, гребіні, коромисла, жорна, дерев’яні ночви. В доброму стані збереглися верзуни - кошики із житньої соломи для зберігання зерна;  довбанка -  вулик, який ще донедавна слугував на місцевій пасіці.

          В експозиції представлено ткацтво, яке ще існувало в Кальнику до початку 60 років ХХ століття. Зібрано тут елементи ткацького верстата, прядки, веретенця, дергальні та чесальні щітки, конопляні кукли, нитки та зразки тканини з коноплі та льону.

            Мандоліна - унікальний музичний інструмент була свідком і учасником шкільного гуртка струнних інструментів 1924-1938 років.

Розділ «Українська народна вишивка»

Цікавими експонатами  музею є  рушники. Типовий орнамент цих рушників  -  це образні казкові квіти у вигляді весільного деревця. На них ми можемо побачити калину, грона винограду і рожу, маки і ромашки,  барвінок і дубові листочки, жолуді і

суниці, вишню і вербове листя. Представлена колекції: вишитих чоловічих і жіночих сорочок,  скатертин,  серветок, простирадл , наволочок.

      Вчителі-предметники використовують музей -світлицю для проведення уроків. Зокрема, на уроках мистецтва, української літератури, образотворчого мистецтва, трудового навчання з вивчення побуту та ремесел. Крім речових пам’яток є  багатий писемний матеріал: записи фольклору, етнографічні дані, розробки уроків народознавства. Проводяться майстер-класи з  виготовлення ляльки-мотанки, бісероплетіння, ліплення , витинанки, дідуха, вишивання  хрестиком . В музеї-світлиці проводяться народознавчі свята.

     Музеї постійно поповнюються новими експонатами. До нашого часу їх залишилося мало, а тому збереження предметів старовини  -  дуже важлива справа.

       Музейний комплекс «Мій рідний край - моя історія жива» є  шкільним  навчально-виховним центром, на базі якого здійснюється краєзнавча, пошукова  та просвітницька робота. Діяльність школярів  в ньому формує  зацікавленість минулим свого народу, його традиціями, звичаями, обрядами; утверджує відчуття  приналежності до своєї нації.